Порівняльний аналіз категорії числа української мови

З французькою і російською мовами

Звичайно ж, українська мова близька російській мові, оскільки вони являють собою групу слов'янських мов. Відповідно, головною відмінністю української мови від французької буде вираження категорії числа синтетично, тобто за допомогою закінчень, суфіксів, морфофонологічних явищ чергування, зміни наголосу. Застосовують й аналітичний спосіб виявлення категорії числа – форми узгодження: зелена верба – зелені верби, біла береза – білі берези, однак цей спосіб переважно допоміжний, котрий супроводжує синтетичний спосіб виявлення категорії числа і який, проте, є основним для невідмінюваних іменників: наша леді – наші леді, нове таксі – нові таксі.

Граматичні відношення між грамемами однини і множини у контексті можуть змінюватися:

1) форма множини може здобувати значення реальної однини: У нас гості - брат приїхав;

у тебе родичі є – сестра;

2) форма однини передає реальне значення множинного: на те й щука, щоб карась не дрімав; у Карпатах росте бук, дуб, береза.

Граматичне число української мови

В українській мові, як і у французькій, існують іменники, що не мають значення категорії числа, але мають лише форму числа – або тільки однину (singularia tantum), або множину (pluralia tantum). Такий різновид категорії називається граматичним числом. До singularia tantum відносять такі групи іменників:

1) матеріально - речовинні: золото, вапно;

2) абстрактні: пильність, щирість;

3) збірні: селянство, студентство;

4) деякі власні імена: Прут, Снятин, Запоріжжя.

Деякі з них можуть приймати і форму множини, але при цьому вони змінюють своє лексичне значення і переходять у лексико-граматичний розряд конкретних іменників, що змінюються по числах: мaсло-маслa, винo-вина (іменники, що в однині означають речовину, у множині позначають сорт, марки, що піддаються рахунку); Петрeнко-Петренки, Німчук-Німчуки (множина позначає членів родини, що мають відповідне прізвище).

До pluralia tantum відносять наступні групи:

1) деякі матеріально-речовинні іменники: висівки, дріжджі;

2) деякі абстрактні іменники, що позначають дії і процеси: дебати, пустощі;

3) деякі абстрактні іменники, що позначають обряди і традиції: хрестини, заручини;

4) абстрактні іменники, що позначають проміжки часу: канікули, будні;

5) збірні іменники, що позначають сукупність предметів: фінанси, ресурси, гроші.

Категорія детермінації

Логічна категорія детермінації, тобто здатність сприймати предмет (явище) як щось визначене чи невизначене є універсальною властивістю людського мислення; що ж стосується його мовного вираження, то воно не ідентично в різних мовах. У російській й українській значення означеності /неозначеності передаються лексичними, граматичними і просодичними (мелодика, наголос) засобами, при цьому використання їх не є ні регулярним, ні строго обов'язковим; детермінації як категорії граматичної в російській і українській мовах немає. У французькій мові категорія детермінації є граматичною характеристикою іменника і виражається протиставленням артиклів, що регулярно супроводжують іменник; вибір того чи іншого артикля обумовлений особливостями осмислення ситуації мовцем і визначається їм.

Іменник може бути охарактеризований з якісної чи кількісної сторони, тому і категорія детермінації, що виражається французьким артиклем, має два аспекти: якісний і кількісний.

Якісна детермінація (означеність/неозначеність) стосується іменників, що піддаються лічбі і виражається опозицією артиклів le/un. Кількісна детермінація – її ядром є значення тотальності, партитивності (частковості) – властива іменникам, що не піддаються лічбі і означають речовину, і виражається протиставленням артиклів le/du. Інші іменники, що не піддаються лічбі – конкретні, одиничні, абстрактні й одиничні власні – детерміновані самим своїм значенням і вживаються з означеним артиклем чи без нього (le soleil, la beauté, la France, Paris). Неозначений артикль des виражає одночасно і якісну, і кількісну невизначеність: des pommes може значити і «якісь яблука», і «декілька яблук».

Якісна детермінація

I. Для вираження значень французьких артиклів у їхній первинній функції в російській і українській мовах використовують наступні основні засоби:

1. Порядок слів. Визначеність у російській і українській мовах виражається препозицією підмета, невизначеність – його постпозицією стосовно дієслова, відповідно до формул:

Французька мова Російська і українська мови

Sle +V (Substantif+le+Verbe) S + V

Sun +V (Substantif+un+Verbe) V +S

Le bonhomme les regardait venir Старий скоса поглядав на

du coin de l'оеіl.(LQ) Абеля і Валерію, які наближалися.

Un pecheur, assis sur le quai На набережній сидів рибалка і

jouait de l’harmonica.(LQ) грав на губній гармоніці.

Ця відповідність порушується в двох випадках:

- якщо в російському й українському текстах іменник супроводжується неозначеним займенником чи означенням, що вказує на незвичайність суб'єкта (формула фр. Sun + V = рос. S + V). Пор.: A côté un petit homme replet lavait à seaux sa voiture (LQ); Тут же неподалік низенький повненький чоловічок поливав свою машину.

- якщо речення описує подію нерозчленовано, виступаючи як монорема (формула: фр. Sle + V = рос. V + S). Пор.: Le jour maussade se levait (LQ); Займався хмурий день.

2. Визначення при іменнику. Значення означеності в російській мові виражається займенниками: этот, тот самый, свой, все эти, прикметниками: данный, настоящий. Значення неозначеності виражається неозначеними займенниками: какой-то, некий, какой-нибудь, некоторый и другие;числівником один из; прикметником неизвестный; і, навпаки, означений, особый, целый.

Значення означеності в українській мові виражається займенниками: цей, той (вказівні займенники, що вказують на предмети та їх ознаки), свій, всі (ці); прикметниками: даний, дійсний. Значення невизначеності виражається невизначеними займенниками: якийсь, який-небудь та інші, що вживаються для вказівки на невідомі, неозначені предмети, їх ознаки, якості; числівником: один (з); прикметниками: невідомий; і навпаки, означений, особливий, цілий.

Російському й українському відповідному («нульовому») означенню у французькому тексті можуть відповідати артиклі le і un, у загальній формі вказуючи на означеність чи неозначеність; у свою чергу цим загальним означенням у російському й українському текстах можуть відповідати означення більш конкретного значення. От деякі приклади відповідностей: Dès la première minute une idée atroce avait bien passé au traverse de sa tête malade... Mais l 'іdée était resté fuyante.– У першу ж хвилину в її хворій свідомості промайнула жорстока думка... Але ця думка залишилася невизначеною; Maintenant l 'étudiant est devenu un vieil et célèbre écrivain. – Тепер той студент - старий і знаменитий письменник.

У російських і українських перекладах значення неозначеності виражається постпозицією підмета, значення означеності передається присвійним чи вказівним займенником. Так елементи різних рівнів (синтаксис, лексика) використовуються для вираження значень, переданих французькими службовими словами.

Російські й українські неозначені детермінативи один, какой-то – (один, якийсь) і інші передають такі відтінки, що без детермінації виражаються французьким un. Звідси виникають великі труднощі для іноземців, що вивчають російську і українську мови. Так який-небудь, вживається при можливості вибору, якийсь, виражає невизначеність при виборі, що вже відбувся (il a prit un livre – він узяв якусь книгу, але il a voulu prendre un livre – він захотів узяти яку-небудь книгу), один і яке – який - (один, якийсь)уживаються при ясності об'єкта для того, хто говорить, і неясності його для того, хто слухає (Я розповім тобі одну історію. Я приніс тобі деякі книги.)

3. Транспозиція. Невизначеність у російських й українських фразах виражається неозначеними прислівниками (как-то, где-то, как-нибудь и т.п.) - (якось, десь, як-небудь та інші), що функціонально відповідають неозначеним артиклям. Пор.: Une nuit, ils furent réveillés par le bruit d'un cheval. – Якось уночі їх розбудив тупіт коня.

II. У функції нейтралізації (генералізації) звичайно вживається означений артикль. Він підкреслює узагальнений характер, що в російській і українській мовахнерідко виражається займенниками всякий, весь - (всякий, весь): L’homme est mortel - Всяка людина смертна.

Неозначений артикль з узагальненим значенням вживається у висловленнях з модальним відтінком (побажання, можливість), де передбачається опущення визначень типу “настоящий”, “хороший” и т.д. – (“справжній”, “гарний” та інше). В російській і українській мовах ці відтінки передаються відновленням таких визначень: Un étudiant doit travailler régulièrement. – Справжній (гарний) студент повинен працювати систематично.

III. Вторинні семантичні функції артиклів виявляються при їхньому сполученні з іменниками, які не піддаються лічбі.

1. При сполученні з абстрактними іменниками якості і стану означений та неозначений артиклі виражають повноту чи неповноту прояву даного стану, якості. Ці відтінки в російській та українській мовах у разі потреби виражаються відповідно означеннями: весь и что-то вроде, какой-то и т.д. – (весь і щось, якийсь та інші),на зразок: L'іmmіnеnсе du cataclysme... l'аіdаіt sans doute à accepter d'un coeur serein l 'іnsоlіtе de ce tête-a-tête. – Неминучість катастрофи звичайно допомогла йому зі спокійним серцем сприйняти всю незвичайність цього побачення; Son dévouement ne procédait pas d'unе foi,mais d' un égoїsme. – Відданість його виникала не тільки з почуття благоговіння, але зі свого роду егоїзму.

Неозначений займенник – прикметник часто супроводжує російський (український) абстрактний іменник, що має при собі специфічне означення: Un attrait inquiet – якась неспокійна, притягальна сила; un frénésie puérile – якесь дитяче буйство.

2. При іменах дії, що являють собою транспоновані дієслова, артиклі des і les позначають множинність суб'єктів дії або неодноразовість самих дій; артикль un показує або неозначеність одиничного суб'єкта (un rire se fit entendre - пролунав чийсь сміх, хтось засміявся),або показує, що позначення дії входить у рему, в інформативно нову частину висловлення, і тоді в російській і українській використовується інверсія (un silense se fit – запанувала тиша). У російському й українському текстах французьким віддієслівним іменам часто відповідають прямі дієслівні позначення події, і артиклю – за значенням – відповідають неозначені підмети: кто-то, все и т.д. (хтось, всі та інше). Пор.:Mais comme il allait être 9 heures une agitation se propagea. – Але, оскільки мало пробити 9 годин, усі заметушилися.

Кількісна детермінація

1. У французькій мові частковість виражається артиклем du. У російській і українській мовах це значення виражається морфологічно - протиставленням родительного и винительного (родового і знахідного) відмінків - тільки у функції прямого додатку (звичайно при дієслові доконаного виду); порівн.: Il a mangé tout le poisson. – Він з'їв усю рибу. і Il a mangé du poisson.- Він поїв риби.

У сучасних російськійіукраїнській мовах це розходження стирається в множині. Il lui a apporte ́des fleurs може бути переведено: Він приніс їй квіти і Він приніс їй квітів.

2. У російській і українській мовах вираження кількісної неозначеності не обмежується одним іменником, але може стосуватися і зв'язаного з ним дієслова. Деякі дієслівні видові префікси (на-, пона-, на-…-ся) виражають кількісну характеристику дії, ступінь охоплення їм об'єкта, подробиці, кількісну неозначеність і множинність об'єктів. Дієслова з такими префіксами вимагають обов'язково родительного (родового) відмінка, що виражає кількісну неозначеність. Пор.: Il a mangé des bonbons. – Він наївся цукерок; Il a acheté des livres. – Він накупив книг.

У цих конструкціях російської й української мов кількісна неозначеність об'єкта виражається двічі: формою імені (родительный (родовий) відмінок) і формою дієслова (деякі префікси).

3. У вторинних функціях частковий артикль, приєднується до іменників, що піддаються лічбі, абстрактних чи власних імен, виступає як знак зміни значення слова, але частіше вказує на неповноту якості, подібності, і в цьому випадку його значення передається словами какой-то, что-то от и т.п. (якийсь, щось від і т. ін.): Il y a du Hugo dans ce poète. – У цьому поеті є щось від Гюго.