Категорія виду та способу дії

Категорія виду служить для розрізнення дій, що досягли чи не досягли межі.

Категорія виду властива всім формам дієслова. У російській мові категорія виду – одна із основних категорій дієслова. Можливість утворення форм часу залежить від виду. Типи дієвідмін також пов’язані з видом. Вид не є відокремленим від лексичного значення багатьох дієслів. Основне значення виду у російській мові – відношення дії до внутрішньої межі (його завершеність чи незавершеність). Способи вираження виду лежать в основному в сфері лексичних засобів: суфікси (кольнуть, накалывать), префікси (сделать, написать, потушить и др.), зміна голосного у корені (решать/решить), зміна місця наголосу (насыпать/насыпать), суплетивізм (брать/взять). Значення виду тісно пов’язано з лексичним значенням дієслова.

У французькій мові значення видового характеру можуть виражатися поряд з лексико-граматичними засобами:

а) семантикою самих дієслів: розрізняють дієслова граничні (термінативні, перфективні): atteindre, entrer і неграничні (дуративні, імперфективні): aimer, marсher; результативні (trouver) та нерезультативні (chercher);

б) афіксами, що вказують початок дії (s’endormir), завершеність (accourir), повторювання (sautiller);

в) дієслівними перифразами (commencer, se mettre à faire qch, être en train de faire qch).

Але ці засоби відносяться скоріш до виразу способу дії. Категорію виду як морфологічну категорію дієслова, яку нерідко зіставляють із російським видом, вбачають у двох граматичних явищах:

1) протиставлення простих та складних часів;

2) протиставлення миттєвих та лінійних часів (passé composé, passé simple/imparfait).

В українській мові вираження виду може бути морфологічним та контекстуальним. Значення видового характеру в українській мові можуть виражатися чергуванням суфіксів основ однокореневих дієслів (сюди формально належать випадки відмінностей видових форм за допомогою наголосу, що супроводиться зміною суфіксів основ), співвідношення безпрефіксних та префіксальних дієслів, співвідношення дієслів з різними кореневими морфемами. Наприклад: чергування суфіксів основ: купувати-купити, пірнати-пірнути, плювати-плюнути; співвідношення безпрефіксних та префіксальних дієслів: в’янути - зів’янути, в’язнути – зав’язнути, писати – написати; співвідношення дієслів з різними морфемами: брати – взяти, ловити – піймати, говорити – казати.

Прості й складні часи. В цьому протиставленні нерідко бачать категорію завершеності/незавершеності. Однак все набагато складніше. Деякі складні часи (Passé antérieur, futur antérieur), дійсно, завжди означають не тільки попередню у часі, але й завершену дію. Що стосується найбільш розповсюджених складних форм Passé composé і plus-que-parfait, то в них переважає значення передування.

Зрозуміло, що дія, яка закінчилася в часі раніше за іншу, звичайно опиняється завершеною і в плані досягнення своєї цілі, і значення завершеності часто супроводжує значення передування. Однак, вона не витісняє його повністю, та часто зустрічаються ситуації, коли форми дієслова означають передування незалежно від завершеності. У цьому випадку вони відповідають недоконаному виду російської та української мов:

Il a rеpris le livre qu’il avait lu l’année dernière.

Он снова взялся за книгу, которую читал в прошлом году.

Він знову взявся за книгу, яку читав минулого року.

Миттєві та лінійні часи. Хоч у більшості випадків миттєві часи (Passé composé, passé simple) відповідають російському та українському доконаному виду, а лінійний час (imparfait) – недоконаному, тим не менш, характерні розходження показують, що повної аналогії між французькими часами та російською та українською видовими формами немає.

Розглянемо ці розходження:

1. Французький миттєвий час - російський та український недоконаний вид:

а) при обмеженні періоду дії (обставини: longtemps, toute sa vie, de la nuit, pendant des jours, etc.) чи вказівки на його межу (jusqu’au soir, etc.):

Quelques minutes ils demeurèrent silencieux. – Несколько минут они сидели неподвижно, молча. - Декілька хвилин вони сиділи нерухомо, мовчки.

Une nuit un feu de bois s’alluma dans la forêt. Il brûla jusqu’à l’aube. – Однажды ночью в лесу загорелся костер. Он горел до рассвета.

б) при вияві повторної дії (обставини: souvent, toujours, jamais, régulièrement, etc.):

Il y a dans ce récit un passage qui m’a toujours ému. – Одно место в этом рассказе меня всегда волновало.

Якщо в реченні є конкретні слова, що вказують на повторення дії (два рази) можливі в російській та українській мовах обидва види:

Je suis allé au cinéma deux fois avec Emmanuel. – Два раза я (с)ходил с Эммануелем в кино.

в) розглянуте розходження нерідко може бути обумовлене невідповідним використанням недоконаного виду у російській та українській мовах.

Наприклад, при його використанні в функції нейтралізації, для позначення дії взагалі: Vous m’avez promis d’engager Duroy pour remplacer Marambot. – Вы обещали мне взять Дюруа вместо Марамбо.

2. Французький лінійний час – російський та український доконаний вид. Ця відмінність пояснюється головним чином невласним використанням французької граматичної форми, а саме наявність так званого imparfait stylistique (або pittoresque) замість миттєвого часу:

Il sonnait à sa porte à deux heures et demie. – Он позвонил к ней в половине третьего. – Він подзвонив до неї опів на третю.

Розходження може бути пов’язане з тим, що одна й та сама подія може розглядатися як миттєва (у російському чи українському текстах) чи як тривала (у французькому тексті):

Non loin brillait la mer encore endormie. - Совсем близко блеснуло ещё спящее море.

Необхідно розрізняти вид (граматичну категорію) та способи дії. У російській мові під “способом дії” розуміють семантичну групу дієслів, які означають різні способи, типи протікання дії та відрізняються за своїм лексичним значенням.

Способи дії відбивають різні часові, якісні та кількісні характеристики дії, формальним засобом вираження яких є префікси, іноді суфікси.

Найважливіші способи дії:

а) часові: початковий (занять), обмежувальний (пропеть), тривало-обмежувальний (попеть), фінітивний (отработать);

б) якісно-часові: однократні (крикнуть), зменшувально- пом’якшувальний (прихворнуть, вздремнуть), багатократний (хаживать), переривчасто-пом’якшувальний (похаживать);

в) результативні: завершальний (дочитать), інтенсивно-результативний (докричаться, накричаться), накопичувально-сумарний (набрать, исписать), розподільний (покупать, перебить, повскакать) та ін.

При описі дії можно нерідко застосовувати і просте дієслово, і префіксальне, уточнююче способ дії: Он хорошо поел та Он наелся; Он болел всеми этими болезнями та Он переболел всеми этими болезнями. Позначення способу дії надає велику точність та виразність російській мові.

Одному і тому французькому дієслову може відповідати ціла серія російських та українських, в деяких префікси уточнюють дію в якісно-кількісному відношенні. Наприклад: dormir - спать (спати), проспать (проспати), поспать (поспати), недоспать (недоспати), разоспаться (розіспатися), выспаться (виспатися); chanter – петь(співати), запеть (заспівати), попеть (поспівати), пропеть (проспівати), подпеть (підспівувати), допеть (доспівати), недопеть (недоспівати), напевать (наспівувати) та ін.

У французькій мові також є окремі префікси та суфікси, що виражають якісно-кількісні способи дії: -re – повторна дія (relire), -de – обратна дія (démonter), s’entre – взаємна дія (s’entre-tuer), суфікси: -iller, -oter – пом’якшувальний спосіб дії (sautiller, toussoter) та деякі інші.

При відсутності засобу вираження відповідного способу дії останній може не позначатися при ясності ситуації, але може бути переданий різними лексичними засобами: Il fuma jusqu’a la nausée. – Он накурился до тошноты.

Інтенсивність дії, що виражається афіксами на- …-ся, не передається у французькій мові. Однак шкоди для змісту немає, бо обставина (à la nausée) сама по собі вказує на інтенсивність дії. Якщо порівняти фрази: Он расставил книги по местам та Він розставив книги по місцям та Il remit les livres à leur place, то побачимо, що в російській та українській фразах виражений розподільний спосіб дії (рас-), (роз-), але не виражений повторний (фр. re-), тоді як у французькій – навпаки. Способи дії можуть бути виражені дієсловами при інфінітиві або віддієслівному іменнику: Она запела. – вона заспівала. – Elle s’est mise à chanter (початковий спосіб); Он дочитал книгу. – Il finit de lire le roman/ Il acheva la lecture du roman (фінітивний спосіб); прислівниками: Он наелся. – Він наївся. – Il a bien mangé; Он не выспался. – Він не виспався.- Il n’a pas assez dormi (інтенсивний спосіб); визначниками біля іменника всередині дієслівного виразу: взглянуть - jeter un coup d’oeil; поглядывать - jeter des coups d’oeil (перевисто-пом’якшувальний спосіб).

 

Вправи

1. Визначте спосіб дії, що виражається ничжеприведеними дієсловами. Вкажіть в кожному випадку засіб вираження способу дії (семантика дієслова, афікси):

S’entendre, refaire, sautiller, défaire, déficeler;

Схватить, закричать, побежать, попеть, пересмотреть, перетаскать, доиграться.

Схопити, закричати, побігти, поспівати, переглянути, перетягати, догратися.

2. Перекладіть речення, звертаючи увагу на значення імперфективного дієслова parler:

1.Et ce fiancé que fait-il? Francoise parla de Patrick avec tendresse. (Troyat)

2. – Oh! Vous étudiez? dit-elle. Et ils parlèrent un instant encore. Ils parlèrent lentement, avec bonheur, avec amitié. (Alain-Fournier)

3. Bientôt plus personne ne parla … (Ousmane)

4. … son regard tomba sur les deux chevaux immobiles dans l’angle de leur enclos. Il s’approcha, les caressa tous les deux et leur parla un peu. (Clavel)

3. Визначте спосіб дії, що виражається дієсловами в наступних реченнях:

1. Велика тундра, а слухи облетают ее быстрее птицы. (Жуков)

2. Было понятно, что Сергей Вадимович за несколько дней изъездил на «газике» добрую тысячу километров, переговорил с сотнями людей, отсидел на десятке совещаний. (Липатов)

3. В родном селе на улице – как? С этим поздороваться, тому улыбнуться, с той перекинуться парой слов, а с той и вовсе остановитьсяпоболтать, - Наташино путешествие затянулось. (Студеникин)

4. Визначте спосіб дії:

1. Jeremie cesse de parler dès qu’il se met en marche. (Moussinac)

2. Le soleil commençait à chauffer. (Idem)

3. La femme trottina vers l’escalier. (Gamarra)

4. Il se mit à rire si fort et si gaiement que le crapaud arrêta net son chant. (Chateauneu)

5. Purcell poussa un soupir … et rejoignit Masot. (Merle)

6. Elle n’avait pas d’autre distraction que de dévisser et de revisser les bouchons de vermeil de son nécessaire. (Druon)

7. Sabas finissait de dresser le couvert. (Chateauneu)

5. Перекладіть речення, звертаючи увагу на видову форму:

1. Toute cette journée de mai, le brave bataillon se décrassa, mangea, fuma,but, nettoya les vêtements, recousut les culottes, graissa les armes, compta les munitions. (Lanoux)

2. Cette triste vie se poursuivit jusqu’à la fin de février. (Alain-Fournier)

3. Ce furent de beaux pourparlers. Ils durèrent huit jours. (Saint-Exupéry)

4. Ils se turent un instant. (Vailland)

5. Tu sais, maman, j’ai beaucoup réfléchi, ces derniers temps. (Troyat)

6. Je l’ai toujours connue vorace: d’argent, de pouvoir, de considération. (Bazin)

7. A minuit dix, Simon se présentait à la rédaction du journal…(Druon)

8. Et tu as risqué plus d’une fois ta vie pour sauver ta fille! (Ousmane)

Категорія способу

Категорія способу є поряд з категоріями особи, числа, часу, стану і способу дії однією з основних дієслівних категорій.

Значення цієї категорії збігається у трьох зазначених мовах, що можна проілюструвати наведенням відповідних визначень:

фр.: «Le mode est la catégorie du verbe qui sert à marquer le rapport de l’action, exprimée par le verbe, à la réalité. Le fait, exprimé par le verbe, peut être présenté comme réel, supposé souhaité etc.» (Е.К. Никольская, Т.Я. Гольденберг).

укр.: “Категорія способу - це граматична категорія, що виражає відношення дії до дійсності, встановлюване тим, хто говорить”

рос.: “Наклонение - это грамматическая категория, обозначающая отношение действия к действительности, устанавливаемое говорящим лицом” (В.В. Виноградов)

З морфологічної точки зору, категорія способу– це система протиставлених один одному рядів форм, що виражають відношення дії до дійсності та мають значення реальності (дійсний спосіб), спонукання (наказовий спосіб), можливості або побажання (умовний спосіб).

Згідно з традиційним поглядом, у французькій мові виділяють чотири способи: indicatif, impératif, conditionnel, subjonctif. У російській мові також чотири – изъявительное, повелительное, условноеисослагательное наклонения. В українській мові найчастіше виділяють три способи дієслова: дійсний, наказовий та умовний. Лише деякі дослідники окремо розглядають бажальний спосіб. Згідно з традиційною точкою зору, його значення включаються в умовний спосіб. Дійсний спосіб є прямим, інші – непрямими.

Дійсний спосіб

Дієслова у дійсному способі виражають реальні дії (теперішній і минулий час), а також ірреальні дії, що не мають модального значення (майбутній час).

Морфологічними показниками дійсного способу є часові форми.

Французька мова характеризується досить розгалуженою системою часових форм у дійсному способі. Більшість дослідників виділяє 10 часів індикативу.

В українській та російській мовах лише три граматичні часи: теперішній, майбутній, минулий.

Особливістю французької мови у порівнянні з українською та російською є те, що окремі часові форми дійсного способу можуть мати модальні значення.

Так, futur simple може виражати наказ, припущення та ствердження у пом’якшеній формі;

іmparfait – вірогідну; можливу, але нереалізовану дію в минулому; бажання з відтінком жалю, пропозицію у пом’якшеній або ввічливій формі;

рlus-que-parfait може виражати припущення або вірогідність дії у минулому, жаль або засудження.

Відповідниками модальних значень французьких часових форм в українській та російській мовах є форми непрямих способів: наказового, умовного та бажального.

Умовний спосіб

Дієслова в умовному способі виражають дію, яка може відбутись лише за певних умов, а також бажану дію або ввічливе прохання.

В українській та російській мовах умовний спосіб утворюється за допомогою часток би, б (бы, б), та дієслівних форм минулого часу дійсного способу. Напр.: Грав би собі в м 'яча – Играл бы себе в мяч.

У французькій мові умовний спосіб (conditionnel) має два граматичні часи: теперішній (conditionnel présent) та минулий (conditionnel passé), які мають свої власні граматичні форми, що не збігаються з відповідними формами дійсного способу.

Напр.: Je partirais aujourd’hui si… Я б поїхав сьогодні, якби… Я бы уехал сегодня, если бы…

Je serais parti hier si… Я б поїхав вчора, якби… Я бы уехал вчера, если бы…

Умовний спосіб дієслів вживається у складнопідрядних реченнях з підрядним умови.

Для української і російської мов властиве вживання умовного способу як у головній, так і підрядній частинах складного речення, тоді як у французькій мові conditionnel вживається лише у головному реченні.

Пор.: S'il ne pleuvait pas j' irais voir mon ami. – Якби не було дощу, я б пішов провідати мого товариша. – Если бы не было дождя, я бы пошел навестить моего друга.

У простих реченнях дієслова в умовному способі можуть виражати бажання, ввічливе прохання, а також припущення.

Вираження дієсловом в умовному способі припущення властиве лише французькій мові. Пор.: 1) Je voudrais vous voir. – Я хотів би Вас побачити. – Я бы хотел Вас видеть. 2) Ne pourriez vous me donner votre adresse? – Чи не могли б Ви дати мені свою адресу? – Не могли бы Вы мне дать свой адрес? 3) Il pourrait être ici. – Він, можливо, тут. – Он, должно быть, здесь.

Наказовий спосіб

Дієслова в наказовому способі виражають наказ, заклик, прохання, побажання, спонукання до якоїсь дії.

У французькій мові наказовий спосіб має три форми: 1-ої особи однини, 1-ої та 2-ої особи множини.

Наприклад: Тravaille! Тravaillons! Тravaillez!

Є дієслова, які мають іррегулярні форми імперативу (avoir, être, savoir).

В українській та російській мовах наказовий спосіб формами 2-ї особи однини та множини, а також формами сумісної дії.

Наприклад: Заспівай! - Пой! - 2 особа однини

Заспівайте! - Пойте! - 2 особа множини

Заспіваймо! - Давайте споем! - форма сумісної дії

На відміну від французької мови, для російської мови у меншій мірі для української властиве використання імператива в значенні умовного (для вираження умови) та дійсного (для вираження неочікуваної дії): Не имей он друзей, он пропал бы (умовний спосіб); А он возьми да и скажи!(неочікувана дія).

Бажальний спосіб

Дієслова у бажальному способі передають дії, реальні та ірреальні, які мають модальне значення.

Французький Subjonctifне має прямого аналогу в українській та російській мовах. Subjonctif у порівнянні з відповідними способами української та російської мов характеризується більш розгалуженою системою значень і вживається набагато частіше.

Subjonctifмає 4 граматичні часи: présent, passé, imparfait, plus-que-parfait з власними парадигмами дієвідмінювання, які не збігаються з іншими способами.

В українській та російській мовах бажальний спосіб утворюється за допомогою модальних часток хай, нехай (пусть), які додаються до форм дійсного способу теперішнього часу доконаного і недоконаного виду. Напр.: Хай співає. – Нехай заспіває. / Пусть поет. – Пусть споет.

Відповідниками французького Subjonctifв українській та російській мовах можуть бути:

- дієслова наказового способу: Comprenne qui pourra! - Розумій, хто може! - Понимай, кто может!

- дієслова дійсного способу: Je veux qu’il apprenne cette poésie par cœur. - Я бажаю, щоб він вивчив цей вірш напам’ять. - Я хочу, чтобы он выучил это стихотворение наизусть.

- дієслова умовного способу: Montrez-moi quelqu’un qui comprenne le chinois. - Покажіть мені когось, хто розумів би китайську мову. - Покажите мне кого-нибудь, кто понимал бы по-китайски.

Крім того, для передачі значень французького Subjonctifв українській та російській мовах можуть використовуватись такі слова: укр. хіба що, авжеж, якщо тільки не; рос. не то чтобы, не потому чтобы, разве что, если только не.

Вправи

1. Визначте спосіб вираження модальності (спосіб, модальні дієслова, модальні слова). Підкресліть слово або словосполучення, яке виражає модальність.

А. 1. Я не на те, слова, ховала вас І напоїла кров'ю свого серця, Щоб ви лилися, мов отрута млява, І поїдали душі, мов іржа. (Л. Українка)

2. Сиділа би собі там і паслася на дні. Десь може б, набрела б на втонулу Атлантиду (Л. Костенко)

3. Можливо, я не збережу кохання! (Т. Шевченко)

4. Потрібно щоб під крилом літака утворювалася зона підвищеного тиску. (З підручника фізики)

5. Я хочу, щоб всі були щасливими!

6. Здається, що смерть моя прийшла! (Казка)

В. 1. II semblait que les nuages touchaient les cimes des montagnes.

2. Un peut plus et il état mort.

3. Si vous preniez ceci!

4. II me doit dix euros.

5. Peut-on fumer ici?

6. Je crois qu'il est parti.

C. 1. A ну, расскажи мне, как ты жил все эти два года. (М. Горький)

2. Я ее (осу) нечаянно прижала, И, казалось, умерла она. (А. Ахматова)

3. Непременно, надо перенести больного на кровать. (Л. Толстой)

4. Поговорили, и хватит!

5. Чтобы определить цену деления, необходимо взять два ближайшие штриха с цифрами, от большего числа отнять меньшее и результат разделить на количество делений между ними. (Из учебника физики)

6. Любил бы я тебя, Когда б не зной, не пыль, Да комары, да мухи

(А.С. Пушкин)

7. Пусть всегда будет Солнце!