Вправи до теми “Консонантизм»

1. Назвіть диференційні ознаки, що реалізуються в приголосних:

Французька: n, b, t, d, g, z, к

Російська: м, ф, н, п, г, л, р’

Українська: б, дз, д’, р, ч, j

2. Назвіть диференційні ознаки, що розрізнюють наступні пари приголосних:

Французька: b-m; b-p; p-t; Z-f; f-v;m-n

Російська: б-п; п-ф; т-м; ч-ц; г-х; ж-з

Українська: дз-дж; п-т; г- г; х-к; ж-ш л-р’

3. Назвіть фонеми,що лежать в основі розрізнювання наступних пар фонем та ознаки, що диференціюють ці фонеми:

Французька: casser-caser; pur-dur; rire-tire; coût-tout; tu-du; captif- captive; figer-ficher; seau- peau;

Російська: мел-дел; дом-том; коза-коса; кот-код; лук-хук; каша-наша;

Українська: дол-тол; лак-мак; рота-рома; від-віз; поки-токи.

4. Визначте приголосні та їх мовну належність згідно наступних диференційних ознак:

а) смичний, шумний, губний, дзвінкий;

б) сонант, щілинний, передньо-язиковий

в) шумний, смичний, губний, дзвінкий м’який

г) сонант, щілинний, середньо-язиковий;

д) шумний, щілинний, передньо-язиковий, зубний, глухий, м’який

е) сонант, дрижачий, передньо-язиковий

ж) шумний, смичний, задньо-язичний, глухий

Вправи до теми “Наголос та інтонація ”

1. Порівняйте дані пари фраз в плані їх акцентної структури:

Французька: elle dessine / еlle ne dessine pas / Claire dessine-t-elle?

Il lit / il lit vite

Vous vous levez / levez-vous!

c’est un stylo / c’est un stylo rouge / c’est un stylo à toi

Російська: она рисует \ она не рисует \ Клер рисует? \ рисует ли она?

Он читает\ он быстро читает

Вы встаете \ вставайте!

Это карандаш \ это красный карандаш \ это твой карандаш

Українська: вона малює \ вона не малює \чи малює Клер?

Він читає \ він читає швидко

Ви встаєте \ вставайте!

Це олівець \ це червоний олівець \ це твій олівець

2. Прочитайте з відповідною інтонацією пари речень та перекладіть французькою та російською, враховуючи позначені пунктуацією відмінності в членінні фраз:

а) Учень відповідав повільно, читаючи кожне речення. Учень відповідав, повільно читаючи кожне речення.

б) Ходімо дивитись інший цікавий фільм! \ Ходімо дивитись інший,цікавий фільм!

ІМЕННИК

 

Категорія роду

Рід служить для класифікації слів по родових класах. У французькій і російській мовах він є обов'язковою властивістю імені. В обох мовах значення категорії роду пов'язано з істотністю об'єктів, що позначаються іменниками. У істот категорія роду семантична: вона відбиває різницю за статтю. У неістот категорія роду асемантична, вона не відбиває ніяких властивостей об'єктів, що позначаються, і є лише частиною зовнішньої форми слова. У французькій мові розрізняються дві форми (чол. та жін. рід), у російській – чол., жін., сер. рід.

У французькій мові категорія роду властива саме іменнику. Вона виражається, головним чином, не формою самого іменника, а за допомогою прикметників, артиклів і детермінативів. Ці останні лише виявляють рід іменника, а не повідомляють йому його. Рід уже визначений самим іменником.

Форми вираження роду

1. У російській мові у переважній більшості іменників неістот рід розпізнається за формою називного відмінка (нульова флексія – ч.р.; -а, -я, - ж.р.; -о, -е – с.р.). Іменники, що закінчуються на -ь, невідмінювані (рагу, кофе та ін.) відходять від цього правила.

У французькій мові формальних ознак роду немає. Непрямими ознаками, що допомагають визначити рід в обох мовах, є суфікси:

1) у французькій мові суфікси –tion, -ure, -ance та ін ж.р.; -ier, -isme – ч.р. Як показник роду сучасна французька мова використовує альтернуючі суфікси, що дають від однієї основи утворення ч. й ж. роду: -ain/ aine hautain/ hautaine; -in/ -ine crétin / crétine.

2) у російській мові всі слова із суфіксом -ость ж.р., із суфіксом -тель – чоловічого роду. Сумнів може стосуватися лише безсуфіксних слів (кость, гость; метель, отель).

2. У російській мові рід вказує на приналежність слова до визначеного словозмінного класу. У французькій мові рід є основою для форм інших категорій. Єдине виключення – іменники ч.р. на -al, -ail, що утворюють множину певним чином: -aux.

3. В обох мовах використовуються наступні основні способи вираження семантичного роду в іменниках істотах:

а) специфічні суфікси іменників: учитель – учительница; poète – poetesse;

б) суфікси і форми, властиві також прикметникам і дієприкметникам: служащий – служащая; employé – employée;

в) форми єдиного роду: плакса, лакомка; enfant, camarade, aide, де конкретне значення виражається аналітично, оточенням;

г) суплетивні форми: отец-мать; père-mère;

У французькій мові словосполучення зі словами homme, femme, garcon, fille, яким в російській мові відповідає слово, утворене за допомогою спеціальних суфіксів; homme de lettres – литератор, femme de lettres – писательница, неологізми: femme pilote, femme écrivain.

Основна розбіжність між двома мовами полягає в тому, що російська мова набагато ширше користується специфічною суфіксацією, тоді як французька мова – способами «б» і «в».

У французькій мові суфікси й способи утворення жіночого роду іменників ті ж, що використовуються прикметниками (un habitant – une habitante і charmant – charmante); у російській мові іменники морфологічно більше відрізняються від прикметника, ніж у французькій мові.

Порівняльний аналіз категорії роду української мови

З французькою та російською

Що стосується української мови, то поняття граматичного роду іменників набагато ширше, ніж у французькій і російській мовах. У відповідності зі способами вираження родових значень категорія роду має 2 різновиди: граматичний і семантико-граматичний. Граматичний рід – такий різновид загальної категорії, у якого родове значення іменників не залежить від лексичного, не обумовлюється якими-небудь реальними особливостями предметів, понять і явищ, що означаються, не пов’язане зі статтю людей, тварин, а виражається граматичними способами разом зі словотворчими:

1) у неістот іменників власних назв: чудова Вінниця – ж.р., прекрасний Херсон – ч.р., миле Синельникове;

2) у неістот загальних іменників: новий годинник – ч.р., нова сукня – ж.р., гарне село – с.р. Тобто, в українській мові родова диференціація побудована в більшості іменників на граматичних ознаках слова, а не на реальних ознаках предметів, понять, явищ, позначених іменниками.

Семантико-граматичний рід – такий різновид загальної категорії, у якого родове значення залежить від лексичного, котре обумовлює граматичну форму іменника. У них родове протиставлення виражається за допомогою лексичної семантики і суфіксів: а) чоловік-жінка, бугай-корова; б) киянин-киянка, тигр-тигриця.

У семантико-граматичному роді основними є семантичні ознаки іменника. Їх супроводжують і граматичні ознаки, але вони підкоряються лексичним.

На відміну від досліджуваних мов, українська мова має 5 родів: чоловічий, жіночий, середній, загальний і парний.

Іменники парного роду

Іменники, що вживаються лише в множині, не мають способів виявлення категорії роду. У них вона носить імпліцитний характер. Однак у цих іменників категорію роду можна виявити опосередковано. Всі іменники тільки множини – відносяться до неістот, тому узгоджені з ним прикметники, дієслова у формі минулого часу і присвійні займенники цілком співпадають з формами множини іменників неістот ч., ж., с. роду: були такі гострі ножі (від ніж – форма одн. ч.р.). Таким чином, іменник ножиці відноситься до категорії роду, морфологічно не вираженої. Оскільки, безліч іменників цього типу означають предмети, що складаються з 2-х частин (окуляри, штани, ножиці, сани), то їхній рід умовно можна назвати парним.

Іменники загального роду

Потрібно зазначити, що українські лінгвісти не виділяють це явище як окрему самостійну грамему, однак говорять, що така група існує, і до неї відносять іменники, у яких рід семантично не виділяється (староста, базіка), морфологічні способи його вираження неоднозначні (закінчення-а мають іменники ч. і ж.р.), а синтаксичні способи виявлення категорії роду залежать від позамовних факторів. До цієї групи зараховують невелику кількість іменників із значенням особи найчастіше за негативною оцінкою, що мають закінчення -а: писака., читака, волоцюга; а також українські прізвища на приголосний (Стефаник, Федькович), на -ко (Франко, Івашко), невідмінювані іноземні прізвища (Віардо, Дюма), імена на -а, -я (Шура, Валя, Женя). Фактично, це – іменники, що внаслідок своєї семантичної нерозчленованості й морфологічної неоднозначності можуть займати місце чи ч., чи ж.р.

Таким чином, лінгвісти говорять не про загальний рід., а про омонімні способи вираження ч. і ж.р.

Категорія числа

Як у російській, так і у французькій мовах категорія числа включає 2 субкатегорії: однина й множина. Ця категорія є семантичною в іменниках, які можливо порахувати (конкретні істоти і неістоти, неодиничні власні). Вона є асемантичною у іменників, що не піддаються рахунку: речовинних (вода); абстрактних (толщина, увеличение), конкретних одиничних (солнце). В обох мовах є іменники, що не піддаються ліку, котрі мають форму тільки однини (singularia tantum), в обох мовах є іменники, що вживаються тільки в множині (pluralia tantum).

Лише іменники, що піддаються лічбі, мають обидва числа без зміни значення. Приєднання форми множини. до іменників, що не піддаються ліку, свідчить про зміну їхнього значення.

Форми

У французькій мові категорія числа головним чином виражається за допомогою артикля і детермінативів. При цьому існує значне розходження між реалізацією цієї категорії в усному мовленні й у письмовій мові. У письмовій мові як показник категорії числа виступає буква “s” (у вимові [z] реалізується у визначеному контексті (у плані порядку слів) і при наявності liaison): J’apprecie leurs remarques aimables. Однак в усному мовленні дуже часто категорія числа не знаходить вираження: Il s’est tiré d’affaire sans blessure (s); J’apprecie leur(s) remarque(s).

Тут «s» - показник множини не вимовляється, а отже не можна вирішити, чи вжита форма множини чи однини. Тільки liason у подібних випадках може вказати категорію числа.

Прикметник може виражати категорію числа у французькій мові, тоді він відноситься до тієї групи прикметників, що вживаються в препозиції: petit, bon, mauvais, grand, jeune й аналогічні їм, наприклад: de petits enfants.