Лікування стабільної стенокардії

Лікування хворих на стабільну стенокардію має бути комплексним і включати дію на чинники ризику і спосіб життя пацієнта, у тому числі й нейропсихологічний статус, його фізичну активність, супутні захворювання.

Сучасна концепція лікування хворих стабільною стенокардією розроблена міжнародним товариством кардіологів, регулярно переглядається (останній перегляд проведений в 2007 р.) і коротко представлена в таблиці1.

Табл.1

Сучасна концепція лікування хворих на стабільн у стенокардію

А	Aspirin and Antianginal therapy	Аспірин і антиангинальная терапія
У	Beta-blockers and Blood pressurе	Бета-блокатори і нормалізація АТ
C	Cigarette smoking  and Cholesterol	Відмова від куріння і корекція холестерину
D	Diet and Diabetes	Дієта і лікування діабету
E	Education and Exercise	Освітня програма і фізична активність

 

Виділяють дві мети в лікуванні стабільної стенокардії:

· запобігання інфаркту міокарду (ІМ) і смерті, тобто продовження життя, поліпшення прогнозу

· зменшення симптомів захворювання – поліпшення якості життя.

 

Основні аспекти немедикаментозного лікування стенокардії.

Інформування і навчання  пацієнта.

· Рекомендації курцям відмовитися від куріння; при необхідності призначення спеціального лікування.

· Пацієнтам рекомендується виконувати фізичні вправи, оскільки вони призводять до збільшення толерантності до фізичного навантаження, зменшенню симптомів і роблять сприятливий вплив на масу тіла, рівні ліпідів, артеріальний тиск, толерантність до глюкози і чутливість до інсуліну.

· Інтенсивність дієтотерапії вибирають з урахуванням рівнів ЗХС і ХС ЛПНЩ. Рекомендується збільшення споживання овочів, фруктів, риби. Хворим з  надмірною масою тіла призначають низькокалорійну дієту. Неприпустимо зловживання алкоголем.

Принциповим є адекватне лікування супутніх захворювань: артеріальної гіпертензії, цукрового діабету, гіпо- і гіпертиреозу та ін.

У хворих ІХС рівень АТ необхідно знижувати до 130/85 мм рт.ст., а у хворих цукровим діабетом і/або захворюваннями нирок цільовий рівень АТ повинен складати менше 130/85 мм рт.ст.

Особливої уваги вимагають такі стани як анемія, гіпертиреоз.

Фармакологічне лікування стабільної стенокардії

Лікарські препарати, які поліпшую ть прогноз у хворих на стенокардію

(Рекомендуються всім хворим із діагнозом стенокардії за відсутності протипоказань).

Ант и тромбоцитарн і препарати (ацетилсаліцилова кислота, клоп і догрель).

Обов'язковими засобами лікування стабільної стенокардії є антитромбоцитарні препарати (антиагреганти).

Аспірин залишається основою профілактики артеріального тромбозу. Оптимальна доза його складає 75-150 мг/доб.

При неможливості по яких-небудь причинах призначення аспірину може використовуватися клопідогрель 75 мг на добу, як засіб з доведеною ефективністю і безпекою.

Профілактичне призначення інгібіторів протонного насосу або цитопротекторів, хворим, що приймають аспірин в дозах 75-150 мг/доб., не рекомендується.

 При необхідності прийому нестероїдних протизапальних препаратів відміняти  аспірин не слід.

Гіполіпідемічні засоби.

Терапію статинами починають з невеликої дози – 5-10 мг на добу. Поступово дозу підвищують до тієї, при якій вдається досягти цільового рівня ХС ЛПНЩ < 2,5 ммоль/л для хворих ІХС

β-адреноблокатор и.

Бета-адреноблокатори (ББ) суттєво знижують вірогідність раптової смерті, повторного ІМ, збільшують загальну тривалість життя у хворих, що перенесли ІМ, а також значно покращують прогноз життя хворих, якщо ІХС ускладнена серцевою недостатністю. Перевагу слід віддавати β-адреноблокаторам, ефективність яких була доведена на багатоцентрових клінічних дослідженнях. Такі дані були отримані при використанні метопрололу (сповільненого вивільнення), бісопрололу, небівалолу, карведілолу. Тому лише ці ББ рекомендують призначати хворим, що перенесли ІМ.

На ефект цих препаратів при стабільній стенокардії можна розраховувати лише в тому випадку, якщо при їх призначенні досягають чіткого ефекту блокади β -адренорецепторів. Для цього необхідно підтримувати ЧСС спокою в межах 55–60 ударів в хв.

Інгібітори АПФ

Застосування інгібіторів АПФ доцільно у хворих стенокардією у поєднанні з АГ, СД, серцевою недостатністю, безсимптомною дисфункцією лівого шлуночку або перенесеним ІМ. За відсутності останніх слід зважувати очікувану користь лікування і ризик побічних ефектів.

Антагоністи кальцію.

В даний час немає даних, які б підтверджувалии сприятливий вплив АК на прогноз у хворих не ускладненої стабільної стенокардії, хоча препарати цієї групи, знижуючі ЧСС, можуть бути альтернативою ББ (у разі їх поганої переносимості) у хворих, що перенесли ІМ і не страждаючих СН.