Відкрита артеріальна протока

Артеріальна протока з'єднує ліву легеневу артерію й початкову частину спадної аорти в місці, що лежить напроти отходження лівої підключичної артерії або безпосередньо за нею. У внутрішньоутробному періоді більша частина крові зародка через протоку надходить із легеневого стовбура в системну циркуляцію. Після народження дитини протока в нормі швидко закривається, спочатку функціонально, а потім анатомічно. Закриття протоки відбувається в строки від 15-20 год до декількох днів після народження. Про відкриту артеріальну протоку прийнято говорити, якщо вона продовжує функціонувати через 1 - 2 тижні після народження.

Аномалія є одним з найбільш частих вроджених вад серцево-судинної системи, вона зустрічається в 9-10% випадків; у жінок спостерігається приблизно у два рази частіше, ніж у чоловіків.

Гемодинаміка. Основними факторами, які впливають на тип перевантаження серця при функціонуючій артеріальній протоці, є: напрямок і обсяг шунта, тиск і опір у системі легеневої артерії, функціональні розміри протоки. У звичайних умовах легеневий опір значно нижче системного й скидання походить із аорти в легеневу артерію. У більшості випадків обсяг шунта обмежений опором самої протоки, тобто його функціональними розмірами. Вони головним чином залежать від діаметра й довжини протоки, розмірів його легеневого устя. При малих розмірах цих параметрів обсяг шунта невеликий і тиск у легеневій артерії залишається нормальним. Скидання крові відбувається як під час систоли, так і під час діастоли серця. При більших розмірах протоки і його легеневого устя вони створюють незначний опір, у зв'язку із чим тиск у легеневій артерії може зрівнятися з аортальним. Напрямок і величина скидання в таких ситуаціях залежать від співвідношення опорів малого й великого кола кровообігу. 

Ліве-праве скидання крові через артеріальну протоку збільшує обсяг крові, що надходить у ліві камери серця, і створює їхнє об'ємне перевантаження. Доти, поки тиск у легеневій артерії залишається нормальним, перевантаження правого шлуночка не відзначається.

Великий ударний обсяг лівого шлуночка викликає розтягання висхідної аорти і її дуги з поступовою дилатацією цих відділів.

Підйом тиску в легеневій артерії викликає систолічне перевантаження правого шлуночка й збільшення його роботи. Висока легенева гіпертензія може спостерігатися вже незабаром після народження дитини з функціонуючою артеріальною протокою.

Клініка. Клінічна картина залежить від функціональних розмірів протоки, ступеня легеневої гіпертензії, віку й інших факторів. У більшості випадків функціональні розміри протоки малі, симптоми не виражені або виражені незначно. У тих випадках, коли функціональні розміри протоки більші, симптоматика виражена. Пацієнтів турбує задишка, вони часто хворіють на респіраторні інфекції й відстають у фізичному розвитку.

При огляді звертає увагу посилена каротидна пульсація. Реєструється високий пульсовий тиск за рахунок зниженого діастолічного тиску.

Розміри серця залежать від обсягу шунтуємої крові. У більшості спостережень серце збільшене незначно. При великому обсязі скидання відзначається посилена верхівкова пульсація, що створюється розширеним лівим шлуночком, у цих випадках серце може бути значно збільшено.

По лівому краї грудини у верхньому відділі пальпується систолічне або систолодіастолічне тремтіння, але воно відзначається не у всіх випадках.

Перший тон нормальний або трохи посилений на верхівці. Другий тон зливається із шумом по лівому краї грудини. При вираженій легеневій гіпертензії II тон різко посилений. Майже постійно на верхівці реєструється III тон.

Після I тону вислуховується «машинний» систоло-діастолічний шум, шум поступово підсилюється до кінця систоли, а потім поступово убуває й закінчується в середині або кінці діастоли. Пік шуму доводиться на II тон. Епіцентр шуму розташовується у верхній частині лівого краю грудини й підключичної області.

При невеликих функціональних розмірах протоки постійний шум має високочастотний характер і займає фазу діастоли, при більших же — закінчується в ранній діастолі.

При високому легеневому опору симптоми пороку можуть бути виражені менше, ніж при нормальному легеневому опорі. Очевидно, високий опір зменшує легеневий кровоток, наступає тимчасовий «баланс» між обома колами кровообігу, при цьому єдиним симптомом може бути помірна задишка. У дітей ціаноз звичайно відсутній або незначно виражений на кінчиках пальців. Однак у міру розвитку правошлуночкової недостатності ціаноз наростає. Типовий шум пороку може не вислуховуватися у випадках зрівноважування ліво-правого й право-лівого шунтів.

Рентгенологічне дослідження. При нормальному тиску в легеневій артерії серце збільшено незначно. Легеневий судинний малюнок посилений. Відзначаються вибухання другої дуги по лівому контурі серця, подовження четвертої дуги. У правій косой проекції визначається збільшення лівого передсердя, у лівій косой проекції - збільшення лівого шлуночка. Спостерігається дилатація висхідної аорти.

При високій легеневій гіпертензії на тлі щодо нормальних розмірів серця відзначаються значне вибухання легеневої артерії, експансивна пульсація розширених судин прикореневої зони, збідніння легеневого малюнка на периферії легеневих полів. У правій косій проекції виявляється збільшення правого шлуночка. Збільшення лівого передсердя відсутнє.

Електрокардіографія. При невеликому скиданні крові на електрокардіограмі ніяких відхилень від норми не спостерігається. При великому скиданні й нормальному тиску в легеневій артерії є ознаки гіпертрофії лівого шлуночка; при легеневій гіпертензії й ліво-правомо скиданні - ознаки комбінованої гіпертрофії обох шлуночків; при перевазі право-лівого скидання - переважна гіпертрофія правого шлуночка.

Катетеризація. У звичайних випадках цей метод майже не застосовується, він надає більшу допомогу в діагностиці при атипічній аускультативній картині. Відзначається значне збільшення насичення крові киснем у легеневій артерії, іноді катетер може бути проведений через протоку з легеневої артерії в аорту. На підставі даних катетеризації встановлюють ступінь легеневої гіпертензії, величину й напрямок скидання крові, опір малого й великого кола кровообігу.

Ангіокардіографія необхідна в неясних випадках, коли потрібно диференціювати відкриту протоку від інших вроджених вад серця. Вона показана хворим з високою легеневою гіпертензією (контраст уводять у правий шлуночок). При ліво-правому скиданні найбільш інформативна аортографія.

Диференціальна діагностика. Відкриту артеріальну протоку доводиться диференціювати з коронарною артеріовенозною фістулою, розривом вродженої аневризми синуса Вальсальви, аномальним отхождением лівої коронарної артерії від легеневої артерії, аортолегеневим свищем, дефектом міжшлуночкової перегородки з аортальною недостатністю; при високій легеневій гіпертензії - з комплексом Ейзенменгера.

Прогноз. У грудних дітей перебіг захворювання нерідко буває дуже важким і може принести до смертельного результату. У дітей більше старшого віку досить часто розвивається підгострий бактеріальний ендокардит, прогресує обструкція легеневих судин з усіма характерними для цього симптомами. При неускладненому перебігу середня тривалість життя - 50- 60 років.

Лікування. У цей час установлення діагнозу відкритої артеріальної протоки - показання до операції. Накопичений уже великий досвід хірургічного лікування в грудних дітей, однак, якщо немає невідкладних показань, операцію варто робити в більш пізньому віці.

У неускладнених випадках операція дуже ефективна, летальність при ній мінімальна. Найбільш складним є питання про показання й протипоказання до операції у хворих з високою легеневою гіпертензією. Відомо, що в таких хворих протока часто склерозирован, спроби його перев'язки іноді приводять до найтяжкої кровотечі внаслідок розриву протоки, прорізування лігатури й т.п. Крім того, при наявності переважно право-лівого скидання частим ускладненням є гостра правошлуночкова недостатність або на операційному столі, або в ранньому, післяопераційному періоді. Абсолютно протипоказане хірургічне лікування хворим із право-лівим скиданням крові.

КОАРКТАЦІЯ АОРТИ

Коарктацією аорти називають аномальне місцеве звуження, аж до повного закриття, просвіту аорти в будь-якому місці па протязі її грудного або черевного відділу. Найбільше часто коарктація розташовується в області перешийка аорти, тобто короткого відрізка аортальної дуги між місцем отходження лівої підключичної артерії й впаданням артеріальної протоки або місця прикріплення його соединительнотканного рудимента. Вада становить близько 70% серед всіх вроджених вад серця.

Гемодинаміка. У хворих з коарктацією аорти різко змінюється будова стінки аорти, еластичні властивості її знижуються, розтяжність зменшується. Рясний розвиток колатералей між верхньою й нижньою половиною тулуба приводить до того, що їхній сумарний просвіт може перевищувати просвіт нормальної аорти.

Відзначається підвищення тиску в лівому шлуночку, що у деяких випадках буває дуже високим - іноді більше 300 мм рт. ст. Систолічний тиск в аорті також значно збільшується вище місця звуження, на рівні звуження реєструється систолічний градієнт тиску. Діастоличний тиск в аорті також у більшості випадків підвищений.

Клініка. У маленьких дітей коарктація аорти може приводити до розвитку застійної серцевої недостатності вже в перші 3 місяці життя. Діагноз встановлюється по відсутності пульсу на стегновій артерії. Пальпація його повинна бути складовою частиною звичайного огляду немовляти. Дані аускультації нетипові. Звичайно вислуховується систолічний шум у другому міжребер’ї зправа від грудини. Узурація ребер у дітей зустрічається вкрай рідко.

У більшості дітей у ранньому віці клінічна картина захворювання не виражена. Розвиток симптомів звичайно обумовлюється артеріальною гіпертензією й недостатнім кровообігом нижніх кінцівок. Стеноз значного ступеня звичайно проявляється між 10-20 роками життя, коли в міру дозрівання хворого підвищуються потреби в кровопостачанні, у те час як просвіт аорти в місці звуження з ростом не збільшується.

Скарги рідкі, іноді турбують відчуття печіння й жару в обличчі, почуття ваги в голові, головні болі, відчуття пульсації в голові й шиї, напади запаморочення, відчуття дзенькоту у вухах, серцебиття, задишка, почуття печіння в руках. У більше важких випадках спостерігаються напади нудоти, блювоти, схильність до непритомностей. Нерідко з'являються носові кровотечі. Хворі часто скаржаться на почуття оніміння, холоду, ваги в нижніх кінцівках.

Зовнішній вигляд дітей з коарктацією аорти створює враження гарної вгодованості й навіть міцної будови. У хлопчиків виявляються ознаки передчасного фізичного розвитку. У дівчинок, навпроти, нерідко відзначаються карликовий ріст і значний загальний інфантилізм із первинною недостатністю яєчників.

У деяких хворих спостерігається легке недорозвинення нижньої половини тіла в порівнянні з надмірним розвитком плечового пояса, іноді відзначається невелика атрофія м'язів нижніх кінцівок. Шкіра на нижніх кінцівках часто буває блідою й холодною в порівнянні зі шкірними покривами верхніх кінцівок.

У яремній ямці прощупується аортальна пульсація, відзначається незвичайно сильна пульсація сонних артерій.

Границі серцевої тупості звичайно бувають нормальними, іноді відзначається розширення границь вліво. Найбільш часта фізична ознака - систолічний шум, що вислухується в передсерцевій області, однак він вислуховується далеко не завжди. Найкраще він вислуховується на основанні серця, епіцентр його перебуває в другому-третьому левому міжребер’ї з краю грудини. Часто він добре вислуховується в яремній ямці й над шийними артеріями. Шум проводиться в напрямку донизу уздовж лівого краю грудини. Важливою ознакою коарктації аорти буває систолічний шум у міжлопаточному проміжку.

Одним з основних клінічних ознак пороку є різниця у величині пульсової хвилі па верхніх і нижніх кінцівках. Пульс на променевих артеріях буває нормальним, але може бути й різко збільшеним. На черевній аорті й артеріях нижніх кінцівок він або малий або взагалі не прощупується. Іноді відзначається різна величина пульсової хвилі на обох променевих артеріях. Нерідко пульс па правій руці буває сильніше, а на лівої - різко ослаблений або взагалі не прощупується. У таких випадках варто мати на увазі можливість звуження устя лівої підключичної артерії або розташування коарктації перед місцем віджодження лівої підключичної артерії. На лівій руці знижена шкірна температура, тиск крові в ній може бути нижче, ніж у правій, вона іноді буває менш развитою.

Звичайно гіпертензія розвивається в пізнім дитинстві або в період полового дозрівання. У більшості випадків спостерігається підвищення систолічного тиску, діастоличного тиск, як правило, збільшується незначно. Однак з віком діастоличний тиск має тенденцію до підвищення.

На нижніх кінцівках відзначається значне зниження систолічного тиску, різниця між тиском на верхніх і нижніх кінцівках іноді досягає 100 мм рт. ст. Нерідко неможливо виміряти його на нижніх кінцівках.

Походження артеріальної гіпертензії при коарктації аорти пояснюють двома основними факторами: механічним опором в артеріальному руслі й гуморальними впливами, які викликаються утворенням значної кількості пресорних речовин у зв'язку зі зміною кровотока в ниркових артеріях.

Рентгенологічне дослідження. Рентгеноскопія рідко виявляє ознаки, характерні для коарктації аорти. Найбільш частим і важливим для діагностики є ознака узурації ребер.

Електрокардіографія. У дітей і підлітків на електрокардіограмі найчастіше ніяких змін не виявляється. У дорослих з вираженої коарктацією виявляються ознаки гіпертрофії лівого шлуночка, часто спостерігається неповна блокада лівої ніжки предсердно-шлуночкового пучка.

Катетеризація й аортографія не є необхідними дослідженнями при коарктації аорти. При проведенні катетера ретроградно в аорті реєструється систолічний градієнт тиску на рівні стенозу. Аортографія виявляє рівень і ступінь звуження аорти.

Ускладнення. Важким, нерідко смертельним ускладненням є мозкові розлади. Найчастіше спостерігається  розриви артеріальної аневризми, що викликає субарахноїдальний крововилив. Іноді спостерігається аневризматичне розширення висхідної аорти, можливе розширення аорти нижче місця коарктації з утворенням аневризми, що загрожує розривом. Описано випадки розриву висхідної аорти. При тривалому існуванні артеріальної гіпертензії можливий розвиток серцевої недостатності.

Прогноз. Багато хворих ведуть нормальний спосіб життя й не пред'являють ніяких скарг. Однак більшість хворих (близько 60-70%) умирають, не досягши 40-літнього віку.

Лікування. Єдиний метод лікування вади - операція. Безпосередні результати операції звичайно гарні, а віддалені в значній мірі залежать від своєчасності її виконання. У хворих старшого віку нерідко залишається артеріальна гіпертензія, що у деяких випадках має тенденцію до прогресування. Такі хворі мають потребу в динамічному спостереженні й медикаментозному лікуванні, і після операції.

 

Тестові завдання

1. Хворий А., 19 років звернувся у клініку зі скаргами на головні болі. Рік назад під час огляду виявлене підвищення артеріального тиску. При огляді звертає на себе увагу розширення границь відносної тупості серця вліво. Систолічний шум над аортою й міежлопаточній області. ЧСС=ПС=70уд/хв. АТ 170/110. Пульсація на артеріях стоп ослаблена. Поставте попередній діагноз.

А. Коарктація аорти

В. Відкрита артеріальна протока

С. Мітральний стеноз

Д. Дефект міжпередсердної перегородки

 

2. Хворий Б., 23 років звернувся до лікаря зі скаргами на головні болі, катаральні явища, кашель. При обстеженні на рентгенограмі виявлені узури на ребрах. Про що можуть свідчити дані рентгенографії?

А. Про коарктацію аорти

В. Про хронічний бронхіт

С. Про аневризму аорти

Д. Про туберкульоз легенів

 

3. Хворий К. 15 років, при проходженні медичної комісії зафіксоване АД - 170/85 мм рт. ст. Скарг не пред'являє. Об'єктивно: м'яза нижніх кінцівок погано розвинені, пульсація на артеріях ступень ослаблена. Границі серця розширені вліво, при аскультации - акцент другого тону над аортою, систолічний шум. Аналіз крові: без змін. Сеча: питома вага - 1020. Лейкоцити - 2-4 у п/з, Ер - 0-1 у п/з, кристали сечової кислоти. Ваш діагноз:

А. Коарктація аорти.

В. Вазоренальна гіпертензія

С. Есенціальна гіпертензія

Д. Вегетососудиста дистонія

 

4. У хворого 3., 18 років, при значному фізичному навантаженні виникає біль у потиличній області, втома. Вперше підвищений артеріальний тиск був виявлений півроку тому під час профосмотра. Відзначається виражена гіпертрофія плечового пояса. Нижні кінцівки трохи гіпотрофіичні, бліді, холодні на дотик. У бічних відділах грудної клітки виражена пульсація підшкірних судинних колатералей. Пульс - 86/хв., аритмічний, АТ - 180/95 мм рт. ст., на стегнових артеріях - 80/40 мм рт. ст. Тони серця аритмічні, звучні, акцент II тону на аорті. Грубий систолічний шум у ділянці верхньої частини грудини й міжлопаточному просторі. Який діагноз є найбільш достовірним?

А Коарктація аорти

В. Феохромоцитома

С. Есенціальна артеріальна гіпертонія

Д. Реноваскулярна гіпертонія

Е. Стеноз устя аорти

 

5. Хворий 18 років скарг не пред'являє. Перкуторно границі серця зміщені вправо й вліво на 1см, грубий систолічний шум з епіцентром в 4-м міжребер’ї зліва. Яке дослідження найбільше переконливо підтвердить клінічний діагноз?

А.ФКГ

В.ЕКГ

С.Катетеризація порожнин серця

Д.Ехокг

Е.Полікардіографія

 

6. У хворого 22 років при обстеженні виявили систолічний шум в II міжребер’ї зліва від грудини із проведенням у міжлопаточну область. АТ: на руках - 160/ 100 мм рт. ст., на ногах - 110/70 мм рт. ст. Який найбільш імовірний діагноз?

А. Панартериїт аорти

В. Дефект міжшлуночкової перегородки

С. Тетрада Фалло

Д. Стеноз легеневої артерії

Е. Коарктація аорти

 

7. У допризовника 17 років на медкомісії виявлене АТ- 180/110 мм рт. ст. Скарг немає. У дитинстві переніс кір, скарлатину, захворювання нирок. Ріст - 165 см, маса тіла -68 кг, ЧД - 15/хв., пульс - 80/хв., ритмічний. Грубий систолічний шум з максимумом в III міжребер’ї зліва від грудини. АТ на ногах- 100/55мм рт. ст., температура тіла - 36,6 °С. Який найбільш імовірний діагноз?

А. Нейроциркуляторна дистонія

В.Гіпертонічна хвороба

С. Коарктація аорти

Д. Стеноз устя аорти

Е. Хвороба Такаясу

 

8. Юнак 16 років, проходить медичний огляд у зв'язку із закликом в армії. Скарг не має. ЧСС - 70/хв., ЧД-14 хв. АТ - 120/70 мм рт. ст. Аускультативно: систолічний шум, акцент і роздвоєння II тону над легеневою артерією. На ЕКГ виявлені ознаки гіпертрофії правого шлуночка, блокада правої ніжки пучка Гіса. Про яке захворювання варто думати в першу чергу?

А. Мітральний стеноз

В. Дефект міжпередсердної перегородки

С. Аортальний стеноз

Д. Тетрада Фалло

Е. Недостатність мітрального клапана

 

9. У хворої 52 років вислуховується протодіастолічний шум у точці Боткіна. На Ехокг виявлена аневризма висхідної частини дуги аорти. В анамнезі був епізод нетривалої лихоманки, кілька викиднів. Яка найбільш імовірна етіологія вади у хворої?

А. Атеросклероз

В. Ревматизм

С. Інфекційний ендокардит

Д. Сифіліс

Е. Вроджений генез

 

10. Жінку 25 років оглянув лікар з метою оцінки серцевого шуму. Скарг у пацієнтки немає. В анамнезі відсутні дані про ревматизм. Систолічний шум вислуховується давно й вважається функціональним. АТ -120/70 мм рт. ст., пульс - 72/хв. Виражене, стійке розщеплення II тону серця. Невеликий, м'якого тембру, систолічний шум у другому міжребер’ї зліва. Рентгенологічна картина серця й легенів нормальна. Самий імовірний діагноз:

А. Мітральный стеноз

В. Мітральная недостатність

С. Аортальний стеноз

Д. Пролапс мітрального клапана

Е. Дефект міжпередсердної перегородки

 

Варіанти відповідей: 1А, 2А, 3А, 4А, 5С, 6Е, 7С, 8С, 9Д, 10Е

 

ТЕХНОЛОГ ІЧНА КАРТА ЗАНЯТТЯ