Пояснити механізм розпадання м’яких та твердих капсул

Розпадання. Тверді і м’які капсули мають витримувати випробування на розпадання таблеток або капсул, метод якого наведений у ДФУ (п. 2.9.1, с. 151).

Найважливішими специфічними методами оцінки капсулованих форм in vitro є визначення їхнього разпадання і розчинності, що за умови кореляції з даними in vivo можуть служити методами оцінення біологічної доступності.

Механізм разпадання твердих і м’яких желатинових капсул суттєво відрізняється. На швидкість розчинення лікарських препаратів у твердих капсулах звичайно впливає тільки вміст. Особливо впливають на кінетику вивільнення ліків із таких капсул допоміжні речовини, їхня природа, кількість, співвідношення в складі вмісту. Таким чином, вибір розміру капсули і величина ущільнення маси (щільності набиття капсул) з урахуванням природи і розміру частинок основної і допоміжної речовин істотно впливає на біодоступність капсулованих препаратів у твердих капсулах.

Для м’яких капсул на відміну від твердих кінетика розчинення пов’язана з початком вивільнення вмісту. У міру розчинення оболонки або розкриття по шву відбувається поступове виділення вмісту капсул, тоді як для твердих капсул після швидкого розчи-нення оболонки починається, як правило, уповільнений розпад вмісту залежно від його структури і складових частин. Час вивільнення вмісту з м’яких желатинових капсул залежить від складу желатинової оболонки і методу одержання. Найшвидше вивіль-няються лікарські речовини із капсул, отриманих крапельним методом. Капсули, отримані методом пресування, мають товщу і рівномірнішу за товщиною стінку.

Оскільки вміст м’яких капсул знаходиться в рідкому стані, активний інґредієнт швидко всмоктується, що особливо важливо в разі його малих дозувань (серцеві глікозиди, гормони, стероїди, снодійні препарати).

Білет № 22

Навести технологічну схему виробництва настоянок методом мацерації із зазначенням апаратурного оснащення кожної стадії; пояснити метод мацерації з циркуляцією екстрагента

При отриманні настоянок використовується наступна технологічна схема:

- підготовка сировини і матеріалів

- Витягання (екстрагування)

-очистка витяжки (відстоювання, фільтрація)

- фасовка і упаковка.

Раніше метод мацерації (від лат. maceratio — вимочування), або настоювання, був дуже поширеним. Тепер його застосування поступово скорочується, тому що при екстрагуванні

цим методом важко досягти повноти витягу лікарських речовин із рослинного матеріалу.

При одержанні настойок мацерацією здрібнену сировину із запропонованою кількістю екстрагента завантажують у мацераційний бак і настоюють при температурі 15—20 °С, періодично перемішуючи. Якщо немає спеціальних указівок, то настоювання триває протягом 7 діб. Після цього витяжку зливають, залишок віджимають, віджату сировину промивають невеликою кількістю екстрагента, знову віджимають, віджату витяжку додають до вже злитої і потім об’єднану витяжку доводять екстрагентом до необхідного об’єму.

Цей метод малоефективний, повільний, сировина не до кінця виснажується. З метою інтенсифікації екстрагування матеріалу процес проводять із застосуванням дробної мацерації (ремацерації), мацерації з примусовою циркуляцією екстрагента, вихрової екстракції (турбоекстракції), ультразвуку та ін.

Мацерація з примусовою циркуляцією екстрагента. Проводиться в мацераційному баку 1 із перфорованим дном 3, на який укладено фільтрувальний матеріал 2. Екстрагент, відділений від сировини перфорованим дном, за допомогою насоса 4 прокачується крізь сировину до досягнення рівноважної концентрації. При цьому час настоювання скорочується в кілька разів.

З примусовою циркуляцією екстрагента проводять також дробну мацерацію. Таким чином досягається більш повне виснаження сировини при таких же витратах екстрагента.

Обладнання

Для виробництва настоянок використовується різноманітна апаратура і машини, починаючи від подрібнюючих машин, сит, закінчуючи фільтрами, центрифугами і ін., які є універсальними і використовуються у виробництві інших видів продукції.

Спеціальним устаткуванням - апарати для екстракції - мацераційні баки (мацератори) і перколятори.

Мацератори - місткості різного об'єму (50 л, 100, 500 ін.), над днищем є помилкове днище, яке запобігає засміченню крана рослинним матеріалом. Місткість закривається кришкою. Витягання зливається через кран. Мацератори виготовляють з алюмінію, неіржавіючої сталі, емальованої жерсті, рідше з кераміки.

2. Дати характеристику методам стерилізації розчинів для ін´єкцій

МЕХАНІЧНІ МЕТОДИ СТЕРИЛІЗАЦІЇ

Стерилізаційна фільтрація. Мікробні клітини і спори можна розглядати як нерозчинні утворення з дуже малим (1—2 мкм) розміром частинок. Подібно іншим включенням, вони

можуть бути відокремлені від рідини механічним шляхом — фільтруванням через мікропористі фільтри. Цей метод стерилізації включений у ДФУ для стерилізації термолабільних розчинів, що не підлягають кінцевій стерилізації.

За механізмом дії фільтрувальні перегородки, використані для стерильної фільтрації, поділяють на глибинні й мембранні із розміром пор не більше 0,22 мкм.

Глибинні фільтри характеризуються складним механізмом затримки мікроорганізмів (ситовим, адсорбційним, інерційним). Через велику товщину таких фільтрів утримуються і частинки меншого розміру, ніж розмір пор фільтрувальної перегородки.

Мембранні фільтри — це тонкі (100—150 мкм) пластини з полімерних матеріалів, що характеризуються ситовим механізмом затримки мікроорганізмів і сталим розміром пор (близько 0,3 мкм). Щоб уникнути швидкого засмічення фільтра, мембрани використовують у сполученні з передфільтрами, які мають більші пори. При стерилізації великих об’ємів розчинів оптимальним є застосування фільтрів обох типів. Використання глибинних і мембранних фільтрів забезпечує необхідну чистоту, стерильність і апірогенність розчинів для ін’єкцій.

Стерилізаційна фільтрація має переваги порівняно з методами термічної стерилізації. Для багатьох розчинів термолабільних речовин вона є єдино доступним методом стерилізації. ДФУ рекомендує проводити стерильну фільтрацію безпосередньо перед стадією наповнення контейнерів.

Для фільтрації ін’єкційних розчинів використовують поєднання обох типів фільтрувальних фільтрів (як правило, мембранні перегородки доцільно використовувати при фінішному очищенні для очистки від пірогенів та дрібних механічних і колоїдних часточок).

Фізичні методи стерилізації

Теплова (термічна) стерилізація. Сьогодні монопольне становище серед можливих методів стерилізації у фармацевтичному виробництві займає теплова стерилізація.

Залежно від температурного режиму теплова стерилізація поділяється на стерилізацію:

— парою під тиском (автоклавування);

— текучою парою;

— тиндалізацію;

— сухожарову.

Стерилізація парою під тиском. Автоклавування — це стерилізація розчинів, стійких до нагрівання, парою під тиском 111кПа (1,1 атм) при температурі 119—121°С. У цих умовах гинуть не тільки вегетативні, але й спорові мікроорганізми із-за коагуляції білка клітини.

Цей традиційний спосіб стерилізації має сьогодні перевагу перед іншими. По-перше, він дає можливість стерилізації препаратів у кінцевій герметичній упаковці, що виключає небезпеку вторинної контамінації. По-друге, завдяки тривалій практиці використання він забезпечений досить надійною апаратурою. І, по-третє, на сьогоднішній день він найбільш економічний.

При цьому методі відбувається комбінована дія на мікроорганізми високої температури і вологості, при яких гинуть найстійкіші спори..

Автоклавуванню також піддаються установки для стерилізаційного фільтрування, фільтрувальні перегородки та інші допоміжні матеріали, що використовуються у технологічному процесі виробництва ін’єкційних лікарських форм.

Серед вад методу можна виділити неможливість стерилізації розчинів, що містять термолабільні речовини, небезпеку роботи з парою під тиском, відволожування багатьох матеріалів під час стерилізації та ін.

Стерилізація текучою парою. Розчини речовин, термічно малостійкі, іноді стерилізують при 100 °С текучою парою (без домішок повітря і надлишкового тиску). Насичена пара вбиває тільки вегетативні форми мікроорганізмів і при наявності в об’єкті спорових форм цей метод неефективний.

Тиндалізація (дробна стерилізація). Для термолабільних речовин, а також для розчинів у шприц-ампулах стерилізацію іноді проводять методом тиндалізації. Суть методу полягає в триразовому нагріванні розчинів до 40—60 °С із перервами на добу, протягом яких об’єкти термостатують при температурі 37±1 °С для проростання спорових форм у вегетативні.

Стерилізація інфрачервоним і лазерним випромінюванням. Електронна стерилізація. Ці перспективні види стерилізації практично не знаходять сьогодні застосування, хоча можливості дляцього є.

Опромінення ін’єкційних водних систем інфрачервоним (ІЧ) випромінюванням на ділянці поглинання води λ = 2,7 мкм може бути ефективним засобом її нагрівання і тим самим є по суті ще одним варіантом теплової стерилізації. Наявність досить потужних джерел ІЧ-випромінення дозволяє сподіватися на можливість створення устаткування для високопродуктивної технології. Перевагою цього методу перед традиційним автоклавуванням може вважатися можливість відмови від небезпечної в обслуговуванні

і нетехнологічної перегрітої пари.