Дати характеристику супозиторіям як лікарській формі, вказати вимоги до основ.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Дати характеристику супозиторіям як лікарській формі, вказати вимоги до основ.



Супозиторії — тверді однодозові лікарські засоби. Форма, об’єм і консистенція супозиторіїв мають відповідати ректальному за-стосуванню. Вони містять одну або більше діючих речовин, дис-пергованих або розчинених у простій або складній основі, яка може розчинятися або диспергуватися у воді чи плавитися при температурі тіла.

Розрізняють супозиторії ректальні (свічки), вагінальні і палички.

Ректальні супозиторії (Suppositoria rectalia) призначені для введення в пряму кишку.

Вагінальні супозиторії (Suppositoria vaginalia) використову-ють для введення в піхву.

Палички (Bacilli) призначені для введення в сечовипускаль-ний канал, канал шийки матки, норицеві і ранові ходи, слуховий отвір.

ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВ І ДОПОМІЖНИХ РЕЧОВИН

З погляду фізико-хімічної науки супозиторії розгля-дають як дисперсні системи, що складаються з дисперсійного середовища, представленого основою, і дисперсної фази, роль якої виконують лікарські речовини.

До супозиторних основ висувається низка вимог:

— вони повинні зберігати достатню твердість при кімнатній температурі;

— температура плавлення або розчинення має бути близькою до температури людського тіла;

— не повинні подразнювати слизову оболонку прямої кишки та викликати інші небажані дії, тобто повинні бути фізіологічно індиферентними;

— не повинні перешкоджати вивільненню і терапевтичній дії лікарської речовини;

— не повинні взаємодіяти з лікарськими речовинами, які вводять у супозиторну масу.

Із зазначеними загальними вимогами тісно пов’язані і технологічні вимоги до основ. До них відносяться:

— хімічна і фізична стабільність основи в процесі виготовлення і зберігання супозиторіїв;

— здатність легко формуватися і зберігати необхідну твердість при введенні;

— спроможність емульгувати необхідну кількість розчинів;

— мати певну пластичність, в’язкість, час повної деформації, тобто певні структурно-механічні властивості.

Цим вимогам задовольняють ліпофільні і гідрофільні основи,які застосовуються у фармацевтичній промисловості різних країн.

Ліпофільні основи. Як супозиторні основи ДФУ пропонує ви-користовувати масло какао, його сплави з парафіном і гідроге-нізованими жирами, рослинні і тваринні гідрогенізовані жири, твердий жир, ланоль, сплави гідрогенізованих жирів із воском, твердим парафіном та інші основи, дозволені до медичного застосування.

Ліофільні основи мають відповідати таким вимогам:

— швидко плавитися в прямій кишці;

— температура плавлення не повинна перевищувати 37°С;

— мати достатню твердість і невеликий інтервал між темпера-турою плавлення та застигання;

— мати достатню в’язкість;

— добре поглинати рідини;

— бути стабільними при зберіганні

Масло какао в наш час у фармакопеях ряду країн залишається офіцинальною основою. Воно складається із суміші тригліцеридів: тристеарину, трипальметину, триолеїну, трилаурину, триарахіну. Склад масла какао пояснює поліморфні модифікації цієї основи з різними фізичними властивостями.

Гідрогенізовані жири дозволяють створювати супозиторні основи, позбавлені вад масла какао. Як замінник масла какао тепер широко використовуються сплави гідрогенізованих жирів із жироподібними речовинами, емульгаторами або вуглеводневими продуктами.

З відомих зарубіжних ліпофільних основ особливо цікаві основи вітепсол, естаринум, лазупол.

Вітепсол, або імхаузен (Німеччина) — це суміш тригліцеридів лауринової та стеаринової кислот, що містить добавки емульгатора моногліцеринового естеру кислоти лауринової.

Естаринум випускається у вигляді кількох модифікацій, що відрізняються фізико-хімічними характеристиками. У хімічному відношенні основа являє собою суміші моно-, ди- і тригліцеридів насичених жирних кислот.

Лазупол складається з естерів кислоти фталієвої з вищими спиртами (наприклад цетиловим і (або) стеариловим).

Усі описані зарубіжні ліпофільні основи добре емульгують водні розчини лікарських речовин, швидко застигають, мають температуру плавлення, близьку до температури тіла.

Гідрофільні основи. Гідрофільні основи повинні відповідати вимогам:

— швидко і повністю розчинятися в виділеннях слизових оболонок;

— не подразнювати слизові оболонки;

— змішуватися з гідрофобними лікарськими речовинами або поглинати їх;

— бути хімічно та фармакологічно індиферентними.

Сучасні гідрофільні основи представлені головним чином поліетиленгліколями — конденсованими полімерами етиленоксиду і води. Вітчизняною промисловістю випускаються поліетиленгліколі, що розрізняються молекулярною масою — ПЕГ-400, -1500, -2000, -4000, -6000.

За кордоном поліетиленгліколеві основи відомі за назвою «карбовакс» (США), «скурол» (Франція), «постонал», «суппофарм» (Німеччина). Ця група основ здатна розчинятися в секретах слизових оболонок, повністю вивільняти лікарські речовини, не подразнюючи слизову оболонку, має тривалий термін придатності, високу фізіологічну індиферентність, порівняно доступна за вартістю

Пояснити принцип роботи обладнання для одержання гранул в псевдозрідженому стані

У результаті всіх видів структурної грануляції: більш м'які й пористі гранули, чим після механічного вологого гранулювання, коли гранули виходять великі й підлягають наступному здрібнюванню; майже однакова форма, що сприяє їхній кращій сипкості й більше збалансованому фракційному составу

Грануляція в умовах псевдозрідження /виробники: Aeromatic- Fielder (GEA Niro), BWI Huttlin (Thomas Engineering), Fitzpatrick, Glatt, Vector.

Сучасні сполучені типи конструкцій по підготовці таблетмаси:

- Змішування, грануляція й сушіння в псевдозрідженому шарі. дуже популярна. перевага - всі процеси проводяться тільки в одній ємності. Недолік – обладнання дорожче у порівнянні з високошвидкісними змішувачами-грануляторами

Принцип роботи полягає в змішуванні порошкоподібних інгредієнтів у зваженому шарі

з наступним їх зволоженням зв’язувальною рідиною, при безперервному перемішуванні.

Необхідна умова процесу - наявність дрібнодисперсного порошку, що перебуває в псевдозрідженному стані, і зв’язувальної рідини. Процес гранулювання (утворення грудок) відбувається одночасно із сушінням гранул гарячим повітрям. У процесі сушіння грудки перетворюються у тверді агломерати, що частково руйнуються в результаті тертя між собою й зі стінками апарата.

Опис процесу.

У продуктовий резервуар завантажується таблеткова суміш, що підлягає гранулюванню. З залежності від конструкції завантажується пневматичним способом або на візку резервуар із сумішшю закочується в апарат і за допомогою пневмоциліндра піднімається нагору. Повітря для псевдозрідження всмоктується вентилятором, розташованим у верхній частині апарата, очищається у фільтрах, нагрівається до заданої температури в калориферній установці й проходить через повітророзподільні ґрати, установлену в нижній частині продуктового резервуара. Розчин, що гранулює, подається до форсунок за допомогою дозуючого насоса. Під час подачі рідини, що гранулює, відбувається гранулювання таблеткової суміші. Потім система розпилювання відключається й починається сушіння гранулята. Відпрацьоване повітря очищається від пилу в рукавних фільтрах і виходять із апарата. По закінченні всього циклу гранулювання опускається продуктовий резервуар і гранулят надходить на таблетування.

- Попереднє змішування й безперервна грануляція із сушінням у псевдозрідженому шарі. Високошвидкісн. повітряний потік, що обертається, встановлюється в центральн. грануляційній трубі. Частки піднімаються знизу труби і прискорюються повітряним потоком. Частки вступають в контакт з крапельками рідини, які виходять розпи-люючих насадок (відносна швидкість повітря, крапельок і часток висока, тому зволоження - ефективно, і грудки (гранули) починають сохнути майже негайно. Більшість порошку знаходиться в зовнішній "області утримування", де швидкість газу дуже низька. Тертя –зменшено. Вологість газу також низька в цій області, тому гранули сохнуть поступово. Окремі частки, можливо, роблять повторні цикли (зазвичай з 10 до 1000) через трубу з утворенням більш великих гранул Продукт попередньо змішується в окремому міксері (змішувачі) й подається в гранулятор.

Опис:

За допомогою гвинтового живильника порошок дозується й надходить до отвору подачі, де падає в грануляційну камеру, у якій є робоче колесо турбіни, що обертається з великою швидкістю. Грануляційна рідина подається насосом знизу уздовж периметра й служить для створення водяного пилу. Порошок від робочого колеса турбіни під дією відцентрової сили подається на периферію крізь водяний пил і в такий спосіб швидко гранулюється. Далі - сушіння в псевдозрідженном шарі


 

Білет № 8



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-06; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.227.0.150 (0.005 с.)