Навести способи приготування емульсій та суспензій в заводських умовах із зазначенням обладнання.

Суспензія — рідка лікарська форма, що містить як дисперсну фазу одну або декілька подрібнених порошкоподібних речовин, розподілених у рідкому дисперсійному середовищі.

Емульсія — однорідна за зовнішнім виглядом лікарська форма, що складається із взаємно нерозчинних тонкодиспергованих рідин і призначена для внутрішнього, зовнішнього або парентерального застосування. Емульсії належать до мікрогетерогенних систем, які складаються з дисперсної фази і дисперсійного середовища

ПРОМИСЛОВЕ ВИРОБНИЦТВО СУСПЕНЗІЙ І ЕМУЛЬСІЙ

Приготування суспензій та емульсій у заводських умовах здійснюється такими способами: змішуванням, розмелюванням у рідкому середовищі, подрібненням за допомогою ульт-развуку.

Вибір способу приготування цих лікарських форм залежить від очікуваного ступеня дисперсності лікарських і допоміжних речовин, що туди входять. Мікрокристалічні суспензії можна одержати конденсаційним способом або спрямованою кристалізацією при змішуванні розчинів у певних температурних умовах і значеннях рН та ін.

Змішування фаз. Простим змішуванням фаз можна отримати лише емульсії, які легко утворюються. Вони, як правило, грубо- і полідисперсні і для підвищення стійкості потребують додаткової гомогенізації.

Для змішування вик:

- спеціальні змішувачі з дисковими й барабанними мішалками

- реактори з високошвидкісними (турбінними) мішалками

- Реактори з різними типами мішалок (планетарна + турбінна, пропелерна + турбінна та ін)

Крім мішалок загального типу, в деяких випадках застосовуються різні конструкції спеціальних мішалок, наприклад дискові, барабанні.

Дискові мішалки являють собою конструкцію з двох дисків, укріплених на невеликій відстані один від одного на вертикальному валі і які обертаються з великою швидкістю в напрямних циліндрах. Кожен з дисків має отвори спеціальної форми і є суцільно плоским,

звужуючись до периферії. Діаметр диска складає 0,1—0,15 від діаметра апарата. З метою

усунення обертання рідини на кришці посудини, в якій проводять перемішування, встановлюються три вертикальні перегородки. При обертанні дисків шари рідини, що знаходяться під нижнім диском, піднімаються з великою швидкістю уздовж осі нижнього напрямного циліндра, а шари рідини, які знаходяться вище від верхнього диска, опускаються вниз вздовж осі верхнього напрямного циліндра. Зіткнення потоків спричиняє завихрення в усьому об’ємі рідини, що забезпечує інтенсивне перемішування. Колова швидкість дуже велика — від 5 до 35 м/с. Ці мішалки використовуються для перемішування частинок твердих матеріалів із в’язкими рідинами або рідин з різною питомою масою.

Барабанна мішалка являє собою барабан, подібний до колеса білки. Такі мішалки створюють інтенсивне перемішування рідин за умови дотримання таких співвідношень —

діаметра барабана до діаметра посудини від 1: 4 до 1: 6, діаметра барабана до висоти — 2:3. Для приготування емульсій і суспензій висоту заповнення посудини приймають удесятеро більшою за діаметр барабана. Слід підкреслити, що ці мішалки використовуються для приготування емульсій і суспензій з твердими частинками, що мають велику питому масу. Барабанний змішувач є апаратом періодичної дії. Він простий за будовою, але процес змішування вимагає тривалого часу, що і є вадою цього пристрою.

Пропелерні і турбінні мішалки закритого і відкритого типів. Пропелерні мішалки створюють круговий і осьовий рух рідини із швидкістю 160-1800 об/мин - для маловязких систем. В процесі перемішування часто використовують вакуум для видалення повітря, яке знижує стійкість емульсій/суспензій. Гомогенізатори турбінного типу - для тонкодисперсних емульсій. Мають турбінний розпилювач. У турбінному розпилювачі дисперсна фаза надходить по трубі вниз, а дисперсійне середовище - по трубі нагору. При обертанні турбіни обидві середовища перемішуються з великою швидкістю, вилітають, розпорошуючись через сопла, і утворять емульсію (Емульгуюча машина двонаправленого вбирання матеріалу з турбінною мішалкою (модель STAY, Корпарація Со Вей (Китай))),

DGM TBG Гомогенизатор (Швейцарія), ПРОМВІТ (Украина) Реактор со встроенным гомогенизатором

Дати характеристику розчинам медичним як лікарській формі. Класифікація медичних розчинів та особливості виробництва.

Розчини — це рідкі гомогенні системи, які складаються із розчинника та одного або декількох компонентів, розподілених у ньому у вигляді іонів або молекул.

Медичні розчини різноманітні за властивостями, складом, способами одержання і призначенням.

Розчини мають багато перева г перед іншими лікарськими фоpмами, тому що значно швидше всмоктуються у шлунково-кишковому тpакті. А вадами розчинів є їх великий об’єм, можливі гідролітичні і мікробіологічні процеси, що спричиняють швидке руйнування готового пpодукту.

Розчини займають проміжне становище між хімічними сполуками і механічними сумішами. Від хімічних сполук розчини відрізняються змінністю складу, а від механічних сумішей — однорідністю. Тому розчинами називають однофазні системи змінного складу, утворені не менш як двома незалежними компонентами. Найважливіша особливість процесу розчинення — це його спонтанність. Достатньо простого зіткнення речовини з розчинником, щоб через деякий час утворилася однорідна система, тобто розчин.

Розчинники можуть бути полярними і неполярними речовинами. До перших належать рідини, які поєднують велику діелектричну сталу, великий дипольний момент із наявністю функціональних груп, що забезпечують утворення координаційних (зде-більшого водневих) зв’язків: вода, кислоти, нижчі спирти й гліколі, аміни та ін. Неполярними розчинниками є рідини з малим дипольним моментом, які не мають активних функціональних груп, наприклад вуглеводні, галоїдоалкіли тощо.

При виборі розчинника доводиться керуватися переважно емпіричними правилами, оскільки запропоновані теорії розчинності не завжди можуть пояснити співвідношення між складом і властивостями розчинів.

Здебільшого спираються на стародавнє правило: «Подібне розчиняється в подібному» (“Similia similibus solventur”). Практично це означає, що для розчинення якоїсь речовини найбільш придатні ті розчинники, які структурно подібні, а тому мають близькі або аналогічні хімічні властивості.

Розчинів, з якими працюють фармацевти, дуже багато. Залежно від обраного розчинника їх можна розподілити на кілька гpуп:

— водні. Solutiones aquosae seu Liquores;

— спиpтові. Solutiones spirituosae;

— гліцеpинові. Solutiones glycerinatae;

— олійні. Solutiones oleosae seu olea medicata.

За агрегатним станом розчинних лікарських речовин розрізняють:

— розчини твердих речовин;

— розчини рідких речовин;

— розчини з газоподібними лікарськими засобами.

Згідно з ДФУ розчини як лікарську форму використовують у таких лікарських засобах:

— вушні лікарські засоби (вушні краплі та аерозолі, вушні промивки);

— лікарські засоби для парентерального застосування (ін’єкційні, інфузійні засоби);

— лікарські засоби, що знаходяться під тиском;

— назальні лікарські засоби (назальні краплі та рідкі аерозолі, назальні промивки);

— настойки (розчини екстрактів у спирті відповідної концентрації);

— очні лікарські засоби (очні краплі, очні примочки);

— піни медичні (рідкий лікарський засіб, що знаходиться в контейнері під тиском);

— рідкі лікарські засоби для орального застосування.

ТЕХНОЛОГІЯ РОЗЧИНІВ

1 технологія -Отримання розчинів складається з наступних стадій:

- підготовка або отримання лікарських речовин і розчинника,

- розчинення,

- очищення розчину

- фасування.

2 - В деяких випадках розчини одержують завдяки хімічної взаємодії (розчин алюмінію ацетату основного – у дві стадії: 1) одержують гідроксид алюмінію взаємодією, напр.. алюмінію сульфату і натрію карбонату, а потім очищують від електролітів і обробляють оцтовою кислотою).