Тема 13 соціологія способу життя

Інтерес до способу життя тієї чи іншої категорії населення з боку соціології виявлений давно - з тих пір, коли започатковувалася прак­тична (емпірична) соціологія. Перші такого роду дослідження прово­дилися з XVHI-XIX ст.- Р. Девісом, Дж. Сінклером, Ч. Бугом (Англія), Ф. Легше, О. Лоран-Дюшатле (Франція), О. Лонгарде, К. Марксом (Ні­меччина).

Спосіб життя - поняття, застосовуване в соціології й в інших соціальних науках для характеристики умов і особливостей повсяк­денного життя людей у тому чи іншому суспільстві, прошарку, групі і т. п. Спосіб життя визначається багатьма істотними рисами й особ­ливостями. Всі існуючі в суспільстві соціальні розходження - соціальні розшаровування між містом і селом, між людьми розумової і фізичної праці, між кваліфікованими і некваліфікованими працівниками - зна­ходять своє відображення у способі життя. Це дає підставу говорити про різні види (чи підвиди) способу життя усередині кожного суспі­льства. Спосіб життя охоплює типові для даного суспільства, класу, соціального прошарку умови і форми життєдіяльності людей. Вони випливають насамперед з їхнього способу досягнення блага. Проте його потрібно розглядати не лише з того боку, що він є відтворенням фізичного існування індивідів.

Здебільшого - це визначений спосіб діяльності даних індивідів, визначений вид їхньої життєдіяльності, їхній визначений спосіб жит­тя. Яка життєдіяльність індивідів - такі і вони самі. Те, що вони со­бою представляють, збігається, отже, з їх способом досягнення блага (господарською діяльністю). Спосіб життя охоплює всі істотні сфери діяльності людей: праця, форми її соціальної організації, побут, фор­ми використання людьми свого вільного часу, їхня участь у полі­тичному і громадському житті, форми задоволення їх матеріальних і духовних потреб, що увійшли в повсякденну практику, норми і пра­вила поведінки. Тому на способі життя позначаються не тільки еко­номічні відносини, але і суспільно-політичний лад, культура і світо­гляд людей. У свою чергу, спосіб життя людей впливає на їхній

напрям думок. Спосіб життя містить у собі, поряд з кількісними, якісні характеристики умов і форм життєдіяльності людей. В основі способу життя лежить сукупність видів життєдіяльності в різних сферах сус­пільного життя соціальних груп і особи, зумовлених соціально-еко­номічними умовами її діяльності.

Спосіб життя - це не дзеркальне, а узагальнене типологізоване відображення фактичної поведінки людей, тобто реальність, яка склалася під впливом об'єктивних умов, суб'єктивних прагнень. Від­повідно до цього спосіб життя розглядається не тільки як сукупність діяльності людей, а і яким чином вони це здійснюють. Це не тільки приватна поведінка, приватна діяльність або набір їх, а цілісна єд­ність зі своєю новою якістю.

З цієї точки зору важливо знати, який внесок робить у спосіб жит­тя кожна із її складових і який вплив справляють вони один на одного в процесі взаємодії. Крім того, спосіб життя включає в себе не будь-які соціально значимі види діяльності. Тому соціологію цікавлять не всі факти «свідомості і поведінки людини», а лише ті, котрі є значи­мими для суспільства.

Спосіб життя в будь-якому суспільстві виступає у вигляді способу життя прошарків працівників фізичної праці (робітники, селяни), прошарків інтелігенції, способу життя націй і народностей, жителів міст і сіл, різних соціально-демографічних та соціально-професійних характеристик. Соціологи стверджують, що можна і слід говорити про спосіб життя військового, тракториста, кочегара, лікаря, міліціо­нера і т. п. Слід мати на увазі і те, що спосіб життя складається протя­гом історичного процесу. Кожний етап розвитку суспільства може бути представлений сукупністю взаємопов'язаних один з одним спо­собів життя, які є певною мірою стабільними, але водночас і динамічно мінливими.

Існує декілька методик, підходів до розгляду способу життя:

? поелементний (основні види діяльності людини);

? класовий підхід;

? соціально-територіальний.

Соціологи пропонують брати до уваги і такі фактори та критерії, як ставлення до процесів, соціально-психологічні особливості інди­віда.

Особливості функціонування поняття способу життя у соціологи полягають у тому, що воно дає змогу охарактеризувати життєдіяльсть соціальних об'єктів з різним рівнем доходу, освіти, культури, неодна­ковими ціннісними орієнтаціями тощо.

Спосіб життя індивідів і соціальних груп визначається як за­гальними, так і конкретними обставинами їх соціально-економічного буття, але тільки в кінцевому підсумку. За одних і тих же загальних і конкретних умов праці, за одного і того ж рівня доходу, освіти тощо

індивіди та їх групи можуть реконструювати різні види життєдіяль­ності, вести різний спосіб життя.

Головною особливістю способу життя є його системність, яка виявляється в тому, що основні види діяльності, які становлять його зміст, зумовлюють зміни всіх інших форм життєдіяльності со­ціального суб'єкта. Цим визначаються і методологічні, і методичні особливості соціологічного вивчення способу життя. Вони не зво­дяться до дослідження його складових - трудової, суспільно-політичної, навчальної, побутової, споживацької, дозвільних форм діяльності, які самі по собі не дають повного уявлення про спосіб життя в цілому. За цих обставин пропонується систематизована модель-схема для виведення і опису способу життя індивіда чи спільності: