Тема 2 економічна соціологія

Сфера економічного життя є однією із найважливіших у розвит­ку суспільства (поряд із сферою культури та політики). Саме вона, як і культурна, політична та інші сфери, віддзеркалює рівень, особ­ливості розвитку цивілізації того чи іншого суспільства в ту чи іншу епоху.

Існує чимало наук про економічну сферу, що пов'язано із виді­ленням її як особливої підсистеми суспільства. Сьогодні вивчення економічних процесів, економічних відносин та явищ економічного життя дедалі актуалізується і потребує всебічного соціологічного аналізу.

Деперсоналізована форма (відсутність ролі конкретної людини як домінанти, суб'єкта економічних відносин) сприйняття і вивчення сфери економіки економічними науками не дає вичерпної відповіді на безліч питань, що виникають при дослідженні соціально-економічної сфери. Сучасний етап розвитку економічного життя потребує всебіч­ного врахування того, що пов'язано із волею та бажаннями людини. Нині докорінно змінюється її роль і вплив у засвоєнні досягнень нау­ки, в оволодінні всім механізмом господарювання. Дуже важливо ро­зібратися і зрозуміти, що відбувається у свідомості людини, що обу­мовлено серйозними зрушеннями у продуктивних силах і відносинах власності, і як реалізувати на практиці вимоги та цілі, що ставить життя. Економічне життя функціонує не тільки завдяки дії об'єктив­них законів суспільного розвитку, але і - суб'єктивній діяльності людей. Діяльність немислима, передусім, без цілей, спрямованих на задоволення економічних інтересів, які, у свою чергу, і переломлю­ються через людську свідомість у формі поглядів, думок, відчуттів, мотивів, інтересів дій тощо. Воно не може існувати поза елементами культури людини, що формує місце для економічної культури лю­дини.

Усвідомлення всіх реальних процесів та явищ безпосередньо впливає на вдосконалення економічного життя. Це дозволяє зробити висновок, що, поряд із системою економічних дисциплін, економічна соціологія здатна охопити вивчення соціальної сфери економіки, всі

елементи сфери економічного життя, здатна відобразити глобальні і приватні проблеми життя людей. В цілому ж економічна соціологія представляє сьогодні суму теоретичних і прикладних знань. Це - сис­тема наукових знань про поведінку людей як представників великих соціальних груп у різних сферах економічного життя суспільства: ви­робництва, обміну, розподілу та споживання. Вона націлена вивчати багатоманітність форм економічної поведінки, діяльності індивідів, соціальних груп, економічних інститутів у найближчій та довгостро­ковій перспективі.

Економічна соціологія належить до міждисциплінарних наук. Вона інтегрує соціологію та економічну науку, вивчає дії економіч­них законів, закономірності розвитку економічних і соціальних відносин, життєдіяльності людей. Економічна соціологія дослід­жує закономірності економічного життя через призму соціоло­гічних категорій, тому більшість вчених схильна під економічною соціологією розуміти соціологічний підхід у вивченні економічних

явищ.

Об'єктом вивчення економічної соціології виступають люди - учасники економічного життя суспільства, які об'єднуються в групи, організації, інституції, що пронизані стосунками соціально-еконо­мічного характеру. Предметом економічної соціології є різного роду соціально-економічні відносини, які виникають в економічній сфері суспільного життя і котрі відображають різноманіття стосунків людей різних соціальних груп, прошарків, з різними соціальними позиціями. Процес її становлення - процес незавершений. Розширення та уточ­нення її предмета та об'єкта, методів і напрямів дослідження трива­тимуть і далі.

Слід зазначити, що досі ще не існує в наукових колах єдиної думки щодо визначення поняття економічної соціології та окремого об'єкта і предмета її вивчення. Довгий час дослідження велись за окремими напрямами, присвяченими праці, трудовим ресурсам, управлінню, матеріальній базі життя населення.

Розробка вивчення соціологічних проблем, пов'язаних з розвит­ком економічних відносин, виходила на різні рівні аналізу. Спочатку у працях вчених з'явилося таке поняття, як «індустріальна соціоло­гія». У радянській науковій та навчальній літературі це трактувалося як «промислова соціологія» і в такому словопоєднанні виправдовува­ла своє призначення, бо висвітлювала соціальні проблеми матеріаль­ного виробництва. Згодом у системі соціологічного знання на стику із економічними науками випробовувалися самостійні наукові напрями більш конкретного і вузького спектра: «соціологія праці», «соціологія управління», «соціологія села», «соціологія міста». Всі ці наукові на­прями під різним кутом розгляду віднесені до економічної соціології.

Сьогодні економічна соціологія розглядається переважно як ком­плекс проблем, що мають чітко виражений соціально-економічний та

системний характер {«соціологія праці», «соціологія управління», «пси­хологія та економіка праці», «соціологія міста», «соціологія села», «соціальна структура», «соціологія ринку», «соціологія підприємни­цтва» та ін., в котрих економічний зміст має домінуюче значення. Тому весь спектр проблем економічного життя можна охопити одним поняттям «економічна соціологія».

Однак деякі аспекти, які водночас є і структурними компонентами «економічної соціології», виступають як самостійні соціологічні тео­рії (соціологія управління міста, села та ін.), де рівноправними крите­ріями їх формування виступають культура, право, територіальність та ін.

Коротко розглянемо основні джерела та етапи розвитку економіч­ної соціології.

Однією з перших комплексних теорій, що пояснювала суть і струк­туру економіки та її взаємодію з іншими сферами суспільного життя, була теорія економічного лібералізму англійського економіста А. Сміта, в котрій всебічно було проаналізовано капіталізм як економічну під­систему суспільства. Економіка, стверджував А. Сміт, не існує поза суспільством, оскільки її стан зумовлений впливом держави, свободи підприємництва, конкуренції. Не залишив поза увагою систему «еконо-міка-суспільетво» й інший англійський економіст Д. Рікардо. У своїх працях він окреслив основні умови гармонії інтересів праці та капіталу. Англійський економіст, філософ Т. Мальтус показав взаємозв'язок між виробництвом, споживанням та динамікою народонаселення. Це - перший етап розвитку економічної соціології.

Другий етап розвитку наукових уявлень про економічну сферу суспільного життя був пов'язаний із появою перших протиріч між капіталістичною економікою та суспільством, з кризами і антагоніз­мом праці і капіталу, безробіттям тощо. Та найвагомішим у станов­ленні та розвитку економічної соціології вважають внесок вчених ні­мецької, французької та американської соціологічних наукових шкіл. Німецька економічна соціологія, щодо наукового методу, була іс-торично-по£Івняльною з акцентуацією на культурологічному аспекті (М. Вебер, И. Шумпетер, В. Зомбарт, Г. Зіммель). Економічна інтер­претація історії К. Маркса справила суттєвий вплив на формування економічної соціології. Всі вони заклали фундамент соціологічного підходу у вивченні загальної економічної теорії.

Наукова творчість М. Вебера («Економіка та суспільство», «Зага­льна економічна історія», «Протестантська етика й дух капіталізму») заклала теоретичний фундамент економічної соціології. Об'єднавши наукові методи історії та аналітичної економіки, він подав нову дис­ципліну як пояснювальну, ключовими проблемами котрої виступали: роль влади у функціонуванні економічної системи; визначення не­економічних причин виникнення капіталізму тощо.

М. Вебер надав економічному життю «духовності», а поняттям економічної свідомості, економічної етики, економічної поведінки -344

статусу категорій економічної соціології, розглядаючи їх через при­зму саме культурного аспекту.

Видатним представником соціоаналітичного (історико-соціологіч-ного) напряму в дослідженні економічної сфери суспільного життя, зокрема феномену підприємництва, був німецький соціолог, історик, економіст В. Зомбарт. Його цікавив суб'єктивний аспект економіч­ного реалізму: установки, нахили людей до раціональної економічної поведінки.

Величезний інтерес до економічної соціології виявив один із най-відоміших економістів-соціологів Й. Шумпетер. Він чимало зробив для її інституалізації, назвавши соціологічною економікою, структу-рував її на кілька важливих галузей наукового знання: економічна теорія, економічна історія, економічна соціологія та економічна статистика. Шумпетер увійшов в історію економічної соціології також завдяки своєму баченню підприємства в центрі структурної логічної системи, яка відображала капіталістичну економіку в цілому. Це - один із плодотворних напрямів в економічній соціології загалом і в дослідженні власне підприємницької діяльності зокрема, де тісно переплелося підприємництво з нововведенням. Крім того, він дослі­джував взаємозалежність між економічною та соціальною стабільніс­тю в розвитку капіталізму.

Інший німецький соціолог - Г. Зіммель добре знаний в даному науковому напрямі своїм аналізом ролі довіри в економіці та тракта­том про соціологію грошей (праця «Філософія грошей»).

Величезний внесок у формування економічної соціології зробив К. Маркс, який першим здійснив спробу соціологічної перебудови теоретичної економіки. Він розглядав елементи економічної системи -виробництво, розподіл, нагромадження капіталу - як соціальні процеси. Предметом його аналізу були: експлуатація праці і деградація особи­стості робітника, абсолютне і відносне зубожіння більшості суспіль­ства. Маркс вперше застосував системний аналіз до суспільства згідно з яким будь-яке суспільство належить до певної історично сформова­ної суспільно-економічної формації, де всі підсистеми (економічне, політичне, культурне життя і т. ін.) взаємодіють одна з одною і роз­виваються на основі економічного базису. Теорія Маркса була най­більш адекватним описом і аналізом капіталістичної економічної сис­теми (на перший період), здійсненим у соціологічному плані.

Поряд із представником німецької школи вагомий внесок у розви­ток економічної соціологічної думки зробив відомий французький соціолог Е. Дюркгейм. Він одним із перших започаткував підрозділ економічної соціології і став автором її першої програми. Відомою працею Дюркгейма, з огляду економічної соціології, є «Розподіл пра­ці в суспільстві», в якій він обґрунтував помилковість тлумачення розподілу праці виключно з економічних наукових позицій. На його думку, цей процес несе в собі з'єднувальну силу, елемент «живої тка-

нини» солідарності, життєвої умови існування сучасного суспільства. Вагомими є також дослідження Дюркгеймом економічних інституцій, а саме - власності та обліку, вивчення проблем споживання, грошей та винагороди.

Неабиякий інтерес до формування економічної соціологічної думки виявили і наші співвітчизники М. Туган-Барановський, М. Ковалевсь-кий, М. Бердяев, М. Булгаков та інші, праці яких торкалися проблем взаємодії економічної та соціальної сфер. М. Туган-Барановський у своїх дослідженнях обґрунтував роль господарства в соціальному житті. У роботі «Про встановлення соціалістичного ладу і про екс­плуатацію праці» він розглянув роль соціальних потреб у стимулю­ванні господарської діяльності. Головною метою виробництва та важливою виробничою силою він вважав людину з її потребами (соціальний фактор виробництва), одночасно велику увагу приділяв кооперативам, підкреслюючи їх некапіталістичний характер. Багато в чому його погляди виявилися ілюзорними та суперечливими. Цілком оригінальні для свого часу, вони випередили більшість теорій про роль людини на Заході.

Суб'єктом економічної діяльності, на думку С. Булгакова, є «еко­номічна людина»(екопотіс man) - це центральне поняття економічної науки. Економічна людина є конкретний духовнийтип з усією склад­ністю та багатоманітністю психологічної мотивації. Його перу належить лише одна наукова книга «Філософія господарства» і, щоправда,-значна кількість статей з проблем марксизму, соціалізму, християнсь­кої філософії. С. Булгаков, зокрема, прагнув синтезувати комплекс соціальних наук - політекономію, філософію, соціологію, висуваючи завдання: зрозуміти світ як об'єкт трудового господарського впливу, а сама філософія господарства є, на його думку, філософія об'єктив­ної дії.

Певну роль у формуванні економічної соціології відіграв росій­ський економіст-соціолог М. Кондратьев (учень та послідовник М. Туган-Барановського). У своїх теоретичних оглядах він дово­див економічну безперспективність як великих капіталістичних, так і дрібних трудових селянських господарств, виступав за розви­ток кооперації, але вважав, що створювати кооперативи слід суворо добровільно і в певній послідовності, підкреслюючи, що вироб­ничий кооператив є найбільш розвинутою формою ведення госпо­дарства.

Наступний етап, суттю якого є визначення та інтерпретація еко­номічної соціології у західному науковому світі, пов'язаний з імена­ми Г. Парсонса, Н. Смелзера, Е. Мейо, К. Полоны. Проте, пара­лельно із економіко-соціологічним напрямом розвивався і управ­лінський напрям у рамках даного знання, який тісно переплітався з напрямами економічної соціології, соціологією праці, управління та підприємництва зокрема.

Що стосується управлінських підходів у системі економічної со­ціологічної теорії, то слід відзначити вагомий внесок Г. Файоля, О. Шелдона, Р. Тейлора, М. Фоллета, Ч. Бернарда, Г. Саймона, Д. Мак-грегора, Дж. Коттера та ін. Традиції американської школи економіч­ної соціології характеризувалися, перш за все, формальним встанов­ленням та відокремленням даної дисципліни від загальної економіч­ної науки (на противагу економістам). Економічна соціологія досить важко здобувала своє визначення як самостійна галузева соціологія. З цього приводу між соціологами та економістами точилася боротьба.

Основним результатом нового концептуального підходу Т. Пар­сонса і Н. Смелзера до проблем економічної соціології був структур­но-функціональний підхід. Проаналізувавши зв'язки між економікою та суспільством, вони визнали економіку як підсистему соціальної системи з виконанням її первинної функції - пристосування суспільс­тва до навколишнього середовища. Надалі Смелзер досліджував вза­ємодію економіки та культурних факторів, політичних змінних (про­цесів, явищ, етнічних відносин, відносин соціальної структури). Його основний внесок - розробка концепції соціологічного аналізу еконо­мічних процесів (виробництва, розподілу і обміну, споживання, еко­номічного зростання тощо).

Розробка цікавих і корисних підходів щодо сучасних трансформа­ційних процесів посттоталітарних суспільств, пов'язаних з переходом до ринкової економіки, належить американському антропологові К. Полоньї. Предметом його наукового пошуку було дослідження суспільств з ринковими економічними відносинами, еволюція ринко­вої ментальності і т. ін.

З 50-60-х років західна соціологічна думка активно розробляє концепцію індустріального та постіндустріального суспільств. Основ­ними представниками її були Р. Арон, Д. Белл, А. Тофлер, Дж. Гел-брейт та ін. Основна ідея цієї концепції полягає в тому, що сучасний стан економічної системи докорінно відрізняється від традиційного капіталістичного стану. Видозмінення форм власності і відокремлен­ня від функції влади, а також структурні зміни в економічній сфері є джерелом нових якісних змін у стані суспільства, його мобільності та трансформації. Сучасна економічна соціологія постійно наповнюється і синтезується завдяки різним підходам вивчення і осмислення як на макро-, так і на мікросоціологічному рівні в соціально-економічному та інших розрізах суспільного життя.

Головним завданням економічної соціології є вивчення соціаль­но-економічного становища інтересів, поведінки різних соціальних груп у сфері економічного життя, специфічних соціальних меха­нізмів розвитку економіки і розробка на цій основі теоретичного уявлення про економіко-соціальну структуру суспільства та ії вплив на економічне життя. Економічна соціологія розглядає законо­мірності економічного розвитку з позицій інтересів і статусу різних

соціальних груп суспільства. Важливі напрями дослідження еконо­мічної соціології полягають у кількісному і якісному складі суб'єк­тів економічної діяльності, а також їх функції, інтереси, статус, при­бутки, взаємовідносини.

Як і кожна наука, економічна соціологія має свою структуру, функ­ції, понятійний апарат, методи дослідження. Коротко розглянемо деякі категорії та поняття, якими володіє дана дисципліна, щоб мати глибші уявлення про сферу економічної соціології.

Структура основних понять та категорій в економічній соціології складається з кількох рівнів. До першого рівня категорій відносять категорії «економічна» та «соціальна сфера». Вони відображають зміст процесів, що відбуваються на стику економіки та суспільства в цілому. До цього рівня відносять і загальнонаукові категорії; «система», «структура», «функції», «процес», «механізм», «розвиток» та ін. Дані категорії використовуються для формулювання та опису соціальної й економічної сфер тощо. До другого рівня, так званих загальносоціаль-них категорій, належать: «соціальні-, економічні-, виробничі відносини», «соціальні спільності», «групи», «події», «механізми розвитку» і т. ін. Третій рівень, так звані спеціальні категорії,- об'єднує ті, що конкре­тизують зміст соціальних механізмів: «економічна свідомість», «еко­номічне мислення», «економічна культура», «економічні інтереси», «економічна діяльність», «економічна поведінка» та ін.

Ця система категорій створює методологічну основу для дослі­дження соціально-економічних процесів вияву в них більш тісних зв'язків і закономірностей. Коротко розкриємо зміст деяких із них, які збігаються із напрямами дослідження економічної соціології.

Одним з центральних напрямів дослідження є соціально-еконо­мічні відносини. Під ними розуміється різновид суспільних відносин, пов'язаних з особливою діяльністю людей та їхньою взаємодією, спрямованих на забезпечення матеріальних потреб людського життя та досягнення певних соціальних переваг і цілей. Економічні відно­сини виникають між людьми, групами людей з приводу матеріальних речей, обставин, проблем: виробництво, розподіл, обмін, володіння, використання, споживання.

Економічне життя - узагальнена категорія, якою позначається вся сукупність економічних відносин, діяльності та поведінки лю­дей, які діють (господарюють у суспільстві). Протікає економічне життя переважно в економічній сфері суспільства, де люди взаємо­діють насамперед як економічні суб'єкти, з власними інтересами, цілями.

Важливою категорією та напрямом вивчення в економічній соціо­логії є економічна діяльність та економічна поведінка.

Перша являє собою сукупність дій, актів індивіда, через які він безпосередньо реалізує свої економічні інтереси і за допомогою яких досягає господарських цілей. Економічна поведінка об'єднує всі форми

активності (вчинки, дії), котрі обслуговують чи супроводжують дану діяльність, надаючи їй специфічності.

Система економічних відносин суспільства надто складна і розга­лужена. Вона включає:

виробничі відносини, які виникають виключно в процесі виро­бництва матеріальних засобів до життя;

розподільні відносини, які виникають з приводу розподілу в су­спільстві каналів доступу до життєвих благ і способів їх при­власнення;

відносини обміну (куплі-продажу) - переважно ринкові відно­сини між «продавцями», «покупцями» та «посередниками», тут відтворюється система торгівлі, комерції, бізнесу; відносини у сфері споживання, які виникають задля задоволення безпосередніх потреб людей як споживачів, що виявляються в наявності благ та вмінні користуватися ними.

Економічна поведінка (система взаємопов'язаних вчинків) також має свої якісні розгалуження. При цьому розрізняють трудову, інно­ваційну, професійну та інші поведінки.

Особливе місце в економічній соціології займає економічна куль­тура. Під нею розуміють сукупність соціальних цінностей та норм, які є регуляторами економічної поведінки людей і виконують роль соціальної пам'яті суспільства. Сюди віднесені і цінності, знання, норми, вимоги, санкції.

Особливе значення для економічної культури мають цінності, які збагачують людей та колективи. До них належать: влада, багат­ство, майно, гроші, взаємодопомога, обмін, авторитет, скооперова-ність і т. п.

Особливостями економічної культури є те, що вона охоплює лише ті цінності, норми, потреби, які виникають з потреб економіки і суттєво впливають на неї, і вона більш, ніж інші види культур, орієн­тована на управління поведінкою людей.

Економічна соціологія взаємопов'язана з багатьма науками, особ­ливо тісно з управлінням. Зв'язок економічної соціології з різними науками дає можливість розгортати конкретні соціологічні дослі­дження з широкого кола питань та проблем взаємодії людей і груп в економічній сфері життя.

Економічна соціологія - складна і багатосистемна дисципліна. Поки що не існує серед фахівців узгодженості щодо чіткої структури і послідовності та й щодо самого змісту даної дисципліни.

Література з даної галузі знань в більшості неоднозначна щодо тематики та логіки змісту економічної соціології.

Виокремленими, але водночас і доповнюючими компонентами економічної соціології виступають «соціологія праці», «соціологія

управління», «соціологія підприємництва», «соціологія ринку» та ін­ші, хоч вони й інтерпретуються як самостійні галузеві соціологічні теорії.

Контрольні запитання:

1. Місце і роль економічної соціології в структурі соціологічного знання. Об'єкт
і предмет її вивчення.

2. Основні напрями формування економічної соціології.

3. Структурні компоненти економічної соціології.