Економічна свідомість: сутність, основні характеристики та процес формування.

Економічне життя функціонує завдяки дії не тільки об'єктивних законів суспільного розвитку, але й суб'єктивній діяльності людей. Вона залежить від усвідомлення, оцінки економічними суб'єктами змін, що відбуваються, у сфері виробництва і економічних відносин, цілей, спрямованих на задоволення економічних інтересів.

Економічне життя знаходить висвітлення в реальній свідомості у вигляді поглядів, думок, почуттів, які, у свою чергу, є основою для формування мотивів діяльності у виробничому процесі.

Така значна роль свідомості різних суб'єктів робить категорію «економічна свідомість» однією з основних в економічній і соціальній психології.

Економічна свідомість цікавить нас як певна система, що поряд з об'єктивними умовами життя (одночасно, будучи опосередкованою ними) формує цілі трудової і соціальної діяльності, мотиви соціальної і економічної поведінки. Свідомість значною мірою визначає не тільки характер і якість діяльності, але й можливі для даного індивіда з моральної точки зору засоби досягнення цілей.

Наше суспільство перебуває на етапі переходу до нового якісного стану. Наскільки успішним буде цей перехід, багато в чому залежить від рівня розвитку суспільної свідомості, у т. ч економічної свідомості.

Слід зазначити, що в науковій літературі (філософській, соціологічній, економічній та психологічній) приділяється недостатня увага таким питанням, як сутність економічної свідомості, її структура, особливості формування. Для початку визначимо сутність економічної свідомості.

Економічна свідомість ‑ це системна складова свідомості, вищий рівень психічного відображення людиною економічних феноменів (сукупність уявлень, настанов, відносин, думок суб'єкта про різні економічні об'єкти), його ставлення до них.

Економічна свідомість ‑ це внутрішньо суперечливе, багаторівневе утворення, що в узагальненому виді відображає ступінь знайомства суб'єкта з економікою і раціональне до неї ставлення.

Економічна свідомість, як і будь-яка інша форма суспільної свідомості, має власний об'єкт і характеризується певним способом відбиття об'єкта.

Об'єктом економічної свідомості є економічна сфера суспільного життя.

Вона містить у собі як мінімум 4 зрізи:

- виробничі процеси;

- сукупність технологічних, економічних і управлінських відносин, які у своєму взаємозв'язку виступають як господарські відносини;

- безліч економічних (господарюючих) суб'єктів, що є носіями економічних відносин;

- нормативний зріз, що впорядковує і регулює весь цей різноманітний світ (норми соціальні, правові й інші).

Характерно, що економічна свідомість не тільки відображає економічну сферу суспільства, але й накладається і переломлюється, як крізь призму, через соціальні відносини, поза якими не існують економічні структури.

Очевидно, що неоднорідність об'єкта економічної свідомості викликає різноманіття її проявів.

Економічна свідомість існує у формі:

- уявлень, думок, оцінок, переконань суб'єктів економічних відносин, тобто системи поглядів окремих людей (або їхніх груп) на закономірності економічного розвитку, суть економічних явищ і причини їх виникнення, а також сформованих наукових знань, які об'єктивно відображають суть, закономірності та причинно-наслідкові зв'язки економічних процесів (це ‑ когнітивні компоненти економічної свідомості);

- цінностей і норм, що регулюють поведінку і діяльність людей, у тому числі в сфері економіки (це – вольові компоненти економічної свідомості);

- цілей і установок, що фіксують бажані результати господарської діяльності в майбутньому; економічних інтересів (це – вольові компоненти економічної свідомості);

- вподобань, смаків, настроїв, емоцій, що створюють певний фоновий ефект для прийняття рішень, у тому числі в господарській діяльності (це ‑ емоційні компоненти економічної свідомості).

Таким чином, економічна свідомість має складну структуру: як і вся свідомість у цілому має всі притаманні їй властивості.

Основними функціональними формами актуалізованої економічної свідомості можна вважати знання, уявлення, оцінки і переконання.

Знання ‑ це суто когнітивний продукт економічної свідомості ‑ засвоєна суб'єктом ззовні або самостійно вироблена економічна інформація. Економічні знання передбачають збереження в пам'яті засвоєного матеріалу для того, щоб застосовувати його на практиці в реальних економічних ситуаціях, а також для знаходження нових економічних знань.

Економічні уявлення ‑ це уявлення про те, як функціонує економіка, як створюється суб'єктивний економічний образ: здатність людини або соціальної групи відображати, розуміти економічні явища, пізнавати їхню сутність, засвоювати і зіставляти економічні поняття, категорії, теорії з вимогами економічних законів, з об'єктивною реальністю і на основі цього будувати власну економічну діяльність [57].

Інакше кажучи, економічні уявлення є відрефлексованими у свідомості особистіснимиформами знань про економічні об'єкти, формами індивідуального накопиченого досвіду економічної поведінки, які здійснюють вплив на реальну економічну поведінку працівників в організації. Фактично економічні уявлення особистості є таким соціально-психологічним утворенням, у якому інтегруються результати рефлексії соціально-економічного середовища життєдіяльності особистості, опосередковані індивідуально-психологічними її характеристиками.

Економічні оцінки ‑ це результат співвідношення поточної економічної інформації з попереднім досвідом, збагачений емоційним відношенням щодо значущості для суб'єкта одержуваної інформації.

Економічні переконання ‑ це стійка, систематизована система поглядів, що виступає як економічний світогляд суб'єкта. Формування таких переконань спирається на глибокі знання і оцінки економічних явищ, але вони не переходять у переконання автоматично, а виробляються на основі економічного досвіду людини в результаті економічної діяльності [57].

Економічні переконання, які стали мотивами поведінки людини, визначають її відношення до економічної сфери діяльності.

Тісно пов'язаною з когнітивними компонентами економічної свідомості є така ще мало вивчена категорія як економічне мислення.

У психології під мисленням розуміють психічний процес відбиття дійсності, вищу форму творчої активності людини [36]. У процесі мислення людина творчо перетворює у своїй свідомості дійсність, використовує накопичені та формує нові знання, цілі, засоби їхнього досягнення.

Економічне мислення ‑ це структурний компонент мислення взагалі. Результатом економічного мислення як психічного процесу відбиття економічної дійсності (у широкому сенсі) є система поглядів людини на закономірності економічного розвитку, суть економічних явищ і причини їхнього виникнення, тобто все те, що є компонентами економічної свідомості, а також певна економічна поведінка.

Визначальними факторами змісту економічного мислення є характер існуючих відносин власності, місце людини в суспільному розподілі праці, рівень її освіти.

Найважливішим елементом економічного мислення є вміння знаходити оптимальні рішення для збільшення економічної ефективності окремого підприємства, галузі народного господарства. Правильне економічне мислення забезпечує раціональне керування діями людини на робочому місці в масштабі підприємства [57, с.141].

Розглянемо вольові компоненти економічної свідомості ‑ економічні норми, економічний інтерес.

Економічні норми не виділялися донедавна в самостійний вид соціальних норм (стандартів поведінки, які регламентують відносини між людьми). Проте, у цьому виникла необхідність, тому що вони можуть і стимулювати, і гальмувати активну економічну поведінку, заповзятливість.

Економічні норми, як правило, закріплюються юридично, здобуваючи статус правових норм, і наділяються відповідними засобами контролю (санкціями) у випадку їх не дотримання.

Економічний інтерес розвивається на основі мотиву, але під регулярним впливом норм. Якщо розглядати власність як певну форму влади економічних благ над людиною, то економічний інтерес – це форма дії влади власника благ на волю суб'єкта господарювання і джерело господарської діяльності [57, с.142].

Економічні інтереси визначаються місцем людей в економічній системі. Економічні інтереси є формою прояву відповідних видів потреб, усвідомлення їхньою окремою людиною, трудовим колективом або суспільством. Кожний суб'єкт економічних відносин виступає носієм конкретного економічного інтересу.

Скільки суб'єктів економічних відносин, стільки й економічних інтересів. Найчастіше виділяються індивідуальний, колективний і суспільний інтерес.

Індивідуальний економічний інтерес виражає необхідність задоволення різноманітних потреб окремої людини; колективний – потреб трудового колективу; суспільний – сукупних потреб суспільства.

Кожна людина водночас є носієм різних економічних інтересів, оскільки вона виступає в різних іпостасях: по-перше, як індивід; по-друге, як представник визначеної частини суспільства, в-третіх, як член визначеного трудового колективу.

Суспільний і колективний інтереси персоніфікуються тільки в індивіді.

Економічні інтереси можна класифікувати за допомогою різних критеріїв. За ознакою важливості виділяють головні і другорядні, за ознакою часу ‑ поточні та перспективні, відповідно до об'єкта інтересів ‑ майнові, фінансові, інтелектуальні; за ступенем усвідомлення ‑ реальні та помилкові [57, с.142].

Реалізація економічних інтересів здійснюється через досягнення суб'єктами конкретних економічних цілей.

Так, реалізація індивідуальних інтересів забезпечується шляхом зростання індивідуальних доходів.

Засобами реалізації колективних інтересів виступає максимізація прибутку і фонду заробітної плати.

І, зрештою, засіб реалізації суспільного інтересу ‑ максимізація національного доходу і мінімізація фонду відшкодування створеного суспільного продукту.

Економічну свідомість доцільно розглядати на трьох рівнях як: масову, групову й індивідуальну.

Об'єкт масової свідомості ‑ економічні питання і проблеми, що мають значимість і наслідки для великої кількості людей. Масова економічна свідомість визначається трьома групами факторів.

По-перше, це рівень очікувань людей і оцінка ними своїх можливостей впливу на економічну систему.

По-друге, це соціально-економічні цінності великих груп людей, які становлять основу їхнього економічного вибору (наприклад, це можуть бути такі цінності: стабільність, рівність, загальність, корисність, економічна і соціальна справедливість).

По-третє, це думки і настрої, які швидко змінюються, пов'язані з оцінками існуючого економічного стану в країні, регіоні та на окремому підприємстві.

Масова економічна свідомість обумовлює більш типові масові варіанти поведінки.

Групова економічна свідомість розглядається як сукупність думок і уявлень, які визначають основне значення та напрямок економічної активності більш організованих конкретних груп людей, наприклад, соціальних класів, певних верств населення.

В індивідуальному вимірі, економічна свідомість розглядається як особлива якість окремої особистості, здатної певним чином сприймати економічну ситуацію, більш-менш точно її оцінювати і відносно цілеспрямовано діяти.

На думку Е. С. Шибанової і В. А. Хащенко провідними компонентами економічної свідомості виступають [33]:

1) уявлення особистості про себе як про економічний суб'єкт, (суб'єктивний економічний статус, економічна самоідентифікація, економічні запити, уявлення про можливості підвищення доходів, самооцінка ділової успішності);

2) уявлення про багатство (суб'єктивне економічне благополуччя, суб'єктивна шкала, доходів);

3) ставлення до багатих і бідних людей;

4) ставлення до грошей (уявлення про функцію грошей в житті, потреба в грошах);

5) ставлення особистості до власника та власності (ступінь бажання бути власником);

6 соціальні установки особистості на різні форми економічної поведінки (споживацька, заощаджуюча, підприємницька, інвестиційна, благодійна);

7) орієнтація особистості на соціально-економічні цінності.

Основним механізмом функціонування економічної свідомості є активне відображення навколишньої дійсності. Одержуючи інформацію із зовнішнього середовища, людина не просто пасивно відображує її у свідомості, але перетворює її у відповідності з наявними в неї знаннями, потребами, цінностями, інтересами, установками, формує власні погляди, оцінки, переконання і на основі їх робить певні економічні вчинки, формує економічні моделі прийняття економічних рішень.

Таким чином, економічна свідомість функціонує в системі прямих і зворотних зв'язків з навколишньою дійсністю. Прямі зв'язки забезпечують одержання адекватної економічної інформації. Зворотні дають можливість мислити і діяти, спираючись на ці дані. Вчинки і дії, їхні результати дають нову економічну інформацію і процес повторюється.

Економічна свідомість особистості як соціально-психологічний феномен є результатом взаємодії, з одного боку, особистості з її численними індивідуально-психологічними характеристиками, а з іншого боку, ‑ соціально-економічного середовища з не менш численними його особливостями.

На формування економічної свідомості, як ми вже зазначали, впливає соціально-економічне середовище. Зміст і установки економічної свідомості визначаються, насамперед, відносинами власності на засоби виробництва, розподілу, обміну, споживання, а також сукупністю науково-технічних і організаційно-економічних відносин. З одного боку, це умова формування свідомості, з іншого боку ‑ результат економічної діяльності.

Певний тип економічних відносин часто формує певний тип економічної свідомості, впливає на те, які цінності превалюють у структурі свідомості, наприклад, заповзятливість, активність, колективізм і т.д. Тому в період переходу від одних економічних відносин до інших спостерігається гостра боротьба нового зі старим. Причому зі старої економічної свідомості успадковуються не тільки негативні моменти, але й позитивні.

Початком формування соціально-психологічних утворень економічного характеру є економічні потреби, які тісно пов'язані з економічними інтересами.

Економічні інтереси і відповідні їм спонукальні мотиви господарської діяльності людей обумовлені їхнім місцем у системі відносин власності та відносин праці. Інтереси визначають ціннісні орієнтири, впливають на переконання, установки, вчинки. Економічна свідомість надає економічним інтересам певну форму, спрямованість, сприяє їхньому вираженню і формуванню.

Найважливішим принципом формування економічної свідомості є сукупність теорії і практики. От чому грамотне управління ‑ це управління з урахуванням інтересів людей. Сьогодні це особливо важливо. Необхідна правильна орієнтація інтересу кожного, ліквідація факторів, що обумовлюють пасивність особистості.

Основні вимоги до сучасної економічної свідомості можна представити у вигляді таких установок, як господарська заповзятливість, соціальна та творча спрямованість трудової діяльності, прагнення до самоврядування, прагнення до співробітництва, відповідальність.

Серед особово-психологічних характеристик, на нашу думку, на формування економічної свідомості найбільшою мірою впливає система цінностей особистості, її ієрархія, ціннісні орієнтації, стан душевної сфери людини і її духовної сфери, перш за все совісті.

Дослідження показують, що економічна поведінка людей визначається складною взаємодією свідомості й об'єктивної дійсності, що впливає на формування цінностей. І навпаки, уже сформовані цінності ‑ компонента свідомості ‑ багато в чому обумовлюють сприйняття реальності.

М.К. Бункінай В.А. Семенов відзначають також, що економічна свідомість особистості формується на основі життєвих переживань, накопиченого досвіду та подолання труднощів [15].

Окрім цього, оскільки економічна свідомість - це системна складова свідомості, значний вплив на її формування буде здійснювати культуростворююча релігія. Для нашого народу – це християнство. Саме на ґрунті християнства сформувалися цінності нашого народу, певна економічна культура, а саме: стереотипи економічного мислення, поведінки, норм, наприклад, ставлення до праці, багатства, бідності, грошей, лихварства, колективної, приватної, державної власності, стереотипи економічної поведінки при проведенні переговорів, прийомі співробітників на роботу, у відносинах між керівниками та підлеглими і т.п.