Результати дослідження економічної свідомості населення в Україні.

Необхідно відзначити, що в Україні до 2006 року не проводилися комплексні дослідження економічної свідомості, хоча важливість результатів таких досліджень досить велика. Наприкінці 2006 початку 2007 року нами було вперше проведене таке дослідження. Воно було здійснено на основі програми соціально-психологічного дослідження економічної свідомості, яка була розроблена фахівцями лабораторії соціальної та економічної психології Інституту психології Російської академії наук (Журавльов А.Б., Журавльова, Н.А, Купрейченко А.Л. та ін.) [33]. Ними було запропоновано проводити дослідження з восьми компонентів економічної свідомості (ми їх перераховували раніше).

Оскільки програма дослідження досить об'ємна, складна для відповідей, ми трохи скоротили її, зокрема виключили пункт відносини особистості до конкуренції, що передбачається методикою.

У коло опитаних входили представники різних соціальних груп, професій, рівня освіти, вікових груп. Загальна кількість опитаних склала 496 осіб, серед них: працівники підприємств залізничного транспорту, підприємств промисловості, проектних організацій, науковці та викладачі вишів, приватні підприємці, менеджери різних галузей, студенти, тимчасово безробітні. Вибір досліджуваної групи здійснювався за трьома основними критеріями: за основним родом занять (працюючі, ті, які навчаються, тимчасово безробітні); за формою матеріального самозабезпечення або економічної діяльності (наймані працівники або підприємці); за формою власності підприємств, на яких працюють опитувані (працівники підприємств державної форми власності, відкритих та закритих акціонерних товариств, приватних підприємств). Опитування було спрямоване на виявлення особливостей економічної свідомості працюючого населення (були опитані тимчасово безробітні, які втратили роботу нещодавно та займаються її активним пошуком), а також того, яке буде працювати у майбутньому (студентська молодь). Також в опитуванні брали участь значна кількість працівників підприємств залізничного транспорту. Тому результати дослідження будуть мати певну особливість.

Особливістю даного дослідження було також те, що ми зробили спробу оцінити його результати через призму порівняння відповідних цінностей та настанов, які сформовані у двох культурних матрицях – православної та сучасної західної.

Узагальнення результатів оцінки за відповідними компонентами дало можливість зробити нам наступні висновки [43].

Уявлення особистості про себе як про економічний суб’єкт. Основна частка опитаних (72,1 %) відносять себе та власну родину (70,1 %) до середнього класу. Це означає, по-перше, що вони будуть вести себе відповідно до соціальних стандартів та норм поведінки, які очікуються від людей, які належать до цієї групи. 18,8 % опитаних відносять себе до бідних (оцінюючи рівень матеріального добробуту як низький), а 9,1 % - до багатих людей (оцінюючи рівень матеріального добробуту як високий). Це теж буде впливати на їхню поведінку.

Але якщо звернути увагу на питання про матеріальний рівень родини, частка бідних збільшується до 22,8 %, а багатих зменшується до 7,1 %,що може свідчити про наявність у родинах утриманців: пенсіонерів, непрацюючих та дітей.

За самооцінкою більшість опитаних відповідають, що рівень їх добробуту або не знизився (44,4 %), або зріс – 37,1 %, на зниження вказує 22,5 % опитаних. У майбутнє більшість дивиться реалістично чи оптимістично, вказуючи на те, що добробут відповідно або не зміниться – 62,5 %, або зросте – 26,5 % опитаних; песимістичний погляд має 11 % опитаних.

Але треба зазначити, що незважаючи на те, що більшість людей відносять себе до майнової групи середнього рівня достатку, ступінь задоволеності власним матеріальним станом досить низький. Справа в тому, що суб’єктивне уявлення про свій матеріальний стан люди отримують, як правило, порівнюючи себе з іншими, а оцінка рівня задоволеності добробутом – то емоційна оцінка, яка свідчить про переживання реального матеріального стану у порівнянні з власними бажаннями.

Повністю задоволені власним добробутом лише 6,2 % опитуваних, що, в 1,5 рази нижче, ніж кількість людей, які відносять себе до багатих; повністю незадоволені – 24,6 % опитуваних (що у 1,3 рази більше, ніж кількість людей, які віднесли себе до бідних). Питома вага опитаних, які частково задоволені рівнем власного добробуту, складає 69,2 %.

Тобто основна частина опитаних розуміють, що вони живуть краще, ніж інші, прагнуть відповідати у поведінці та уявленні інших середньому класу, але при цьому відчувають значне незадоволення рівнем добробуту. Це дуже нестійкий, тривожний стан психіки, який може спровокувати дискомфорт, внутрішній конфлікт (який може бути неусвідомленим) чи зовнішній конфлікт, втрату спокою і здоров'я. Безумовно, такий стан негативно вплине на ефективність роботи людей, а, відповідно, і підприємств.

Така ситуація може бути пов’язана, на нашу думку, з тим, що у нашому суспільстві існує дуже високий рівень соціальної диференціації, пропагуються високі західні стандарти споживання, спосіб життя – з одного боку, а з іншого – умов для реального забезпечення таких стандартів найближчим часом не буде через об’єктивні обставини, які склалися в економіці України. Якась частина людей це усвідомлює, а якась реагує на цю ситуацію на рівні підсвідомості.

Незадоволеність також може бути пов’язана із втратою духовності або значним зниженням її рівня. Менталітет та культура українців, у тому числі економічна культура, були побудовані на ґрунті християнства. Тому люди ставили на перше місце цінності духовного життя, а не матеріальні цінності. З руйнуванням цінностей християнської культури і нав’язуванням або свідомим вибором цінностей і сучасної західної, матеріалістичної культури відбувається поступова зміна цінностей і на першому місті опиняється матеріальне. Також цілком можливо, що ми спостерігаємо конфлікт між свідомим та підсвідомим – ментальним рівнем.

Це небезпечна ситуація як для особистості, так і для суспільства. При неможливості досягнути більш високого рівня через зовнішні причини це буде сприяти розвитку у суспільстві недовіри, песимізму, конфліктності, зниженню творчої та ділової активності, у цілому створенню нездорового морально-психічного клімату. Що, зокрема, і показують численні соціологічні дослідження, про результати яких вже йшлося.

Як оцінюють рівень власних економічних намагань опитані.

Щомісячний доход, який би хотіли мати 12,1 % опитаних, складає менше 2000 грн., 58,2 % опитуваних бажають мати доход між 2000-5000 грн, а 29,2 % – понад 5000 грн, при тому, що у 2006 році середньомісячна заробітна плата у цілому по економіці складала – 1041 грн, а у промисловості – 1212 грн, а на залізничному транспорті 1515 грн. [224, с.393]. Тобто, якщо прийняти за нижню межу бажаних доходів 2000 грн., а за верхню межу – 5000 грн, це у 1,65 (1,32) рази та у 4,12 (3,3) рази, відповідно, більше, ніж середньомісячна заробітна плата у промисловості (на залізничному транспорті).

Уявлення особистості про рівень власної ділової активності, тобто поведінки, яка спрямована на підвищення доходів. Більшість опитаних оцінюють рівень власної ділової активності як середній - 40,2 % або високий – 43,8 %. Низький рівень ділової активності мають 16 % опитуваних. Опитувані спрямовані на підвищення рівня ділової активності - 43,6 %, або на незмінність її рівня – 56,4 %. Але при цьому спостерігається дуже високий ступінь невизначеності опитуваних щодо рівня задоволеності діловою активністю – 54,8 %. Це може бути пов’язане з тим, що люди почувають себе невпевнено в оцінці власного потенціалу, в складності порівняння своїх бажаних можливостей і реальних спроможностей, а також з нестабільністю, невизначеністю зовнішнього середовища.

У можливостях підвищення матеріальних доходів люди сподіваються у першу чергу на себе, оцінюючи власні можливості як високі – 25,8 % опитаних та як середні – 61,2 % опитаних. Але при цьому, якщо прикласти зусилля, забезпечити родині нормальний прожитковий рівень можуть 29,3 % опитаних, повністю забезпечити себе та родину необхідним можуть, за власною оцінкою, 40,8 % опитаних, а повністю забезпечити майбутнє - 24,4 %. Вважаємо, що це дуже оптимістичний погляд на реальне входження до середнього класу. Досягнути рівня дуже багатих людей (щоб жити всією родиною на дивіденди), якщо прикласти зусилля, за власною оцінкою, можуть 5,5 % опитаних. Це свідчить про оптимізм, високий потенціал опитаних. І це дуже важливо знати і використовувати керівникам відповідних колективів.

Дуже цікаво виглядає відповідь на питання про джерела підвищення доходів. 47 % опитаних планують розширювати власний бізнес, тобто, з одного боку, це свідчить про високий підприємницький потенціал, а з іншого - про ототожнення добробуту з бізнесом (інші джерела не приносять такого високого доходу. Інша частина опитаних – 53 %, це ті, хто уособлює себе з найманими працівниками. Тут склалася тривожна тенденція: 34 % респондентів бажають змінити роботу, а 16 % – будуть шукати додаткову. Якщо у цілому для суспільства це може бути не досить тривожним, то для колективів підприємств – це дуже негативно, бо викличе плинність кадрів або неякісну роботу, коли працівник розриватиметься між двома роботами. Усе це впливатиме на зниження продуктивності праці та підвищення психічної напруги як на особистісному рівні, так і у колективах, взагалі ускладнить роботу організації. Також керівництву підприємств, на яких працюють опитані працівники, слід звернути увагу на рівень грошових намагань робітників (це, можливо, допоможе встановити оптимальний рівень заробітної плати).

Уявлення особистості про матеріальний добробут, багатство, ставлення до бідних та багатих людей. В уявленні про матеріальний добробут опитувані розділилися на дві майже рівні частини. Перша - ті, хто задовольняється необхідним або спрямовані на досягнення нормального рівня життя родини, вони орієнтуються на теперішній час – це 52,4 % опитуваних. Друга група – ті, хто спрямовані на майбутнє (забезпечення свого особистого майбутнього чи майбутнього родини) - це 47,6 % опитаних. Серед другої групи 14,3 % опитаних ототожнюють добробут для себе з тим, щоб розбагатіти до такого рівня, щоб жити всією родиною на дивіденди. Таке економічне уявлення характерно для свідомості дуже багатих людей, схильних до споживацького і лихварського стилю життя.

Багатство у свідомості людей ототожнюється як з суто матеріальними (прибуткова справа - 57,8 %, висока заробітна платня – 27,8 %, нерухомість – 10,1 %, цінні папери – 8,3 %, рахунок в банку – 7,8 %, коштовності – 4,4 %, тобто загалом – 116,2 %), так і з душевними цінностями (можливість допомагати близьким – 49,8 % чи жертвувати на соціальні потреби - 2,8 %, тобто загалом -52,6 %). Таким чином, при тому, що опитаним необхідно було вибрати не більше трьох ознак багатства усі вибирали від однієї до трьох матеріальних цінностей і тільки 52,6 % - душевні, що свідчить про втрату у свідомості певної частки людей цінностей християнської культури, яка перш за все цінила духовний скарб людини, її спрямованість на допомогу іншим людям. А 45,4 % опитаних ототожнюють багатство з можливістю не замислюватися про майбутнє, що характеризує невпевненість у майбутньому, нестабільність, недовіру до зовнішнього середовища. Необхідно також відмітити те, що 16,1 % опитуваних розуміють багатство як наявність рахунку в банку та цінних паперів, що свідчить про появу та зміцнення у свідомості нового ринкового типу мислення, спрямованого на фінансово-інвестиційну поведінку.

Необхідно відмітити, що ставлення як до багатих, так і до бідних людей у переважної кількості опитаних добре та нормальне. Вороже ставлення до бідних спостерігається тільки у 1,5 % опитаних, а до багатих дещо більше – 7,2 %. Це свідчить про збереження у свідомості людей принципів християнської моралі.

Ставлення до грошей. 49,8 % опитаних відмітили, що мають сильне бажання мати гроші, а 46,3 % - помірне. Хоча більшість – 59,7 %, і відмітила, що гроші - це не те, заради чого треба жити, але ж дуже великий відсоток – 48,4 % відмітили, що гроші – показник значущості в суспільстві – це суперечливі ствердження. Також до суперечливих можливо віднести функції грошей у житті, які обрали опитані. З одного боку, 50,4 % опитаних розглядають гроші як засіб допомоги іншим – альтруїстична мотивація. А з іншого, гроші сприймаються як засіб для задоволення власних бажань - 40,7 % опитаних та для того, щоб шикувати - 36,5 % опитаних – гедоністична мотивація. Якщо перша притаманна православній культурі, то друга – західній, матеріалістичній. Якщо перша буде сприяти розвитку соціально-орієнтованої ринкової економіки, то друга - скоріше розвитку дикого ринку. Також про зміну свідомості у частині соціуму, зсув її у бік західної культури, способу життя та мислення свідчить те, що гроші сприймаються як засіб для того, щоб бути поважною людиною – 35,8 % опитаних.

Ставлення особистості до власника та власності. Досить своєрідно відобразилось у свідомості людей уявлення про власника. Так, 61,5 % опитаних ототожнюють власника з підприємцем, бізнесом, що цілком виправдано нормальними економічними відносинами, а от у 29,5 % людей власник асоціюється з владою чи керівництвом, що свідчить про відображення у свідомості реалій отримання власності у нашій країні за роки перетворень. Також дуже цікаво, що власника ототожнили з певними рисами характеру, серед яких такі позитивні, як цілеспрямованість – 57,7 %, впевненість – 15,3 %, розум чи знання – 14,7 %, і такі негативні риси як егоїзм - 16,3 % та жадібність - 11,3 %.

Соціальні установки особистості на різні форми економічної поведінки. Щоб визначити, які форми економічної поведінки притаманні опитаним, необхідно проаналізувати відповідь на питання про бажаний напрям використання ними великої суми грошей. Позитивним є те, що більшість опитаних - 73 %, спрямовані на благодійницьку поведінку: при наявності великої суми грошей вони б спрямували їх на допомогу близьким або суспільні потреби, це свідчить про збереження цінностей християнської моралі. Але у той же час 52,9 % опитаних спрямовані на споживання, вони бажають придбати дорогий одяг, це свідчить про те що на свідомість людей досить сильно вплинув та впливає культ «суспільства споживання», який у тому числі нав’язується рекламою та через ЗМІ і це взагалі не сприяє розвитку вітчизняної економіки. 38,7 % опитаних спрямовані на інвестиційну, а 22,5 % - на підприємницьку поведінку, що є дуже хорошим потенціалом для розвитку економіки країни при наявності сприятливого інвестиційного клімату. 11,3 % опитаних спрямовані на зберігаючу поведінку, що свідчить про недовіру до економічної політики держави.

Орієнтація особистості на соціально-економічні цінності. З погляду соціокультурного значення цінностей, найфундаментальнішою підставою для їх типології є розрізнення термінальних і інструментальних цінностей. Опитаним необхідно було обрати та проранжувати сім найбільш важливих для життя цінностей. Це так звані термінальні цінності, які узагальнено відображують найважливіші цілі, ідеали, сенс життя людей. Також необхідно було обрати та проранжувати сім найбільш важливих інструментальних цінностей. У інструментальних цінностях відображені схвалювані в даному суспільстві або іншій спільності засоби досягнення цілей. З одного боку, це етичні норми поведінки, а з іншого - якості, здібності людей.

За термінальними цінностями отримали такий результат: на першому місці – здоров’я (98,7 % опитаних); на другому – родина (81,3 % опитаних); на третьому – друзі (78,3 % опитаних); на четвертому - свобода (64,2 % опитаних); на п’ятому – матеріальне забезпечення (50,3 % опитаних); на шостому – мудрість (43,8 % опитаних); на сьомому - любов (38,5 % опитаних). Таким чином, ми бачимо, що у ціннісне ядро, тобто домінуючу групу цінностей, які інтегрують суспільство або окрему групу, увійшли такі цінності, як здоров’я, родина, друзі, свобода. При цьому необхідно зазначити, що дві з них, а саме - родина, друзі, були завжди притаманні свідомості суспільства вихованого, на традиціях та нормах християнської моралі. А от те, що люди так турбуються про власне здоров’я, свідчить про втрату у свідомості пріоритетів духовних цінностей, акцентуацію на матеріальному, тілесному. Також про втрату духовної, моральної сили людей свідчить вибір як найважливішої цінності свободи, адже наявність свободи чи залежності насамперед визначається духовно-моральним станом людини, а не її суспільним становищем чи матеріальним станом. Важливість свободи у свідомості людини свідчить про її орієнтацію на сучасну західну, матеріалістичну культуру.

У структурному резерві опинились такі цінності, як матеріальне забезпечення, мудрість, любов. Структурний резерв знаходиться між домінуванням і опозицією, він служить тією областю, де найінтенсивніше виявляються ціннісні конфлікти між індивідами і соціальними групами, а також внутрішньоособистісні конфлікти (в середньому такі цінності схвалюють 45-60 % населення). І насправді, такі цінності, як матеріальне забезпечення, з одного боку, та мудрість, любов, з іншого, несумісні, бо відносяться до різних полюсів матеріального та духовного.

У групу периферії увійшли творчість та праця (відповідно 34,9 % та 33,9 % опитуваних). Периферія включає опозиційні цінності (їх схвалюють приблизно 30-45 % населення), що розділяє членів даної групи на прихильників істотно різних, часом несумісних цінностей і тому приводить до найгостріших конфліктів. Можливо, що таке місце найважливіших цінностей, як творчість та праця, пов’язано з їх знеціненням за довгий період як соціалістичного хазяйнування, так і хазяйнування часів ринкових перетворень.

У хвості опиняються цінності явної меншості, відмінної від решти членів спільності більшою стабільністю своїх орієнтацій, успадкованих від минулих пластів культури (їх схвалюють менше 30 % населення). За результатами нашого опитування, у хвості опинились такі цінності, як щастя інших, пізнання, краса (відповідно 19,0 %; 19,0 %; 16,7 % опитуваних), це насправді цінності пласту православної культури, яка була культурою більшості українців за часів революції.

Щодо інструментальних цінностей, то опитувані вважають, що для вирішення життєво важливих проблем необхідно володіти такими якостями, як відповідальність (55,8 % опитаних); бути багатим (50,9 % опитаних); тверда воля (49,6 % опитаних); наявність освіти (47,1 % опитаних); незалежність (45,6 % опитаних); чесність (41,7 % опитаних); самоконтроль (41,6 % опитаних). У хвості опинились такі цінності як терпимість (28,1 % опитаних); життєрадісність (20,3 % опитаних); чуйність (20,6 % опитаних). Можна відмітити, що вони також відносяться до якостей людей, які виховувались у християнській культурі. Такі цінності, як «бути багатим», «незалежним» у більшому ступені притаманні матеріалістичній, західній культурі, вони не будуть сприяти побудові соціально-орієнтованої економіки; а от такі, як відповідальність, чесність, самоконтроль, терпимість, чуйність - якраз навпаки

Таким чином, як у свідомості опитаних, так і у суспільстві у цілому простежується така тенденція, як наявність прихильності до двох протилежних культур: сучасної західної - матеріалістичної та раціоналістичної культури, яка є привнесеною ззовні, та християнської, яка історично притаманна нашому народові і орієнтує людину, у першу чергу, на духовні цінності, душевні якості, а вже потім на матеріальне.

Висновки.

Отже, проведення комплексних та системних досліджень економічної свідомості особистості є необхідним етапом у процесі здійснення суттєвих перетворень в економіці у цілому, на рівні окремих підприємств чи організацій. Ці дослідження дозволяють виділити особливості уявлень, установок, відносин суб’єктів щодо різних економічних явищ. Що у свою чергу дозволяє спрогнозувати економічну поведінку, визначити доцільність, чи навпаки, недоцільність здійснення тих чи інших перетворень, обрати найкращі управлінські рішення, які оптимально будуть сприйматись на рівні колективу, окремих соціальних груп чи суспільства у цілому.

Дослідження, виконане нами, було обмежене за кількістю опитаних (що цілком припустимо), але не включило малозабезпечені верстви населення і було спрямоване на активний трудовий потенціал: тих, які працюють, працювали нещодавно (тимчасово безробітні) або спрямовані на активне трудове життя у майбутньому (студенти). Тому результати оцінки матеріального стану, задоволення рівнем життя виглядають краще, ніж у цілому по суспільству. І у цілому настрій опитаних більш оптимістичний. Але у коло опитаних входили представники різних соціальних груп, професій, рівня освіти, вікових груп і тому інші висновки є дуже показовими.

Люди розуміють, що вони живуть краще, ніж інші, прагнуть відповідати у поведінці та уявленні інших середньому класу, але при цьому відчувають значне незадоволення рівнем добробуту. Така ситуація пов’язана з тим, що у нашому суспільстві існує дуже високий рівень соціальної диференціації, пропагуються високі західні стандарти споживання, а умов для реального забезпечення таких стандартів найближчим часом не буде. Незадоволеність також пов’язана із втратою духовності або значним зниженням її рівня, коли матеріальні цінності є сенсом життя. Це небезпечна ситуація як для особистості, так і для суспільства. При неможливості досягнути більш високого рівня через зовнішні причини це буде сприяти розвитку у суспільстві недовіри, песимізму, конфліктності, зниженню творчої та ділової активності, у цілому створенню нездорового морально-психічного клімату.

У свідомості людей досить активно стали виявлятися ознаки ринкового мислення та відповідної спрямованості поведінки - це підприємницька та фінансово-інвестиційна поведінка. Також спостерігається досить високий рівень ділової активності та бажання її підвищити. Це позитивні для розвитку економіки риси. Але у той же час досить багато найманих працівників бажають змінити місце роботи чи отримати додаткову роботу, що призведе до зниження продуктивності та якості роботи.

Але найважливіший висновок полягає у тому, що відбувається диференціація суспільства на три групи.

Перша - це ті, які у більшій мірі свідомо приймають цінності сучасної західної матеріалістичної культури, суспільства споживання.

Друга - це ті, у свідомості яких збереглись деякі найважливіші цінності християнської культури, яка складає основу менталітету українського народу.

Третя група, і вона складає більшість, - це ті, свідомість яких знаходиться в амбівалентному, ще кінцево не визначеному стані. У свідомості цієї групи опитуваних тимчасово уживаються і ті, й інші цінності або на ментальному (підсвідомому) рівні існують цінності християнської культури, а на свідомому обираються цінності західної.

Така диференціація та внутрішньоособистісна невизначеність та протиріччя, які характерні для нашого суспільства у цілому, з одного боку, неминуче викличуть конфлікт, зовнішній чи внутрішньоособистісний, а з іншого, коли мова йде про конкретну особистість, не можуть тривати досить довго і потребують певного вибору. Зазначені явища виявляються у визначенні найважливіших цінностей, у формах поведінки, у ставленні до багатства, багатих та бідних, у ставленні до грошей.

Як це вплине на розвиток економіки, діяльність певної організації або колективу? Справа в тому, що дві культури, про які мова йде не сумісні, вони ведуть до протилежних життєвих подань і поведінки, спрямованості особистості та суспільству. У тому числі це яскраво проявляється в господарській діяльності. Західний тип економічної свідомості й культури проявляється в бажанні бути багатим, незалежним, відношенні до інших людей як до засобів власного успіху, сприяння грошей, речей як мети життя. Власне, це негативні риси, якими часто характеризують суспільство споживання. Ці цінності роз'єднують суспільство, диференціюють його. Особливо це небезпечно для нашого суспільства якому властиве зневажливе відношення до юридичних законів і при відсутності й норм християнської моралі веде до беззаконня в тому числі в економіці. Звичайно, що західна економічна культура може дати деякі дуже позитивні риси: точність, акуратність, відповідальність, але вони, на жаль не сприймаються.

Менталітет і культура українців, у тому числі економічна культура, був побудований на ґрунті християнства. Найважливіші цінності й норми, які воно задає людині, це: любов (до ближнього до Батьківщини, до Бога), чуйність, щастя інших, чесність, самоконтроль, відповідальність, краса. Ці цінності з'єднують суспільство і добре проявляються в економічному житті. В економіці християнські цінності означають: трудитися щоб забезпечити себе, родину, і допомогти тим, хто має в цьому потребу; гроші, речі, багатство, власність ‑ це не ціль життя, а лише засоби, якими необхідно вірно розпорядитися на благо не тільки собі, але й іншим, Вітчизні; державний діяч, власник, керівник повинні забезпечувати гідні умови життя людей. Зрозуміло, що тільки на такому ґрунті можливо побудувати соціально-орієнтовану ефективну економіку, ефективне в довгостроковому періоді ведення господарства. Це необхідно приймати до відома керівникам всіх рівнів.