Право громадян на участь у прийнятті екологічно значимих рішень. Право громадян на участь у здійсненні природоохоронних заходів.

На відміну від права на безпечне для життя та здоров'я довкілля інші екологічні права мають характер похідних від нього та реалізуються з метою його забезпечення. Так, право громадян на участь у публічних слуханнях або відкритих засіданнях з питань впливу запланованої діяльності на навколишнє природне середовище на стадіях розміщення, проектування, будівництва і реконструкції об'єктів та у проведенні громадської екологічної експертизи (п. «є» ст. 9 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища») передбачає різні форми його реалізації, що належать до участі громадян у проведенні громадської екологічної експертизи. Ця експертиза може здійснюватися в будь-якій сфері діяльності, що потребує екологічного обґрунтування, за ініціативою громадських організацій чи інших громадських формувань (ст. 16 Закону України «Про екологічну експертизу»). Правові засади залучення громадян до обговорення матеріалів планування, будівництва та/або реконструкції різних об'єктів, у тому числі об'єктів підвищеної небезпеки, визначені й законами України «Про планування та забудову територій», «Про об'єкти підвищеної небезпеки».

Згідно зі ст. 11 Закону «Про екологічну експертизу» участь громадськості в процесі екологічної експертизи здійснюється у формах: виступів у засобах масової інформації; подання письмових зауважень, иропозицій і рекомендаций; включения представників громадськості до складу експертних комісій, груп по проведению екологічної експертизи.

Це означає, що: 1) громадяни можуть самостійно проводити екологічну експертизу (саме через це така форма екологічної експертизи називається громадською); 2) з метою врахування громадської думки суб'єкти екологічної експертизи зобов'язані організовувати публічні слухання або відкриті засідання (організація громадських слухань щодо запланованих проектів, які підлягають державній екологічній скспертизі); 3) представники громадськості можуть бути включенідо складу експертних комісій при проведенні державної екологічної експертизи.

Громадська екологічна експертиза об'єктів може проводитись перед державною експертизою, одночасно з нею, після її проведения, тобто у будь-який час, коли виникає інтерес у громадськості для визначення оцінки впливу об'єкта на навколишнє природне середовище.

3 метою інформування населення та узгодження дій з іншими об'єднаннями громадян суб'єкти громадської екологічної експертизи оголошують через засоби масової інформації заяву про проведения і ромадської екологічної експертизи, в якій зазначаються відомості про склад громадського еколого-експертного формування, перелік спеціалістів, залучених до участі в експертизі, об'єкт екологічної експертизи, строки її проведення. 3 метою врахування вимог Орхуської конвенції щодо всебічного сприяння участі громадськості в прийнятті рішень доцільно захищати в судовому порядку відмови засобів масової інформації від опублікування заяви про проведения громадської екологічної експертизи, якщо така відмова недостатньо обгрунтована.

Заява про проведення громадської екологічної експертизи подається також до відповідної ради, органів державної виконавчої влади та державної екологічної експертизи (ст. 41 Закону «Про екологічну експертизу») та виступає гарантією того, що громадським експертам буде надано повне сприяння у проведенні експертизи, ніхто не втрутиться у процес їх перевірки будь-яких об'єктів тощо (статті 28—30 Закону «Про екологічну експертизу»). Тому відповідна рада, орган державної виконавчої влади та державної екологічної експертизи повинні формально прийняти таку заяву, погодитися на проведення громадської екологічної експертизи, сприяти у її проведенні. Залишення заяви про проведення громадської екологічної експертизи без розгляду, незадоволення заявних вимог, відмова у проведенні громадської екологічної експертизи може бути оскаржено до суду, до органів прокуратури. Оскарженню підлягають і інші протиправні дії: незаконне втручання будь-кого у проведення екологічної експертизи; надання свідомо неправдивих відомостей про екологічні наслідки діяльності об'єктів екологічної експертизи; порушення порядку проведения екологічної експертизи (статті 33—46, 50 Закону «Про екологічну експертизу»).

Частина друга ст. 42 Закону «Про екологічну експертизу» передбачає, що висновки громадської екологічної експертизи можуть враховуватися при проведенні державної екологічної експертизи, а також органами, що приймають рішення про реалізацію об'єкта експертизи. Проте з урахуванням вимог Орхуської конвенції, а також статті 11 Закону «Про екологічну експертизу» висновки громадської екологічної експертизи як відповідна форма громадської думки щодо об'єкта експертизи обов'язково мають бути враховані при прийнятті остаточного рішення щодо такого об'єкта.

28. Право громадян на здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів

Право загального природокористування гарантується всім громадянам для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами, надання відповідних дозволів, зa винятком обмежень, передбачених законодавством України.

 

У порядку спеціального використання природних ресурсів громаіянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності.

Правовими ознаками права заг.використання є:

1) загальнодоступність усіх природних ресурсів для задоволення потреб людини

2)відсутність спеціальних дозволів на таке користування та його безоплатність

3) відсутність необхідності закріплення природних ресурсів чи їх частин за конкретними особами.

Право спец.використання характеризується:

1) наявність спеціальної правосуб’єктності

2) платність використання природних ресурсів

3) обов’язковість одержання спеціальних дозволів

4) державна реєстрація дозволів

5) метою є здійснення господарської та іншої діяльності.

Правовими формами права загального використання природних ресурсівє право землекористування, право водокористування, право лісокористування, право надрокористування тощо.гарантіями захисту цих прав є заборони щодо недопущення їх порушення.

Право спеціального використання здійснюється у 2 формах: на праві власності та на праві користування природними ресурсами.

Порушеннями прав спеціального використання природних ресурсів є різнадія чи бездіяльність щодо порушення строків розгляду заяв громадян,самовільне зайняття земельних ділянок, псування с/г та інших земель, забруднення їх, знищення межових знаків, знищення або пошкодження лісу та інше.

Правовими методами захисту є:

- відновлення права

- відновлення становища

- присудження до виконання обов’язку відшкодувати шкоду в натурі

- припинення або заміна правовідношення

- визнання незаконним акта державного органу управління або органу мс, коли таким актом порушено право.