Економічне зростання, його зміст і типи

Сутність поняття “ економічне зростання ” можна визначити як кількісне збільшення та якісне вдосконалення за відповідний період результатів виробництва (товарів, послуг) та його основних факторів, що знаходять свій вираз і в комплексному вдосконаленні соціально-економічних відносин у суспільстві. Під цим терміном прийнято розуміти лише збільшення обсягів, товарів і послуг, створених за даний період.

Виокремлюють два основних типи економічного зростання: екстенсивний та інтенсивний.

Екстенсивний тип економічного зростання забезпечується за рахунок кількісного збільшення обсягів функціонуючих факторів виробництва і практично при збереженні незмінними їх попередніх техніко-технологічних параметрів.

Інтенсивний тип економічного зростання характеризується розширенням виробництва на основі якісного поліпшення всіх його факторів, тобто раціональнішого використання всього виробничого потенціалу.

Як відхилення від закономірного процесу економічного зрос­тання в окремі періоди для ряду країн може мати (і має) місце регресивний тип розвитку, для якого характерне довготривале зниження обсягів суспільного виробництва.

Аналіз змісту рушійних сил економічного зростання починається з розгляду відтворення суспільного виробництва як безперервного процесу виробництва.

Рушійними силами економічного прогресу, як і кожного іншого динамічного піднесення є суперечності. Співіснування двох взаємосуперечливих сторін, їх боротьба становлять сутність діалектичного розвитку. Узагальненою основою і рушійною силою виробництва є його суперечлива взаємодія зі споживанням. Економічні потреби породжують ідеальний образ продукту. З точки зору економіки та сучасної західної навчальної літератури дана суперечність (ресурси — потреби) трактується як аксіома стосовно невідповідності безмежних економічних потреб обмеженим виробничим ресурсам.

У сфері економічних відносин потреби набувають форми економічних інтересів і стимулів. Економічні інтереси – це спонукальні мотиви господарської діяльності людей (як господарюючих суб’єктів), які зумовлені їх місцем у системі відносин власності та наявній системі потреб. Сутність інтересів: інтерес— це форма прояву потреб. Тому інтереси виступають потужним “двигуном” економі­чного розвитку, образно кажучи, формують ту “пружину”, яка “каталізує” і приводить до руху весь економічний механізм.

При всій різноманітності (як і схожості) індивідуальних уподобань, запитів та цілей у дрібного виробника — одні інтереси, у найманого працівника — інші, у підприємця-капіталіста —- треті.

Тобто, аналізуючи рушійні сили економічного розвитку, по­трібно враховувати вплив таких факторів, як стан суспільної сві­домості та рівень розуміння народними масамиоб'єктивних проблем і напрямів економічної динаміки, культуру праці та спіл­кування, пануючі морально-етичні, релігійні установки, а також національні традиції.

Визначальну роль в обумовленості (детермінації) як типів, так і темпів економічного зростання відіграє процес нагромадження капіталу. Процес нагромадження капіталу – це суттєві зміни в структурі капіталу, пов'язані з нау­ково-

технічним прогресом. З впровадженням у виробництво до­сконаліших машин, обладнання та технологій збільшується кіль­кість матеріально-речових засобів з розрахунку на одного пра­цюючого, тобто зростає технічна будова капіталу. Де вимагає відповідного підвищення кваліфікації працівників, розвитку їх професіоналізму. При цьому зростають продуктивність праці та ефективність виробництва.

Норма нагромадження (виражена у процентах) характеризує відношення між часткою чистого доходу (прибутку), яку госпо­дарюючий суб'єкт (підприємець, фермер, держава) спрямовує на розвиток виробництва або будь-якої власної справи, до загальної суми отриманого ним прибутку (доходу). Норма нагромадження — це відношення фонду чистого на­громадження (тобто інвестицій, що йдуть на розширення виробництва) до загального обсягу національного доходу, створе­ного за відповідний період.

Процес нагромадження капіталу органічно пов'язаний з про­цесами заощадження та інвестування.

Інвестиції — це сукупність витрат, що реалізуються у формі довгострокових вкладень капіталу в різні галузі та сфери економіки. Головною метою інвестування є одержання в перспективі більшого підприємницького доходу, прибутку, процента, ренти.

Виокремлюють фінансові та реальні інвестиції. Фінансові інвестиції в основному складають вкладення, в цінні папери (акції, облігації та ін.), що випускаються приватними компаніями або державою.

Вкладення в основний капітал і на приріст матеріально-вироб­ничих запасів називають реальними інвестиціями .. Особливістю сучасної підприємницької діяльності є те, що переважну більшість становлять приватні інвестиції.

Ефективність нагромадження характеризується коефіцієн­том приросту капіталомісткості, який розраховується як відно­шення валових інвестицій в основний капітал до приросту вало­вого національного продукту за відповідний (той самий) період у незмінних (базових) цінах.

До основних факторів економічного зростання, як відомо, належать: капітал, земля (у т. ч. природні ресурси), праця (функція трудових ресурсів)," а також підприємницькі здібності. В основі сучасного, типу економічного зростання лежить поглиблення науково-технічної революції.

Революційна форма НТП, тобто HTP, — це швидкий перехід масового виробництва на якісно нові науково-технічні і технологічні принципи функціонування. Головною особливістю сучасного етапу НТР є зрощування нових індустріальних технологій з мікроелектронікою га комп'ютерною технікою.

Сучасна HTР— складне, багатопланове явище. В узагальне­ному вигляді можна виокремити три важливих її складових, які органічно пов'язані.

По-перше, НТР — це глибокий процес інтеграції науки і ви­робництва, для якого характерно перетворення виробництва еко­номічних благ на специфічний «технологічний цех науки».

По-друге, зміст поняття «науково-технічна революція» включає і принципові зміни в підготовці кадрів.

По-третє, важливою складовою НТР є кардинальні зміни в організації виробництва, праці та системі управління цими процесами.