Характер перехідної економіки, її основні етапи в Україні.

Одним з головних рис перехідної економіки є відмирання старої, командної системи і народження та утворення елементів нової, ринкової. Для цього процесу характерними є поступовість, неможливість швидкої зміни існуючих форм на нові, і тим більш – неможливість такого підходу, згідно з яким треба спочатку зруйнувати все старе, а потім створити нове. Інакше кажучи, в умовах перехідного періоду досить довго зберігаються старі форми, і водночас відбувається зростання нових форм і відносин. Це означає, що в поступовості змін в економіці реалізуються наступність і спадкоємність у соціально-економічному розвитку. Так, як вище було зазначено, і ще раз повторюся, що приватизація є одним з головних засобів соціально-економічних перетворень перехідного періоду.

У ІІ півріччі 1994 р. кількість приватизованих підприємств зменшилася. Це відбулося, головним чином, за рахунок падіння обсягів приватизації загальнодержавного майна у зв’язку з постановою Верховної Ради України, яка фактично припинила приватизацію. У І кварталі 1995 р. збереглася тенденція до зменшення її обсягів: було приватизовано лише 1250 підприємств, що є меншими, ніж у ІV кварталі 1994 р. У відповідності з новими постановами Президента України, процес приватизації України помітно прискорився: у ІІ кварталі було приватизовано 2155, а в ІІІ – 4943 підприємства. Зменшення частки державного сектора означає зростання недержавного ринкового сектора.

Поступовість соціально-економічних перетворень означає, що, поряд з новими (соціально-економічна структура економіки – форми власності, організаційно-економічна структура економіки – форми організації виробництва). І що особливо довго існує, так це виробничо-технологічна структура економіки. Мистецтво керівника полягає у тому, щоб врахувати співіснування елементів двох систем, використовувати всі можливості державних підприємств і всіляко сприяти зростанню недержавного сектора економіки.

Розглянемо етапи перехідного періоду. Він виділяє три основні етапи: І-і він, мабуть, найкоротший, пов’язаний з виходом з кризи, подоланням спаду виробництва, стабілізацією економіки. Очевидно, цей етап завершиться у найближчі роки. За даними статистики вже в 1996 р. промисловість зросла на 0,6%, а сільське господарство – на 0,2%. Отож, в 1997 р. в певній мірі були досягнуті стабілізація економіки та її зростання.

ІІ етап – це перш за все перетворення виробничих відносин, здійснення роздержавлення, приватизації та демонополізації економіки, проте не лише формальне їх завершення, а й налагодження ефективного функціонування підприємств у руках нових господарств. Ці процеси розпочалися на І етапі перехідного періоду, і для їх завершення та забезпечення ефективного господарювання теж потрібно кілька років.

І нарешті –ІІІ етап – це головним чином, перетворення продуктивних сил, структурна перебудова економіки на основі переходу на новий технологічний спосіб виробництва. Цей етап розпочинається дуже повільно на І і ІІ-му, а для свого здійснення потребуватиме, очевидно, не менше 2-х,3-х десятиліть. Адже це надзвичайно складний процес, який дуже дорого коштує. Ще й сьогодні зберігаються істотні відмінності і в розвитку виробництва, і в рівні доходів. Незрівнянно складнішими постають ці проблеми перед Україною. Адже, ми відстаємо від розвинутих країн на цілу історичну епоху. Щоб перейти на новий технологічний спосіб виробництва, треба переозброїти на основі нових техніки та технології все народне господарство. Для цього необхідні величезні інвестиції. Цілком зрозуміло, що на відміну від східних земель Німеччини, ми не можемо розраховувати на ті обсяги фінансових засобів, які вклала ФРН у їх економіку. А це означає, що і час для виконання цього історичного завдання нам потрібно набагато більший, ніж Німеччини.

Постає питання з точки зору визначених етапів перехідного періоду: де ми знаходимося? На наш погляд, економіка України, її реформування не лише знаходяться на завершенні І етапу, а й істотно просунулись у розв’язанні завдань ІІ етапу. Так, чимало зроблено, щодо фінансової стабілізації, істотно зменшено інфляцію, поступово стабілізується валютний курс.

Разом з тим розширилися процеси роздержавлення, реалізуються ≈ 60 загальнодержавних і галузевих цільових програм, спрямованих на розв’язання важливих народногосподарських завдань.

Перш за все це – енергозабезпечення, ракето – літако- і суднобудування, виробництво вітчизняних електровозів, трамваїв, тролейбусів, автобусів.

 

 

ТЕМА 24