Світові економічні зв’язки та їх розвиток

Процес розвитку світової економіки – це послідовна зміна її станів. Кожний стан характеризується організацією системи “світова економіка”, яка включає в себе структурну і якісну характеристики, а також механізм реалізації розвитку. Оскільки структура міжнародних економічних відносин дуже складна, то виділяємо міжнародну валютно-фінансову систему як структурну характеристику, що відбиває цілісність світового господарства.

До опису організації системи “світова економіка”, використовуємо структурну та кількісну характеристики. Структурна характеристика – це структура світової платіжної системи, принципи функціонування якої залишаються незмінними на віддаленому інтервалі часу. Кількісна характеристика – це середня сукупна ефективність економічних систем країн, які беруть участь у міжнародному поділі праці виражена у прирості національного продукту на дослідженому інтервалі часу в умовах зростання споживача та обмеженості ресурсів і розрахована методом середньої гармонійного ряду.

Перший стан охоплював період 1870-1950 рр. І визначався такими характеристиками організації системи “світова економіка”:

· світова платіжна система ґрунтувалася на золотому стандарті, була негнучкою і обмежувала зростання обміну ресурсами між країнами, що призводило до світових фінансових криз;

· середній сукупний приріст національного продукту країн – учасниць міжнародного поділу праці становив 1.54;

· механізм реалізації розвитку – біфуркаційний. Процес розвитку супроводжувався світовими кризами і двома світовими війнами.

Другий стан (1951-1980 рр.) У цей період структура світової платіжної системи принципово відрізнялася від структури попереднього періоду. Утворилися наднаціональні інститути (МВФ, МБР тощо) і новий тип світових грошей, світових резервних коштів – спеціальні права запозичення (СДР). Система розрахунків між країнами стала багатовалютною і гнучкою.

Третій стан (1981-2003 рр. і далі). Світова платіжна система перебуває в процесі реорганізації. З’явилася велика група слабоконвертованих і м’яких валют. Збільшилась кількість кран-членів МВФ. Як зразок регіональної платіжної системи остаточно сформувався і почав функціонувати Європейський валютний союз тощо. Зміни структури світової економіки супроводжувалися таким подіями, як розпад СРСР, утворення компаративних економік у країнах соціалістичної центрально-планової орієнтації.

У червні 1997 року Україна стала 138 державою, яка прийняла на себе зобов’язання виконувати статтю в статуту МВФ. Це означає, що гривня України стала конвертованою валютою з поточних операцій. На 1 січня 1997 р. Україна торгувала уже з 183 країнами світу. Найбільший обсяг експорту припадав на Російську Федерацію – 38,7% від загального обсягу експорту. В структурі зовнішньої торгівлі виділяються: продукція тваринництва, що становить 4,2% експорту, продукти рослинного походження – 6,2%, металургійного комплексу 32,3%, вироби транспорту – повітряного, залізничного – 4,5%, продукція харчової промисловості – 9,1%, хімічної –11,7%.

Структура зовнішньої торгівлі конкретно відбиває сировинний, факторний потенціал України.

У сучасному світовому господарстві простежуються такі напрямки: максимальний розвиток промисловості, зокрема переробної з використанням найновіших досягнень науки і техніки, переважає товарний тип господарства, орієнтованого на ринок, де панує приватна власність, продуктивні сили спрямовані на розвиток науково-технічного прогресу, інформаційних технологій і послуг. Найголовніші галузі суспільного виробництва – послуги, які асоціюються з екологічними, економічними і соціальним факторами виробництва. Все це підпорядковано інтересам суспільства, природи, людини. Основне багатство – духовні цінності.

Ні одна з сучасних країн не може ефективно просуватися по шляху економічного прогресу без інтеграції із світовим господарством. Стан національної економіки дедалі більше залежить не від внутрішніх, а від зовнішніх виробничих факторів, в тому числі міжнародного поділу праці, загального світового науково-технічного розвитку, наявності сировинних ресурсів.