Проблеми зайнятості та відтворення робочої сили

Важливими проявами макроекономічної нестабільності, найгострішим соціальним лихом сучасної економіки є високий рівень безробіття і високі темпи інфляції.

Особливе місце в системі функціонування сукупного працівни­ка займає безробіття. Багато представників різних напрямів економічної думки вважають безробіття центральною проблемою сучасного суспільства. Воно є невід’ємним атрибутом ринкової економіки. На сьогодні, за даними ООН, близько 800 млн. чол., тобто практично кожний третій працездатний у світі, не має роботивзагалі або має випадковий чи сезонний заробіток. Чим нижчий рівень соціально-економічного розвитку країни тим вищий рівень безро­біття, і навпаки.

Приховане безробіття має місце, якщо кількість працівників на виробничих дільницях перевищує об'єктивно потрібну. Серед поширених форм прихованого безробіт­тя — вимушені виробничі простої з технологічних причин, прогули і простої, пов'язані з недобросовісним відношенням робітників до праці.

Безробітними вважаються працездатні громадяни працездатно­го віку, які з незалежних від них причин не мають підходящої роботи, заробітку (трудового доходу), зареєстровані у державній службі зайнятості та отримують відповідну грошову допомогу, дійсно шу­кають роботу та здатні приступити до неї.

Безробіття характеризується двома основними показниками: рівнем і тривалістю.

Рівень безробіття обчислюється як частка офіційно зареєстро­ваних повністю безробітних від кількості самостійного працездат­ного населення (такого, що живе переважно на доходи від своєї праці):

Рівень безробіття характеризується незадоволеним попитом на робочі місця. Для його оцінки треба знати не тільки кількість людейпозбавлених роботи, а й те протягом якого часу вони перебувають у такому стані тобто тривалість безробіття.

Розрізняють природне і вимушенебезробіття. Природне безро­біття є добровільним і фрикційним.

Добровільне безробіття виникає внаслідок того, що робітники не хочуть працювати за пропоновану їм заробітну плату, але стали б до роботи, якби вона була вищою

Фрикційне безробіття пов'язане з постійним рухом населення з одного регіону в інший, зі зміною професій. Для нього характерний стан пошуку або чекання роботи в недалекому майбутньому.

 

Мал. Потоки на ринку робочої сили

Західні економічні школи дотримуються різних поглядів на суть та причини безробіття. Так, класичний аналіз не вбачає у безро­бітті серйозної економічної проблеми, оскільки причиною його вва­жає надто високу заробітну плату, а в умовах вільного ринку такий стан довго зберігатися не може.

Кєйнсіанський підхід дорозуміння проблеми вбачає причини безробіття у недостатньому сукупному суспільному попиті. Держа­ва, підвищуючи доходи або знижуючи податки, може збільшити в економіці сукупний попит, що зумовить зростання попиту на робочу силу, а це, в свою чергу знизить рівень безробіття.

Варто розрізняти незайняте і безробітне населення. Основні потоки на ринку робочої сили, які формуються з тих, хто належить до складу робочої сили 1; належить до складу робочої сили 2; відмовився від пошуків роботи 3; зазнав невдачі в.пошуках роботи 4; втратив роботу 5; шукав і знайшов її 6; закінчив працювати пенсіонери, інваліди) 7; отримав роботу (мал.)

Свобода, вибору виду і місця діяльності є об’єктивною передумовою фрикційного безробіття.

Вимушене безробіття зумовлене перепадами ринкової кон'юн­ктури і різниться своєю тривалістю. Воно виникає в умовах не­гнучкої ціни робочої сили за наявності фіксованої заробітної пла­ти.

Вимушене безробіття буває сезонне, технологічне, конверсійне.

Сезонне безробіття виникає внаслідок сезонності праці в деяких галузях (сільське господарство, будівництво, туризм тощо). Технологічне безробіття пов'язане з ліквідацією робочого місця внаслі­док модернізації, раціоналізації виробництва. Конверсійне безробіття пов'язане із скороченням галузей воєнно-промислового комплексу та перепрофілюванням.

Конверсійне і технологічне безробіття є проявом структурного безробіття яке охоплює тих працівників, чия кваліфікація, навич­ки і вміння не можуть бути використані на нових робочих місцях. Передумовами структурного безробіття є зміни у структурі суспільного попиту на робочу силу внаслідок науково-технічних, технологічних зрушень і зміни у структурі споживчого попиту.

Крім фрикційного та структурного безробіття розрізняють циклічне безробіття, зумовлене економічною кризою, спадом виробництва. Коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, зайнятість скорочується, а рівень безробіття зростає, тобто циклічне безробіття пов'язане з дефіцитом попиту.

Природна норма, рівень безробіття характеризує найкращий для економіки резерв робочої сили, спроможний швидко здійсню­вати міжгалузеві та міжрегіональні переміщення залежно від попи­ту на робочу силу і потреб виробництва.

Основними рекомендаціями, спрямованими на зниження без­робіття, є:

· макроекономічна політика, спрямована на скорочення бюджет­ного дефіциту, стримування інфляції та підтримання попиту;

· удосконалення системи освіти і підготовки кадрів;

· ліквідація бар'єрів, що заважають створенню чи розширенню підприємств;

· удосконалення системи заходів щодо створення і розповсюджен­ня технології; гнучкість в питаннях заробітної плати;

· зміни в законодавстві, які б не перешкоджали вільному найму на роботу;

· гнучкість в питаннях вільного часу;

· розробка політики, спрямованої на підвищення рівня зайнятості, а не на підтримку безробіття;

· зміни системи соціального забезпечення в напрямі стимулюван­ня працевлаштування.

На лютий 2003 року 1,4 млн. громадян України знаходяться на обліку в центрі зайнятості і рівень безробіття складає приблизно 4% від працездатного населення.

Система заходів щодо регулювання безробіття в Україні включає:

· розвиток розгалуженої системи державної служби зайнятості,

· професійної орієнтації, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів; надання підприємцям субсидій, премій та податкових пільг для найму додаткової робочої сили або переведення частини працівни­ків на скорочений робочий день;

· державну підтримку нетрадиційним сферам зайнятості;

· стимулювання підприємців до навчання, перекваліфікації й по­дальшого працевлаштування додаткової робочої сили;

· залучення приватного (як вітчизняного, так й іноземного) капі­талу в райони зі стійким рівнем безробіття;

· регулювання можливості працевлаштування за кордоном, приєд­нання України до міжнародного ринку праці;

· стимулювання осіб, що отримують державну допомогу, до пошуку.робочих місць;

· збільшення кількості стажистів у системі професійної освіти;

· введення в дію запасів невстановленого устаткування та підви­щення коефіцієнта змінності його в цілому;

· заходи щодо квотування робочих місць для представників найуразливіших груп на ринку праці, безвідсоткові кредити, що на­даються безробітним, які започатковують власний бізнес;

· організацію регіональними або місцевими органами влади у кооперації з окремими підприємствами або закладами соціальних (громадських) робіт тощо.

Механізм соціальної допомоги безробітним становлять різні види компенсацій при втраті роботи; особливі гарантії працівникам, які втратили роботу в зв'язку зі змінами в структурі виробництва й організації праці; стипендії на час професійної підготовки та пере­підготовки виплати допомоги по безробіттю.

 

Ринок робочої сили

Важливу роль у формуванні структури і зайнятості сукупного працівника відіграє ринок робочої сили.

Ринок робочої сили — це суспільно-економічна форма руху тру­дових ресурсів, особливий, властивий розвинутим товарно-грошовим відносинам спосіб включення робочої сили в економічну систему. В умовах ринкової економіки робоча сила виступає як товар і в цьому схожа з іншими товарами, піддається економічній оцінці й оптимізації. Ринок робочої сили характеризується системою відносин між продавцями (власниками) робочої сили і її покупцями та відповідною інфраструктурою.

Головними суб'єктами ринку робочої сили є найманий праців­ник та роботодавець. Кожен з них має свою суспільну форму і розгалужену структуру. Систему суб'єктів ринку робочої сили до­повнюють посередники.

Принципи функціонування ринку робочої сили такі:

· кожен індивідуум має право і можливість вільно продавати свою робочу силу на засадах трудового найму за власним вибором і ба­жанням і за ринковою ціною на основі, контракту між робітником і наймачем;

· роботодавець (підприємець, виробничий колектив, держава тощо) сам вирішує, скільки і яких робітників йому наймати;

· робочі місця створюються і регулюються державою не більшою мірою ніж іншими роботодавцями.

Елементами інфраструктури ринку є:

· сфера регулювання заро­бітної плати (закони, нормативні акти, угоди,колективні договори, арбітражні органи) і компенсацій (допомоги по безробіттю та ін.);

· мережа кас і різні фонди; служба зайнятості і працевлаштування; система профорієнтації, професійної підготовки і перенавчання трудових ресурсів;

· профспілкові організації та спілки роботодавців тощо.

Важливими функціями ринку робочої сили є:

· забезпечення ра­ціоналізації виробництва і зайнятості, регулювання та раціональне розміщення трудових ресурсів;

· узгодження економічних інтересів в системі суспільного поділу праці тощо.

Формування, функціонування, розвиток ринку робочої сили підпорядковані загальним законам і тенденціям розвитку ринкової економіки.

Загальну модель функціонування ринку робочої сили подано на мал.

 

Пропозиція робочої сили характеризується чисельністю осіб, які потребують працевлаштування, і визначається кількістю годин ро­бочого часу, яку погоджуються надати носії робочої сили за умов певного рівня оплати праці.

Пропозиція робочої сили визначається рівнем заробітної плати, податковою системою, культурою і релігією, авторитетом профспі­лок тощо.

Попит на робочу силу – це платоспроможна потреба робото­давців щодо трудових послуг працівників певних професій і квалі­фікації. Попит на робочу силу крім потреб підприємців визначають сукупний попит в економіці, технічна оснащеність виробництва.

У ситуації, коли пропозиція робочої силиперевищує попит на неї, з'являється надлишок робочої сили, тобто безробіття.

Різниця у співвідношенні попиту і пропозиції за професійно-кваліфікаційними, галузевими і статевовіковими групами зумовила поділ ринку робочої сили на ряд сегментів, що відрізняються пере­дусім ступенем забезпеченості робочими місцями та їх надійністю.

Формування ринку робочої сили в Україні в умовах переходу до ринкової економіки відображає загальносвітові тенденції розвитку цього процесу. Ускладнюють ситуацію на ринку робочої сили аномальний сплеск міграційних процесів як. наслідок загострення міжнаціональних відносин; конверсія, скоро­чення армії, передислокація військових частин; евакуація та пере­селення людей з територій, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС; зупинка підприємств через порушення економічних зв'язків і перебої у постачанні сировини, енергії, ком­плектуючих частин; необхідність здійснення широкої програми приватизації та роздержавлення економіки за короткий час.

 

 

ТЕМА 20