Внутрішньошлуночкові блокади,

Внутрішньошлуночкові блокади можуть мати вигляд блокади гілки або ніжки пучка Гіса і є наслідком значного сповільнення або переривання провідності. Комбінації блокад: блокада передньої і задньої гілки лівої ніжки; блокада правої або лівої ніжки; блокада правої ніжки з блокадою передньої або задньої гілки лівої ніжки. Тригілкова блокада – погіршення провідності по всіх гілках одночасно або по черзі; цією назвою описується також двохгілкова блокада з АВ-блокадою І ст.

Причини блокади правої ніжки: вроджені вади серця (найчастіше дефект міжпередсердної перетинки), ІХС або ідіопатичний склероз; часто як ізольована патологія. Картина псевдоблокади правої ніжки з елевацією ST має місце в синдромі Бругада (насправді зубець J помилково інтерпретується як зубець R’).

Причини блокади лівої ніжки: органічні хвороби серця – ІХС, кардіоміопатії (особливо дилатаційна), міокардит, вади серця, захворювання сполучної тканини, хвороби, що протікають з інфільтрацією серцевого м’яза, ідіопатичний фіброз і кальциноз.

Внутрішньошлуночкові блокади можуть бути наслідком дії антиаритимічних засобів, особливо І класу і аміодарону. Блокада ніжки частіше супроводжує тахікардію, рідше брадикардію.

1. Блокада гілки лівої ніжки:

1) відхилення електричної вісі серця вліво >−30° (блокада передньої гілки), або вправо >+90° (блокада задньої гілки);

2) тривалість комплексу QRS <0,12 с;

3) зубці:

а) R в ІІ, ІІІ і AVF, Q в І і AVL – блокада передньої гілки;

б) R в І і AVL, Q в III – блокада задньої гілки.

Топическая електрокардіографічна класифікація всередині шлуночкових блокад:
I Односторонні порушення провідності в лівому шлуночку
1 Блокада передньоверхнього (переднього) розгалуження (гілки) лівої ніжки пучка Гіса (однопучковая блокада)
2 Блокада задненижней (заднього) розгалуження (гілки) лівої ніжки пучка Гіса (однопучковая блокада)
3 Блокада Переднесредінний (переюродочного) розгалуження (гілки) лівої ніжки пучка Гіса (однопучковая блокада) 4. Блокада лівої ніжки пучка Гіса (двухпучковой блокада).
II Односторонні порушення провідності в правому шлуночку: 1. Блокада правої ніжки пучка Гіса (однопучковая блокада).
III Двосторонні порушення провідності:
1. двухпучковой блокади
Трехпучковой блокади.
IV Блокади термінальної, периферичної провідної мережі (системи Пуркіньє):

2.Лікування подагричного артриту Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП): Ібупрофен, Мелоксикам, Індометоцін, Диклофенак. Знеболюючі препарати (аж до наркотичних).Для зменшення болю, запалення та набряку в суглобі при подагрі застосовують Колхицин.

Кортикостероїди.

При адекватному лікуванні больовий синдром зменшується через 10-12 годин після початку і повністю йде через 2 дні.Щоденне використання алопуринолу ефективно знижує рівень сечової кислоти в крові. Показанням до призначення алопуринолу є:

Дієта при подагрі:

· Забороняється вживання алкоголю (категорично пиво і вино), міцних чаю та кави, м'ясних і рибних бульйонів, солоної риби, оселедця, субпродуктів (печінка, нирки, язик, мозок), бобових (квасоля, горох і т.д.), грибів, шпинату, щавлю, спаржі, солоних і гострих сирів, цвітної капусти, хліба, какао і шоколаду, малини і журавлини.

· Обмежити кількість м'яса в раціоні (не більше 3х раз на тиждень)

· Дозволяється вживання: фруктові та овочеві соки, відвари, морси, компоти, квас, молоко, сир і страви з них, сир, сметана, кисломолочні продукти, овочеві супи, яйця, овочі, фрукти, крупи, мед, варення, мармелад, зефір

· Швидка втрата ваги може призвести до утворення каменів сечової кислоти в нирках

3.Хронічна ниркова недостатність, лікування в залежності від стадіїМедикаментозна терапія. Застосування лікарських препаратів при ХНН має деякі особливості. Це пов'язано як з можливим затриманням в організмі препаратів, які виводяться переважно нирками, так і зі змінами характеру їхньої дії при уремії. Тому у хворих із ХНН протипоказане застосування нефро- і ототоксичних антибіотиків (особливо гентаміцину, меншою мірою — стрептоміцину та цефалоспоринів), сульфаніламідних препаратів, нітрофуранів. Консервативне лікування вогнищ хронічної інфекції (тонзиліту, синуситу, гранулювального періодонтиту тощо) має тривати і в стадії ХНН. Оперативна санація (найчастіше тонзилектомія) можлива тільки на початковій стадії ниркової недостатності в тому разі, якщо виникають часті загострення основного ниркового захворювання, що зумовлює значне посилення і прогресування цієї недостатності. Оперативне втручання проводять тільки на тлі антибактеріальної терапії і не раніше ніж через 3 міс. після ліквідування загострення.

При інфекційних ускладненнях рекомендують призначати бензилпеніцилін, ампіцилін, оксацилін, еритроміцин, левоміцетин та інші макроліди, при цьому дозу препаратів слід зменшити у 2 рази, а в термінальній стадії ХНН і більше, а також збільшити інтервал між парентеральним або пероральним застосуванням лікарських засобів.

o Дозу серцевих глікозидів при ХНН знижують у 2—3 рази, особливо у разі введення їх на тлі гіпокаліємії. Найкраще хворі переносять корглікон, а найбільший кумулятивний ефект відзначають при лікуванні дигітоксином.

o При тривалому перебігу ХНН протипоказані глюкокортикостероіди, цитостатичні препарати, імуносупресанти та антикоагулянти. Варто також утримуватися від тривалого застосування анальгетиків та НПЗП через їхню нефротоксичність. При вираженій ХНН усі лікарські засоби потрібно призначати в дозах, що не перевищують 1/2—3/4 загальноприйнятих. Виняток становлять сечогінні препарати — похідні антранілової кислоти (фуросемід).

o Медикаментозна корекція порушень водно-електролітного балансу. Застосування фуросеміду показане, якщо поряд із гіперазотемією виявляють артеріальну гіпертензію, гіпергідратацію, набряки, серцеву недостатність, уремічний пневмоніт при ШКФ не нижче ніж 6—8 мл/хв. Призначають його в дозі від 200 до 2000 мг на добу всередину і переважно внутрішньовенно..

o При вираженому метаболічному ацидозі рекомендують внутрішньовенні краплинні вливання 200—300 мл 3% розчину натрію бікарбонату. Вони протипоказані при серцевій недостатності, уремічному пневмоніті, зниженні рівня кальцію в крові.

o Хворим із ХНН II, а особливо III ступеня показане парентеральне харчування, яке знижує катаболізм білків. З цією метою вводять внутрішньовенно через день або через 2 дні жирові емульсії: ліпомаїз (емульсія соєвої олії), інтраліпід, ліпофунгін тощо (до 15 введень на курс).