I. Пеніцилін - 20 000 000 ОД/доб, стрептоміцин - 1 г/доб.

II. Канаміцин- 1 г/доб, ампіцилін -4 г/доб. Лікування некротичної ентеропатії: повний голод до ліквідації її клінічних виявів (звичайно біля 1-1,5 тиж), пити тільки воду (але не соки!); при необхідності тривалого голодування-парентеральне живлення;

 

Білет 11

1. стенозу мітрального клапану. Тактика ведення хворих з мітральним стенозом.

Мітральний стенозв в більшості випадків має ревматичне походження (можливо при інших інфекційних ендокардитах, травмах серця та ін.). При зменшенні площі мітрального отвору достатнє наповнення кров*ю лівого шлуночка відбувається при підвищенні тиску в лівому передсерді. → підвищується тиск в легеневих венах → підвищення тиску в легеневій артерії (легенева гіпертензія) – рефлекс Китаєва. При триало існуючій лг виник склеротичні зміни артеріол з їх облітерацією(незворотні і стійко підтримують лг). Порушення внутрішньосерцової гемодинаміки при цьому характеризується гіпертрофією лівого передсердя й одночасно гіпертрофією правих відділів серця.

Діагностичні критерії. Аускультативно: діастолічний шум на верхівці, ляскаючий 1 тон, тон відкриття; ознаки застою в малому колі кровообігу (задишка, ціаноз); ознаки правошлуночкової недостатності(набухання шийних вен, збільш печінки, набряки, асцит, гідроторакс – застій по великому колі кровообігу). Інструментальна діагностика. Рентгенологічними ознаками мітраль­ного стенозу є згладження серцевої талії в передньозадній проекції, вибухання II та III дуг лівого контуру серця (збільшені легенева артерія та ліве передсердя). У лівій бічній проекції — збільшені правий шлуно­чок та ліве передсердя, розширення коренів легень, посилення легене­вого малюнка, поява ліній Керлі (ознаки легеневого застою). На фоно­кардіограмі визначаються високоамплітудний І тон на верхівці, з'яв­ляється додатковий тон — тон відкриття мітрального клапана (OS). ЕКГ-ознаками мітрального стенозу є широкий та двогорбий зу­бець Р (Р-mitrale), ознаки гіпертрофії правого шлуночка. ЕхоКГ-ознаками мітрального стенозу є П-подібний рух стулок мітрального клапа­на та зменшення площі мітрального отвору. Лікування. При консервативному лікуванні хворих з мітральним стенозом першечергове значення мають профілактика ревматизму та інфекційного ендокардиту.

При лікуванні СН переважно використовують діуретики (зменшу­ють застій у легенях, задишку і ортопное) та бета-блокатори.

Хірургічне лікування показане при мітральному стенозі II—III стадії, можливе - при IV стадії. Трансторакальну комісуротомію проводять без використання апарата штучного кровообігу. Діагностичні критерії системного червоного вовчака

2.Діагностичні критерії СЧВ, розроблені інститутом ревматології РАМН. Великі:

1) "Метелик";2) Люпус-артрит;3) Люпус-нефрит;4) Люпус-пневмоніт;5) LE-клітини;6) кумбс-позитивна гемолітична анемія;7) гематоксилінові тільця в біопсійному матеріалі;8) характерна патоморфологія у видаленій селезінці (періартеріальний фіброз за типом "цибулинного лушпиння") чи при біопсії шкіри, лімфатичного вузла. Малі: 1) лихоманка (вище 37,5°С) впродовж декількох днів;2) немотивована втрата у вазі;3) капілярити пальців;4) неспецифічні шкірні висипи (багатоформна еритема, кропив'янка);5полісерозит, плеврит, перикардит;6) лімфоаденопатія;7) збільшення печінки і селезінки;8) міокардит;9) ураження ЦНС, поліневрити;10) поліміозити і міалгії;11)поліартралгії;12) синдром Рейно;13) анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія;

14) збільшення ШОЕ, гіпер-у-глобулінемія;

3. Діагностика гострого гломерулонефриту та пієлонефриту

 

Гострий пієлонефрит впершу чергу диференціюють від гострого гломерулонефриту, що виникає не в гострий період бактеріального або вірусного захворювання, а через 2-3 тижнів після стрептококової інфекції. Гломерулонефрит майже завжди розвивається на тлі вже нормальної температури тіла ірідко супроводжується дизурическими розладами. Набряки або пастозність тканин, артеріальна гіпертензія, що спостерігаються у більшості хворих гломерулонефритом, також не характерні для пієлонефриту. Олігурія початкового періоду гломерулонефриту контрастує зполіурією, часто виявляється в перші дні гострого пієлонефриту. При гломерулонефриті переважає гематурія, в осаді сечі завжди виявляють циліндри, але кількість лейкоцитів незначно, частина їх складають лімфоцити. Бактеріурія відсутня. Зниженняконцентраційної здатності нирок (у пробі за Зимницьким максимальна щільність сечі нижче 1020 при діурезі менше 1000 мл /добу), аммоніогенез і ацідогенеза поєднується при пієлонефриті з нормальним кліренсом креатиніну (при гломерулонефриті останній знижений).

 

4. Медикаментозне лікування ожиріння. Роль баріатричної хірургії.

Існує три види ліків, ліцензовані для довготривалого застосування при ожирінні:

— орлістат (інгібітор кишкової ліпази) зменшує абсорбцію жирів у кишечнику.

— сибутрамін ( інгібітор поглинання серотоніну та норадреналіну в ЦНС) викликає відчуття ситості та запобігає викликаному дієтою зниженню рівняметаболізму.

— рімонабант ( блокатор канабіоїд-1 рецепторів) знижує чутливість до глюкози в периферичних тканинах. Рімонабант підвищує рівень ЛПВЩ, знижує концентрацію ЛПНЩ та рівень артеріального тиску, покращує контроль глікемії у пацієнтів із цукровим діабетом, але підвищує ризик порушення настрою.