Розгорнутий загальний аналіз крові

У пацієнтів з активним васкулітом часто буває лейкоцитоз, анемія та тромбоцитопенія. Еозинофілія — характерний симптом при синдромі Чарга-Стросса. Для виключення пригнічення функції кісткового мозку, яке може виникнути внаслідок лікування васкуліту, важливо виконати розгорнутий загальний аналіз крові.

Ревмопроби

У пацієнтів з васкулітом часто виявляють підвищену ШОЕ та підвищений рівень С-протеїну, хоча ці зміни неспецифічні і трапляються при багатьох інших захворюваннях, особливо інфекціях. У фазі ремісії васкуліту ШОЕ та рівень С-протеїну можуть бути в межах норми, це не виключає діагноз васкуліту.

Оцінка функції нирок та загальний аналіз сечі

У будь-якого пацієнта з васкулітом необхідно визначити рівень креатиніну і сечовини в сироватці крові та загальний аналіз сечі. Для гломерулонефриту характерна протеїнурія та гематурія. Для діагностики загострення захворювання треба проводити моніторинг рівня креатиніну та загального аналізу сечі. За допомогою загального аналізу сечі можна виявити ознаки токсичного впливу лікування циклофосфаном на сечовий міхур.

Печінкові тести

Для діагностики ураження печінки васкулітом, таким як вузликовий поліартеріїт, слід визначити рівень білірубіну та ферментів (АСТ, АЛТ, лужної фосфотази, γ-глютамілтрансферази) у сироватці крові. Під час лікування гепатотоксичними препаратами, такими як метотрексат та азатіоприн (Імуран), необхідно регулярно повторювати печінкові тести.

Антитіла до цитоплазми нейтрофілів

У сироватці крові багатьох пацієнтів з васкулітом виявляють антитіла до цитоплазми нейтрофілів (ANCA) — гетерогенну групу аутоантитіл до ферментів, які містяться в нейтрофілах.

Візуалізаційні методи обстеження

Оглядова рентгенографія органів грудної клітки

На оглядовій рентгенограмі ОГК можна виявити такі неспецифічні зміни: інфільтрати, вузли, "плямисту" консолідацію легенів, плевральний випіт та кардіомегалію. Ці зміни трапляються при багатьох захворюваннях, але якщо не виявлено іншої етіології, можна запідозрити васкуліт.

Ангіографія

За допомогою ангіографії можна виявити оклюзію або аневризму судин. Діагноз вузликового поліартеріїту можна підтвердити на підставі наявності аневризм мезентеріальних та ниркових артерій.

Ехокардіографія

За допомогою трансторакальної ЕхоКГ можна виявити патологію коронарних артерій при хворобі Кавасакі.

УЗД

УЗД застосовують для діагностики та моніторингу перебігу васкулітів з ураженням великих судин. У пацієнтів з гігантськоклітинним артеріїтом можна виявити стеноз, оклюзію або симптом ореола (темну ділянку навколо артерії через набряк стінки судини) поверхневої вискової артерії.

Біопсія тканин

Діагноз васкуліту достовірно підтверджують за допомогою біопсії ураженої тканини (наприклад шкіри, синусів, легенів, артерії, нервів, нирок), під час якої встановлюють вид запалення судин.

Лікування ГНН

Потрібно відновити ОЦК і стабілізувати центральну гемодинаміку. Залежно від етіології ГНН для відновлення ОЦК використовують плазму, альбумін дозою 10-20 мл/кг маси тіла. При кровотечах - еритроцитарну масу, її кількість залежить від об’єму крововтрати.

Застосовують реополіглюкін дозою 10-15 мл/кг маси, а також ізотонічний розчин (0,9%-й розчин хлориду натрію, 5-10%-й розчин глюкози). Критеріями відновлення ОЦК є позитивна динамка ЦВТ і АТ. Збереження ЦВТ на рівні 5 мм вод. ст. і систолічного тиску вище 70 мм рт. ст. вказують на відновлення ОЦК і стабілізацію центральної гемодинаміки.. З цією метою рекомендується внутрішньовенне введення дофаміну дозою 2-5 мкг/(кг•хв).. Сприятливий вплив при ГНН має дофамін (1-3 мкг/(кг•хв) у поєднанні з фуросемідом (1-2 мг/кг).

Гепаринотерапія при ГНН рекомендується тільки при порушенні гемостазу (ГУС, ДВЗ-синдром, тромбоцитопенічна пурпура) для отримання фібринолітичного ефекту. Гепарин призначається дозою 50-200 ОД/кг маси тіла під контролем часу згортання крові.

При проведенні антибактеріальної терапії перевага віддається напівсинтетичним пеніцилінам і цефалоспоринам.

При гіперкаліємії показано внутрішньовенне введення 10%-го розчину глюконату кальцію по 0,5-1 мл на 1 кг маси (20 мг на 1 кг) під контролем частоти серцевих скорочень; Для корекції метаболічного ацидозу призначають гідрокар-бонат натрію дозою 0,12-0,15 г на 1 кг маси або по 3-5 мл 4%-го розчину на 1 кг маси протягом доби на 4-6 прийомів

Абсолютними показаннями до проведення гемодіалізу при ГНН можуть бути: швидке зростання уремічної інтоксикації, підвищення рівня сечовини на 5-10 ммоль/л протягом доби, рівня креатиніну на 0,18 ммоль/л і більше за добу, а також виражена гіпергідратація (табл. 16).

Таблиця Показання до гемодіалізу при гострій нирковій недостатності

4. Опікова хвороба

Опікова хвороба – це симптомокомплекс, який розвивається при площі опікової рани більш 10-15% поверхні тіла у дорослих, і 5-7% у дітей, коли виникають функціональні та морфологічні зміни з боку життєвоважливих органів і систем, коли спостерігаються порушення обмінних і нейро-гуморальних процесів, розвивається опіковий шок.
4 періоди:
• період опікового шоку (1-3 доба);
• період гострої опікової токсемії (3-12 доба);
• період опікової септикотоксемії (до повного відновлення шкірного покриву);
• період реконвалесценції (з відновленням шкірного покриву до відновлення функцій органів і систем).
Патогенетичні фактори опікового шоку: 1. Сильний біль. 2. Зменшення ОЦК і погіршення реологічних властивостей крові. 3. Ендогенна інтоксикація і поліорганна недостатніст ь. В результаті виникає ряд характерних порушень: 1. Порушення загального нервово-психічного стану.
2. Плазморея. 3. Порушення водно-електролітного балансу. 4. Гіпоксія тканин. 5. Централізація гемодинаміки і порушення мікроциркуляції. 6. Метаболічні порушення. 7. Порушення функції нирок. 8.Порушення функції шлунково-кишкового тракту. Лікування опікової хвороби
перший етап – до госпітальний:- припинення дії термічного фактора
- забезпечення припливу свіжого повітря й проведення, при необхідності, реанімаційних заходів
- знеболювання (анальгетики per os або парентерально) із протишоковою метою
- накладення асептичних або з розчинами антисептиків пов'язок.
- питво рідини (мінеральна або підсолена вода, чай)
- транспортування в хірургічне (травматологічне) відділення
другий етап – госпітальний: боротьба з болем і збудженням, оксигенотерапія, нормалізація судинного тонусу, нормалізація серцевої діяльності, корекція агрегатного стану крові, корекція кислотно-основної рівноваги, нормалізація функції нирок, рання профілактика інфекції, нормалізація зовнішнього дихання, усунення гіповолемії : - сольові розчини:розчини Рінгера, Гартмана, лактосоль, ацесоль, трисоль та інш.- одна четверта об'єму - безсольові - 10% глюкоза,- остання чверть - колоїди та білки. Колоїди (плазмозамінники) - реополіглюкін, рефортан, рефордез. Білки - 5%-10% альбумін, нативна плазма.
третій етап – спеціалізований
Основу лікування опікової хвороби і третього періоду складає оперативне відновлення втраченого шкіряного покриву при адекватній інфузійно-трансфузійній терапії та антибактеріальній терапії.

 

Білет 19

1.Лікування гострого міокардиту

Немедикаментозне лікування включає:• обмеження фізичних навантажень; повноцінне раціональне харчування;• обмеженням споживання рідини й повареної солі.

Медикаментозне лікування повинне включати:

1) етіотропне лікування (по можливості);

· для метопрололу - 6,25 мг двічі в добу;

· для бісопрололу - 1,25 мг у добу (однократний прийом);

· для карведілолу - 3,125 мг двічі в добу.