Афективно-екзальтований тип (за К. Леонгардом)

Особливості прояву акцентуації. Це тип «тривоги й щастя». Особи цього типу легко приходять у захоплення від радісних подій і у відчай - від сумних. Захоплення й пориви можуть ніяк не пов’язуватися з особистими стосунками.

Домінуючі риси: бурхливі емоційні реакції на життєві події – від абсолютного щастя до повного безсилля, печалі.

Особливості поведінки при конфліктах. Конфлікти можуть виникнути з причини надмірної чутливості таких осіб. Вони не витримують грубості й суворих реалій життя.

Позитивні риси: прив’язаність до близьких, глибоке співпереживання їм, емпатійність.

Негативні риси: тривожність, готовність до відчаю, крайня бурхливість і нестійкість емоційного реагування на ситуації, їхні емоції розвиваються дуже швидко. Їм до смаку розваги, життєва насолода; почуття обов’язку й вищі цінності формуються важко.

Сфера інтересів, найбільш цікава професійна діяльність. Любов до музики, мистецтва, природи, захоплення спортом, переживання релігійного порядку, пошуки світогляду - усе це захоплює екзальтовану людину до глибини душі. З них виходять непогані артисти, художники, поети, письменники.

Самооцінка – лабільна, залежить від зовнішніх обставин та особистісного настрою.

Психологічний ризик: Крайня вразливість під час негативних подій може призвести до відчаю. Вони більш глибоко переживають горе, ніж потерпілі особи.

Головна потреба: упозитивних переживаннях.

Особливості психокорекційних заходів. Їм потрібен твердий, але не суворий контроль протягом усього життя.

Захисні механізми психіки: формування реакцій, сублімація.

СЕНСИТИВНИЙ ТИП АКЦЕНТУАЦІЇ

Особливості прояву акцентуації. Подібний до афективно-екзальтованого. Але емоційні особи реагують не так бурхливо, а їхні емоції розвиваються не так швидко. Вони відрізняються особливою чутливістю й глибиною переживань у сфері тонких емоцій духовного життя. Їхня характерна риса сенситивність (почуття, відчуття), що виявляється в підвищеній чутливості до подій, які з ними трапляються.

У цих типів акцентуації з перших років життя існують такі страхи: самотності, яскравого світла, темряви, голосних звуків, тварин, здатних заподіяти біль (собак, змій, павуків, пацюків і т.п.). Така особа уникає активних і галасливих однолітків – віддає перевагу особам, які молодші за них. Товариський зі звичним оточенням. Прив'язується до рідних і близьких, не любить ходити в гості, гуляти без дорослих у дворі.

Підліткам сенситивного типу властива підвищена чутливість до всього навколишнього. Вони сприйнятливі й вразливі, чуттєві й ранимі, не виявляють наполегливості, негативні емоції носять у собі довго й важко, не висловлюючи їх. Обтяжливі переживання й конфлікти в них не витісняються, не відкидаються й не ізолюються, вони зберігаються у свідомості й залишаються емоційно насиченими. Це стосується більш за все агресивних спонукань (придушення агресії). Тільки при значному застої афекту зустрічаються раптові сильні вибухи.

Домінуючі риси: підвищені чутливість і вразливість; почуття власної неповноцінності, особливо в морально-етичній і вольовій сферах; боязкість і сором'язливість, особливо серед незнайомих і в незвичній обстановці; схильність до реакцій гіперкомпенсації.

Особливості поведінки при конфліктах. Зазначаються притаманні з дитинства образливість і чутливість, сором'язливість, яка особливо заважає подружитися з ким хочеться, невміння бути ватажком, домінувати, душею компанії, ворожість до авантюр і пригод, різного роду ризиків і гострих відчуттів, відраза до алкоголю, нелюбов до флірту й залицянь. Вони підкреслюють, що не схильні ані легко сваритися, ані швидко миритися.

Конфліктогенні ситуації: несправедливі підозри чи обвинувачення в непорядних учинках, особливо привселюдно; критика чи глузування над ним чи його поведінкою; відкрите суперництво; постійні перевірки його діяльності або поведінки; недоброзичлива увага до нього; вимушена самотність; загроза репутації; неможливість поділитися своїми переживаннями з другом.

Позитивні риси: спокій; розвинута інтуїція, емпатійність, турботливість, об'єктивна самооцінка; доброта й уважність до людей; почуття обов’язку й відповідальності; висока внутрішня дисциплінованість; сумлінність; самокритичність; підвищені вимоги до себе; прагнення перебороти свої слабкі сторони; відсутність схильності до алкоголізації й делінквентності.

Негативні риси: надуманість; лякливість; замкнутість; схильність до самобичування й самоприниження; розгубленість у важких ситуаціях; підвищені вразливість і конфліктність.

Сфера інтересів, найбільш цікава професійна діяльність. Мотивацією в навчанні в таких осіб є небажання засмучувати своїх батьків і викладачів, а також страх перед контрольними, заліками й іспитами; боячись прославитися вискочкою, соромиться й боїться відповідати біля дошки. Головне в роботі – емоційне ставлення до нього колег і керівника, тому може бути відданим і старанним працівником.

Самооцінка – лабільна. Самооцінка сенситивних підлітків відрізняється досить високим рівнем об'єктивності. У багатьох з них є проблеми, до яких вони не можуть визначити свого ставлення або не хочуть зробити це. Здебільшого цими проблемами є ставлення до друзів, до свого оточення, до критики на свою адресу, до грошей, до спиртних напоїв. Очевидно, усе це буває пов'язане з забарвленими емоціями, прихованими переживаннями. Відчуваючи відразу до неправди й маскування, сенситивні підлітки віддають перевагу відмові перед неправдою.

Психологічний ризик. Ані до алкоголізації, ані до вживання наркотиків, ані до делінквентної поведінки сенситивні підлітки не схильні. Сенситивні юнаки, як правило, навіть не курять, алкогольні напої ж можуть викликати в них відразу... У кризових ситуаціях, у субдепресивній фазі схильні до самогубства.

Головна потреба: у довірі, належності, любові.

Особливості психокорекційних заходів. Клінічна симптоматика складається здебільшого з депресивних кризів самооцінки та ще частіше з іпохондричних станів. Психотерапія ставить перед собою мету переробити актуальні конфліктні ситуації й цим допомогти краще зрозуміти їх структуру та пізнати позитивні сторони: тонку чутливість, уважність, справедливість і можливість співчувати, що може позитивно впливати на особистісні відносини.

Захисні механізми психіки – формування реакцій, інтелектуалізація.

ЛАБІЛЬНИЙ ТИП АКЦЕНТУАЦІЇ

Особливості прояву акцентуації. Для осіб цього типу характерні різкі зміни в настрої, при чому вони здебільшого непередбачені. Приводи для несподіваної зміни настрою можуть бути найнікчемнішими, наприклад, кимось випадково кинуте образливе слово чи непривітний погляд. Такі підлітки «здатні зануритися в зневіру і похмурий настрій при відсутності будь-яких серйозних неприємностей та невдач». Від настрою цих осіб залежить їх поведінка. У пригніченому настрої вони вкрай потребують допомоги й підтримки з боку тих, хто їх підбадьорить і розважить.

Домінуючі риси: настрою властиві не тільки часті й різкі зміни, але й значна їх глибина. Від настрою даного моменту залежать і самопочуття, і апетит, і сон, і працездатність, і бажання побути одному або тільки разом з близькою людиною або ж кинутися в шумне товариство, в компанію, туди, де людяно. Відповідно до настрою й майбутнє то малюється райдужними фарбами, то уявляється сірим і сумним, і минуле виринає то як низка приємних спогадів, то, уявляється, повністю складається з невдач, помилок і несправедливостей. Ті ж люди, те ж оточення уявляються то милими, цікавими і привабливими, то обридлими, нудними і потворними, наділеними різними недоліками.

Особливості поведінки при конфліктах. Можливі конфлікти в ситуаціях: повної дисгармонії його настрою (він страждає,а всімчомусь весело); емоційного неприйняття з боку значимих для нього людей; втрати близьких і розлуки з тими, до кого прив'язаний; критики власне його чи його поведінки; ущемлення почуття власної гідності; сильної конкуренції; відсутності визнання, успіху, уваги; загрози покарання, відчуття страху перед ким-небудь чи чим-небудь.

Позитивні риси: товариськість, добродушність, чуйність, уважність у періоди піднесеного настрою, глибина почуттів і щира прихильність до тих, з ким перебуває в гарних стосунках, кого любитьі про кого піклується; незалежність прихильностівід мінливості настрою. Це, насамперед, проявляється в їх ставленні до рідних і близьких, але лише до тих, від кого вони самі отримують любов, турботу й увагу. До них прихильність зберігається, незважаючи на легкість і частоту скороминущих сварок.

Негативні риси: у періоди пригніченого настрою – дратівливість, запальність, ослаблений самоконтроль, схильність до конфліктності й забіякуватості; під час звичайної розмови може спалахнути, навернуться сльози, готовий сказати щось зухвале й образливе. Мало вмотивована зміна настрою іноді створює враження поверховості й легковажності. Але це судження не відповідає дійсності.

Сфера інтересів, найбільш цікава професійна діяльність. Займаючись цікавою, захоплюючою й не набридаючою справою чи роботою, може переключитися й забути про свій поганий настрій.

Самооцінка -мінлива. Вонавідрізняється щирістю (Єфремєнкова, Іванов, 1971). Лабільні підлітки добре знають особливості свого характеру, знають, що вони – «люди настрою», і що від настрою в них залежить усе. Знаючи про слабкі сторони своєї натури, вони не намагаються щось приховати чи затушувати, а ніби пропонують оточуючим сприймати їх такими, які вони є. У тому, як ставляться до них оточуючі, вони виявляють на диво гарну інтуїцію: відразу, при першому контакті відчувають, хто до них прихильний, хто – байдужний, а в кому таїться хоч крапля недоброзичливості чи ворожості. Відповідне ж ставлення виникає й у них, причому негайно й без спроб його приховати.

Психопатологічний ризик. Даний тип акцентуації часто поєднується з вегетативною лабільністю й схильністю до алергічних реакцій. Лише в деяких осіб виявляється схильність до невротичних реакцій. Однак майже в усіх дитинство наповнене інфекційними захворюваннями, які провокуються умовно-патогенною флорою.

Головна потреба: у позитивній оцінці інших (розуміння його), у любові й належності.

Особливості психокорекційних заходів. Психокорекційні заходи слід здійснюватисистематично. Вони повинні бути спрямовані на підвищення самооцінки й емоційно-вольового загартування.

Захисні механізми психіки: формування реакцій, проекція.