Загальнотеоретичні положення форм і методів спілкування

 

За своєю суттю форма спілкування, як соціально-психологічний феномен, є способом його організації, внутрішньою структурою, пов'язаними з безпосереднім змістом спілкування. Класифікують форми спілкування за різними ознаками. З урахуванням організаційного аспекту взаємодії відокремлюють такі його форми, як бесіда, розмова по телефону, переговори, збори та ін.

Бесіда є найпоширенішою формою спілкування працівників громадської безпеки. Бесіда – це двосторонній процес обміну інформацією, думками, почуттями та ін. Вона є ефективним методом спілкування в процесі знайомства дільничного інспектора міліції з населенням ввіреної дільниці для встановлення контакту й довірливих стосунків з громадянами, для знаходження серед громадян інформаторів, які з задоволенням співпрацюватимуть з правоохоронними органами.

Бесіда розрізняється залежно від:

1) мети спілкування:

- ритуальна (характерна для обрядів, ритуалів та ін.);

- особистісна (спілкування між близькими людьми – рідними, друзями, дітьми тощо);

- ділова або професійна (їх предметом є, як правило, конкретна справа);

2) кількості співрозмовників:

а) індивідуальна;

б)групова;

3) функцій:

а) пізнавальна (обмін діловою інформацією);

б) координаційна (контроль і координація дій або діяльності);

в) перспективна (формування перспективних заходів, стимулювання активності співрозмовника, його розумових здібностей, забезпечення громадського порядку та ін.);

г) профілактична (запобігання поширенню соціальних девіацій, правопорушень);

д) запобіжна (недопущення випадків прояву насильства в сім’ях);

е) контрольна (перевірка виконання певних доручень, стану соціальних девіацій);

ж) регулятивна (врегулювання міжособистісних стосунків);

4) часу протікання:

а) короткочасна;

б) довготривала;

5) ступеня корисності:

а) корисна (досягається мета, яка планувалася);

б) безкорисна (не досягається мета, яка планувалася);

6) волевиявлення:

а) добровільна;

б) вимушена;

7) статусу:

а) офіційна;

б) неофіційна;

8) за регламентацією:

а) регламентована (спеціально підготовлена);

б) нерегламентована (невимушена);

9) за дистанцією:

а) дистанційна (по телефону, через Інтернет);

б) безпосередня (віч-на-віч);

в) побічна (через інших осіб).

Працівник громадської безпеки для виконання професійних функції використовує метод ділової бесіди. У науковій літературі описано чимало рекомендацій, що сприяють ефективності проведення ділової бесіди.

Під час здійснення працівниками громадської безпеки правоохоронних функцій ними використовуються різні методи збору інформації, серед яких особливе місце займає опитування. Опитування – метод збирання кримінально або адміністративно значущої інформації шляхом розпитування респондентів[4], які можуть бути поінформовані про осіб і факти, що становлять інтерес.

Опитування слід класифікувати за:

1) способом отримання інформації:

а) гласне – тобто об’єкту прямо повідомляються мета й завдання збирання інформації;

б) негласне – тобто об’єкту не повідомляються мета й завдання збирання інформації;

2) дистанцією:

а) безпосереднє – тобто збирання інформації шляхом прямого запитання об’єкту правоохоронної діяльності;

б) опосередковане (побічне) – тобто збирання інформації через інших осіб;

в) дистанційне (по телефону, через Інтернет);

3) кількістю респондентів:

а) групове – тобто збирання інформації шляхом розпитування групи осіб;

б) індивідуальне - тобто збирання інформації шляхом розпитування однієї особи;

4) метою, що переслідується:

а) процесуальне – збирання інформації шляхом розпитування респондентів щодо конкретної кримінальній справі або адміністративного правопорушення, під час прийому громадян на дільниці;

б) вивудження – тобто збирання інформації шляхом непрямого негласного розпитування респондентів для ознайомлення з населенням дільниці, з психологічними характеристиками осіб групи ризику, для встановлення місць можливого збирання осіб, схильних до вчинення правопорушень і злочинів, та ін.;

в) експертне – тобто збирання інформації шляхом розпитування для вивчення девіацій, з метою оцінки ступеня їх небезпеки та ретельного спостереження за ними;

5) функціями:

а) контактне (для встановлення контактів);

б) інформаційне (для отримання певної інформації);

в) профілактичне (для запобігання вчиненню правопорушень і злочинів);

г) самопрезентації (для створення працівником громадської безпеки певного іміджу – статусного, ділового, рольового, міжособистісного тощо);

6) тривалістю:

а) довготривале (протягом певного відрізку часу);

б) короткочасне (збирання інформації тут і зараз);

7) стратегією – для:

а) досягнення певного результату;

б) уникнення небажаних наслідків;

8) за складністю проведення:

а) складне;

б) просте;

9) за формою:

а) мініпулятивне (збирання інформації шляхом застосування до респондента психологічних маніпуляцій);

б) ділове (професійне).

Опитування в тактиці перевірки інформації відповідно до ч. 4 ст. 97 КПК України належить до найбільш поширених перевірочних дій. Процес проведення опитування підкоряється певним психологічним правилам і законам, дотримуючись яких, працівник громадської безпеки зможе не тільки ефективно розкривати злочини, адміністративні правопорушення, а також здійснювати профілактику суспільно небезпечних дій.

Слід зазначити, що бесіда йопитування мають певні етапи їх проведення. Серед яких слід виділити:

1) попередній (попередня підготовка до збирання інформації);

2) вступний (установлення контакту, довірливих взаємин);

3) основний (безпосередній процес здобуття й отримання інформації),

4) завершальний (завершення опитування та документальне оформлення результатів).

Розглянемо більш детально психологічні особливості проведення бесіди й опитування у відповідності до цих етапів і психологічних особливостей проведення.