Аудіовізуальна психодіагностика брехні під час спілкування

Під час спілкування з об’єктами правоохоронної діяльності працівники громадської безпеки часто зустрічаються з таким соціальним явищем як викривлення інформації або брехня. Для того, щоби визначити чіткі діагностичні критерії брехні, слід звернути увагу на світ тварин. Як відомо, захищаючись чи нападаючи, окрім відвертої сили (правди), тварини інстинктивно застосовують: камуфляж (маскування, мімікрія) – хамелеон, восьминіг; отруту – змія, тхір; аутомію (грец.: аутос – сам, томео – відсікаю) – ящірка (відломлюється хвіст, який потім відновлюється); прикидання мертвим (рефлекторна нерухомість) – свині, бики, ведмеді, сумчасті пацюки [13]. Отже, способи брехні можуть бути оптичними, хімічними, акустичними й тактичними.

Для ефективного здійснення аудіовізуальної психодіагностики правдивості показань об’єкта правоохоронної діяльності необхідно звертати увагу на такі оціночні критерії, як [14]:

оптичний – на жести, міміку й позу;

фізіологічний – напочервоніння, потіння особи, сухість у роті тощо;

акустичний – на тембр голосу, побудову речень і словосполучень, паузи, інтонацію, наголоси;

тактичний – на хитрощі, що використовує особа, його способи маскування й маніпуляції, тактику дій.

Отже, ознаки неправдивих показань об’єкта правоохоронної діяльності можна згрупувати за зазначеними критеріями. Так, до фізіологічного діагностичного критерію ознак брехні належать:

зміна частоти дихання, пульсу;

надмірна пітливість, піт над верхньою губою;

ознаки сухості у роті, постійне облизування пересохлих губ;

раптове збліднення або почервоніння;

різка зміна розміру зіниць тощо.

До діагностичних ознак неправдивих показань об’єкта правоохоронної діяльності за оптичним критерієм належать:

1) жести:

* рухи руками (дивись рис. 2) – почісування або потирання носу, погладжування власних рук (як самозаспокійливий жест), часте торкання лиця, носа, погладжування підборіддя, смикання вуха, несподіване широке розведення руками, прикладення до чола (сором), до рота (чи під ним), стискання рук і стиснутий кулак (контроль над собою, стримувальна агресія, незадоволення), зайва жестикуляція руками тощо.

Рис. 2[5]. Рухи руками, що вказують на неправду.

 

* рухи головою - легкий кивок при запереченні;

* рухи плечем - невпевнений у своїх словах або рухи плечима – не знає й сам, про що він говорить;

* рухи ногами – схрещування ніг, крок назад при розмові (не вірить у те, що каже);

2) міміка:

* зміна виразу обличчя, поява неусвідомлених рухів;

* підняті брови (смуток, тривога, особа знає відповідь на запитання);

* стиснуті губи (невпевненість у своїх словах);

* підняте підборіддя (занепокоєння);

* усміхаються тільки губи (справжня дає зморшки біля очей);

* усмішка затягується, виникає на мить раніше чи трохи пізніше, ніж її очікують, або раптово, коли її не очікують зовсім.

Слід пам’ятати, що брехуну-«правші» емоції на лівій половині обличчя контролювати складніше. Тому, якщо людина бреше, її приховані істинні емоції можуть «прорватися» назовні саме на лівій стороні. Як відомо, позитивні емоції відображаються однаково обома «половинами» обличчя.

Як розпізнати брехню, знаючи ці особливості? Якщо людина бреше, її приховані істинні емоції можуть «прорватися» назовні саме на лівій стороні;

3) очі:

* зустрічаються зі співбесідником менш, ніж 1/3 всього часу спілкування;

* часто й надовго відводить погляд, зовсім відвертається від співрозмовника;

* частіше, ніж зазвичай, кліпають, «бігають»;

* дивиться прямо в очі, не відводячи погляду; бреше, оскільки боїться показати невпевненість у своїх словах, і саме цим прагне викликати довіру;

*на мить розширені зіниці.

Слід пам’ятати, що якщо людина збуджена чи зацікавлена чимось або перебуває в піднятому настрої, її зіниці розширяються в чотири рази від нормального стану. Навпаки, сердитий похмурий настрій змушує зіниці звузитись.

Очі тісно пов’язані з мозком. За їх рухом можна визначати певні стратегії мислення об’єкта правоохоронної діяльності (див. таблицю 1).

Таблиця 1