ТОП 10:

ПРИЙОМИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ НА ОСІБ З АКЦЕНТУАЦІЯМИ ТЕМПЕРАМЕНТУ ТА ХАРАКТЕРУ



Застосування методів і прийомів психологічного впливу ефективне в тому випадку, якщо воно будується на розумінні (знанні) механізмів людської поведінки. Це не означає, що таке розуміння повинне мати винятково науковий характер.

Знаючи головні потреби людини, можна легко впливати на поведінку людини, спонукати її на ті чи інші дії. Тому вивчення головних потреб людини так чи інакше може бути використано з метою спонукання до дій як окремих індивідів, так і тих чи інших груп людей, колективів і навіть суспільства в цілому.

Американський психолог Абрахам Маслоу (Піраміда Маслоу чи ієрархія потреб за Маслоу) виділив такі структурні рівні потреб людини:1-й рівень - фізіологічний (потреба виживання - їжа, вода, повітря, сексуальна потреба, сон, тобто вроджена мотивація, закладена в генах людини. Поки ці потреби, у широкому розумінні цього слова, не будуть задовольнятися, навряд чи виникнуть інші, тобто не відбудеться перехід на інший рівень потреб);2-й рівень - безпеки й захищеності (потреба в безпеці - самозахист (securіty). Повинний бути одяг і дах над головою. Людина прагне уникати небезпечних місць. Усе, що вона робить - робить для своєї безпеки: будує будинку, шиє одяг, вирощує врожай, зберігає, страхує його - усе це пов'язано з безпекою людини);3-й рівень - соціальні потреби (спілкування, приєднання до суспільства, життя в суспільстві - безпека моральна), це поняття включає відчуття належності до чогось чи когось або відчуття, що тебе приймають інші, відчуття соціальної взаємодії, прихильності й підтримки);4-й рівень - поваги (включає особисті досягнення, повагу з боку оточуючих, потребу в визнанні (recognition). Гідність залежить від того, як оцінять тебе в суспільстві. Людина хоче бути шановною в суспільстві, її ім'я - це основа й цінність її життя);5-й рівень – пізнавальні;6-й рівень – естетичні;7-й рівень – самовираження, самоактуалізації (потреба в реалізації своїх потенційних можливостей у зростанні як особистості, потреба в самовираженні. Однак не всі потреби увійшли в піраміду А. Маслоу. Наприклад, такі: відчуття власної значимості; матеріальні; влади (впливати на інших); потреба досягнення успіху; уникнення невдач; упевненість у майбутньому; любові; релігійні потреби; садистські і т.д.

Мотив часто визначається як те, що свідомо спрямовує діяльність людини в напрямку задоволення власних потреб. Отже, в основі всіх збудників поведінки лежать потреби. Однак одні збудники пов’язані безпосередньо з потребами, а інші – спонукають людину до діяльності опосередковано – через свідомість (утворення наміру, постановка цілей, прийняття рішень).

Потреба, яка проявляється в потягу до чого-небудь, детермінує спонукаючий мотив, мотивацію всіх видів активності людини. Це об’єктивна необхідність, яку відчуває людина з метою збереження себе як живої системи, самовідтворення й забезпечення різних видів активності.

Складні види діяльності відповідають не одному, а декільком одночасно діючим мотивам, які можуть взаємодіяти й утворювати розгалужену систему мотивації вчинків. Мотиви можуть бути свідомими й несвідомими.

Ефективність, точність і соціальна адекватність здійснення потреб (мотивація поведінки) актів залежать від:

1) психічних функцій – ступеню відчуття й сприйняття, пам’яті, уваги, мислення, регуляції емоцій;

2) загального стану організму;

3) моральних і ідеологічних установок;

4) зовнішніх факторів (природних, виробничих, побутових);

5) соціальних вимог.

Для їх оптимальної реалізації необхідна гармонійна взаємодія організму й особистості з середовищем. При стресах, втомі, асенізації, внаслідок соматичних і психічних захворювань можуть виникати різні зміни в процесі задоволення потреб поведінки в межах фізіологічної норми, а також грубі патологічні розлади потягів і вольової сфери.

На думку А. Маслоу, базова ієрархія визначених ним потреб не завжди є стабільною. Існують винятки, коли потреби акцентуйованої особи міняються місцями. Тому хотілося б звернути увагу на факт існування провідної потреби в осіб різних типів акцентуації темпераменту й характеру. Так у:

- гіпертимного – «в новому», «у русі», «у спілкуванні»;

- ригідного – «в досягненні певних цілей»;

- сенситивного – «у любові (близьких, оточення, друзів тощо)»;

- тривожно-боязливого, психастенічного – «у безпеці»;

- істероїдного (демонстративного) – «бути в центрі уваги»;

- педантичного – «у планомірному житті (у паперах, в одязі, у житті...)»,

- циклотимічного – «у новому», «в любові (близьких, оточення, друзів)»,

- епілептоїдного – «у владі», «у збагаченні»,

- нестійкого (збудливого) – «у розрядці емоцій», «у задоволенні фізіологічних потреб»,

- шизоїдного – «у зануренні у власний внутрішній світ»;

- конформного – «соціальної належності», тощо.

Отже, якщо порівняти ієрархію потреб А. Маслоу й переважні потреби різних видів акцентуації характеру, то можна припустити, що найбільш домінуючими й переважаючими для осіб різних видів акцентуації є: для гіпертимного типу акцентуації - соціальна потреба; для осіб педантичного, шизоїдного, тривожно-боязкого - потреба в безпеці; для осіб сенситивного, лабільного, циклотимічного й конформного – потреба в належності й любові, для демонстративної особи – потреба у визнанні; для нестійкого – фізіологічні потреби; для епілептоїдного – фізіологічні потреби й потреба в самоактулізації.

Тому, знаючи головні, провідні потреби акцентуйованої особистості й певним чином задовольняючи їх, можна ефективно впливати на різних осіб. Так, наприклад, при опитуванні, знаючи, що в особистості епілептоїдного типу головні потреби – фізіологічна й у самоактулізації, можна, задовольняючи смачною їжею таку людину, зробити її більш балакучою й довірливою. Пам’ятаючи, що шизоїдна особистість «занурюється у власний внутрішній світ», можна використовувати це таким чином: або проводити опитування наодинці, або, якщо це відбувається в райвідділі, спочатку в присутності багатьох осіб із різними типами характеру, а потім один найбільш спокійний працівник громадської безпеки наодинці проводить опитування.

Тому для здійснення працівником громадської безпеки ефективного психологічного впливу при опитуванні на мотиваційно-спонукальну сферу об’єкта правоохоронної діяльності обов’язково слід ураховувати його спрямованість, акцентуацію характеру, потреби й мотиви (у позитивній оцінці своєї особистості, симпатії, співчутті, любові оточуючих, у взаємовідносинах з оточуючими, їх уявлень про красоту, добро, справедливість і життя взагалі, у цікавій, змістовній діяльності, у матеріальному становищі індивіда тощо).

Слід також пам’ятати, що ефективність тих чи інших методів і прийомів психологічного впливу на об’єкти правоохоронної діяльності буде багато в чому залежати також від особливостей характеру працівників громадської безпеки. Тому при використанні того чи іншого прийому або методу психологічного впливу працівникам громадської безпеки слід пам’ятати, що:

- будь-яка людина поважає силу, тому для завоювання поваги необхідно вдавати враження сильної й стовідсотково впевненої в собі особистості (не слід плутати упевненість із пихатістю чи самозадоволенням – ці ознаки не сили, а закомплексованості, їх можна легко виявити та знайти комплекси й «слабкі місця»);

- необхідно не піддаватися на різні провокації й психологічні «трюки» об’єкта правоохоронної діяльності;

- необхідно демонструвати емоційну холодність у відповідь на погрозу;

- не слід бути нав’язливим;

- необхідно завжди «тримати руку на пульсі подій» і за необхідністю обережно й професійно «відступити»;

- необхідно бути обережним, пильним і спостережливим тощо.

Отже, для здійснення процесу ефективної професійної діяльності працівниками громадської безпеки дуже важливим є попереднє вивчення об’єкта правоохоронної діяльності для вибору того чи іншого методу й прийому психологічного впливу.

ВИСНОВКИ ЗА РОЗДІЛОМ

Виступаючи як прижиттєве утворення людини, характер визначається й формується протягом усього людського життя. Спосіб життя містить у собі напрям думок, почуттів, спонукань і дій в їх єдності. Тому в міру того, як формується визначений спосіб життя людини, формується «Я» самої людини. Важливу роль тут відіграють суспільні умови й конкретні життєві обставини, в яких проходить життєвий шлях людини, на основі її природних властивостей, у результаті її діянь чи вчинків. Однак не існує чистих типів акцентуацій. Дуже важливим є врахування в повсякденній діяльності та в особистісному житті співвідношень типів один з одним. Працівник громадської безпеки завжди знаходиться у тісній взаємодії з соціумом. Тому дуже важливо працівникові вміти діагностувати індивідуально-психологічні особливості характеру та темпераменту об’єктів правоохоронної діяльності для ефективності здійснення ним професійних функції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Леонгард К. Акцентуированные личности. [ Текст ] / К. Леонгард. // Пер. с нем. – Ростов н/Д.: «Феникс», 1997. – 544 с.

2. Личко А.Е. Типы акцентуаций характера и психопатий у подростков. [ Текст ] / А.Е. Личко. – М.: ЭКСМО-Пресс, 1999. – 416 с.

3. Велитченко Л. К. Психологія особистості : тексти та методики [ Текст ] : навч. посіб./ Л. К. Велитченко, О. М. Цільмак / [ за ред. Л. К. Велитченка ]. – Одеса : ОДУВС, 2008. – 177 с.

4. Методи та прийоми цілеспрямованого психологічного впливу при оперативному опитуванні. [ Текст ] / [ О. М. Цільмак, В. Д. Берназ, С. М. Мельник та ін. ] // Методичні рекомендації. – Одеса : РВВ ОЮІ ХНУВС, 2007. – 71 с.

ПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-17; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.237.200.21 (0.009 с.)