Адресна соціальна допомога сім’ям з низькими доходами.

Адресна допомога – це форма соціальної допомоги, яку держава надає персонально малозабезпеченим працездатним чи непрацездатним громадянам, враховуючи потреби конкретної людини

Адресна допомога - надання одноразових чи період, виплат, а також забезпечення безкоштовно майном громадян з числа багатодітних сімей, осіб похилого віку, дітей-сиріт, жертв стих, лиха, біженців тощо на підставі спец, рішень органів влади різних рівнів.

Адресні допомоги: державні — адресні субсидії, цільова допомога на прожиття, додаткова щомісячна допомога, адресна разова грошова допомога на осінньо-зимовий період; громадські — благодійна та гуманітарна допомога, добровільні пожертви.

Адресні субсидії — щомісячна безготівкова допомога громадянам, розмір комунальних виплат яких становить понад 15 % їхніх доходів, на покриття витрат за користування житлом, водо-, тепло-, газопостачанням у межах загальної площі житла і споживання послуг, а також на придбання газу, твердого та пічного побут, палива.

Перевага адресності полягає в ефективнішому використанні коштів для допомоги нужденним. “Адресність” допомоги полягає в тому, що її отримує конкретна людина, яка має право на неї відповідно до встановлених законодавством критеріїв і довела це право через надання відповідних документів. Часто адресна допомога має цільовий характер.

Адресна допомога може надаватися у грошовій і негрошовій/натуральній формах. Наприклад, програма житлово-комунальних субсидій в Україні є прикладом адресної допомоги малозабезпеченим сім’ям цільового характеру, яка надається в негрошовій формі. Адресна допомога може надаватися за критерієм малозабезпеченості, а також за іншими: належністю до певної категорії та/чи групи ризику.

Адресність соціальної допомоги розглядається у двох аспектах: здатність системи забезпечувати допомогою всіх, хто її потребує (горизонтальна адресність), і унеможливлення доступу до коштів соціальної допомоги тих, для кого вона не призначена (вертикальна адресність).

Осіб, яким необхідна соціальна допомога, встановлюють трьома основними способами.

1. Перевірка засобів існування. Одним із способів адресування є перевірка відповідності критеріям подання допомоги того, хто по неї звертається. Прикладом такого адресування є житлові субсидії. Щоб отримати їх, необхідно звернутися до комісії з питань надання субсидій із заявою і документами, що підтверджують низький рівень доходів у розрахунку на одного члена сім’ї. Перевірка доходів і майнового стану передбачена також Законом України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям”. Нині критерієм для подання такої допомоги в Україні є документально підтверджений рівень доходу нижче певної межі. Проте із запровадженням посади соціального інспектора починає практикуватися додаткова, неформальна перевірка засобів існування за місцем проживання, як це робиться в багатьох країнах.

2. Категорійний. Дешевшим і простим способом адресування є виокремлення певних соціально-демографічних груп, категорій населення, щодо яких робиться припущення, що серед них більшість становлять ті, хто потребує допомоги (пенсіонери, які мають право безоплатного проїзду й зубопротезування; школярі, які отримують сніданки у школі; сім’ї військовослужбовців строкової служби, які отримують допомогу на дітей; діти, батьки яких ухиляються від сплати аліментів).В інших країнах, де суспільство більшою мірою стратифіковане, де існують бідні й багаті райони в містах, багаті приватні й бідні державні школи, адресування можна здійснювати за географічним принципом. Для України категорійному способу притаманна помилка включення: пільгами користуються особи, чий матеріальний стан насправді не потребує допомоги суспільства.

3. Самовизначення. Цей принцип отримання допомоги означає, що людина сама вирішує, скористатися допомогою чи ні. Прикладами самовизначення є продаж за низькими цінами товарів, які не купують заможніші люди, і надання послуг порівняно нижчої якості. Дуже часто самовизначення поєднується з іншими способами відбору населення для надання допомоги — перевірки доходів і категорійним. Самовизначенню притаманна помилка невключення — здебільшого через погану поінформованість населення.