Тенденції розвитку топогеодезичного забезпечення за досвідом локальних війн і збройних конфліктів останніх років.

 

Сьогодні провідні країни світу приділяють постійну увагу підвищенню ефективності топогеодезичного та навігаційного забезпечення своїх збройних сил. Трансформацію поглядів на роль і місце топогеодезичного та навігаційного забезпечення розглянемо на зміні характерних рис топогеодезичного та навігаційного забезпечення у війнах та збройних конфліктах останніх років.

Так за поглядами військових фахівців топогеодезичне забезпечення військ (сил) під час ведення війн IV – V поколінь мало наступні характерні риси. По-перше, це використання традиційних паперових топографічних карт, планів міст та окремих видів спеціальних карт і фотодокументів про місцевість, які створювалися за матеріалами повітряної розвідки. На початку 60-х років почалося створення перших цифрових карт для забезпечення польоту крилатих ракет та використання космічних літальних апаратів для картографування ймовірних театрів воєнних дій. Що стосується забезпечення військ вихідними геодезичними даними то для їх визначення використовувалися класичні методи геодезії, а для визначення місцеположення елементів бойових порядків військ – одометричні та інерційні засоби навігації. Створення топогеодезичної інформації про місцевість здійснювалося цілеспрямовано і відповідно до плану за принципом „все і скрізь” (рис.10.1).

Перехід до ведення війн VI покоління обумовив кардинальні зміни у змісті топогеодезичного забезпечення. Крім того, навігаційне забезпечення набуло значення самостійного виду оперативного забезпечення військ (сил). Характерними рисами топогеодезичного забезпечення стало наступне. Це перехід від використання традиційних видів топогеодезичних документів про місцевість на папері до використання цифрової картографічної інформації.

 

 

	Рис. 10.1. Зміни у топогеодезичному забезпеченні військ (сил) за досвідом ведення війн IV – VI поколінь.

 

Так сьогодні, за матеріалами іноземної преси, для забезпечення повсякденної та бойової діяльності збройних сил США створюється більше 20 видів цифрових карт. Широкого застосування набули принципово нові види документів про місцевість: цифрові ортофотознімки та фотокарти, просторові моделі місцевості, спеціальні бази цифрових даних. Для отримання вихідної інформації про місцевість використовуються космічні картографічні комплекси типу: „Комета” (Росія); „Спот” (Франція); „Лэндсат” (США). Інформація, що отримується за їх допомогою має дозвільну спроможність на місцевості до ±1 метру. Все це призвело к переходу до цифрових технологій створення топогеодезичної інформації. А практичний досвід забезпечення військ (сил) топогеодезичною інформацією про місцевість в ході ведення бойових дій призвів до зміщення акцентів в бік оперативного виготовлення в польових умовах необхідних документів про місцевість. Що стосується забезпечення військ вихідними геодезичними даними то сьогодні на озброєнні топогеодезичних підрозділів знаходяться автоматизовані геодезичні прилади, що дозволяють визначати всі необхідні дані в „реальному режимі часу” з високою точністю.

Необхідно підкреслити, що навігаційне забезпечення стало завдяки використанню космічних навігаційних систем GPS (США) та ГЛОНАСС (Росія) всеохоплюючим. А точність визначення координат елементів бойових порядків військ за допомогою супутникових навігаційних приймачів складає сьогодні до ± 2 - 5 метрів.

Але найбільш революційною зміною у змісті топогеодезичного забезпечення стало використання геоінформаційних систем. За їх допомогою забезпечується в реальному режимі часу збір, обробка, моделювання наявної цифрової інформації про місцевість та виконання завдань аналізу в інтересах ведення збройної боротьби. Найбільш важливими сферами їх застосування можна вважати: навігацію, планування операцій (бойових дій), розвідку, картографування (ведення даних спостережень, складання топографічних, спеціальних карт, формування картографічних документів), організацію взаємодії, підтримку і прийняття рішень та, врешті-решт, зв’язок і вплив на бойову ефективність застосування військ (сил) та зброї.

Необхідно відмітити, що війни VI покоління визначили ще одну характерну рису топогеодезичного забезпечення – постійна взаємодія фахівців топографічної служби і фахівців розвідки. Так за результатами аналізу досвіду виконання заходів топогеодезичного і навігаційного забезпечення багатонаціональних сил у Іраку (1991 р.) рішенням конгресу США від 1 жовтня 1996 року було створено національне агентство картографії та зображень NIMA (the National Imagery and Mapping Agency), яке об’єднало картографічну службу міністерства оборони (КУМО) і Національний центр дешифрування фотозображень (NPIC) ЦРУ. В свою чергу, аналіз досвіду виконання заходів топогеодезичного і навігаційного забезпечення збройних сил США під час другої компанії в Іраку та Афганістані призвів до подальшого реформування Національного агентства картографії та зображень (NIMA), яке було трансформовано в 2002 році у Національне агентство геопросторової розвідки (NGA). Основними завданнями цього Агентства є: картографування територій, обробка зображень, геопросторовий аналіз, геодезичні роботи, завдання аеронавігації та морської навігації, виконання завдань аналізу регіонів для забезпечення вирішення завдань національної безпеки США.

Всі ці зміни призвели до того, що створення топогеодезичної інформації про місцевість для забезпечення військ (сил) стало здійснюватися за іншим принципом - „коли необхідно і де необхідно”.

Підготовка до війн майбутнього, яка обумовлена прийняттям на озброєння принципово нових засобів збройної боротьби, кардинальною зміною форм та способів застосування військ (сил) призведе дотрансформації топогеодезичного і навігаційного забезпечення у принципово новий вид забезпечення – геоінформаційне забезпечення (рис.10.2). Це обумовлюється тим, що на основі використання глобальної мережі зв’язку геоінформаційні системи будуть тим засобом, що дозволить поєднати топогеодезичну і навігаційну інформацію з можливостями сучасних інформаційних технологій та підняти на принципово новий рівень забезпечення військ інформацією про місцевість. Характерними рисами будуть: використання розподілених баз цифрових картографічних даних, застосування мобільних цифрових топографічних систем, широке використання геоінформаційних систем, широке застосування космічних навігаційних систем, використання космічних картографічних комплексів для одержання інформації про місцевість у режимі реального часу, застосування автоматизованих засобів визначення топогеодезичної інформації і доведення її до окремого військовослужбовця.

Супутникові навігаційні системи

	Рис. 10.2. Зміни у топогеодезичному забезпеченні військ (сил) у війнах VII покоління.

 

 

Тому, на базі геоінформаційних систем в недалекому майбутньому будуть створюватися автоматизовані системи одержання інформації про місцевість, впроваджуватися малогабаритна і надійна електронно-обчислювальна техніка, налагоджуватися нові схеми передачі інформації з використанням космічних апаратів і малогабаритних терміналів, якими можуть забезпечуватися не тільки рухомі засоби управління, але й бойові одиниці, включаючи навіть окремих військовослужбовців.