Принципи оформлення результатів моделювання.

Виконуючи компонування карти, користувач змушений розміщувати всі її елементи на обмеженій площі. Тому дуже багато різних видів карт виглядають нецікавими внаслідок того, що на них багато або дуже багато білого фону. Карта, яка повністю складається з основного зображення, менш бажана, ніж карта з деяким аморфним фоном, який уособлює основне зображення і, може викликати у користувачів підозру про те, що карта не містить всю необхідну інформацію.

Але відношення рисунок – фон містить більше, ніж тільки співвідношення розмірів. Якщо вода і суша на карті мають один колір, то користувач може їх переплутати. Додавання назв, знайомих контурів границь, картографічної сітки, різних видів штрихування – все це дозволить користувачу легко розпізнавати область, що вивчається взагалі, а не ділянки карти, що аналізуються.

Відношення фігура – фон містить також аспект, який називається “гарний контур”. Наприклад, іноді, щоб розмістити на карті надпис, потрібно розірвати лінію контуру, що знаходиться під нею. Це не порушує логічної цілісності сприйняття об’єкту, так як користувач уявляє усю цю лінію, хоча вона на карті і розірвана, але при цьому надпис також буде можливо прочитати. Інші приклади включають логічну диференціацію суші і води, границь і доріг, рослинності і домів. Необхідно розглядати, як можна більше таких співвідношень з точки зору відношення фігура – фон, ураховуючи при цьому можливі обмеження на використання одного або більше з цих параметрів. При цьому потрібно пам’ятати, що метою залишається створення корисного навантаження карти, а не просто застосування, як можна більшої кількості різних принципів оформлення карти.

Останнім принципом графічного оформлення результатів моделювання (дизайну) є ієрархічна організація. Всі графічні елементи, які присутні на карті, повинні бути організовані таким чином, щоб підкреслити те, що найбільш важливо з точки зору призначення карти, яка створюється. Цей принцип слабо застосовується на загально-географічних картах, так як на них всі елементи карти повинні мати рівне значення. А спеціальні карти, які найбільш поширені серед користувачів геоінформаційних систем, повинні підкреслювати конкретні об’єкти або результати аналізу. Це може бути зроблено завдяки ієрархічній організації, або розподілу елементів за рівнями візуальної значимості.

Існує на практиці три основних методи досягнення ієрархічної організованості. Тому розглянемо їх сутність більш докладно.

Перший метод - стереограмний метод. Його сутність полягає в тому, що використовуються спеціальні прийоми вибору і модифікації графічних об’єктів з тим, щоб дозволити найбільш важливим елементам виглядати розміщеними вище, ніж менш важливі елементи. Це корисний метод покращення співвідношення фігура – фон. Ключами до сприйняття глибини можуть бути: використання (фігура – фон) тривимірних об’єктів, різниця у товщині ліній, кольорі, яскравості або різні розмірі об’єктів.

Другий метод ієрархічної організації називається – „ той, що розширюється”. Він, частіш за все, використовується для ранжування лінійних або точкових об’єктів. Наприклад, головні дороги повинні виглядати більш помітними, ніж другорядні. Для досягнення результату, в цьому випадку, ми можемо змінювати товщину ліній, їх якість або внутрішню структуру (довжина штриху, преривність, тощо), а також застосовувати комбінації цих властивостей для показу важливості кожного лінійного об’єкту. Деякі геоінформаційні системи мають дуже обмежені можливості зміни символів, але як правило, наявними засобами в більшості випадків можливо досягти потрібного результату.

Останній метод створення ієрархічної графічної організації називається методом „ підрозділювальної ієрархії ”. Він застосовується, головним чином, для показу різниць у внутрішньому устрої окремих областей. Наприклад, це позначення різних типів кордонів лініями різної товщини. Так, державний кордон позначається лінією найбільшої товщини, в той же час як внутрішній адміністративний розподіл держави показується тонкими лініями. Розбіжності між розширювальними і підрозділювальними ієрархіями полягають в тому, що перша більше відповідає порядковій шкалі вимірів, в той же час, як друга – номінальній. У принципі, всі шкали вимірів можуть зв’язуватися з графічною ієрархією, потрібно тільки виконувати правило, яке потребує більшої примітності різниць для основних категорій, ніж для другорядних.

Всі розглянуті нами принципи оформлення результатів моделювання залежать від деякої кількості зовнішніх факторів, які визначають природу карти, що створюється, типи графічних елементів, які використовуються і принципи оформлення, що застосовуються. Тому необхідно розглянути ці фактори більш докладно.

Першим і найбільш важливим фактором є призначення карти, в той же час, як задача дослідження сутності пов’язана з природою інформації, яку ми пробуємо відобразити. Спеціальні карти, що створюються за допомогою геоінформаційної системи, призначені для відображення конкретних результатів аналізу. Тут дуже важлива простота: чим більше конкретизований висновок, тим краще його зрозуміти. Внаслідок невеликої вартості створення карт за допомогою ГІС у порівнянні з традиційною ручною картографією немає потреби створювати малу кількість особливо складних карт. З іншої сторони, великий обсяг даних і широта можливостей відображення створюють тенденцію перевантажувати карти. Результати виконання окремих аналітичних процедур можуть подаватися на окремих картах, які, в свою чергу, можливо також розмістити на одному аркуші, зберігаючи тим самим їх загальну цільову орієнтацію.

Інший аспект призначення карти це – ергономічна задача. Її сутність полягає в тому, що необхідно визначити не стільки те, що буде відображатися, а те, яким чином це зробити. Вирішивши, що повинно бути зображено на карті, далі потрібно вибрати форму подання цих даних, яка зможе адекватно передати сутність повідомлення.

Другим фактором є дійсність (реалізм), який означає, що кожна область дослідження має власні характеристики, які накладають обмеження на застосування критеріїв оформлення. У географічному аналізі звичайно приймають участь області зі складними фізичними, транспортними, соціальними та економічними структурами так, як всі вони потребують просторового аналізу. Ця складність може суттєво обмежувати можливість розміщення підписів, назв, розміри та стиль символів, типи штрихування, тощо. Такі обмеження неминучі, і допомогти у такому випадку може тільки практичне знання області вивчення та природи даних про неї. Апріорне знання обмежень допоможе користувачу визначити оптимальну стратегію оформлення заздалегідь, а не на останніх етапах роботи, коли зміни вносити може бути набагато складніше.

Третім фактором є наявність даних. Наявність даних – це питання не тільки підготовки карт, а і питання, яке пов’язане з проведенням просторового аналізу. Більшість баз даних геоінформаційних систем мають значний обсяг – це вимога аналізу і, крім того, аналіз часто проводиться на великих територіях. Можлива ситуація, коли на карті потрібно відобразити 100 категорій землекористування, але створити 100 різних кольорів дуже проблематично. В такому випадку потрібно змінити процедуру оформлення для включення підрозділювальної ієрархії з різними кольорами і типами штрихування для кожного з підрозділів. З наявністю даних може бути пов’язана зустрічна проблема: даних або недостатньо для аналізу і відображення, або вони застарілі ї збиралися на інших принципах, або для них використовувалась дуже рідка вибірка. Наприклад, дуже тяжко порівнювати дані столітньої давнини і сучасні дані дистанційного зондування. Перші будуть мати кілька загальних категорій, а дані дистанційного зондування будуть мати велику кількість категорій, які отримані за комп’ютерними алгоритмами класифікації.

Подання карти також залежить від масштабу карти. Зменшення його значення – зменшує детальність карти і пропорційно зменшує її символи. Але в деякий момент подальше зменшення картографічних символів є неможливим із-за втрати можливості їх розпізнавання користувачем. Тому, під час оформлення карти набуває важливості вибір об’єктів, спрощення та узагальнення (генералізація).

Наступним фактором є цільова аудиторія. Багато користувачів кінцевих документів, що створені за допомогою геоінформаційної системи, не мають відповідних знань та досвіду в галузі картографії та географії. В таких випадках карта повинна сприйматися якомога легше, завдяки збереженню лише найбільш важливих об’єктів і назв та застосуванню загальновідомих символів. У той же час, більш досвідчені користувачі зможуть отримувати додаткову інформацію з більш щільного подання та з більш абстрактними символами. Необхідно також враховувати вік користувача та особливості сприйняття кольорового зображення.

Умови використання. Вони також відіграють важливу роль у оформленні карти. В цей фактор входять не тільки варіанти карти-плаката або настільного документу. Коли карта буде використовуватися в умовах недостатнього освітлення, то потрібно буде збільшити контраст і розмір картографічних символів. Якщо карта буде застосовуватися в польових умовах, то її потрібно ламінувати (так під час війни у Перській затоці всі картографічні матеріали ламінувалися відразу ж після їх виготовлення). Тому весь набір умов роботи з картою повинен ураховуватися перед прийняттям кінцевого варіанту її оформлення.

І наприкінці потрібно відмітити, що на оформлення карти впливають технічні характеристики наявного обладнання. Звичайно, на чорно-білому принтері не можливо друкувати кольорову карту. Перші типи кольорових принтерів мають обмежену кількість кольорів для друку. Існує також просторова дозвільна спроможність пристрою виведення, що обмежує розмір символів та рівень деталізації.

Завершуючи розгляд цього питання потрібно зробити наступний висновок. При оформленні результатів аналізу та моделювання потрібно враховувати наступні фактори: призначення карти; ергономічну задачу; урахування дійсності; наявність даних; масштаб карти; цільову аудиторію; умови використання. Всі розглянуті фактори повинні бути ураховані в процесі оформлення результатів аналізу просторової інформації за допомогою геоінформаційної системи.