Розвиток інформаційних технологій та їхній вплив на забезпечення збройних сил України інформацією про місцевість.

 

Сьогодні перед Збройними Силами України постало актуальним питання підвищення ефективності управління військами (силами). Складовою частиною процесу управління є забезпечення інформацією про місцевість та об’єкти на ній, яка має просторову прив’язку. І комплексне вирішення цього завдання можливе тільки завдяки створенню та впровадженню географічної інформаційної системи (ГІС) військового призначення.

Сучасні інформаційні технології вимагають корінного перегляду форм і способів роботи органів управління усіх рівнів, які повинні базуватись на комплексній автоматизації функцій їхньої діяльності, у т.ч. й інформаційного забезпечення. В зв’язку з цим важливе значення набуває питання створення і застосування у практичній діяльності органів управління військами (силами) цифрової картографічної інформації. Цифрова картографічна інформація (ЦКІ) – це відомості про об’єкти, процеси та явища, що знаходяться або відбуваються на земній поверхні і які представлені у цифровому вигляді. До цифрової картографічної інформації про місцевість належать цифрові моделі місцевості, цифрові моделі рельєфу, цифрові карти, електронні карти.

При цьому не виключається можливість використання топографічних карт. Але актуальність даних і оперативність їх отримання органами управління та військами (силами) можуть бути забезпечені тільки через автоматизовану систему, яка об’єднує функції збору, обробки, оцінки, накопичення, аналізу інформації про місцевість та об’єкти на ній і доведення її до споживачів в масштабі часу близькому до реального.

Для широкого впровадження в Збройних Силах сучасної геоінформаційної системи необхідно вирішити цілий комплекс наукових, технічних та організаційних проблем. Це передусім перетворення існуючих фондів картографічної, топогеодезичної та аерокосмічної інформації в цифровий вид, формування електронних карт і створення ефективних засобів їхнього використання в геоінформаційних системах, у т.ч. і програмних продуктів.

Необхідно відмітити, що зміни у характері збройної боротьби, перш за все зростання її напруженості та динамічності, висувають на перший план проблему підвищення ефективності бойового застосування військ (сил) і зброї. Найбільш швидкий та економічний шлях збільшення бойового потенціалу збройних сил - приоритетний розвиток і комплексне використання систем управління, розвідки та зв’язку, глибока автоматизація управлінських процесів.

Ефективність управління військами (силами) у багато чому залежить від обґрунтованості рішень, що приймаються посадовими особами органів управління. Про неї можна судити за результатами операцій (бойових дій) і витратами на це ресурсів (сил, засобів і часу).

Якісна сторона управлінської діяльності безпосередньо пов’язана з інформаційними технологіями і системами, засобами автоматизації, які застосовуються в органах управління військ (сил). Згідно з ГОСТ 34.003-90 під інформаційними технологіями розуміється сукупність методів (способів) виконання функцій управління за допомогою засобів обчислювальної техніки.

Застосування електронно-обчислювальних машин у діяльності органів управління створює тільки передумови для поліпшення обробки інформації, подання її в зручному для сприймання вигляді та вироблення раціональних способів вирішення завдань. Самі по собі обчислювальні засоби, що об’єднані в системи, без ефективної інтелектуальної складової залишаються простими інформаційно-довідковими системами, які дозволяють вирішувати лише поодинокі оперативні і тактичні інформаційні та розрахункові задачі. Тому необхідною складовою інформаційних технологій є наявність комплексних математичних моделей, що адекватно відображають реальні умови збройної боротьби, враховують закономірності функціонування сил і засобів, взаємні зв’язки між ними. Саме такі моделі створюють базу для об’єднання в єдине ціле всього різноманіття різнорідної інформації, що циркулює в системі органів управління.

Таким чином, інформаційна технологія передбачає об’єднання в єдину глобальну інформаційно-керуючу мережу усіх органів управління, організацію необхідних вертикальних і горизонтальних зв’язків у структурі системи, автоматизовану підтримку прийняття рішень і забезпечення планування операцій (бойових дій) на основі комплексів математичних моделей, інформаційно-розрахункових задач, оперативне отримання необхідних (санкціонованих) даних будь-яким органом управління, використання єдиних стандартів і форматів документів, повну сумісність програмних і апаратних систем і засобів, що застосовуються, гарантований захист інформації.

Обмін інформацією забезпечується створенням і підтримкою функціонування системи обміну даними, що являє собою мережну структуру відкритого типу, створену на базі вузлів зв’язку з автоматизованими комутаційними центрами та управлінням на базі ЕОМ.

Певною складністю у розвитку інформаційних технологій є проблема формалізації вихідних даних для створення і застосування просторово-часових моделей операцій (бойових дій), у тому числі і урахування фізико-географічних умов.

Дані, що здобуваються та обробляються у будь-яких інформаційних системах, містять інформацію двох різновидів: атрибутивну (тематичну, логічну) та просторову (графічну, геометричну). Нині існує одна досконала і ефективна технологія об’єднання цих видів інформації, їхнього спільного зберігання та оброблення. Це геопросторова технологія яка є одним із складових елементів інформаційних технологій. Під нею розуміється сукупність засобів, способів і методів оброблення і подання даних, що мають просторовий аспект і забезпечують одержання інформації у необхідному вигляді.

У геоінформаційних технологіях виділяються дві взаємопов’язані галузі: моделювання просторових даних (визначення координат і топології (характеристики) та зв’язків реальних об’єктів, створення і оновлення цифрових і електронних карт) та їх використання як однієї з груп вихідних даних в інформаційно-розрахункових задачах та моделях для забезпечення управлінської діяльності. В своєму розвитку геоінформаційні технології призвели до створення географічних інформаційних систем (ГІС).

Геоінформаційна система, яка створюється та функціонує в інтересах військ (сил), повинна містити в собі програмний та інформаційний компоненти. Програмний компонент включає сервісні і розрахункові програми для вводу просторових даних та даних, які описують властивості цих об’єктів, їх обробку і виведення результатів. Інформаційний компонент містить цифрові, електронні карти та тривимірні моделі місцевості і розподільчу систему відповідних баз даних.

І наприкінці, необхідно відмітити, що одним із завдань, яке повинна виконувати ГІС військового призначення є наочне подання та прив’язка цифрових даних обстановки до даних про місцевість.

Виходячи з всього розглянутого можливо зробити висновок, що роль і місце інформації про місцевість та її використання за допомогою геоінформаційної системи у вирішенні завдань Збройних Сил України буде постійно зростати.