Технічне проектування географічних інформаційних систем та баз даних.

 

У загальному вигляді ми розподілили процес проектування геоінформаційної системи на розробку програмного забезпечення і проектування системи (рис. 8.1), яке може бути, в свою чергу, розподілено на технічне і організаційне проектування.

Технічне проектування включає дві частини: функціональність (операції)системи і бази даних системи (дані). Перша частина пов’язана головним чином з виконанням тих видів аналізу, які система повинна забезпечувати. Бази даних системи – це набір електронних карт і відповідних компонентів, над якими інтерактивно працюють програмне забезпечення і персонал для реалізації мети проекту. Будь-який проект містить рух від концептуального рівня до детального і далі – до рівня реалізації (рис. 8.4).

 

 

 

При просуванні від етапу концепції до етапу реалізації зростає рівень знання функціональності і баз даних, і навпаки, до того, як стануть відомі деталі, нам потрібно відпрацювати концепцію (ідею) системи і знайти спосіб її реалізації. Докладне концептуальне проектування – важливий перший етап у створенні будь-якої геоінформаційної системи.

Концептуальне проектування. Починаючи проект, ми робимо загальні твердження про те, що система повинна робити, які задачі вирішувати, які загальні типи даних будуть використовуватися, тощо. Якісне концептуальне подання дозволяє планувати подальший розвиток і зміни системи. Але на відміну від лінійної моделі, концепція повинна бути досить гнучкою для урахування майбутніх змін з метою доступності даних, в підготовці персоналу і у вимогах до управління. Таким чином, на стадії концептуального проектування суттєвою є незалежність від концептуального ГІС – пакету так, як вибране програмне забезпечення може обмежити нашу свободу у визначенні мети внаслідок власних обмежень функціональності і моделей даних, які в ній використовуються.

При концептуальному проектуванні визначається загальний вид всієї системи та її потреба в даних. Якщо, з якоїсь причини, змінюються вимоги, то ми зможемо тоді ж змінити загальний вид. Крім незалежності від програмного забезпечення, концептуальне подання дозволяє нам визначити всі можливі джерела отримання даних. Хоча геоінформаційна система не повинна бути спонукувана виключно лише даними, її функціональність і, навіть, життєздатність можуть в значній мірі визначатися доступністю, якістю та вартістю даних для вирішення поставлених завдань.

Психологічні проблеми впровадження ГІС. Головною перепоною при впровадженні будь-якої інформаційної технології є психологія людини. Вона нерідко є причиною низької віддачі від внеску організації в цю новизну, що частіше всього обумовлено фундаментальними змінами в роботі, які людина відразу не може сприйняти з будь-яких причин.

Хоча програма, сама по собі, може бути придатна для виконання покладених на неї задач, але потрібно урахувати, що з нею повинні працювати люди. І потрібний деякий час на освоєння програмного забезпечення, протягом якого можливе зниження працездатності роботи організації в цілому. Таким чином, навчання має дві сторони: персонал повинен мати можливість та прагнення вчитися використовувати систему, а організація повинна забезпечувати відповідне навчання.

Питання вартості системи. Крім прагнення персоналу працювати з системою потрібна ще й умова вкладення коштів адміністрацією в її створення та впровадження. Мало відомо про точну вартість реалізації геоінформаційної системи та ще менше – про економічний виграш від цієї реалізації. Крім того, оскільки на створення бази даних витрачається час то віддача в початковий період від цих вкладень є часто мінімальна. В такому випадку керівництво організації повинно мати віру, що довгострокові переваги все-таки існують.

Моделі вимог до даних і додатків. Структуроване технічне проектування може бути двох видів.

Модель потреб даних. Ґрунтується на ідеї, що наявність визначених даних впливає на те, який аналіз можливо проводити за допомогою системи. Модель звичайно проходить етапи концептуального, логічного (визначення зв’язків між даними) і фізичного проектування бази даних.

Модель потреб додатків. Ґрунтується на ідеї, що система спонукувана аналізом, який вона повинна виконувати. Ця модель йде від загального функціонального аналізу до проектування додатків більш високого рівня і доопрацювання конкретних деталей виконання аналізу. Але оскільки дані і додатки взаємопов’язані то геоінформаційну систему краще подавати як спонукуваною цими обома факторами.