Види забезпечення географічної інформаційної системи збройних сил України.

Структурними компонентами географічної інформаційної системиЗбройних Сил України є апаратний (технічний) та програмний комплекси. Тому, перед тим, як розглянути основні види забезпечення ГІС ЗС України необхідно коротко охарактеризувати її апаратний та програмний комплекси.

Апаратний (технічний) комплекс складається з окремих видів технічних засобів, а програмний комплекс являє собою сукупність взаємопов’язаних (інтегрованих) програмних модулів, що забезпечують виконання основних функцій системи з дотриманням визначеного стандарту інтерфейсу користувача.

Технічні засоби ГІС Збройних Сил України повинні забезпечити можливість зберігання великих масивів даних, якісно виводити картографічну та іншу інформацію на монітор або на папір, пересилати її у електронному вигляді засобами зв’язку, вводити дані із різних джерел, швидко проводити пошук, сортування та обробку інформації. Для проведення цих операцій в програмних оболонках системи повинна передбачатися можливість підключення і настроювання різних апаратних платформ та периферійних пристроїв. До технічних засобів геоінформаційної системи відносяться системні блоки, пристрої пам’яті, пристрої вводу даних, пристрої виводу даних.

В залежності від обсягів інформації, що обробляється, на кожному з чотирьох ієрархічних рівнів геоінформаційної системи можуть використовуватися різні системні блоки. Це можуть бути IBM-сумісні персональні комп’ютери типу Pentium, під управлінням операційних систем MS-DOS або WINDOWS. У випадку необхідності створення розгалужених багатопрофільних ГІС-додатків застосовуються робочі станції, що орієнтовані на роботу під управлінням операційних систем UNIX та WINDOWS NT, або наближені до них за своїми характеристиками персональні комп’ютери.

Пристрої пам’яті, які використовуються в системі представлені: вінчестерами (жорсткими дисками (HHD)) ємністю – 1 - 20 Гб; гнучкими магнітними дисками ємністю 1,44 Мб; магнітооптичними дисками ємністю 650 Мб; лазерними оптичними дисками (CD-ROM); стримерами, що використовують в якості носіїв інформації спеціальні касети-картріджі, або компакт-касети.

Пристрої вводу просторової інформації розподіляються на два основних класи: ручного вводу та напівавтоматичного і автоматичного вводу інформації. Крім клавіатур та графічних пристроїв вказування (миша, трекбол) до класу пристроїв з ручним введенням інформації відносяться різні типи дигітайзерів формату до А0. Точність введення координат об’єктів становить до 0,05 мм. До пристроїв напівавтоматичного і автоматичного вводу інформації відносяться сканери (кольорові та монохроматичні), які зчитують з встановленою роздільною здатністю (звичайна величина становить 300 точок на дюйм, а у найкращих моделей до 8000 точок на дюйм) все поле карти або фотознімка та перетворюють його в графічний растровий файл. Сучасні сканери мають різні розміри робочого поля: від 12х12 дюймів до 32 дюйми на кілька метрів – для барабанних моделей.

Пристрої виведення та подання інформації представлені кількома класами технічних засобів. Управління геоінформаційною системою та подання інформації у різному вигляді здійснюється насамперед за допомогою моніторів різного формату. Сьогодні промисловість виготовляє монітори з розміром екрану 14, 15, 17, 20 та 21 дюйм по діагоналі. Розмір зерна екрану моніторів коливається від 0,39 до 0,25 мм. В разі необхідності можливе використання одночасно двох і більше моніторів для роздільного виводу текстової та графічної інформації. Для забезпечення прийняття спільного рішення кількома посадовими особами можуть застосовуватися телевізори з великим екраном, що може сягати трьох метрів по діагоналі з пристроями сполучення і проекційні системи відображення, або використовуються екрани колективного користування.

За способами формування зображення на “твердому” носії, або на папері пристрої виведення розподіляються на кілька типів: принтери (матричні, струминні (чорнильні), лазерні), плоттери (графопобудувачі), пристрої виведення кольорово-розподілених оригіналів на плівку та офісні видавничі системи на базі апаратів типу XEROX.

Для побудови широкоформатних карт формату А1 і А0 використовуються плоттери. Плоттери наносять зображення на ватман, кальку або плівку за допомогою фломастера, рапідографа, пера або спеціального різця. Розмір зображення може сягати до трьох метрів.

Пристрої виведення кольорово-розподілених оригіналів на плівку використовуються з метою автоматизації процесу підготовки до друку топографічних, спеціальних карт, планів міст та тиражування фотодокументів про місцевість.

Офісні видавничі системи на базі апаратів типу XEROX використовуються, в разі необхідності, для створення настільних видавничих систем.

Крім того в ГІС ЗС України повинна бути передбачена можливість виведення зображення, яке було сформовано на попередніх етапах роботи системи, у відеоформаті з можливістю його запису на спеціальні носії.

Іншою важливою властивістю системи повинна бути можливість отримання по телекомунікаційних мережах цифрової інформації від зовнішніх комп’ютерних систем та пересилання користувачам відпрацьованих документів в електронному вигляді. Тому до складу технічних засобів геоінформаційної системи ЗС України доцільно включити і засоби зв’язку. Їх склад повинен забезпечувати передавання великих масивів цифрової інформації в дійсному масштабі часу та з гарантованою стійкістю її закриття.

Окрему групу приладів, які можуть використовуватися для отримання вихідної інформації для ГІС складають електронні теодоліти-тахеометри і приймачі системи супутникового визначення координат (GPS). Вони застосовуються у випадку вирішення системою завдань, де потрібна висока точність визначення планових координат і висот об’єктів. У базу даних геоінформаційної системи передаються ідентифікатори та координати (x, y, z) об’єктів. Ці дані перетворюються у формат ГІС і можуть використовуватися при побудові високоточних планів і просторових моделей рельєфу та для вирішення навігаційних завдань.

Наявність та особливості використання тих чи інших технічних засобів на кожному з ієрархічних рівнів геоінформаційної системи ЗС України визначаються виходячи із завдань, які будуть вирішуватися системою та кількістю користувачів.

Програмні засоби ГІС ЗС України являють собою сукупність інтегрованих в різній мірі програм, що забезпечують реалізацію основних функцій геоінформаційної системи. В загальному випадку вони поділяються на шість базових модулів: введення та верифікації даних; збереження і маніпулювання даними; перетворення систем координат і трансформування картографічних проекцій; аналізу та моделювання; виведення і подання даних; взаємодії з користувачами.

Програмне забезпечення розподіляється на загальносистемне, базове та прикладне. Загальносистемне програмне забезпечення призначено для організації функціонування технічних засобів системи. В персональних комп’ютерах та робочих станціях – це операційні системи МS DOS та UNIX, WINDOWS NT, операційні оболонки Norton Commander, WINDOWS, PC TOOLS.

До базового програмного забезпечення відносяться програми, які забезпечують функціонування прикладних програм. Основним базовим програмним забезпеченням для ГІС є програмне забезпечення машинної графіки. До нього відносяться: програмне забезпечення сканерної обробки картографічних матеріалів, програми-векторізатори, графічні редактори PAINT BRASH, CORELDRAW та інші, а також спеціалізовані графічні модулі.

За допомогою прикладного програмного забезпечення реалізується математичне забезпечення процесу безпосереднього виконання усіх функцій геоінформаційної системи ЗС України. До його складу відносяться: пакети прикладних програм обробки аерофотознімків, обчислення параметрів з однієї картографічної проекції в іншу, розрахунків тривимірних об’єктів, прокладки маршрутів тощо.

Склад та особливості програмного забезпечення ГІС ЗС України можуть доповнюватися в процесі її експлуатації.

А тепер розглянемо деякі основні види забезпечення географічної інформаційної системи Збройних Сил України – інформаційне та лінгвістичне забезпечення.

Інформаційне забезпечення ГІС ЗС України поєднує картографічні та спеціальні (тематичні) дані і включає в себе бази даних, експертні системи та бази правил. До складу інформаційного забезпечення географічної інформаційної системи Збройних Сил України входять: атрибутивна база даних; база даних вихідної геодезичної інформації; база цифрових картографічних даних; спеціалізована база електронних карт та тривимірних моделей місцевості; база даних цифрових аерофото- та космічних знімків; база даних географічної інформації; класифікатори; словники та системні довідники; масиви нормативно-довідкової інформації; бібліотека картографічних умовних знаків; база знань; база програм (бібліотека розрахункових програм).

Атрибутивна база даних призначена для зберігання характеристик об’єктів, які є предметом розробки геоінформаційної системи ЗС України.

База даних вихідної геодезичної інформації використовується для зберігання і отримання інформації про вихідну геодезичну та гравіметричну основу (мережу) у визначеному географічному районі.

База цифрових картографічних даних використовується для роботи з картографічними зображеннями. Для ефективного пошуку інформації про картографічні об’єкти потрібно їхнє структурування. Для цього розробляється і застосовується під час створення та оновлення цифрових топографічних карт Єдина система кодів і класифікації картографічної інформації.

Спеціалізована база електронних карт та тривимірних моделей місцевості містить в собі сформовані та готові до використання електронні карти та тривимірні моделі місцевості.

База даних цифрових аерофото- та космічних знімків складається з масивів цифрової інформації по кожному з наявних зображень земної поверхні і використовується з метою отримання інформації про об’єкти місцевості.

База даних географічної інформації містить в собі різну додаткову інформацію про об’єкти місцевості, які зображені на топографічних картах.

Кожний з елементів баз даних геоінформаційної системи ЗС України характеризується відповідними атрибутами, інформація про які отримується за допомогою запитів. Сукупність програмних засобів, які забезпечують функціонування бази даних, називається системою управління базою даних (СУБД). На практиці використовують СУБД трьох типів: реляційного, ієрархічного, мережного. Досвід використання сучасних географічних інформаційних систем свідчить про те, що доцільніше використовувати реляційні або ієрархічні типи систем управління базами даних.

Класифікатори використовуються з метою збереження кодів об’єктів класифікації, що несуть змістовне навантаження і виконують функції приведення неупорядкованої сукупності даних в їх одновимірну послідовність та подання її в компактному формалізованому і уніфікованому вигляді, що придатний до використання в геоінформаційній системі. Крім того, вони містять інформацію про правила та засоби їх ведення.

Словники та системні довідники встановлюють взаємну однозначну відповідність між окремими поняттями і числовими кодами, що необхідні для обробки та зберігання даних.

Масиви нормативно-довідкової інформації повинні фіксувати значення конкретної номенклатури даних, які використовуються з метою контролю та при вирішенні завдань.

Бібліотека картографічних умовних знаків є одним із способів нанесення на карту різної атрибутивної та картографічної інформації у вигляді прийнятих умовних знаків.

База знань використовується для зберігання практичних знань, що описують стандартні ситуації, а також знань про предметну область у вигляді конкретних фактів.

База програм (бібліотека розрахункових програм) призначена для зберігання програмних модулів, які використовуються в процесі обробки геопросторової інформації.

Розглядаючи сутність інформаційного забезпечення геоінформаційної системи Збройних Сил необхідно відмітити, що велику роль в інформаційному забезпеченні ГІС ЗС України буде відігравати Центральний банк цифрової картографічної інформації на територію України і території прилеглих держав, який є складовою частиною геоінформаційної системи ЗС України. Він створюється на базі частин топографічної служби Збройних Сил і призначений для:

створення, оновлення, зберігання і доведення до користувачів ЗС України цифрової картографічної інформації;

формування, переформування, зберігання і доведення до користувачів ЗС України електронних карт;

побудови, перебудови і доведення до користувачів ЗС України тривимірних моделей місцевості;

підготовки до видання тиражних відбитків топографічних карт;

створення і ведення баз даних геодезичної та географічної інформації.

Лінгвістичне забезпечення ГІС ЗС України являє собою сукупність мов, які використовуються в геоінформаційній системі ЗС України з метою опису картографічної та спеціальної (тематичної) інформації, для управління технологічними процесами і технічними засобами створення та оновлення цифрових топографічних карт, формування електронних карт і тривимірних моделей місцевості та за допомогою яких відбувається спілкування користувача з геоінформаційною системою.

Мови, що використовуються в ГІС ЗС України, розподіляються на мови програмування та мови проектування. В свою чергу мови проектування складаються з п’яти основних груп: вхідні, вихідні, внутрішні, супроводження, проміжні. В якості вхідних мов проектування в системі повинна застосовуватися спеціально сформована та адаптована для введення мовна система, що складається з правил створення та бібліотеки машинно-орієнтованих картографічних умовних знаків. Внутрішня машинна мова цифрової карти може бути подана в одній із форм, що зручна для роботи ЕОМ. Такими формами є формальні граматики, структури, ієрархічні дерева, графи, мережі тощо. В якості вихідної мови повинна використовуватися розроблена бібліотека машинно-орієнтованих картографічних умовних знаків в растровій та векторній формах.

Завершуючи розгляд основних видів забезпечення геоінформаційної системи ЗС України необхідно проаналізувати яким чином буде здійснюватися захист інформації під час її функціонування, так як від вирішення цього питання буде залежати надійність функціонування системи.

Безпека та захист інформації в геоінформаційній системі ЗС України має будуватися з урахуванням комплексного підходу до побудови системи захисту, який передбачає об’єднання в єдиний комплекс необхідних заходів та засобів захисту інформації на всіх рівнях системи.

Система інформаційної безпеки ГІС ЗС України базується на положеннях Закону України “Про захист інформації в автоматизованих системах” та “Положенні про технічний захист інформації в Україні” (постанова КМ України №632 від 09.09.94).

Система захисту інформації має бути спрямована на запобігання втрати інформації, її спотворення, несанкціонованого доступу та незаконного використання на етапах проектування, впровадження та експлуатації ГІС. З метою виконання функцій захисту інформації, яка циркулює в геоінформаційній системі ЗС України, на усіх її рівнях створюються відповідні підрозділи або призначаються відповідальні посадові особи, які у своїй діяльності керуються відповідними наказами та інструкціями.

Можливі заходи захисту умовно розподіляються на три групи:

заборона несанкціонованого зовнішнього доступу до працюючого комп’ютера (з боку комп’ютерних вірусів);

заборона несанкціонованого внутрішнього доступу до окремих файлів працюючого комп’ютера, яка може виникнути внаслідок випадкового або спрямованого перегляду користувачами або сторонніми особами;

захист архівних файлів та файлів з якими працюють, що пов’язаний з відсутністю обслуговування або з відключенням комп’ютерів з мережі.

Завершуючи розгляд питання необхідно відмітити, що умовою надійного та ефективного функціонування геоінформаційної системи ЗС України є її всебічне забезпечення. Розглянуто склад апаратного та програмного комплексів системи, її інформаційне та лінгвістичне забезпечення, а також порядок захисту інформації, яка буде циркулювати в геоінформаційній системі ЗС України.

 

10.5. Особливості використання географічної інформаційної системи Збройних Сил України.

 

У військах (силах) структурні елементи геоінформаційної системи Збройних Сил функціонують під керівництвом начальників топографічних (топогеодезичних) служб об’єднань, з’єднань та начальників штабів військових частин.

Використання ГІС ЗС України організовується та здійснюється на підставі рішень командувачів (командирів), вказівок (розпоряджень) штабу вищого рівня і старшого начальника по службі та має за мету вирішення наступного переліку завдань: створення цифрових (електронних) карт і тривимірних моделей місцевості; забезпечення цифровими (електронними) картами і тривимірними моделями місцевості інтегрованого банку даних Збройних Сил; створення необхідного картографічного оточення на АРМ користувача геоінформаційної системи ЗС України; нанесення оперативної обстановки на цифровий картографічний фон з використанням спеціальних умовних знаків; прив’язка об’єктів нанесеної оперативної обстановки до відокремленої бази даних; обмін даними про оперативну обстановку між користувачами геоінформаційної системи Збройних Сил; друкування твердих копій сукупної обстановки у заданому географічному районі; підтримка вирішення навігаційних задач; забезпечення вирішення розрахункових задач.

За допомогою ГІС ЗС України буде здійснюватися підтримка застосування навігаційних приладів загального та індивідуального використання в Збройних Силах України. Передбачається отримання в реальному режимі часу (або близькому до нього) і подальшу обробку інформації про місцезнаходження користувачів навігаційними засобами загального та індивідуального використання (контроль за місцем знаходження, напрямом руху і середньою швидкістю транспортних та бойових засобів військ (сил); відображення місця розташування і довідкової інформації про особовий склад та озброєння частин і підрозділів) та її застосування в процесі управління військами (силами).

З метою забезпечення ефективного вирішення цього завдання в складі географічної інформаційної системи на кожному з її ієрархічних рівнів необхідно розгорнути спеціалізовані підсистеми контролю і управління користувачами навігаційних приладів. Організаційно елементи цієї підсистеми повинні входити до складу штатних органів управління військами (силами).

Підсистема контролю і управління користувачами навігаційних приладів являє собою комплекс автоматизованих робочих місць, які реалізують оперативні функції та аналітичні задачі управління військами (силами). До її складу входять: модуль спостереження і зв’язку з користувачами навігаційних приладів загального та індивідуального використання; модуль оперативного управління; автоматизовані робочі місця оперативного чергового та прогнозування і вирішення оперативних завдань. Схема функціонування підсистеми управління користувачами навігаційних приладів ГІС ЗС України показана на рис. 10.3.

Процес функціонування підсистеми починається з отримання по каналах зв’язку від користувачів навігаційної інформації повідомлень про їх місцеположення. Ця інформація постійно приймається модулем зв’язку підсистеми від користувачів навігаційних систем загального та індивідуального використання в режимі реального часу і далі поступає в модуль оперативного управління. В цей же модуль за запитом поступає інформація з відповідних баз даних геоінформаційної системи ЗС України.

 

 

 

 

Рис.10.3. Схема функціонування підсистеми управління користувачами навігаційних засобів ГІС ЗС України.

 

На наступному етапі навігаційна інформація накладається на картографічну, спеціальну (тематичну) та оперативну (тактичну) інформацію. В результаті цих операцій на екрані спеціального пристрою АРМ оперативного чергового на електронній карті автоматично з’являються позначки місцеположення об’єктів (користувачів навігаційних засобів) та подій. Далі в залежності від обстановки починає працювати АРМ рішення оперативних завдань і при необхідності, прийняте рішення по каналах зв’язку доводиться до виконавців (користувачів навігаційних засобів).

Користувачі навігаційними засобами загального та індивідуального використання, крім GPS-приймачів, що працюють в диференційному режимі, повинні мати спеціалізовані радіомодеми з антенами для передачі навігаційної інформації у режимі дійсного часу. Додатково, найбільш важливі мобільні частини та підрозділи, а також їх органи управління можуть бути оснащені крім GPS-приймачів комп’ютерами типу “Notebook” та комплектами електронних карт на CD.

Тепер розглянемо особливості взаємодії ГІС військового призначення з автоматизованими системами управління військами (силами). Особливістю її функціонування є те, що повинна бути передбачена організація постійної інформаційної взаємодії з іншими підсистемами та елементами АСУ військами (силами).

Інформаційна взаємодія між геоінформаційною системою та іншими підсистемами і елементами АСУ військами (силами) передбачає отримання (передачу) по спеціальному запиту необхідної інформації у цифровому вигляді за допомогою телекомунікаційної мережі. В окремих випадках обмін інформацією може здійснюватися за допомогою магнітних носіїв різних типів. Основними елементами, які взаємодіють між собою під час обміну інформацією, є банки (бази) даних, що входять до складу різних структурних елементів ГІС і АСУ військами (силами). З банків (баз) даних АСУ до відповідних баз даних геоінформаційної системи буде поступати інформація про обстановку, загальна та довідкова інформація про угруповання своїх військ (сил) і противника та їх можливості, інформація про рішення, що були прийняті органами військового управління усіх рівнів.

В свою чергу ГІС військового призначення може передавати до відповідних баз даних АСУ військами (силами) та видавати по запитах окремим користувачам дані про вихідну геодезичну мережу, географічну інформацію,цифрові, електронні карти та тривимірні моделі місцевості, що необхідні для забезпечення роботи органів управління військами (силами) і застосування систем високоточної зброї, цифрові аерофото- та космічні знімки, словники та системні довідники з просторової географічної інформації, масиви нормативно-довідкової інформації, бібліотеку картографічних умовних знаків, результати попереднього моделювання просторової географічної інформації. За окремим запитом може передаватися до інших підсистем та елементів АСУ військами (силами) бібліотека розрахункових програм, що використовується в геоінформаційній системі.

Завершуючи розгляд матеріалу необхідно відмітити, що його знання є теоретичною базою для організації процесу створення геоінформаційної системи військового призначення та її подальшого успішного і ефективного функціонування в інтересах військ (сил).

Питання.

 

1. Основні завдання, що вирішуються за допомогою використання геоінформаційних систем у складі військових інформаційних систем? Назвати приклади найбільш відомих військових геоінформаційних систем.

2. Дати визначення геоінформаційної системи Збройних Сил України. Види інформації, що використовуються в процесі функціонування ГІС ЗС України?

3. Назвати основні завдання геоінформаційної системи Збройних Сил України.

4. Дати характеристику основних технічних засобів геоінформаційної системи ЗС України.

5. Що являє собою організаційна структура геоінформаційної системи Збройних Сил України?

6. Які існують основні види забезпечення геоінформаційної системи ЗС України?

7. Дати характеристику програмному забезпеченню геоінформаційної системи Збройних Сил України.

8. Дати характеристику складових інформаційного забезпечення геоінформаційної системи ЗС України.

9. Дати характеристику лінгвістичного забезпечення геоінформаційної системи Збройних Сил України.

10. Які існують основні вимоги щодо безпеки та захисту інформації в геоінформаційній системі ЗС України?

11. Які існують особливості використання геоінформаційної системи Збройних Сил України?

12. Яким чином буде організована взаємодія геоінформаційної системи ЗС України та елементів системи навігаційного забезпечення ЗС України?

_______________

 

Заключення

 

У підручнику були розглянуті матеріали, які відображають існуючі погляди на призначення, завдання та основи використання геоінформаційних систем в інтересах військ (сил), викладені окремі теоретичні та практичні положення щодо створення та особливостей функціонування географічної інформаційної системи військового призначення. Ці питання є сьогодні актуальними та свідченням тому є широке впровадження геоінформаційних систем у збройних силах провідних країн світу.

Сьогодні, Збройні Сили України ще тільки розпочинають процес їх впровадження у повсякденну та бойову діяльність військ (сил) і альтернативи тому не існує, про що свідчить досвід застосування військ (сил) провідних країн світу у локальних війнах і збройних конфліктах останніх років.

 

 

_______________

 

 

 

 

Список літератури

 

1. Александров В.Н. Цифровая картография и геоинформационные системи. «Геодезия и картография». 1994, № 1, с. 49-52.

2. Баранов Ю.Б., Берлянт А.М., Капралов Е.Г., Кошкарев А.В. Геоинформатика. Толковый словарь основных терминов. – М.: ГИС-Ассоциация, 1999. – 204 с.

3. Берлянд А.М. Геоиконика. – М., 1996. – 208 с.

4. Бусыгин Б.С., Гаркуша И.Н., Серединин Е.С., Гаевенко А.Ю. Инструментарий геоинформационных систем (справочное пособие). Киев, ИРГ «ВБ», 2000. – 172 с.

5. Геоинформационные системы. Обзорная информация. – М.: ЦНИИГАиК, 1992. – 52 с.

6. Жалковский Е.А. Цифровое картографирование Российской федерации. «Геодезия и аэрофотосъемка», 1995, №1, с. 3-25.

7. Картография цифровая. Термины и определения. ГОСТ 28441-90. Москва,1990.

8. Коновалова Н.В., Капралов Е.Г. Введение в ГИС. Учебное пособие. Петрозаводск, 1996. – 148 с.

9. Кошкарев А.В., Каракин В.П. Региональные геоинформационные системы. М.: «Наука», 1987. – 127 с.

10. Кошкарев А.В., Тикунов В.С. Геоинформатика. Под ред. Лисицкого. М.: «Картгеоцентр» - «Геодезиздат», 1993. – 213 с.

11. Майкл Н. ДеМерс Географические информационные системы. Москва, изд. Дата+, 1999. – 490 с.

12. Мартыненко А.И. Электронные карты как средство повышения эфективности ГИС. «Геоинформационное картографирование», РАН, Русское географическое общество. М., 1993, с. 19-30.

13. Мартыненко А.И. Картографическое моделирование и геоинформационные системы. «Геодезия и картография», 1994, №9, с. 43-45.

14. Мартыненко А.И. Методология создания и применения ГИС. «Геодезия и аэрофотосъемка», М., 1995, №1, с. 70-75.

15. Российская Федерация. Федеральный закон о геодезии и картографии. – М., 1996. – 16 с.

16. Семенов В.И. Структурные элементы геоинформационных и автоматизированных картографических систем. «Геодезия и картография», 1991, №7.

17. Халугин Е.И., Жалковский Е.А., Жданов Н.Д. Цифровые карты. Под редакцией Е.И. Халугина. – М.: «Недра», 1992. – 419 с.

18. Шайтура С.В., Мартыненко А.И. и др. Геоинформационное картографирование. Пространственные данные. цифровые и электронные карты. Общие требования. ГОСТ Р 50828-95. М., 1995.

19. Шайтура С.В. Геоинформационные системы и методы их создания. Калуга. Изд. Н. Бочкаревой, 1998. – 254 с.

20. Шайтура С.В. Необходимость включения процесса обработки изображения в геоинформационную систему (ГИС). ЦНИИГАиК. Экспресс-информация. Серия: Картография и геоинформационные системы. Вып. 4, 1993, с.8-10.

21. Шайтура С.В. Векторный формат для обмена картографической информацией военного назначения. ЦНИИГАиК. Экспресс-информация. Серия: Картография и геоинформационные системы. Вып. 4, 1993, с.18-21.

22. Шайтура С.В. Проблемы стандартизации в цифровой картографии. Тезисы докладов на научной конференции, посвященной 215-летию МИИГАиК. МИИГАиК, 1994, с. 45-46.

23. Шайтура С.В. Теоретические проблемы формирования электронных карт. «Геодезия и аэрофотосъемка», М., 1995, №1, с.91-98.

24. Яровых В.Б. Проблемы качества векторных цифровых карт для ГИС. ГИС-Асоциация. Информационный бюллетень №4(6), 1996.

 

_______________