Класифікація запитів користувача.

Кінцевим результатом дії геоінформаційної системи є “інформаційні продукти” – списки, карти, діаграми тощо, які у свою чергу потім використовуються для прийняття рішення різними категоріями користувачів. Але потрібно пам’ятати, що кінцевий користувач в більшості випадків може не взаємодіяти з геоінформаційної системою безпосередньо. Однак програміст системи повинен мати докладне уявлення про те, яка інформація знаходиться в базі даних і які функції може виконувати ГІС. Системний аналітик або програміст повинен мати ще більш докладне уявлення про функціональні можливості конкретної прикладної геоінформаційної системи. В той же час кінцевий користувач взаємодіє з ГІС через спеціального оператора, який видає інформацію як за стандартами, так і за індивідуальними запитами.

Ступінь складності звернення та спілкування користувача і геоінформаційної системи визначається в першу чергу ступенем опрацювання структури бази даних і наявністю перехресних посилань між різними групами об’єктів. Отримання будь-якої інформації з бази даних здійснюється у більшості випадків за допомогою спеціальних запитів, що формуються явним або неявнимчином.

Неявні запити звичайно вже програмно реалізовані і закладені в різні функціональні блоки геоінформаційної системи розробником програмного забезпечення. Наприклад, натискання курсором “миши” на просторовий об’єкт, який відображений на екрані монітору, ініціалізує алгоритм пошуку “за місцеположенням”, що пов’язаний з цим об’єктом атрибутивною інформацією.

Явний запит формується безпосередньо користувачем (системним програмістом ГІС) за допомогою спеціальної мови програмування (звичайно SQL, іноді інша спеціально розроблена для даної системи мова) у текстовому редакторі, але в останній час отримали розповсюдження діалогові вікна формування запитів. Такі запити можуть зберігатися у спеціальній бібліотеці і запускатися на виконання в разі потреби.

Запити можуть значно розрізнятися за своїм призначенням та за алгоритмами, які виконуються у ході їх реалізації.

Простий запит даних здійснюється з вказівкою конкретних ідентифікаторів об’єктів або їх точного місцеположення і часто супроводжується вказуванням конкретних значень уточнюючих параметрів. Інші запити здійснюють пошук об’єктів, які задовольняють більш складним вимогам.

На практиці існує кілька різних типів основних пошукових запитів:

1. “ Де знаходиться об’єкт Х?” В такому запиті можуть задаватися, як точні атрибутивні характеристики шуканого об’єкту, так і встановлений діапазон цих характеристик. В деяких випадках може встановлюватися радіус і сектор пошуку відносно центральної точки, іноді розмір буферної зони для іншого об’єкту.

2. “ Що є цей об’єкт?” Об’єкт ідентифікований (“визначений”) за допомогою діалогового пристрою –“миши” або курсору. Система повертає признаки об’єкту, наприклад, вулична адреса, прізвище власника, продуктивність нафтової свердловини, висота над рівнем моря тощо.

3. “ Давати (складати) ознаки об’єктів в межах відстані Х або всередині (ззовні) визначеної зони?” Такий запит є комбінацією двох поширених запитів і статистичних операцій.

4. “Який самий найкращий маршрут?” За таким запитом здійснюється визначення оптимального маршруту за різними критеріями (мінімальна вартість, мінімальний вплив ззовні, максимальна швидкість тощо) між визначеними двома і більш точками.

5. “ Використання відносин між об’єктами ”. Прикладом запиту такого типу є, наприклад, пошук об’єктів, що знаходяться нижче зазначеного елементу, або визначення крутизни нахилу для цифрових моделей рельєфу.

Незважаючи на різну сутність запитів користувача для більшості додатків геоінформаційна система повинна працювати у режимі дійсного часу: максимальний час, що дозволений для відповіді по запиту користувача становить кілька секунд.

Розглянувши загальні положення, які стосуються класифікації та сутності запитів користувача, тепер розглянемо деякі приклади запитів з якими користувач буде мати справу в процесі використання геоінформаційної системи на прикладі використання ГІС ArcView.

Найголовнішим засобом взаємодії з користувачем є клас формування повідомлень, який має ім’я MsgBox.

Усі повідомлення є модальними (це термін техніки Windows): користувач має “зняти” повідомлення, перш ніж йому буде дозволено продовжити сеанс роботи. Клас формування повідомлень MsgBox уживають як для видачі, так і для вводу повідомлень (від користувача до проекту). Яка саме дія виконується, визначається запитом.