Графічні помилки в векторних системах.

Після цифрування, векторна ГІС потребує побудови топології (якщо це не було виконано безпосередньо під час цифрування). В загальному випадку, топологія що містить явну інформацію про відношення графічних об’єктів у базі даних, повинна дозволяти нам ідентифікувати графічні помилки деяких типів. Одні з них будуть позначені текстовими повідомленнями, інші виявлені під час перегляду статистики БД, що відображає кілька типів об’єктів, або перевірки зображення для пошуку помилок, які сама геоінформаційна система не може виявити. В загальному випадку нам буде потрібно шукати помилки шести основних типів, що відповідають запереченням наступних тверджень:

1. Присутні всі графічні об’єкти, які повинні бути введені;

2. Не оцифровано об’єктів більше ніж повинно бути;

3. Об’єкти знаходяться на своїх місцях, мають відповідну форму і розміри;

4. Поєднані всі об’єкти, що повинні бути з’єднані;

5. Всі області мають одну мітку для ідентифікації;

6. Всі об’єкти знаходяться всередині робочої області, яка позначена опорними точками.

Корисною процедурою для порівняння оцифрованих об’єктів і вихідної карти є відображення інформації на екрані монітору, або вивід твердої копії результатів цифрування. Крім того, велика кількість ГІС має набір символів для індикації деяких помилок. Розглянемо тепер конкретні типи помилок, з якими ми можемо зіткнутися у зв’язку із розглянутими шістьма типами помилок.

“Псевдовузли”. Як ми пам’ятаємо, у векторних моделях даних використовуються вузли – спеціальні точки для індикації зв’язку між лініями, що складені з окремих відрізків. Можливі “псевдовузли” в яких лінія поєднується сама з собою, або коли у вузлі поєднуються тільки дві лінії. Але можливий випадок, коли потрібно змінити значення атрибуту десь у проміжку між двома звичайними вузлами, тоді використовують “псевдовузли” (рис. 3.7).

 

 

“Висячі” вузли. Ця помилка може бути визначена, як вузол на ні з чим не пов’язаному кінці лінії. Можливі три випадки: незамкнена границя полігону; “перетягнення” (продовження дуги за об’єкт до якого вона повинна бути приєднана); “не доведення” (неприєднання дуги до об’єкту, к якому вона повинна бути приєднана) (рис. 3.8).

 

 

Розглянуті типи помилок обумовлені неправильним положенням курсору дигітайзера, або встановленням недостатньої величини відстані не розпізнавання точок. Для їх виявлення та усунення існують спеціальні програмні засоби.

Під час цифрування полігонів ми повинні вказати мітку – точку всередині кожного з них, що служить для зв’язку з їх атрибутами і вибору місця відображення текстової інформації про конкретний полігон. Необхідна тільки одна така точка для кожного полігону. В зв’язку з цим можлива поява помилок двох типів: відсутність мітки та надлишкова мітка (рис.3.9).

 

 

Інший тип помилок виникає, коли програма використовує векторну модель, в якій кожний полігон має свою окрему границю. В таких випадках ми повинні оцифрувати спільні лінії границь полігонів більш ніж одного разу. Неможливість встановити курсор дигітайзеру точно у визначену позицію для кожної точки на цій лінії призводить до появи маленьких полігонів, які називають осколковими полігонами (рис. 3.10).

 

 

Окремою проблемою, що пов’язана з полігонами є створення “дивних” полігонів, у яких відсутні або недостатньо вузлів. Вони виникають в наслідок неправильного вводу точок полігонів (їх послідовності), хоча графічно ми будемо мати замість одного - два полігони, а точка в якій вони перетинаються не буде мати вузла.

Проблеми з пропущеними, надлишковими, зміщеними або деформованими об’єктами легше всього виявляються у результаті виводу цифрового покриття в тому ж самому масштабі, що використовувався і при введенні даних. Накладання вихідної карти і результату цифрування дозволить виявити усі проблемні ділянки де є різні типи помилок. Як правило, більшість помилок обумовлені недоліками у підготовці карти або незадовільною організацією робіт з цифрування. Їх виправлення полегшується маркуванням проблемних ділянок на карті з вказуванням сутності помилки та способу її виправлення. Якщо об’єкт пропущено, то відмічають його, вказуючи по порядку точки, лінії, полігони, що повинні бути оцифровані. Крім того, наводяться відомості, що відносяться до положення вузлів і іншої топологічної інформації, яка може бути необхідною. Надлишкові об’єкти повинні бути відмічені для знищення. Для тих об’єктів, що вийшли за межі робочої області, яка визначена опорними точками, ці точки повинні бути введені знову. Деформовані або зміщені об’єкти звичайно можуть бути вибрані окремо і переміщені без повторного цифрування. В залежності від розглянутого випадку користувач повинен звертатися до керівництва з використання геоінформаційної системи для визначення конкретних команд, які необхідні для виконання певних операцій.