Соціальна-психологія та медицина

Соціальна психологія зробила певний внесок у справу вдосконалення процесу побудови суджень та прогнозів у галузі психології здоров’я. Клінічні судження як будь-який інший продукт професійного мислення є одночасно соціальними судженнями. Відтак вони не є відмінними від усіх відомих різновидів та ефектів соціального мислення, розглянутих у темі „Види соціального мислення”. Людські судження, зокрема професійні почасти не вільні від ілюзорних взаємозв’язків, самонадіяності, що є результатом „хіндсайту” та діагнозів, що самопідтверджуються.

Ілюзорні взаємозв’язки, хіндсайт, діагнози, що самопідтверджуються. Ілюзорне мислення може короткочасно бути притаманним кожному, не залежно від професії людини. Недоліки теоретичного аналізу можуть спіткати кожного. Це може трапитись з психологами, які вірять, що результати певного теста взаємозв’язані з виявленими сиптомами. Дійсно, застосування комплексу тестів буде прогностичним. Однак використання лише одного, наприклад, тесту „Намалюй людину” дозволить отримати дуже слабі кореляції дослідження, відтак висновок професіонала буде заґрунтованим на ілюзорних взаємозв’язках.

Широкого резонансу у медичних колах отримав експеримент Девіда Розенхана, результати якого були опубліковані у 1973 році в американському часописі „Наука”[95]. Результати експерименту містили вражаючий приклад помилки інсайту, здійсненої персоналом психіатричної клініки. Розенхан та семеро його співпрацівників звернулися у психіатричний госпіталь із неправдивими скаргами на те, що „чують голоси”. Проте історію життя, свої емоційні стани вони описали чесно, і не демонстрували ніяких інших симптомів. Більшість з них отримали попередній діагноз „шизофренія” і провели в лікарні три тижні. Клініцисти вишукували в історії життя та у лікарняній поведінці „підсадних качок” такі приклади, які б підтверджували та пояснювали діагноз. Найцікавіше було те, що після експерименту Розенхан повідомив персонал госпіталю про те, що буцімто знову кілька псевдопацієнтів спробують лягти до них у госпіталь. Коли пройшло три місяці він попросив персонал здогадатися, хто із загальної кількості госпіталізованих (193 осіб) є „підсадною качкою”. В результаті такої установки персонал визнав понад 40 осіб з числа пацієнтів здоровими. Насправді серед цих 40 осіб не було жодної здорової людини.

Отже, соціальні психологи, які вивчають специфіку соціального мислення зауважили, що пояснення певного факту може призводити до помилок самонадіяності та помилок у медико-психологічних судженнях (самопідтверджуваних діагнозів). Вони також вказали на необхідність строгої перевірки інтуїтивних суджень, їх доповнення науковими методами.

Соціальне пізнання та проблемна поведінка. Соціальні психологи зацікавилися особливостями когнітивних процесів, які супроводжують людську самотність, надмірну сором’язливість, тривожність, стани депресії. Відомо, що людей в стані депресії характеризує негативізм. Психологи Л.Ейла, Л.Ейбрамсон (1979) вирішили перевірити, що є характерним для людей в стані легкої депресії: спотворене сприйняття чи реалізм? Дослідники попросили студентів у легкій формі депресії та у нормальному стані спостерігати, чи пов’язане натискуванням кнопки з появою світла. З’ясувалося, що особи з легкою депресією є більш точно контролювали цей зв’язок. Інші психологи перевірили цю тенденцію поведінки низкою експериментів. Так був відкритий феномен депресивного реалізму, тенденції людей, що перебувають у сані легкої депресії, робити об’єктивні (а не на користь власного Я) судження, атрибуції та прогнози. Психолог Ш.Тейлор робить висновок, що люди в легкій депресії більш реалістичні у сприйнятті майбутнього, вони також беруть на себе відповідальність як за успіхи так і за власні невдачі[96].

В основі мислення людей в стані легкої депресії є атрибуція відповідальності. Понад 100 досліджень за участю 15.000 досліджуваних вказують на те, що людям у стані легкої депресії більш притаманний неґативний стиль пояснення. Стиль пояснення – це звиклий спосіб пояснення життєвих подій. Негативний, песимістичний, депресивний стиль пояснення приписує невдачі причинам стійким („Це триватиме завжди!”), глобальним („Мені у всьому не таланить”) та внутрішнім („Сама винна”) причинам. Результатом такого мислення є депресивне почуття безнадійності, яке згодом починає все сильніше впливати на думки (Рис.1). Ш.Тейлор та інші психологи приходять до висновку, що психічне здоров’я є результатом позитивної самооцінки, перебільшеного почуття контролю та нереалістичного оптимізму.

Психологи також дослідили, що індивідуалістський тип культури характеризується більшою кількістю людей, що переживають депресію. Навпаки, у східних культурах більш тісні

 

 

Рис.3. „ Замкнене коло” думок та почуттів

взаємостосунки та співпраця людей послаблюють депресивні стани. Це довів Дж.Г.Драгунс (1990) у своїх крос-культурних дослідженнях на прикладі вивчення ситуації у Японії. Це навело дослідників на думку, що сучасний акцент на індивідуалізмі та знеціненні шлюбу і сімейного життя може провокувати не лише депресію, а й самотність та соціальну тривогу.

Соціально-психологічні дослідження самотності та соціальної тривоги. Психологи дослідили, що почуватися самотньою для людини означає: відчувати свою непричетність до групи (бути чужим серед своїх); відсутність необхідної любові з боку оточуючих; неможливість розділити з ким-небудь свої особисті інтереси та поділитися думками. Було також зауважено, що самотність має свої вікові та ґендерні особливості. Там підлітки та молоді люди гостріше відчувають самотність. Чоловіки переживають самотність по іншому, ніж жінки[97]. Зокрема чоловіки відчувають самотність, коли є ізольованими від взаємодії із соціальною групою (сфера суспільних відносин), а жінки – коли позбавлені близьких взаємин (сфера приватного). Психологи дослідили специфіку соціального мислення самотніх людей, яка виявляється у неґативному стилі пояснень власної поведінки.

Впродовж численних експериментів психологи з’ясували ті ситуації (іспити, прийом на роботу, публічні виступи, незнайомі та неструктуровані ситуації), які викликають відчуття соціальної тривоги у людей. Здебільшого люди виявляють тревогу, коли у них, з одного боку, є мотивація справити враження на інших, з іншого – коли є сумніви у своїх можливостях та здібностях.

Соціально- психологічні дослідження та психологія здоров’я. Психологи тривалий час вивчали вплив поведінки на захворювання, що допомогло у створенні нової міждисциплінарної галузі – психології здоров’я. Окреслимо деяке коло питань, які розробляються у цій царині. Важливим предметом дослідження стало з’ясування впливу емоцій, способів реагування у стресових ситуаціях на виникнення хворіб серця, інсульту, раку тощо. Було доведено, що хвороба серця пов’язана з такими особистісними чинниками як схильність до конкуренції, реактивність (гнів). Тривалий стрес пригнічує імунітет, тому робить людину уразливою до інфекційних та онкологічних захворювань[98]. Песимістичний стиль пояснення подій теж створює ризик захворіти. Психологи вивчали стан здоров’я на різних вибірках (студентів, спортсменів). Вони показали, що оптимісти (ті хто давали, стійкі, глобальні та внутрішні пояснення для хороших подій), здебільшого є більш здоровими. Отже, позитивний стиль пояснень, мислення загалом є хорошими ліками.

Соціально-психологічні підходи до позитивних змін мислення. Змінити неґативні шаблони мислення можливо через зовнішні поведінкові прояви, адже дії людини, соціальні ролі та вчинки впливають на її соціальні установки. Психотерапевти поведінкового (біхевіорального) напрямку переконані, що внутрішні диспозиції людини змінюються після змін поведінки. В межах цього напрямку існують численні методики, які приводять до змін неґативного мислення[99]. Так, наприклад, використовується методика „нога у дверях”. Сором’язливу, соціально тривожну людину, навчають програвати роль впевненої у собі особи. У психотерапевтичних групах допомоги учасники допомагають один одному фіксувати у своїй поведінці слова, дії, контролювати почуття, демонструвати позитивні почуття тощо. Відбувається своєрідний тренінг соціальних навичок, здійснюється когнітивна психотерапія (стилем пояснення), щоби з новим позитивним досвідом змінювалися схеми неґативного мислення, долалася депресія та надмірна сором’язливість.

Отже, соціальні психологи досліджують атрибуції та соціальні очікування депресивних, самотніх та соматично хворих людей. Було лабораторно з’ясовано, що люди з легкою депресією виявляють дивовижний реалізм. Разом з тим для них характерний неґативний стиль пояснень подій життя. Вони з легкістю приписують причину якоїсь конкретної невдачі стійким, глобальним та внутрішнім причинам. Це саме стосується тих, хто страждає від самотності й соціальної тривожності. Психологія здоров’я вносить значний внесок у медицину. В її межах досліджуються зв’язки між хворобою, стресом та песимістичним стилем пояснень. Тут також напрацьовані соціально-психологічні підходи до лікування. Серед соціально-психологічних принципів, які застосовуються в курсі психотерапії виокремлюють щонайменше три. Перший принцип визначає, що зміни у зовнішній поведінці людини можуть призводити зміни внутрішні; другий – замкнене коло атрибуцій та поведінки можна розірвати за допомогою навчання соціальним навичкам, формування досвіду, який призводить до змін неґативного мислення. Третій соціально-психологічний принцип засвідчує, що ефект психотерапії, тренінгу соціальних навичок є тривалішим, якщо людина приписує перемогу собі, а не лікувальним програмам.