Підходи до вивчення ґендерно-рольової поведінки

Поняття ґендеру. Дослідників зацікавило питання: що є спільного та чим відрізняються чоловіки та жінки у психологічному плані? Англомовні науковці запропонували вжити поняття „ґендер”. У дослівному перекладі з англійської мови ґендер тлумачиться як „рід” у лінґвістичному значенні слова (наприклад, рід іменника). Застосування нового терміна було необхідним, щоб розрізняти статус людини, набутий від народження (в англійській мові біологічна „стать” позначається словом „sex”) та соціально-психологічний – ґендер. У вжитку поняття „ґендер” з’явилося у праці Р.Столлера „Стать і ґендер: про розвиток чоловічості та жіночості”(1968). В українській мові поняття „ґендеру” набуло поширення за останні десятиріччя. Для позначення статусу від народження та психобіологічного аналізу вживають поняття „стать”, для соціально-психологічного, культурологічного тощо частіше вживають поняття „ґендер”. Ґендер – це соціально-психологічна характеристика людини, за допомогою якої визначається соціально-рольовий статус чоловіка та жінки.

Еволюційний та культуральний підходи. У сучасних уявленнях про схожість і відмінності між чоловіками та жінками домінують два підходи. Перший, еволюціоністський підхід розглядає гендер як соціально-біологічну характеристику, акцентуючи більше на біологічних, природніх причинах відмінностей статей, ніж соціокультурних. Еволюційна психологія підкреслює існування універсальних відмінностей між статями, низки загальноприйнятих соціальних зразків та норм поведінки. Другий, культуральний підхід робить акцент на змінах поведінки статей від впливом культури. Сьогодні щораз більше дослідників схиляється до того, що біологічні та культурні пояснення не обов’язково суперечать один одному. Фактично між ними існує взаємозв’язок. Біологічні фактор діють у контексті культури, а культура побудована на біологічному фундаменті.

Еволюційна психологія вивчає, яким чином в результаті природного відбору формуються не тільки фізичні особливості, відповідні певному контексту, але і психологічні риси, норми соціальної поведінки, що сприяють збереженню і розповсюдженню корисних генів. Поглянувши на природу людини з позиції еволюційної теорії, переконуєшся в тому, наскільки люди схожі один на одного. Вони майже однаково дають відповіді на різні соціальні питання: кому я можу довіряти, а кого повинен боятися? Кому я повинен допомагати? Коли і з ким створювати сім'ю? З ким мені краще не сперечатися, а ким я можу управляти? Наші емоційні і поведінкові відповіді на ці питання – це ті відповіді, які «спрацювали» б у випадку з нашими предками. Ці соціальні проблеми доводиться вирішувати всім людям, незалежно від того, де вони живуть. Відтак виникла тенденція вирішувати їх схожим чином. Еволюційні психологи звертають основну увагу на ті універсальні характеристики, які сформувалися в результаті природного відбору. Що ж до різних культур, то вони — джерела специфічних правил, за якими ці загальні для всіх людей елементи соціального життя реалізуються на практиці.

Акценти вивчення ґендеру: відмінності та схожість. Еволюційні психологи, і психологи – прихильники культурального підходу прагнуть пояснити відмінності між статями. Насправді чоловіки і жінки відрізняються один від одного, і саме ця обставина, а не схожість, привертає увагу і стає предметом вивчення. І в повсякденному житті, і в науці інтерес викликають відмінності. У 1970-і рр. багато дослідників виражали неспокій з приводу того, що вивчення еволюціоністами - „есенсіалістами” (радикалізація ролі природніх, вроджених факторів) відмінностей між чоловіками та жінками може призвести до зміцнення неґативних наукових стереотипів щодо жінок. Тим паче, що у реальному житті сексизм (негативний стереотип сприйняття особи протилежної статі) був доволі поширеним.

Однак бажання психологів віднайти відмінність чоловічого та жіночого інтелекту було сильнішим за страх стереотипів. У своїх висновках відома американська психолог А. Анастазі схиляється до думки, що чоловіки переважають жінок у тестах інтелекту просторовою уявою, математичними здібностями, а жінки – за вербальним інтелектом. Одначе дані, отримані вже у 80-х роках (шістьома незалежни­ми у роботі американськими дослідниками) спростували поперед­ньо з’ясовану специфіку інтелекту чоловіків і жінок.

Починаючи з середини 1980-х рр. під впливом феміністських дискусій в науці, дослідники, що вивчали ґендер, здебільшого акцентувалися на подібності статей. Вони підтримували ідею рівності статей, прагнучи зменшити вплив стереотипів стосовно суспільно-політичної заанґажованості жінок. Згодом, у 1980-1990-і рр. інтерес до ґендерних відмінностей у поведінці знову зріс. На цей раз дослідники виходили з принципу „відмінність як позитив”, уникаючи зіставлень, які б змальовували соціальну поведінку чоловіків або жінок у менш чи більш неґативному світлі. Результати цих досліджень підтвердили деякі стереотипні уявлення про жінок, зокрема те, що вони менш аґресивні, більш освідченні й емоційні, ніж чоловіки. Порівняємо окремі результати досліджень з такими параметрами: психічні процеси, соціальні зв'язки, домінування, аґресивність тощо чоловіків і жінок. Це дозволить збагнути як їх пояснюють еволюційна і культуральна теорії. Чи відображають ґендерні відмінності тенденції, зумовлені природним відбором? Чи є ґендерні відмінності віддзеркаленням тих ролей, які виконують чоловіки і жінки, і тих ситуацій, в яких вони діють?

Вплив культури на ґендерні ролі. Соціальні очікування, навички і переконання, які асоціюються з статями, впливають на поведінку чоловіків і жінок. Е. Іґлі в книзі «Статеві відмінності в соціальній поведінці» (1987) висловлює припущення щодо механізму взаємодії біології і культури (рис.3). На її думку, ґендерний розподіл праці визначається безліччю різних чинників, включаючи біологічні впливи й особливості соціалізації у дитинстві. В дорослому житті безпосередніми причинами відмінностей соціальної поведінки чоловіків і жінок є їх ролі, що відображають цей розподіл праці. Чоловіки, що генетично мають більшу фізичну силу та швидкість руху, схильні до виконання ролей, що вимагають фізичних навантажень. Жінки, наділені здатністю виношувати і вигодовувати немовлят, більш схильні до ролей вихователів і опікунів. Іґлі прогнозує, що в силу соціальних обставин (змін у розподілі праці) відбуватиметься зближення ролей чоловіків і жінок, відтак ґендерні відмінності будуть «менш помітними».

 

Рис.3. Фактори виникнення ґендерних відмінностей у соціальній поведінці (соціально-рольова теорія Е.Іґлі).

Це, на думку Е.Іґлі підтверджується таким фактом: у культурах, де більше рівності у виконанні ролей чоловіками і жінками, традиційна різниця у вимогах до партнера (чоловік шукає молоду і домовиту, а жінка – забезпеченого зі статусом) менш помітна. Те ж саме відбувається з ґендерною відмінністю стосовно професій, яка раніше традиційно вважалися чоловічими або жіночими.

Психологи Дж. Вільямс, Д.Бест та колеги попросили відповісти на питання (про розподіл сімейних ролей) у студентів – представників 14 культур. Відмінність між країнами була досить помітною. Так, нігерійські і пакистанські студенти вважають ґендерні ролі чоловіків і жінок більш традиційними, ніж датські й німецькі студенти. В межах індустріальних суспільств відмінність між ролями є також великою. У Японії і в Німеччині менеджерів-чоловіків в 10 разів, а в Австрії і в США в 2 рази більше, ніж жінок. У Північній Америці більшість лікарів і дантистів – чоловіки; у Росії більшість лікарів, а в Данії більшість дантистів – жінки.