Приклади досліджень у галузі переконань

Втягування у секти. Існує дуже хитка грань між навчанням і ідеологічною обробкою, між освітою і пропагандою, переконанням і примусом, між терапією і контролем над свідомістю. Терористичні організації добиваються згуртованості і дисципліни за допомогою деяких з тих методів, до яких вдаються лідери нових релігійних течій, братерств. Які принципи переконання і групового впливу використовуються новими релігійними течіями («сектами»)? Секта – група, яка характеризується: особливим ритуалом поклоніння богові або людині;ізоляцією від оточення; наявністю харизматичного лідера. За останні роки сотні тисяч осіб поповнили ряди членів приблизно 2500 релігійних груп, і лише в небагатьох випадках подібне рішення було імпульсним.

У 1978 р. світ вразило повідомлення про те, що в Гайані наклали на себе руки 914 учасників секти, що приїхали з ним туди з Сан-Франциско: вони випили виноградний напій, що містить транквілізатори, знеболюючі препарати і смертельну дозу отрути. У 1993 р. лідер секти, використовуючи свої здібності гіпнотизера і знання Священного Писання, встановив контроль над учасниками однієї з фракцій «Гілки Давидової». Поступово члени цієї фракції позбулися своїх банківських рахунків і власності. Коли поліція збиралася його арештувати, учасники секти підпалили будівлю, де в пожежі загинули 86 чоловік. Подібні приклади можна знайти в Україні, зокрема діяльність так званого „білого братства”. Розглянемо, що переконує цих людей виявляти безмежну, абсолютну відданість.

Установки як наслідок поведінки. Поступливість породжує схвалення. Люди звичайно засвоюють те, з чим вони погоджуються добровільно, публічно і неодноразово. Схоже, що лідерам сект це відомо. Проходить небагато часу, і їх нові «рекрути» усвідомлюють, що членство в секті – не порожня формальність. Вони швидко перетворюються на активних гравців команди. Ритуали усередині самої секти, а також публічні дискусії і створення всіляких фондів підсилюють самоідентифікацію новачків як членів певного співтовариства.

Феномен «нога-в-дверях». Більшою мірою стратегія залучення до секти, якої дотримуються «вербувальники», заснована на феномені «нога-в-дверях». Вербувальники з секти спочатку запрошують потенційних членів на обід, а потім пропонують їм відпочинок у приємній дружній обстановці за обговоренням житейських і філософських проблем. Потім потенційних неофітів умовляють погодитися на триваліший «випробувальний термін». Поступово обов'язки стають складнішими — збір пожертвувань і спроби вербування нових членів.

Складові вербування. Вербування в релігійні групи нових членів можна проаналізувати за складовими: хто говорить (комунікатор), що говорить (повідомлення) і кому (аудиторія).

Комунікатор. Процвітаючі секти мають харизматичних лідерів, здатні привертати в секту нових членів і направляти їх. Другий аспект надійності — довіра людей. На думку М. Зінгера, молоді особи із середнього соціального прошарку, більш схильні до впливу сектантів, бо вони довірливіші. Їм не вистачає «житейської витривалості», властивої для бідніших верств населення (яким часто доводиться захищати себе), і обачності багатих молодих людей, яким з дитинства вселяють страх перед можливим викраданням. Багато членів сект виявилися завербованими своїми друзями або родичами, тобто людьми, яким вони довіряли.

Повідомлення. Самотнім або людям в депресії буває непросто встояти перед живою, емоційною мовою і теплим, співчутливим прийомом. Канали передачі інформації можуть бути різними: лекції, дискусії в нечисленних групах і прямий соціальний тиск.

Аудиторія. Особи молодше 25 років перебувають в тому віці, коли установки і етичні цінності активно формуються. Деякі з них, не дуже освічені люди, тому їм імпонує простота одержуваної інформації, а контраргументи знайти непросто. Членами сект нерідко стають люди, що переживають такі життєві ситуації, які прийнято називати «переломними моментами»: особисті, професійні кризи або розлука з близькими.

Неґативний груповий ефект. Секти – це приклад, що ілюструє вплив групи на формування поглядів і поведінки її членів. Як правило, секта відокремлює своїх членів від їх колишніх систем соціальної підтримки, і вони опиняються в оточенні собі подібних сектантів. Психологи це називають «соціальною імплозією». Імплозія, на відмінність від експлозії, є своєрідним „вибухом”, знищенням широких соціальних контактів людини. Термін був запропонований Ж. Бодріяром, французьким філософом, теоретиком постмодернізму.

Відрізані від своїх сімей і колишніх друзів, члени сект «втрачають доступ» до контрарґументів. Відтепер група пропонує ідентичність і визначає реальність. Оскільки секта не схвалює неслухняності або карає за нього, формується консенсус, який допомагає виключити будь-які сумніви. Стрес і емоційне збудження послаблюють увагу і роблять людей сприйнятливішими до непереконливих арґументів і соціального тиску. Вплив на переконання людей секти можуть здійснювати віртуально. Досвід обговорення теорії таємної змови інтернет-групами (секта «Небесні брами») підтвердив, що віртуальні групи теж можуть стимулювати «соціальну імплозію».

Конструктивне використання переконань: консультування та психотерапія. Позитивні приклади зміни переконань існують у групахвзаємодопомоги— пацієнтів, що виліковуються від нарко- і алкогольної залежності. Активні групи самодопомоги утворюють міцний «соціальний кокон», мають чіткі переконання і зцілюючий вплив на поведінку своїх учасників.

Опір неконструктивним переконанням. Оскільки людина спроможна самостійно чи за допомогою психотерапевтичних груп розширювати власну поінформованість, тому можливою є мотивація протистояння помилковим переконанням. Це можливо через: 1. Посилення особистої позиції ( перш ніж зіткнутись з думками інших людей, слід озвучити, зробити гласною власну позицію. Захищаючи її, людина стає більш стійкою до зовнішнього впливу). 2. Оспорювання переконань (коли люди, що заявили свою позицію, стикаються з контрарґументуванням, достатньо переконливим, щоб примусити їх реаґувати, але не надто аґресивним, вони лише сильніше зміцнюються у власній готовності змінитися). 3. Розвиток контрарґументування. Навіть слабкі арґументи проти власної позиції можуть сприяти виробленню особистісних навичок контрарґументування, яке є опором неконструктивним переконанням.

Соціотерапевтичні програми «прищеплення» установок проти втягування в куріння однолітками. Соціотерапія – це широкомасштабні залучення окремих верств населення, вікових груп, соціальних інститутів до просвітницької роботи з подолання гострої суспільної проблеми. Соціотерапевтичні програми є нині дуже популярними. Одним із прикладів може бути «прищеплювання» школярам-підліткам установки проти втягування в куріння однолітками. Підлітків навчають правильно реаґувати на рекламний слоган „Жінка, що палить – вільна жінка»: «Яка ж вона вільна, якщо “підсіла” на тютюн?!». Підлітків залучають до участі в рольових іграх, в ході яких їх називали «нетямущими» за відмову від сигарети. Після цього їх навчали формулювати та висловлювати контрарґументи: «Якби я погодився закурити ради того, щоб справити на тебе враження, ось тоді я точно був би нетямущим!». Як свідчать результати: після серії подібних занять серед таких учнів було в два рази менше схильних до того, щоб почати палити, ніж серед їх одноліток в іншій школі.

Соціотерапевтичними програмами, метою яких є запобігання втягуванню підлітків в куріння і наркоманію, використовуються і інші принципи переконання. Наприклад, вони запрошують в якості комунікаторів для підлітків їх кумирів (співаків, спортсменів тощо), створюють умови для того, щоб учні самі роздумували над одержаною інформацією («Можливо, тобі самому захочеться поміркувати над цим), спонукають учнів до того, щоб вони робили публічні заяви (зокрема, в такій формі: учень ухвалює обґрунтоване рішення щодо куріння і наркотиків і повідомляє про нього і про свої аргументи однокласникам). Деякі з цих програм, скерованих на запобігання куріння, розраховані всього лише на 2-6 одногодинних занять з використанням друкованих та відеоматеріалів. Сьогодні будь-який шкільний педагог може використовувати соціально-психологічний підхід для запобігання втягуванню підлітків в куріння.

„Прищеплення” установок дітям проти дії реклами. Багато дослідників вивчали також питання про те, як зробити дітей несприйнятливими до дії телевізійної реклами. Частково вивчення цієї проблеми було зроблено під впливом результатів досліджень, які показали, що діти, особливо молодше 8 років, по-перше, не завжди можуть відокремити рекламу від самих телепрограм і не розуміють природу її переконливої дії; по-друге, практично беззастережно вірять їй; по-третє, хочуть мати рекламовані товари і просять батьків купувати їх. Половина з деятків реклам, які протягом року бачить типова дитина, — це реклами шкідливих для здоров'я солодощів. Соціальні інститути намагаються посилювати вимоги до телевізійної реклами шкідливих для здоров'я продуктів, фільмів (із-за наявності сцен сексу і насильства), орієнтованих на дітей. Психологи також розробляють способи навчати дітей протистояти одурюючим їх рекламам. В ході одного з таких досліджень дітей початкових класів учили аналізувати рекламу. «Щеплення» полягало в тому, що діти дивилися і обговорювали зразки рекламної продукції. Наприклад, подивившись рекламу іграшки, діти відразу ж одержували її, і їм пропонували зробити з нею те, що вони тільки що бачили на екрані. Подібна практика допомогла виробити реалістичніше відношення до реклами.

Отже, у сучасному світі використовуються методи переконання для втягування людей у деструктивні групи. Існують також приклади позитивного, соціотерапевтичного застосування переконання для подолання неґативних, неконструктивних навичок та установок. Подібні програми «щеплення» навчають чинити опір, атакуючим з усіх боків (ЗМІ, асоціальні групи) переконанням.

Запитання для самоперевірки:

1. Що таке переконання і які його способи впливу на людину?

2. Які складові переконання?

3. Що таке кредитність комунікатора?

4. Який ефект обумовлює „некредитний” комунікатор?

5. Що посилює сприйняття компетентності комунікатора?

6. Що посилює сприйняття надійності комунікатора?

7. Як впливають раціональні та емоційні арґументи на зміст повідомлення?

8. Що таке ефект „активації страху”?

9. Що таке однобічна та повна інформація?

10. Коли інформація є більш переконливою (на прикладі ефектів „первинності” та „вторинності”)?

11. Які існують канали передачі інформації?

12. Найбільш ефективною для переконання є активно пережита чи пасивно сприйнята інформація?

13. Найбільш ефективним для переконання є особистий контакт з комунікатором чи вплив ЗМІ?

14. Що ви знаєте про переконливість простих та складних повідомлень в каналах комунікації (відеозапис, аудіозапис, друкований текст)?

15. Як на переконання впливає специфіка аудиторії: самооцінка слухачів, вік та їх погляди?

16. Що ви знаєте про маніпуляції увагою заради зменшення контрарґументів?

17. Які особливості переконання незацікавленої та незацікавленої аудиторія?

18. Які ви знаєте прикладні дослідження у галузі соціальних переконань та впливів?

 

Література

 

Дженис И.Л. Огрупление мышления // Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – СПб.: Питер Ком, 2000. – С. 242-260.

Джонс Р. Третья волна // Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – СПб.: Питер Ком, 2000. – С. 260-276.

· Майерс Д. Социальная психология. – СПб.: Питер Ком, 2002.