Особливості вияву конформізму

Ґендер. Конформність залежить не тільки від ситуації, а й від ґендерних особливостей людини. Експерименти С.Мілґрама не виявили відмінностей між жінками та чоловіками стосовно конформізму. Дослідники ґендеру, Е.Іґлі та Л.Карлі, аналізуючи різні експерименти показали, що відмінності у проявах конформізму чоловіків та жінок мають свою специфіку. Конформність жінок більше пов’язана з тією соціальною обставиною, що їм доводиться більше турбуватися про міжособистісні відносини, запобігати конфліктам, примирювати сторони. Конформізм чоловіків частіше пов’язаний із побоюваннями за професійний статус.

Особистість. Упсихології особистості конформність вважають характерологічною особливістю людини, зокрема виокремлюють таку акцентуацію характеру як конформний тип. У віковій психології зауважують зміни конформізму в залежності від віку, наприклад, підлітки є більш конформними, ніж особи в юнацького віку тощо. Іншими спеціалістами зауважується також зв’язок між конформністю та наявністю розумового відставання у розвитку особи, або ж психічного захворювання.

Вивчення соціальними психологами зв'язку між особистісними якостями і соціальною поведінкою йшло паралельно з вивченням взаємного впливу установок і поведінки. Впродовж 1950-х і на початку 1960-х рр. психологи вивчали вплив внутрішніх мотивів і диспозицій на вчинки людей. З’ясувалося, що велику схильність до конформізму виявляли люди, які признавалися в тому, що потребують соціального схвалення. Наприкінці 1960-х рр., у 1970- і рр. дослідники, що вивчали залежність соціальної поведінки, зокрема конформізму, від особистісних якостей, виявили лише дуже слабку кореляцію. На відміну від ситуативних чинників, вплив яких легко доказовий, передбачити поведінку людей на основі результатів тестування їх особистісних якостей опинилося практично неможливо. У 1980-і рр. думка про те, що індивідуальні диспозиції відіграють незначну роль, зміцніла. Результати їх дослідження підтвердили принцип, що внутрішні чинники (установки, особистісні якості) рідко точно прогнозують яку-небудь конкретну дію індивіда, вони значно надійніше прогнозують його звичайну поведінку в більшості ситуацій.

Особистісні якості краще прогнозують поведінку тоді, коли немає сильного соціального тиску. Експерименти Мілґрама з підпорядкування – приклади «крутих» ситуацій, коли вимоги експериментаторів рішучі і однозначні, то індивідуальним відмінностям досліджуваних важко виявитися. Дещо сильніше індивідуальні особливості виявляються в «слабких» ситуаціях, наприклад, коли незнайомі люди розмовляють у поїзді, і ніхто не скеровує їх поведінку.

Культура. Окремі дослідники, повторивши експерименти Аша з конформізму в різних країнах, виявили в більшості з них практично однакові рівні конформності: 31% в Лівані, 32% в Гонконзі, 34% в Бразилії, але 51% в Зімбабве. У свій час Мілґрам за допомогою різних методик вивчав конформізм норвезьких і французьких студентів, то останні послідовно демонстрували меншу схильність до нього. Коли дослідники повторили експерименти Мілґрама в Австралії, Австрії, Німеччині, Італії, Йорданії, Південній Африці і в Іспанії, то ступінь конформності виявився схожим або навіть вищим. Наприклад, в Мюнхені конформність у досліджуваних складала 85%[22]. Проте культурні традиції здатні змінюватися. Експерименти Аша, повторені у Великобританії, Канаді і США впродовж 1974-1990 рр. за участю студентів, у деяких випадках свідчили про зростання нонконформістських тенденцій. Хоч конформізм і підпорядкування — універсальні феномени, вони залежать і від культурних традицій, і від історичної епохи. Культури США і Європи є індивідуалістськими. Культури східних країн більш схильні до соціалізації конформізму, де він асоціюється з „соціальною відкритістю” та „соціальною сенситивністю”.

Отже, вплив особистісних якостей на конформізм сильніше виявляється в «слабких» ситуаціях, в яких соціальний контроль надто незначний, щоб «нівелювати» індивідуальні відмінності. Хоча схильність до конформізму і підпорядкування – універсальна якість, властива всім людям без винятку, сприйнятливість до соціального впливу у представників різних культур різна.

Опір соціальному тиску. Люди задля збереження власної індивідуальності, свободи та самостійності намагаються чинити опір соціальному тиску.

Реактивний опір. У ситуації загрози свободі дій особистості виникає реактивний опір – мотив захищати або відновлювати своє відчуття свободи. Теорія психологічного реактивного опору знаходить своє підтвердження в експериментальних даних. Суть теорії полягає в тому, що люди зазвичай поводяться так, щоб захистити власне почуття свободи. Експериментальні результати свідчать про те, що спроби обмежити свободу індивіда нерідко закінчуються антиконформним «ефектом бумеранга». Наприклад, хтось на вулиці просить підписати відозву на захист чогось, а у людини немає чіткої позиції з цього питання. Поки людина розмірковує, підходить ще одна людина і говорить, що «слід заборонити збирати підписи під такими відозвами і підписувати їх». Згідно теорії реактивного опору, подібна неприкрита спроба обмежити вашу свободу лише збільшить вірогідність того, що ви поставите свій підпис. Реактивний опір може бути однією з причин пристрасті до алкоголю молодих людей, що не досягли повноліття. Вважають, що молодіжний алкоголізм – віддзеркалення реактивного опору на заборону вжитку алкогольних напоїв. Відтак неповнолітній легко потрапляє під вплив молодіжної групи, яка впливає на його установки та створює умови для вжитку алкоголю.

Утвердження власної унікальності. Навіть ті люди, які не бажають бути „білою вороною”, намагаються підкреслити свою індивідуальність за допомогою власного стилю життя. Окремі експерименти з конформізму показали, що ті учасники, кого експериментатор «позбавив можливості» відчувати себе унікальними, активніше відстоювали своє право бути самим собою і поводилися як нонконформісти. Коли ж учасники іншого експерименту чули, що хтось з випробовуваних формулює установки, ідентичні їх власним, вони навіть міняли свою позицію, щоб підтримати властиве їм відчуття унікальності.

Отже, підвищена увага соціальних психологів до сили соціального тиску повинна доповнюватися не менш пильною увагою до сили особи.Важливо бути членом суспільства і залишатися індивідуальністю. Коли соціальний тиск стає надмірним, в людях нерідко прокидається потреба в реактивному опорі, і вони починають протидіяти примусові, щоб зберегти властивий їм дух свободи. Ми не відчуваємо себе комфортно, коли сильно відрізняємося від тих, що нас оточують, але нам не хочеться бути «як усі». Тому люди поводяться так, щоб зберегти відчуття унікальності своєї особи. Будучи членом якої-небудь групи, ми найгостріше усвідомлюємо свою відмінність від тих, що нас оточують.

Представники західних культур, що живуть у різних країнах, насолоджуються тими перевагами, які дає нонконформістський індивідуалізм. Проте, на думку прихильників комюнітаризму, можна при цьому втратите те хороше, що несе в собі колективно організоване життя. Адже комюнітарізм (намагання поєднати індивідуалізм та колективізм) заснований на готовності пожертвувати особистим заради благополуччя сім’ї та суспільства. Він також посилює основну цінність людського існування – солідарність. Людям необхідно відчувати свою унікальність, але людина має фундаментальну потребу належати до певної групи. Відтак особи повинні прагнути до балансу між незалежністю і причетністю до інших людей, між особистим життям і життям суспільним, між індивідуальністю і соціальною ідентичністю.

 

Запитання для самоперевірки:

1. Що таке конформізм?

2. Які різновиди конформізму?

3. Який зміст експерименту М.Шерифа?

4. Що дослідив у своєму експерименті С.Аш?

5. Що дослідив у своєму експерименті С.Мілґрам?

6. Якими є етичні аспекти експерименту С.Мілґрама?

7. Які чинники підпорядкування?

8. Що означає поняття „ліберативний ефект”?

9. Які умови вияву конформізму?

10. В чому зміст таких причин конформізму як нормативний та інформаційний впливи?

11. Як впливає на вияв конформізму ґендер, особливості особистості?

12. Як впливає тип культури на вияв конформізму?

13. Чи потрібно чинити опір конформізму і навіщо?

 

Література

 

· Аронсон Э., Уилсон, Эйкерт Р. Социальная психология. Психологические законы поведения человека в социуме.– СПб: Прайм Еврознак; М.: Олма-Пресс, 2004.– С. 250.

Аш С. Влияние группового давления на модификацию и искажение суждений // Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – СПб.: Питер Ком, 2000. – С. 210-225.

Баумринг Д. Некоторые мысли об этике научных исследований: после прочтения статьи Милграма «Исследование поведения подчинения» // Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – СПб.: Питер Ком, 2000. – С.38-46.

· Майерс Д. Социальная психология. – СПб.: Питер Ком, 2002.

Милграм С. Проблемы исследования подчинения: ответ Баумринг // Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – СПб.: Питер Ком, 2000. – С.46-56.

Милграм С. Экспериментальная социальная психология.– СПб: Питер, 2000.– 400 с.

 

Тема 9. Переконання людей

Переконання та його способи впливу на людину. Прямий та непрямий (опосередкований) способи впливу. Передумови ефективності впливу способів: готовність аудиторії сприйняти аргументацію та схильність аудиторії до схвалення інформації без роздумів. Складові переконання: комунікатор. зміст повідомлення, канал передачі інформації, аудиторія.

Вплив „комунікатора”. Кредитність (компетентність та надійність) комунікатора. Тривалість ефекту кредитності джерела. Впливи „некредитної” особи: ефект сплячого. Сприйняття компетентності комунікатора та її посилення: висловлювання солідарних з аудиторією суджень, фаховість. Сприйняття надійності комунікатора: впевненість, погляд, довіра аудиторії щодо відсутності маніпуляції, темп мовлення. Привабливість комунікатора. Зміст повідомлення. Вплив раціональних та емоційних арґументів. Переконливість повідомлення, яке асоціюється з позитивними почуттями (ефект доброго настрою). Переконливість повідомлення, яке апелює до неґативних емоцій (ефект активації страху). Однобічна та повна інформація. Переконливість інформації: ефекти первинності та вторинності.

Канал передачі інформації. Ефективність активно пережитої та пасивно сприйнятої інформації. Ефективність особистого контакту з комунікатором та засобів масової інформації. Переконливість простих та складних повідомлень в каналах комунікації (відеозапис, аудіозапис, друкований текст).

Адресат повідомлення (аудиторія). Специфіка аудиторії: самооцінка слухачів, вік та їх погляди. Реакція на зміст повідомлення. Маніпуляції з відволікання уваги для позбавлення контрарґументів. Незацікавлена та незацікавлена аудиторія.

Приклади досліджень переконань. Втягування у секти. Складові вербування. Неґативний груповий ефект. Конструктивне використання переконань: консультування та психотерапія. Опір неконструктивним переконанням (посилення особистої позиції, оспорювання переконань, розвиток контрарґументування). Соціотерапевтичні програми «прищеплення» установок проти неґативних соціальних звичок.