Закономірності чоловічої та жіночої психології

Психоаналітична теорія З.Фройда. Особливості ґендерної психології приваблювали багатьох дослідників. Немає практично жодної з відомих теорій особистості, яка б не розглядала закономірності чоловічої й жіночої психології. У теорії З.Фройда відмінності між чоловіками і жінками зумовлені анатомічними відмінностями будови статевої сфери. З цим пов'язані такі психологічні феномени, як «комплекс кастрації» у хлопчиків (тобто страх втрати ознак мужності, а з ними і статевої ідентичності) та «заздрість до пенісу» у дівчаток (тобто відчуття певної статевої неповноцінності). Ці особливості характерні для, так званої, фалічної стадії психосексуального розвитку за Фройдом. Пізніше, на едипальній стадії проявляється, так званий, «едипів комплекс» (у дівчаток він еквівалентний «комплексу Електри»), тобто статевий потяг до батьків протилежної статі з прагненням „віддалити” одного з них.

Сучасні психоаналітичні дослідження піддали критиці ортодоксальні погляди Фройда на природу сексуальності, справедливо вважаючи, що сексуальність людини і статева ідентичність розвивається значною мірою не під впливом біологічної інстинктивної природи, а за участю соціуму. У своїй теорії статі З.Фройд стверджував нездатність жінок до творчого мислення, творчих видів діяльності, їх слабкість впливу на розвиток соціокультури порівняно до чоловіків. Під впливом філософських установок (Платон, Кант, Шопенгауер, Ніцше, Вайнінґер та ін.) щодо природи жіночої та чоловічої статі, Фройд розглядав природу жінки як незмінну. Психоаналіз не зауважував можливих змін ґендерного суб’єктивного світу в часі, його трансформації під впливом соціокультурних та історичних обставин. Сучасні дослідники розкрили усі парадокси та суперечності психоаналітичного міркування про жіночу стать, які подібно до легенд епохально передавалися з одного „великого наративу” до іншого.

Аналітична психологіяК.-Ґ.Юнґа. У цій теорії жіночність і мужність розглядаються як сукупність якостей, притаманних як чоловікам, так і жінкам. Чоловічі риси („тіні”) жіночої психіки Юнг назвав Анімусом, а жіночі риси у психіці чоловіка – Анімою. Основною ідеєю аналітичної психології є ідея індивідуалізації, тобто розширення свідомої частини особистостісної психіки, збільшення здатності до рефлексії своєї самості. Процес індивідуалізації, обов'язково передбачає примирення людини зі своїми тіньовими сторонами, а також інтеграцію чоловіком зі своїм фемінним елементом, а жінки відповідно з маскулінним. Ці процеси не такі вже й очевидні, адже чоловік ідентифікуючись зі своєю маскулінністю, ховає свою фемінність, йому нелегко примиритися зі своєю Анімою. Так само жінці нелегко примиритися зі своїм Анімусом, вона витісняє природну маскулінність і не завжди перебуває в гармонії з нею.

Фемінність, маскулінність та андрогінність. Фемінність і маскулінність поряд з ідентичністю вважаються істотними характеристиками особистості, що визначають ґендерні особливості особистості, тобто вважаються ознаками мужності чи жіночності. Маскулінність – це система властивостей особистості, що традиційно вважаються чоловічими. Вони передбачають відповідність власній статевій приналежності, прийняття статево-рольових стереотипів, дотримання чоловічих норм, вироблення типових для чоловічої статі форм поведінки, способів самореалізації. Маскулінність пов'язується з такими якостями, як незалежність, активність, допитливість, схильність до ризику, здатність до досягнень. Внутрішній світ чоловіка вважається більш упорядкованим і систематизованим, ніж світ жінки. Серед негативних рис маскулінності найчастіше вважається брутальність, авторитарність, агресивність, надмірний раціоналізм.

Фемінність – це властивість особистості, що передбачає відповідність жінки власній психологічній статі, дотримання жіночих статево-рольових норм, типової для жінки поведінки, цінностей, установок. Фемінність пов'язується з емоційністю, м'якістю, чуйністю, нормативністю, комунікативними навичками, сензитивністю. здатністю до емпатії. Фемінна жінка вважається більш реалістичною, практичною, уразливою, безпосередньою і пасивною, ніж жінка з не такою однозначно домінуючою жіночністю. Виражена фемінність передбачає переважання несвідомого рівня саморегуляції, схильність до інтуїтивного осягнення дійсності, чітку материнську орієнтацію.

Згідно із суспільними стереотипами, які значною мірою визначають особливості соціальної поведінки людини, для чоловіка нормативною і бажаною вважається виражена маскулінність. Для сучасної європейської жінки, навпаки, надмірна фемінність не є настільки нормативною і бажаною, як маскулінність — для чоловіка. Маскулінність не обов'язково притаманна чоловікам, а фемінність – не є винятково жіночою характеристикою. Такі фемінні властивості, як щиросердність, емоційність інтуїтивність, емпатичність у значній мірі властиві чоловікам, набувають виразності в особистісно зрілих осіб. З іншого боку, серед жінок нерідко зустрічаються маскулінні якості: безкомпромісність, наполегливість, розвинута мотивація досягнення ініціативність, свобода від стереотипів. У житті сучасного суспільства зустрічається чимало фемінних чоловіків і маскулінних жінок. Звічайно, в даному контексті йдеться переважно не про фізичні властивості, а про психологічні характеристики.

Тривалий час вважалося, що маскулінність та фемінність – протилежні полюси однієї шкали, тобто висока маскулінність розглядалась як низька фемінність (і навпаки). У сучасних психологічних концепціях статі і статево-рольової поведінки ці властивості розглядаються як відносно незалежні один від одного конструкти. Тобто можливий одночасно високий розвиток обох характеристик або одночасно низький рівень цих статево-рольових проявів. Поєднання високого розвитку фемінності та маскулінності в одній людині (незалежно від її статі) отримало назву андрогінність. Розвинута андрогінія в людини, незалежно від її статі, передбачає багатий арсенал і гнучкість її рольової поведінки, високі соціально-адаптивні здібності й інші важливі якості.

Американський психолог С.Бем створила психологічну методику вимірювання маскулінності, фемінності, андрогінності – «Статево-рольова анкета» (the Bem Sex-Role Inventory) [6]. За нею визначають ґендерні диспозиції, схильність до певних ґендерних ролей людини незалежно від її природної статі: 1) маскулінні (з вираженими чоловічими якостями); 2) фемінні (з вираженими жіночими якостями); 3) андрогінні (поєднання якостей). Існують різні психотерапевтичні школи (наприклад, плеромотерапія, андрогін-аналіз[7] тощо), які допомагають особам коректувати прояви власної фемінності чи маскулінності, аби полегшити адаптацію людини в системі міжособистісних стсунків.