Особливості соціологічного аналізу культури.

У соціології проблеми культури суспільства, закономірності її існування та функціонування в соціумі вивчає галузева соціо-логічна теорія - соціологія культури. Самостійною теоретичною системою знань соціологія культури стає у 60-70-ті pp. XX ст. Біля її витоків стояли П. Со-рокін ("Соціальна та культурна динаміка"), А. Моль ("Соціо-динаміка культури"). Основні проблеми, котрі вивчає соціологія культури:

• визначення категорійного апарату цієї галузевої соціології;

• виділення структурних елементів культури;

• функції культури;

• різновиди культури;

• культура й особистість;

• культурна взаємодія та взаємовплив культур;

• глобалізація та універсалізація культури в сучасних умовах;

• етноцентризм і культурний релятивізм.

Перевага надається діяльнісним визначенням культури. Найзагальніше культура - це специфічний, суто людський спосіб життєдіяльності, результатом якого є уречевлений, опредметнений світ, світ другої природи людини. Саме такий світ і є світом ку-льтури, що містить знання, традиції, вірування, цінності, а також витворені людиною матеріальні речі.

Основні функції культури в суспільстві:

- людинотворча, гуманістична, цивілізаційна;

- пізнавальна (гносеологічна);

- інтерактивна (комунікативна);

- регулятивно-нормативна;

- ціннісно-орієнтаційна;

- освітньо-виховна.

Соціологічні дослідження виявили серйозний прорахунок у культурній політиці. Він полягає у тому, що ми довгий час стверд­жували, що головне діловиробництво, а потім вжекультура. У наш час доля національного доходу, витраченого на культуру, зменши­лась у кілька разів. Якщо в усіх індустріально розвинутих країнах духовні потреби є сферою великих капіталовкладень, то у нас, як завжди, продовжує панувати ідея їх другорядності. Скоротилось будування клубних закладів, бібліотек, парків культури і відпочинку та інших місць задоволення духовних потреб людини.

Докладний аналіз рівня культури людей дозволив виявити, що їх кругозір обмежений поверховими знаннями. Зросла ціла пле­яда “сірих фахівців” з низьким рівнем загальної культури. Це змен­шує потенційні інтелектуальні можливості суспільства, деформує духовний світ країни, пагубно впливає на компетентність різного рангу керівників.

Як завжди обмежений доступ населення до культурних цінностей. Так, вибір книг у сільських бібліотеках, маленьких містах не­великий, їх фонди дублюють один одного, а багато новинок літера­тури купуються з великими труднощами. Книжкова справа є у владі масової культури, низькопробних смаків. У той же час наукова й ху­дожня література, на перших порах, потішила різноманіттям, але стала не по кишені багатьом споживачам.

Аналіз культурних потреб показує, що вони знаходяться у прямій залежності від прибутків населення. У першу чергу люди намагаються придбати речі культурно-побутового значення. Так, наявність бібліотеки в сім'ї пов'язана з матеріальним станом сім’ї. Сім'ї з високими прибутками воліють робити витрати на придбання автомобіля, дачі, відеотехніки, підкреслюючих статусне становище людини в системі матеріальних, а не духовних цінностей.

Кажучи про культуру, хотілось би звернути увагу на роль віль­ного часу. Дані соціологічних досліджень свідчать про важливість якісних змін методів організації вільного часу: у духовному житті людей з'явились принципово нові форми його проведення.

У нашій країні люди мають більше 100 вихідних днів протя­гом року. І суспільству далеко небайдуже як використовується віль­ний час. Воно зацікавлено в тому, щоб час не витрачався даремно, тим більше шкідливо для людини, а слугував інтелектуальному збага­ченню й фізичному вдосконаленню людей.

Основні напрямки дослідження культури сьогодні:

1. Місце й роль культури в суспільній системі. Зв'язок культури з іншими суспільними підсистемами й соціальними інститутами.

2. Галузь матеріальної культури: вивчення культури праці (умови праці, трудового процесу, культурно-технічного рівня, рівня різних груп працівників), культура побуту (побутові обряди, ритуали). Немає досліджень сьогодні з екологічної культури населення, з культури стосунків між людьми протилежної статі).

3.Галузь політичної культури: вивчення правової культури, політич­ної освіти, політичної активності різних груп.

4.Галузь економічної культури: економічна освіта людей, засвоєння нових принципів господарювання.

5.Галузь духовної культури: вивчення культурного рівня різних груп населення, духовної культури територіальних спільностей (місто, село), вивчення видів духовної культури: освіти, науки, художньої культури, моралі. Дослідження закладів культури (клубів, театрів, музеїв, бібліотек) та їх кадрів.

6. Планування й прогнозування розвитку культури на підставі потреб соціальних груп у сфері культури