ТОП 10:

Аналіз документів як метод конкретного соціологічного дослідження: класифікація документів, різновиди аналізу документів. Контент-аналіз.



Аналіз документів - один із найпоширеніших методів збору соціологічної інформації, що за популярністю поступається лише опитуванню. Особливо часто цей метод використовується разом з іншими: опитуванням, спостереженням, експериментом.

У деяких галузях соціології, наприклад' промисловій, демографічній соціології, соціології масової комунікації, соціології праці, соціології міжнародних відносин та інших використання цього методу для здобуття емпіричних знань є визначальним.

Метод аналізу документів - це сукупність методико-тех-нічних процедур і прийомів для отримання емпіричної інформації, вилученої з документальних джерел. Під документом у соціології розуміють спеціально створений людиною предмет для зберіган-ня та передання інформації. Інформація може бути зафіксована за допомогою букв, цифр, стенографічних знаків, малюнків, фотог-рафій, звукозапису тощо.

За способом технічних засобів фіксування розрізняють документи: письмові (рукописи й усі види друкованої продукції), іконографічні (відео-кіно-фотодокументи, картини, гравюри), фонетичні (розраховані на слухове сприйняття), електронні (пов'язані з використанням Інтернету).

Залежно від статусу документа виокремлюють:

• офіційні документи - створені юридичними чи посадовими особами: урядові постанови, заяви, ділова кореспонденція, про-токоли судових органів, фінансова звітність, плани, звіти тощо;

• документи особистого походження - матеріали, які містять біографічні відомості, офіційні матеріали, що засвідчують особу їх власника, його права, обов'язки тощо.

Залежно від авторства документа вирізняють:

• особистісні документи (листи, характеристики, мемуарні матеріали, щоденники, автобіографії);

• безособистісні документи (архівні матеріали, дані преси, протоколи зборів).

Залежно від мотивації створення документів розрізняють:

• спровоковані документи (відгуки на книгу; відгуки на конкурс, оголошений в газеті або в електронних ЗМІ; шкільний твір);

• неспровоковані (особисті документи, створені за ініціативою самих авторів: листування, щоденники, звертання до органів управління).

Методи аналізу документів поділяються на неформалі-зовані (традиційні) та формалізовані (контент-аналіз).

Неформалізовані (традиційні) методи аналізу містять звичайне (через розуміння) сприйняття тексту та засновані на загаль-них логічних операціях: аналізі, синтезі, порівнянні, визначенні, оцінюванні, осмисленні. Недоліки цього методу: можливість су-б'єктивізму, залежність від суб'єктивного світосприйняття дослідника, інтуїтивність отримання інформації, зміщення інформації внаслідок особливостей уваги, пам'яті тощо.

Формалізований (контент-аналіз) - це переведення в кількісні показники масової текстової інформації з наступним її статис-тичним опрацюванням. Він застосовується в тих випадках, коли виникає потреба в опрацюванні великих масивів документальних джерел, недосяжних для інтуїтивного аналізу. Суть методу полягає в переведенні в кількісні показники текстової інформації через пошук у текстах певних ознак, рис, властивостей.

Процедура контент-аналізу розпочинається з виділення смислових одиниць аналізу, що потім відшуковують у текстах і пе-реводять у кількісні показники.

Смисловими одиницями можуть бути:

• поняття - наприклад, за частотою використання понять ("опозиція", "багатопартійність", "права людини", "громадянське суспільство" можна отримати знання, в якій мірі джерело інформації орієнтоване на демократію);

• судження, висловлені в реченнях, абзацах, фрагментах текстів, темах статей, назвах радіопередач, телешоу;

• імена історичних осіб, політиків, назви країн, державних інститутів;

• цілісна суспільна подія, офіційний документ, факт, випадок. Наступним кроком у здійсненні контент-аналізу є виділення одиниць рахування.

Одиниці рахування - це кількісна характеристика смислової одиниці аналізу, що фіксує регулярність, з якою вживається в тексті смислова одиниця. Інколи смислові одиниці аналізу й одиниці рахування є тотожними.

Базові засади методу контент-аналізу були ґрунтовно розроблені американськими соціологами Т. Ласвелом і Б. Берель-соном - представниками Колумбійської школи в соціології.

Відомо, що в роки Другої світової війни американські соціологи на підставі проведеного контент-аналізу відкритої преси на-дали американському урядові практичні рекомендації щодо найбільш вдалого для США часового терміну відкриття другого фрон-ту.

У сучасних умовах контент-аналіз широко використовується для вивчення преси, радіо, телебачення та підвищення ефекти-вності їхнього впливу на індивідуальну й масову свідомість. Значні можливості має цей метод при вивченні проблем міжнародного життя, електоральних процесів у країні.

Метод контент-аналізу є засобом вивчення особистих документів, листів населення до різних державних інституцій. Надзви-чайно великі резерви цей метод виявляє в політичних дослідженнях при вивченні політичних програм партій, рухів, відеозаписів мітингів, зборів, з'їздів тощо. Створені сучасні комп'ютерні програми значно полегшують процес обробки інформації, отриманої методом контент-аналізу, надаючи їй форми, зручної для подальшого використання.

35. Спостереження як метод конкретного соціологічного дослідження: сутність, різновиди.

Одним із методів, яким користуються соціологи для отримання інформації, є спостереження.

Спостереження - це метод, за допомогою якого відбувається пряма реєстрація подій свідками. Знання, отримане через спо-стереження, має такі особливості:

• пов'язаність із дослідницькою метою та визначеними завданнями;

• передбачуваність чіткого планування;

• фіксування отриманої інформації в щоденниках або протоколах;

• необхідність контролю за обґрунтованістю та сталістю отриманих даних.

Найбільш поширеною є класифікація спостережень залежно від становища спостерігача, згідно з якою спостереження поді-ляють на включені та прості.

Включене спостереження передбачає входження в соціальне середовище, адаптацію до нього дослідника.

Модифікацією такого спостереження є стітулювальне спостереження. Якщо мета дослідження пізнавально-аналітична чи практична й передбачає прийняття управлінських рішень, активне втручання соціолога в події є доцільним. Створюючи нестандартні ситуації, дослідник вивчає реакцію об'єкта спостереження на свої дії, стимулює його діяльність, що дає можливість краще вивчити його стан, побачити щось неможливе у звичайній ситуації.

Перевагами такого спостереження є отримання яскравих, безпосередніх вражень, можливість краще зрозуміти вчинки людей та дії соціальних спільнот. До недоліків можна віднести те, що дослідник може втратити здатність об'єктивно оцінювати ситуацію та перейти на позиції тих, кого він вивчав.

Просте спостереження передбачає реєстрацію позицій дослідником.

Залежно від програми дослідження, його гіпотез спостереження може здійснюватися за орієнтовним планом, що надасть можливість структурувати об'єкт, виділити його елементи, ознаки, функції.

Просте спостереження використовується при дослідженні буденного життя, де об'єктами є люди, що реагують на поведінку спостерігача. Для того, щоби звести до мінімуму вплив дослідника на об'єкт, необхідно:

- досягти того, щоб люди не знали, що за ними спостерігають або забули про це;

- створити в людей хибне уявлення про мету спостереження.

Просте спостереження передбачає поступове входження в об'єкт таким чином, щоб люди звикли до спостерігача, перестали його помічати та не відчували недовіри до нього.

Яким би не було спостереження, необхідно щоденно занотовувати, систематизувати й упорядковувати (згідно з програмою дослідження) отримані дані, записувати в картки, фіксувати у протоколі та комп'ютерному файлі.

Для підвищення надійності даних спостережень необхідно виконувати деякі правила:

• детально класифікувати елементи подій;

• прагнути, щоб усі, хто здійснює спостереження, порівнювали свої враження, визначалися з оцінками й інтерпретацією по-дій, використовуючи однакову методику;

• спостерігати об'єкт у різних ситуаціях і з різних боків;

• не змішувати опис подій з їхньою інтерпретацією.

Спостереження особливо корисні при дослідженні системи організації, діяльності підприємств і установ, тобто порівняно ав-тономних соціальних одиниць. У прикладних дослідженнях - це метод роботи соціолога-консультанта, що завжди комбінує спосте-реження, інтерв'ю та вивчення документів організації.

36. Експеримент як метод конкретного соціологічного дослідження: сутність, різновиди.

Експеримент - це загальнонауковий метод отримання нових знань у керованих і контрольованих умовах. Він має широке за-стосування в соціології та називається соціальний експеримент. Знання, отримані в результаті експерименту, мають причиново-наслідковий характер. Соціальний експеримент виконує дві функції:

- досягнення результату у практичній діяльності;

- перевірка наукової гіпотези.

Соціальний експеримент - це спосіб отримання інформації про кількісні та якісні зміни показників діяльності й поведінки соціального об'єкта під упливом на нього керованих і контрольованих факторів.

Експеримент може бути натуральний і розумовий.

Натуральний експеримент передбачає цілеспрямоване втручання дослідника у природний хід подій.

Розумовий експеримент - це маніпулювання не з реальними об'єктами, а з інформацією про них без втручання в хід подій.

Натуральний експеримент може бути:

- контрольований;

- неконтрольований.

Контрольований експеримент - це спроба отримати порівняно чистий ефект упливу експериментальних факторів. Для цього ретельно вивчають і вирівнюють інші умови, що можуть виникнути та викривити вплив експериментального фактора.

Вирівнювання відбувається по всіх об'єктах, які беруть участь в експерименті. Для цього виділяють фактори, які можуть впливати на очікувані наслідки, що передбачає ре­тельний попередній аналіз проблеми при розробці програми дослідження.

Спочатку вирівнюють основні параметри загальної ситуації, приміром, такі як сфера виробництва, тип поселення, етнічне й культурне середовище, освіта, час та ін.

Соціальне середовище (група, спільнота), у якому проводиться експеримент, повинне мати приблизно однакові характерис-тики.

До 20-х pp. XX ст. цей науковий метод використовувався переважно у природничих науках, а пізніше набув широкого вико-ристання й у суспільних. У історії соціології описано класичний експеримент, проведений американським ученим С. Хрістіансеном, який був спрямований на перевірку гіпотези: чим вищий рівень освіти, тим успішніше людина включається в економічну діяльність.

Було сформовано дві групи, що різнилися єдиним критерієм -наявністю атестата зрілості. При цьому члени експерименталь-ної групи мали атестат зрілості, а члени контрольованої групи - ні. У результаті дослідження серед членів експериментальної групи за дев'ять років зберегли власні доходи 92 %, а в контрольованій групі це зробили лише 58 % членів.

Відомий також експеримент, проведений у 50-х р. XX ст. американськими вченими X. Хімельвітом, А. Опенгаймом і П. Він-соном у галузі телекомунікацій. Коли на Бі-бі-сі з'явилася технічна можливість користування двома каналами, на одному з них ішли освітні програми, а на другому- "бойовики", розважальні передачі, то значна кількість користувачів-підлітків обирали останній. Коли ж у глядачів був доступ тільки до одного каналу, а підлітки були змушені обирати освітні програми чи вимикати телевізор, то значна їх частина обирала освітні програми й отримувала задоволення від них. Науковці сформулювали висновок: виховання має сприяти формуванню в дітей навичок підкоряти не вибір увазі, а увагу - виборові.

Соціальний експеримент залежно від сфери суспільного життя може бути економічним, маркетинговим, психологічним, со-ціологічним, педагогічним тощо.







Последнее изменение этой страницы: 2017-01-25; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.232.146.112 (0.006 с.)