Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Предмет і завдання соціології праці. Соціальний аналіз організаційно-трудових відносин.Содержание книги
Поиск на нашем сайте
Соціологія праці - це галузь соціології, що вивчає характер, зміст, організацію та умови праці, ставлення людини до праці, ціннісні орієнтації, рольову поведінку людини в ній, мотивацію та задоволеність працею. Біля витоків соціології праці стояли О. Конт, Е. Дюркгейм, К. Маркс, М. Вебер. Ця галузева соціологія набула значного розвитку завдяки зусиллям російських учених, зокрема: І. Чанглі, Л. Гордона, Є. Клопова, А. Дикарьової, В. Подмаркова, А. Кравченка, а також українських - В. Полторака, В. Пилипенка, К. Грищенка, Є. Суїмен-ка. А. Ручки, М. Сакади та ін. Соціологія праці оперує фундаментальними категоріями та є ієрархічно організованим знанням, яке існує на загальному, спеціально-теоретичному й емпіричному рівнях. Предметом соціології праці є суспільна праця, що може бути усвідомлена і як соціологічна категорія, і як емпірична реаль-ність поведінки людей. Категорія "праця" є головною, навколо неї будується система категорій цієї галузевої соціології. Праця - це цілеспрямована діяльність, змістом якої є зміна природної речовини з метою задоволення суспільних потреб. Загальність праці передбачає, що вона лежить в основі всіх суспільних процесів та явищ. Праця є головною формою життє-діяльності суспільства, запорука його буття, що визначає ставлення людини до світу й інших людей. Праця історично зумовила та сприяла виділенню людини із тваринного світу, суспільства - з природи. Процес праці має на меті: • обмін речовиною між людиною та природою. Головною метою його є відтворення життєдіяльності індивіда як біологічної істоти; • обмін продуктами діяльності між індивідами, що характеризує суспільний характер праці, пов'язаний з розподілом праці та різними формами власності. Його головною метою є задоволення суспільних потреб і відтворення людини як соціальної істоти. Складові елементи простого процесу праці: предмети праці, засоби праці, продукти праці. Предмети праці - це природна речовина, до якої застосовують засоби праці. Засоби праці - сукупність речей, що їх застосовують до предметів праці з метою їх перетворення. Продукти праці - речі, створені в процесі праці. Умови праці є проявом ступеня безпеки чи небезпеки предмета та засобів праці, їхнього впливу на здоров'я, настрій, на пра-цездатність людини. Трудова діяльність має соціально-психологічну структуру, основні елементи її такі: • мета - свідоме бачення результатів, ідеальний план дій; • ставлення до праці — усвідомлення необхідності праці, бажання змінити навколишнє середовище за власним планом; • стимули праці - зовнішні фактори, що спонукають до праці; • мотиви праці—внутрішні стимули, пов'язані із задоволенням важливих для людини потреб; • цінності та ціннісні орієнтації - етичні мотиви трудової діяльності. Суспільний процес праці завжди колективний, суб'єктом його є великі соціально-професійні групи. Між людьми, що створюють ці групи, утворюються особливі взаємини, пов'язані зі специфічними завданнями та функціями. Ці взаємини формують трудові колективи, які виконують виробничо-економічну та соціальну функції. Виробничо-економічна функція передбачає організацію трудової діяльності, технічне вдосконалення виробництва, оптимі-зацію системи стимулювання, добір кадрів. Соціальна функція передбачає вдосконалення взаємин між людьми в колективі, засвоєння норм поведінки, формування цін-нісних орієнтацій тощо. Отож важливою характеристикою суспільної праці є трудовий колектив. Трудовий колектив - це чітко організована форма діяльності та добровільна спільність однодумців, місце, де відбувається поєднання та зіткнення інтересів. У трудовому колективі існує формальна й неформальна система відносин. Формальна - адміністративно правова структура; неформальна - стуктура малих груп та їхніх міжособистісних зв'язків. 52. Праця і типи соціально-економічних груп: традиційні і нові групи, домінуючі, маргінальні, проблемні групи; закриті, відкриті, переходні групи. Характеристика конкретних соціально-економічних груп (робітники, інтелігенція, службовці, управлінці, підприємці, самостійні робітники тощо). НЕ В ТЕМУ!! Соціально-економічна структура суспільства – це частина економічної підсистеми, що включає в себе сукупні трудові ресурси суспільства, відносини власності на засоби виробництва, господарче законодавство і соціальну інфраструктуру, тобто систему освіти, охорони здоров'я, соціального страхування. Головні елементи системи соціально-економічної структури суспільства країн, що розвиваються, - це, по-перше, підсистема неринкових відносин традиційних укладів (общинного, патріархального і продовольчої оренди землі у великих власників, де зайнята значна частина се-лянства, з характерною наявністю позаекономічного примусу); по-друге, підсистема початкове ринкових відносин традиційних укладів (традиційних купців, скупників, перепродувачів, лихварів, а також частина селянства, яка займається товарним виробництвом, ремісників, кустарів, дрібних торговців); по-третє, підсистема ринкових відносин сучасних підприємницьких укладів (приватногосподарського і державного). Між підсистемами при цьому немає чіт-ких меж. Особливості ринкового господарства в країнах, що розвивають-ся, відбиваються в специфічних умовах формування в них ринкових відносин: загальна техніко-економічна відсталість; контраст між сучасними товарними формами господарювання і традиційними нетоварними формами; наявність розвиненого ринкового госпо-дарства в передових державах світу. В країнах, що розвиваються, існують як ринкові, так і неринкові відносини, причому залежність їх від світового ринку очевидна. Аналіз існуючого в сучасному світі розмаїття соціальних структур дає підстави для висновку про існування двох полярних варіантів: суспільства, де основним шаром населення є середній клас (так званого європейського суспільства), і соціально поляризованого суспільства з двома головними соціальними групами – багатими та бідними (латиноамериканського суспільства).
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-25; просмотров: 142; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.145.62.36 (0.007 с.) |