Социальные отношения, социальная структура и социальные системы.

Взаимодействие обычно приводит к становлению новых социальных отношений. Последние можно представить как относительно устойчивые и самостоятельные связи между индивидами и социальными группами.

В социологии понятия «социальная структура» и «социальная система» тесно связаны между собой. Социальная система - это совокупность социальных явлений и процессов, находящихся в отношениях и связях между собой и образующих некоторый целостный социальный объект. Отдельные явления и процессы выступают в качестве элементов системы. Понятие «социальная структура» есть часть понятия социальной системы и объединяет два компонента - социальный состав и социальные связи. Социальный состав - это набор элементов, составляющих данную структуру. Вторым компонентом выступает набор связей этих элементов. Таким образом, понятие социальной структуры включает в себя, с одной стороны, социальный состав, или совокупность различных типов социальных общностей как системообразующих социальных элементов общества, с другой- социальные связи составляющих элементов, различающихся по широте распространения их действия, по их значению в характеристике социальной структуры общества на определенной ступени развития.

Социальная структура означает объективное деление общества на отдельные слои, группы, различные по их социальному положению, по их отношению к способу производства. Это устойчивая связь элементов в социальной системе. Основными элементами социальной структуры являются такие социальные общности, как классы и классоподобные группы, этнические, профессиональные, социально- демографические группы, социально- территориальные общности (город, село, регион). Каждый из этих элементов в свою очередь является сложной социальной системой со своими подсистемами и связями. Социальная структура отражает особенности социальных отношений классов, профессиональных, культурных, национально-этнических и демографических групп, которые определяются местом и ролью каждой из них в системе экономических отношений. Социальный аспект любой общности концентрируется в ее связях и опосредованиях с производственными и классовыми отношениями в обществе.

66. Сім'я як соціальний інститут. Функції, структура сім'ї.

Сім’я поєднує властивості соціальної організації, соціального інституту і малої групи.

Як соціальний інститут сім’я вивчається з боку того, які функції вона виконує у відношенні до суспільства. Як мала група сім’я вивчається в аспекті її внутрішніх зв’язків і тих функцій, які вона виконує у відношенні до індивідів, що входять до її складу.

Сім’я - це побудоване на кровній рідні, шлюбі або усиновленні об’єднання людей, зв’язаних спільністю побуту і взаємною відповідальністю за виховання дітей.

Типи сімейних структур визначаються характером шлюбу, рідні і батьківства.

Моногамний шлюб - це шлюб одного чоловіка з однією жінкою. В історії людства моногамії зустрічається не так часто, як полігамія - шлюб одного із подружжя з декількома. Полігамія буває двох видів:

· полігамія - шлюб одного чоловіка з декількома жінками;

· поліандрія - шлюб однієї жінки з декількома чоловіками (такий шлюб зустрічається не так часто - у двадцять разів рідше моногамії і у сто разів рідше полігамії).

Екзогамні шлюби належать до таких, де шлюб можливий лише поза даної родинно-сімейної групи, фратрії. Навпаки, ендогамні шлюби укладаються лише в середині даної фратрії.

Типи сімейних структур, що визначаються за критеріями батьки-подружжя-рідня, різноманітні і підкреслюються будь-які властивості у зв’язку з лініями батька чи матері. У зв’язку з цим в етносоціології і соціології сім’ї і рідні прийнято розрізняти соціальне батьківство і фізіологічне батьківство і відповідно материнство. Звідси розрізняють патримоніальні і матримоніальні сім’ї, де спадщина прізвища, майна, соціального становища ведеться по батьку або по матері.

За критерієм влади розрізняють патріархальні сім’ї, де батько - глава сім’ї, і матріархальні сім’ї, де найвищім авторитетом і впливом користується мати. Якщо ні батько, ні мати не виконують чітко виражених функцій глави сім’ї, а переважає ситуативний розподіл влади між ними, то говорять про егалітарні сім’ї, де вплив подружжя однаковий. Іноді виділяють такий тип сім’ї, як партнерський, у ній відбувається сумісне обговорення сімейних рішень. В автономних сім’ях рішення належать одному з подружжя.

За критерієм соціального становища подружжя (чи батьків подружжя) сім’ї можуть бути гомогенними, якщо подружжя приблизно з однієї соціальної групи, і гетерогенними, якщо вони виходять із різних соціальних верств.

Гомогамні сім’ї - це сім’ї однорідні за національністю, віком, фахом, освітою тощо. Гетерогамні сім’ї - це сім’ї, у яких спостерігається відмінності за соціальними індикаторами.

За критерієм просторово-територіальної локалізації розрізняють сім’ї патрилокальні, у яких молоді переходять жити в будинок батька чоловіка, і матрилокальні, де молоді залишаються жити в батьків жінки. Унілокальні сім’ї - молоді поселяються чи в батьків чоловіка, чи в батьків жінки не з причин наслідування традиції. Неолокальні сім’ї - це сім’ї, що мають можливість жити окремо від батьків у своєму будинку.

За родинною структурою найбільш розповсюджені нуклеарні сім’ї, що складаються із батьків їх дітей, а саме з двох поколінь.

Розширена сім’я представляє собою дві нуклеарні сім’ї і більш з єдиним господарством, складається з трьох і більше поколінь - прабатьків, батьків і дітей (внуки). У повторних сім’ях (заснованих на повторному, не першому шлюбі) разом із подружжям можуть проживати діти даного шлюбу і діти попереднього шлюбу кого-небудь із подружжя, що мають рідного батька чи матір.

Репродуктивна сім’я складається із батьків і неповнолітніх дітей, і орієнтаційна сім’я - це батьківська сім’я, із якої вийшли дорослі діти, що мають свої репродуктивні сім’ї. Повна розширена сім’я формується, якщо брати з жінками залишаються у будинку батька і їх сини після одруження також залишаються з ними, такі сім’ї іноді називають чистокровними (кровнорідними).

Неповні сім’ї - сім’я з одним із батьків і дітьми (у традиційному суспільстві ці сім’ї були у більшості сім’ями вдов, зараз вони з’являються як наслідок розлучень).

За кількістю дітей розрізняють малодітні сім’ї (не більше двох дітей), середньодітні сім’ї (3 - 4 дитини) і багатодітні сім’ї (з п’ятьма і більше дітьми). Малодітні сім’ї складають приблизно 90%, багатодітні сім’ї - менше 1%, середньодітні - біля 9%.

Функції сім’ї нерозривно зв’язані з її структурою Сім’я виконує суспільні й індивідуальні функції у різних сферах сімейної діяльності.

Функції сім’ї:

1. Сфера репродуктивної діяльності:

а) функція у відношенні до суспільства - біологічне відтворення населення;

б) функція у відношенні індивідуума - задоволення потреби в дітях.

2. Сфера виховної діяльності:

а) для суспільства - соціалізація молодого покоління. Підтримування культурної спадкоємності суспільства;

б) задоволення потреби в батьківстві, контактах із дітьми, їх вихованні, самореалізації в дітях.

3. Господарсько-побутова сфера:

а) підтримка фізичного здоров’я членів суспільства, догляд за дітьми;

б) отримання господарсько-побутових послуг одними членами від інших.

4. Економічна сфера:

а)економічна підтримка неповнолітніх і непрацездатних членів суспільства;

б) отримання матеріальних засобів одними членами сім’ї від інших (на випадок непрацездатності чи обмін за послуги).

5. Сфера соціально-статусної діяльності:

а) надання членам сім’ї відповідного соціального статусу. Відновлення соціальної структури;

б) задоволення потреб у соціальному просуванні.

6. Емоціонально-психічна сфера:

а) емоціональна стабілізація індивідів і їх психотерапія;

б) отримання індивідами психологічного захисту, емоціональної підтримки в сім’ї, задоволення потреб в особистому щасті та коханні.

7. Сфера сексуальної діяльності:

а) сексуальний контроль;

б) задоволення сексуальних потреб.

У даний момент на передній план висувається сфера емоціонально-психологічної діяльності.