Державний борг та його обслуговування в Україні

Існування державного боргу на сьогодні є об'єктивно обумовленим явищем для країн з ринковою економікою. В період трансформації економіки питання державного боргу є актуальними і для України. Кожна держава, бажаючи найефективніше використати свої фінансові ресурси, активізувати підприємницьку діяльність, намагається залучити додатковий капітал, що є передумовою виникнення державного боргу. Невміння держави жити на власні кошти є основною причиною виникнення, а невміння використовувати залучені фінансові ресурси - зростання державного боргу. Для України ця проблема є на сьогодні найбільш суттєвою та гострою.

Державний борг - це сукупність усіх боргових зобов'язань держави перед своїми кредиторами. Величина державного боргу, динаміка й темпи його зміни відображають стан економіки і фінансів держави, ефективність функціонування державних структур. На стан державного боргу суттєво впливають щорічні операції у сфері державного кредиту - одержання нових позик і умов їх надання, з одного боку, величина погашення і виплачуваних процентів, з другого.

Державний борг має властивість до накопичення. Величина державного боргу складається з боргів минулих років та новостворених. В України зростає, причому зовнішній борг значно перевищує внутрішній. Спостерігається тенденція до збільшення питомої ваги зовнішнього боргу в загальній сумі державного боргу. Головними причинами створення і збільшення державного боргу є:

трансформаційний спад виробництва і звуження на цій основі податкової бази;

циклічні спади в економіці;

несприятливий інвестиційний клімат;

збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів;

зменшення податків з метою стимулювання економіки без відповідного зменшення державних витрат;

вплив політичних циклів - надмірне збільшення бюджетних видатків у виборчий період.

Економічна суть державного боргу виявляється через такі дві його функції: 1) фіскальну - залучення державою необхідних коштів для фінансування бюджетних видатків; 2) регулювальну - коригування обсягу грошової маси через купівлю-продаж цінних паперів національним банком країни.

Державний борг складається з двох частин залежно від сфери розміщення: внутрішнього боргу і зовнішнього.

В Україні у 1992 році прийнято Закон "Про державний внутрішній борг України", яким визначено, що державним внутрішнім боргом України є строкові боргові зобов'язання уряду України у грошовій формі. Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває у загальнодержавній власності.

До складу державного внутрішнього боргу України входять позики уряду і позики, здійснені за безумовної гарантії уряду для забезпечення фінансування загальнодержавних потреб. Державний внутрішній борг України складається з заборгованості минулих років та заборгованості, що виникає знову за борговими зобов'язаннями уряду.

До боргових зобов’язань уряду належать випущені ним цінні папери, інші зобов'язання у грошовій формі, гарантовані урядом, а також одержані ним кредити. Визнання інших зобов'язань державним боргом встановлюється лише законом.

Державний зовнішній борг - це боргові зобов'язання держави перед нерезидентами щодо повернення позичених коштів (основна сума боргу) та відсотків за ними. Іноземні запозичення дають змогу країні інвестувати і споживати більше, ніж виробляє національна економіка.

Залежно від ступеня охоплення державних боргових зобов'язань державний борг поділяється на капітальний та поточний. Капітальний державний борг - це вся сума випущених і непогашених боргових зобов'язань держави, включаючи нараховані проценти, що повинні бути виплачені за цими зобов’язаннями. Поточний державний борг - це сума витрат поточного періоду з виплати відсотків кредиторам за всіма борговими зобов'язаннями держави і за погашенням зобов'язань, строк сплати яких настав.

Залежно від позиції уряду держави щодо накопичення державного боргу борг може бути активним і пасивним. Активний державний борг виникає внаслідок дискретних заходів уряду щодо залучення додаткових ресурсів. Пасивний державний борг створюється при виникненні пасивного бюджетного дефіциту.

Залежно від отримувача кредитних ресурсів державний борг може бути прямий та умовний (гарантований). Прямий державний борг - це борг, що відображає обсяги позичених ресурсів, що надійшли у розпорядження уряду країни. Умовний (гарантований) державний борг - це зобов'язання держави як гаранта повернення ресурсів кредитору у разі неплатоспроможності позичальника.

Бюджетний кодекс України (ст. 12) передбачає класифікацію державного боргу за типом кредитора та типом боргового зобов'язання.

Виплата процентних доходів за позиками та їх погашення звичайно здійснюються за рахунок бюджетних коштів. Однак в умовах зростання державного боргу і обмеженості бюджетних коштів держава може здійснити рефінансування державного боргу. Рефінансування державного боргу - це погашення державного боргу шляхом залучення коштів від випуску нових позик.

Розглядаючи сутність операцій з обслуговування державного боргу, слід звернути увагу на відмінності у трактуванні понять обслуговування боргу та погашення боргу. Згідно з міжнародною статистикою погашення боргу - це операції з повернення основної суми боргу кредитору. Обслуговування боргу включає операції з повернення основного боргу та сплати відсотків і компенсаційних виплат за борговими зобов'язаннями.

Згідно з українською практикою обслуговування боргу - це сплата відсотків і компенсаційних виплат за борговими зобов'язаннями (без погашення основного боргу).

Заліковий модуль 3

МОНІТОРІНГ БЮДЖЕТУ

Змістовий модуль 7. Облік виконання бюджету.

7.1 Організація обліку виконання бюджету.

7.2 Ведення бухгалтерського обліку виконання місцевих бюджетів.

7.3 Ведення плану рахунків.

7.4. Порівняння виконання місцевих бюджетів.

Ключові слова: засоби контролю, бухгалтерський облік, управлінський облік, план видатків, місячний звіт, аналіз відхилень, план рахунків.

 

Література:1, 9, 30, c. 224-227.