Критерії фінансової конвергенції

Грошово-кредитні	1)інфляція в країні-учасниці не може перевищувати середній з трьох найнижчих темпів інфляції у європейській валютній системі більше ніж на 1,5 %; 2)відсоткова ставка у країні не може перевищувати середній рівень з відсоткових ставок 3-х країн з найнижчими темпами; 3)валютний курс країни повинен змінюватися у вузьких межах без девальвації впродовж принаймні 2-х років
Бюджетні	4)державний борг країни не може перевищувати 60% ВВП; 5)бюджетний дефіцит не може перевищувати 3% ВВП.

 

Особливості реалізації бюджетно-податкової політики в Європейських країнах:

ü країни ЄС, що входять до складу Європейської валютної системи – бюджетно-податкова політика в зоні євро є недостатньо гнучкою, оскільки обмежена бюджетною конвергенцією;

ü країни ЄС, що не ввійшли до складу Європейської валютної системи (наприклад, Великобританія) – в умовах світового економічного спаду мають активнішу бюджетно-податкову політику;

ü країни, що не входять до ЄС – роль бюджетно-податкової політики зростає в міру збільшення залежності національної грошової політики від політики Європейського центрального банку.

До напрямів забезпечення ефективності бюджетної конвергенції слід віднести:

· гармонізацію бюджетних систем у дохідній та видатковій частинах;

· синхронізацію циклічних коливань, що потребує створення розвинутої системи міждержавних трансфертів;

· контроль над бюджетно-податковою політикою.

Мета податкової гармонізації – запобігання податковій конкуренції. Остання відбувається через маніпулювання умовами торгівлі між країнами та має дестабілізуючі макроекономічні наслідки.

 

 

досягнення згоди щодо типу податку, який підлягає гармонізації;

узгодження податкової бази;

узгодження податкових ставок.

 

Сучасні результати такої гармонізації наступні:

vобмежена гармонізація щодо основних податків: податку з обороту, акцизних зборів, податків на прибутки корпорацій, на дивіденди та відсотки, деяких видів податків на капітал;

vузгодження режимів ПДВ у державах-членах ЄС;

vвідсутність повного узгодження податкових ставок.

 

Бюджетні відносини в розвинених країнах

 

В умовах інтеграції України у світове співтовариство особливої актуальності набуває врахування світового досвіду організації бюджетних відносин. Показовими в цьому плані є бюджетні відносини країн з розвиненою ринковою економікою. Основні засади бюджетного устрою в окремих країнах світу наведені нижче.

Великобританія

 

До бюджетних відносин причетні прем’єр-міністр, міністерства, казначейство, парламент. Казначейство як головний урядовий орган з фінансових питань відає управлінням і регулюванням податків. Казначейство також розробляє і здійснює загальну економічну стратегію.

Йому підпорядковуються Управління внутрішніх доходів та Управління доходів та Управління мита й акцизів. Управління внутрішніх доходів має контори головного податкового інспектора в Лондоні, а також близько 700 контор по всій країні.

Бюджетний рік у Великобританії починається 1 квітня і закінчується 31 березня.

При розробленні проекту бюджету кабінет ураховує 18 ключових положень, 11 з яких за останні роки не змінювалися. До основних положень належать:

ü зростання валового національного продукту;

ü рівень безробіття;

ü ціни на акції;

ü норми процентних ставок;

ü ціни на основні продукти, зокрема на нафту;

ü рівень податкових ставок.

Починаючи з 2000/2001 бюджетного року розпис доходів і видатків здійснюється згідно з національними рахунками на основі Європейської системи рахунків 1995 р.

Бюджет планується із залишків коштів на кінець бюджетного року, враховуються надходження поточного року і планується залишок на кінець звітного року. Планування здійснюється на п’ятирічний період у цінах поточного року з відповідним щорічним коригуванням.

 

Франція

 

У бюджетних відносинах беруть участь президент, уряд, парламент, а також спеціальні державні установи – Національна кредитна рада, банківська контрольна комісія, Економічна і соціальна рада. Франція у 1982 р. ухвалила закон № 82-813 «Про права і свободи комун, департаментів, регіонів», згідно з яким були значно розширені права територій. У кожному регіоні створюється контрольний орган – рахункова палата, яка стежить за фінансовою діяльність юридичних осіб і бере участь у формуванні місцевих бюджетів.

Бюджетна політика департаменту є компетенцією Генеральної ради, а в окремих випадках – комісара Республіки і регіональної рахункової палати. Безпосереднє бюджетне управління здійснює казначей департаменту, який призначається міністром економіки і фінансів за рекомендацією представника Генеральної ради.

Місцеві бюджети в частині видатків складаються з двох основних розділів:

Ø бюджети поточної діяльності (функціональний);

Ø бюджети нового будівництва (інвестування).

Джерела доходів поділяються на внутрішні – доходи від муніципальної власності, місцевого господарства, податкові та зовнішні – дотації, кредити.

 

загальнодержавний бюджет;

місцеві бюджети;

спеціальні рахунки Казначейства;

приєднані бюджети для фінансування пошти та телеграфу;

приєднані бюджети служби сільськогосподарських дотацій;

операції тимчасового характеру.

 

У складі Міністерства економіки і фінансів функціонує Головне управління, яке має по всій території країни 830 податкових центрів і 16 інформаційних центрів. Податковий контроль здійснюється шляхом камеральних перевірок податкових декларацій, а також документальних перевірок. Система стягнень за ухилення від сплати податків досить жорстка, застосовується також карна відповідальність. У випадку ненавмисного заниження податку сплачується штраф у розмірі 0,75 % за місяць від суми платежу, у разі умисного приховування розміру доходів штраф сплачується в подвійному розмірі.