Федеративна республіка Німеччини

 

Бюджетна система ФРН у її сучасному вигляді почала формуватися у 20-х рр. минулого століття, на початку 90-х суттєво доповнилась приєднаними землями колишньої НДР.

Сучасний бюджетний устрій ФРН має три рівні: федеративний, земельний та общинний.

У бюджетному процесі беруть участь такі органи влади та їхні структурні підрозділи: уряд – Міністерство фінансів; представницькі органи – бундестаг – бюджетний комітет (традиційно заведено, що голова цього комітету обирається від представників опозиційних партій), підкомітет з перевірки звітності (бере участь у перевірці виконання бюджету), незначна кількість власних співробітників з бюджетних питань, Федеральна рахункова палата, а також бундесрат (затверджує закон про бюджет як верхня палата парламенту); Федеральний казначейський двір. Крім цього, забезпечується широка участь науковців і громадськості.

Федеральний казначейський двір є незалежним державним закладом, який діє згідно з Федеральною і земельними конституціями. До його функцій входить контроль економічної та фінансової діяльності, і він може перевіряти роботу Міністерства фінансів.

На рівні земель діє уряд і парламент (ландтаг). У складі уряду землі діє Міністерство фінансів. Головні фінансові управління і податкові інспекції є структурними підрозділами Міністерства фінансів і водночас вони діють як представники федерації.

Головне фінансове управління або Верховна фінансова дирекція існує тільки на рівні земель і керує підвідомчими податковими інспекціями. Керівник Головного фінансового управління – президент, призначається по черзі федерацією і землею. Міністерство фінансів організовує роботу податкових інспекцій і за відомчою лінією підпорядковується федеральному Міністерству фінансів.

У Німеччині значна увага приділяється фінансовому плануванню, у тому числі бюджетному. Фінансове планування обов’язково здійснює не лише федерація, а й землі. Широко застосовуватись воно почало з 1967 р., основою його є середньострокове планування до п’яти років. При цьому виді планування можливо враховувати зміни в бюджетній політиці.

Перший рік – це поточний бюджет, другий рік – рік на який формується бюджет, і наступні три роки – перспективний бюджет.

Планування в Німеччині є динамічним. Це означає, що фінансовий план складається кожен рік наново, і при цьому період планування зміщується на один рік уперед. У такий спосіб забезпечується набагато більша порівняно з постійним планом актуальність: динамічний план у змозі більш гнучко реагувати на зміну економічних і соціальних умов.

Основа фінансового планування – це планування витрат. Досить чітко плануються витрати, пов’язані з управлінською діяльністю, витрати на інфраструктуру. На основі чітких нормативів передбачається дохідна частина. Збалансування досягається на основі прогнозу макроекономічних показників. На перші два фінансові роки складається макроекономічний прогноз з урахуванням змін господарської кон’єктури, а на подальші три – такі зміни не враховуються. Зважаючи на досить низький рівень інфляції, планування проводиться в цінах поточного року.

У фінансовому плані, що публікується, витрати згруповані в 40 блоків за функціональними ознаками. Для внутрішнього користування в державних органах існують близько 1500 дохідних і 8000 витратних статей бюджету.

Для порівняння федерального, земельного й общинних бюджетів існує єдина бюджетна класифікація.

Погодження бюджетних планів усіх рівнів здійснюється радою з фінансового планування. Ця рада є координуючим структурним органом на рівні міністерств як федерації, так і земель з участю представників общин.

На рівні федерації проект бюджету готує Міністерство фінансів, уряд подає на розгляд парламенту. Парламент при розгляді бюджету може вимагати від уряду будь-яку необхідну інформацію. Реалізується це право через письмові й усні звернення, депутатські запити, запрошення на секційні та пленарні засідання відповідних урядових осіб.

До основних видів даних, які необхідні парламенту, належать:

Ø основні макроекономічні показники, їх обґрунтування;

Ø детальний загальний фінансовий звіт уряду;

Ø повідомлення Федеральної рахункової палати;

Ø доповіді та висновки експертів незалежних організацій про фінансовий та економічний розвиток;

Ø критичні конструктивні публікації з бюджетних питань у засобах масової інформації.

У Німеччині протягом тривалого періоду склалася традиція подання науковими економічними інститутами й організаціями експертних доповідей щодо бюджетного процесу. Особливою популярність користуються детальні аргументовані висновки Експертної ради, які містять оцінку загальноекономічного розвитку і публікуються у пресі в листопаді кожного року. Подають свої висновки Міжнародний валютний фонд і Організація економічного співробітництва та розвитку.

Процес обговорення бюджету, як і його виконання та звіт, широко висвітлюються в засобах масової інформації, що попереджає негативні тенденції в бюджетному процесі. При обговоренні бюджету на засіданнях уряду зазвичай запрошуються провідні політики – члени парламенту. Основна роль у бюджетному процесі відводиться бюджетному комітету бундестагу. Члени бюджетного комітету є доповідачами з певних розділів бюджету, оскільки вони володіють необхідною інформацією й узгоджують свої позиції з урядом. Процес обговорення у двох палатах парламенту доволі тривалий – від трьох до трьох з половиною місяців.

Прийняття бюджету є суверенним правом парламенту – спочатку він має бути прийнятий бундестагом, а потім отримати схвалення бундесрату.

Після затвердження бюджету діє принцип розподілу влади, згідно з яким виконання бюджету – абсолютна компетенція уряду, і парламент не має права вимагати від уряду, щоб він у повному обсязі виконував окремі статті – контролюються лише основні цифрові показники.

У політичних колах, особливо в період виборчої кампанії, вважаються популярними додаткові програми щодо витрачання бюджетних коштів. Для того, щоб узгодити з політиками спільні дії, уряд погоджує з лідерами політичних партій так звані священні цифри. Такими цифрами можуть бути: загальна величина бюджетних витрат, відсоток їх збільшення порівняно з попереднім роком, обсяг дефіциту бюджету.

Згідно з німецьким бюджетним правом міністр фінансів може здійснювати додаткові витрати лише в тому разі, коли є економія за іншими статтями витрат, не виходячи за затверджені контрольні цифри.

Контролюють виконання бюджету органи виконавчої, законодавчої влади, а також громадські інституції. З боку органів виконавчої влади контроль здійснюють Міністерство фінансів, уряд. Усередині міністерств існують власні контрольні підрозділи. З боку органів законодавчої влади основна роль належить підкомітету з перевірки звітності бюджетного комітету. За окремими напрямами виконання бюджету контроль здійснює Федеральна контрольна рахункова палата. З боку громадських інститутів контроль можуть здійснювати різні асоціації, інститути та громадські організації. Так, наприклад, «Союз платників податків» досить ретельно відстежує оптимальність використання бюджетних коштів. За результатами перевірок контрольних органів проводиться регулярне інформування громадськості. Закінчується цикл бюджетного процесу затвердженням звіту про виконання бюджету. Період між закінченням бюджетного року і затвердженням звіту про виконання бюджету досить довгий – два з половиною роки. Це викликано необхідністю ретельної перевірки витрат бюджету. Нині вживаються заходи щодо скорочення цього терміну, щонайменше до шести місяців.

Сполучені Штати Америки

 

Бюджетна історія США налічує два століття. За цей час бюджетні відносини трансформувались у чітку злагоджену систему, що дає змогу ефективно вирішувати масштабні зовнішні та внутрішні проблеми.

Розроблення проекту федерального бюджету здійснює Міністерство фінансів та Адміністративно-бюджетне управління. Усі державні структури, які фінансуються з федерального бюджету, подають Міністерству фінансів відповідно оформлені заявки. Підготовлений проект бюджету президент США надсилає обом палатам конгресу, додаючи до нього бюджетне послання. Проект бюджету проходить процедуру розгляду і затвердження. Якщо висновки щодо бюджету в обох палатах конгресу не збігаються, створюється узгоджувальна комісія.

Процедурні питання проходження бюджету постійно удосконалюються, й існує традиція постійного реформування законодавчих і підзаконних активів.

Організовує виконання бюджету Міністерство фінансів та внутрішня податкова служба. Надходження від зовнішньоекономічної діяльності контролює спеціальна служба. До функцій Міністерства фінансів відносять:

ü усі операції з емісією державних цінних паперів;

ü розміщенням позик серед кредиторів;

ü обслуговування державного боргу.

Бюджетний рік у США починається 1 жовтня і закінчується 30 вересня.

Оскільки США – федеративна держава, вона має три бюджетні рівні – федеративний, бюджети штатів та місцеві бюджети, у тому числі: 19 тис. муніципалітетів, 17 тис. міських самоврядних колективів, 15 тис. шкільних округів, 29 тис. спеціальних районів, 3 тис. округів. Органи влади штатів і місцеві адміністрації автономні в проведенні бюджетної політики і мають повноваження щодо оподаткування.

Федеральний бюджет будується за принципом «повного бюджету» і складається з двох частин: власне урядового бюджету та довірчих (траст) фондів. За рахунок власне урядового бюджету фінансуються національні економічні та соціальні програми. Довірчі фонди мають переважно цільовий характер і забезпечують функціонування інфраструктури (федеральні автошляхи, летовища, електростанції). Статус довірчих фондів формуються за рахунок надходжень від використання державної власності. Окремі соціальні фонди формуються за рахунок внесків працюючих як у державному, так і приватному секторі економіки, а також відрахувань від доходів федерального уряду та підприємств.

Японія

 

В Японії діють два бюджетні рівні – державний та місцевий. Місцевий, у свою чергу, поділяється на префектурний та муніципальний. Наприкінці 90-х рр. в Японії налічувалось 3255 муніципалітетів. Бюджетний рік починається 1 квітня і закінчується 31 березня.

У бюджетному процесі беруть участь: парламент, уряд, Міністерство фінансів, міністерства й урядові агенції, Аудиторська палата, а також науковці, журналісти, які беруть участь у процесі обговорення бюджету. Бюджетний процес охоплює такі стадії:

vСхвалення кабінетом «Основних принципів формування бюджету». Ці принципи кабінет має оприлюднити в липні. Вони мають передбачати верхні межі витрат, у тому числі щодо соціального забезпечення. Також передбачаються рівні зростання чи зниження у відсотках основних статей витрат.

vПідготовка власних бюджетів міністерствами й урядовими агенціями. Здійснюється на основі затверджених принципів.

vПідготовка бюджету Міністерством фінансів і подання на узгодження кабінету. Триває до кінця грудня.

vПарламентський розгляд бюджету. Цей період досить нетривалий – з кінця грудня до кінця лютого.

vПередання затвердженого бюджету в кабінет для виконання бюджету.

vПередання інформації щодо виконання бюджетів міністерствами, урядовими агенціями в Міністерство фінансів. Це робиться в липні.

vНадання кабінетом інформації щодо виконання бюджету Правлінню ревізії, яке не залежить від кабінету.

vПодання кабінетом бюджету із зауваженнями Правління ревізії та затвердження парламенту. Цей підсумковий етап здійснюється в грудні.

 

Загальні умови.

Доходи і видатки.

Довготривалі витрати.

Перенесені витрати.

Фінансування особливих проектів.

Державний бюджет, або бюджет національного уряду, містить два види бюджетів – загальний рахунок і спеціальні рахунки. Загальний рахунок передбачає виконання поточних зобов’язань, а спеціальні рахунки встановлюються законодавством і передбачені на виконання спеціальних проектів. Починаючи з 2000 фінансового року налічується 38 спеціальних рахунків.

Характерною особливістю бюджету Японії є те, що невикористані кошти переходять у наступний бюджетний рік.

Заліковий модуль 2