Загальний процес виконання місцевого бюджету за видатками.

 

Встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису:

Виділення коштів фінансовим органом/казначейством на фінансування затвердженого бюджету повинно ґрунтуватися на затверджених планах на рівні розпорядника бюджетних коштів. Для цього потрібно здійснити розподіл затверджених бюджетних призначень (тобто повноважень на фінансування) у вигляді розпису або графіка виділення фактичних коштів протягом року. До затвердження розпису фінансовим органом затверджується тимчасовий розпис на відповідний період. Потім призначення надається або розписується фінансовим органом для розпорядника бюджетних коштів протягом місяця після прийняття рішення про місцевий бюджет, як правило, за програмами, організаційно-структурними одиницями або функціями. Розпис визначає процес виділення коштів відповідно до структури призначень. Метою є розробка прозорої програми видатків, яку можна контролювати з погляду відповідності первинним призначенням.

Затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів:

Розпис – це основа для кінцевого кошторису. Кінцевий кошторис є продуктом розпису для розпорядників коштів і розподілу коштів за розпорядником коштів. Кошториси розподіляють бюджетні повноваження (тобто призначення) між різними розпорядниками нижчого рівня в межах конкретного розпорядника вищого рівня.

Отже кінцевий кошторис є розподілом розпису в межах однієї бюджетної установи. Кошторис затверджується на рівні розпорядника коштів і є головним плановим документом бюджетної установи. Іншими словами, кошторис є внутрішнім розподілом за статтями видатків, який надає повноваження на отримання доходів та фінансування видатків протягом бюджетного періоду. Кошторис виконує роль головного засобу контролю розпорядника коштів і встановлює сферу відповідальності для керівника, розпорядника, фінансового органу та казначейства. Відповідно до статті 51(3) казначейство здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису місцевого бюджету. Розпорядники коштів звітують про видатки згідно власних кошторисів органам казначейства, які звіряють ці звіти з розписами. Таким чином, видатки розпорядників регулярно звіряються з розписами (затвердженими планами) і контролюються з боку фінансового органу та казначейства.

Взяття бюджетних зобов‘язань:

Слід здійснюватиконтроль як за видатками, так і за зобов‘язаннями. Інакше може виникати незапланований дефіцит поточного бюджету. Двома головними категоріями видатків є: (1) оплата праці та (2) інші видатки. Розпорядники коштів здійснюють видатки за постійними статтями, такими як заробітна плата персоналу.

По-перше, витрати на персонал розраховуються в процесі формування бюджету як постійні витрати. В більшості випадків ці витрати відомі і фінансовані. Отже, бюджетні управління застосовують так званий “контроль посад”, щоб не допустити створення несанкціонованих посад або виплат несанкціонованому персоналу. Обласні, районні та міські бюджетні управління розглядають запити на: прийняття нових працівників, заповнення вакантних посад або перерозподіл існуючих посад. Стаття видатків на оплату праці регулярно включається до розписів та кошторисів. Крім того, розпорядники приймають періодичні нерегулярні зобов‘язання, які можуть включатися або не включатися до розписів або кошторисів. Як правило, існують закупівлі, які здійснюють на замовлення, через контракти та по рахунках протягом року. Стаття 51 зазначає, що розпорядники коштів відповідають за управління своїми бюджетними асигнуваннями, взяттям зобов‘язань та здійсненням видатків у межах затверджених загальних сум кошторису.

По-друге, як правило, найбільшою статтею видатків, яка не відноситься до оплати праці, є придбання предметів постачання та обладнання протягом року. Питання закупівлі розглядатиметься докладно нижче у пункті 6 розділу ІV. Однак, оскільки це значна стаття в зобов‘язанні, розглянемо загальний процес. Закупівлі розпорядника коштів повинні здійснюватися відповідно до звичайного циклу закупівлі: (1) складання списку учасників тендеру, запрошення до тендеру, аналіз можливостей заміни чи ремонту об‘єктів або ж виняток з правил для незначних сум закупівель; (2) замовлення – планування з урахуванням знижок і уникнення штрафів для постачальників; (3) доставка, перевірка, сплата – передача повноважень відділу закупівель щодо отримання звітів, пакувальних відомостей та систем звірки попередніх замовлень; (4) управління та контроль запасів – встановлення критеріїв щодо обсягів та розміщення запасів, визначення оптимальної суми замовлення.

Для того щоб не допустити перевищення обсягів кошторису, існує три запобіжні засоби. По-перше, відділ закупівель розпорядника повинен затвердити замовлення на поставку. Це засіб бюджетного контролю на рівні розпорядника. По-друге, підрозділи внутрішнього аудиту розпорядника здійснюють попередній аудит кожного запиту на видатки з огляду на достатність коштів (відповідність лімітам розпису). Це бухгалтерський контроль на рівні розпорядника. По-третє, казначейська система звіряє залишок, вільний від зобов‘язань, і відкидає ті зобов‘язання, які перевищують граничний обсяг.

Отримання товарів, робіт та послуг:

Розпорядники здійснюють контроль за фактичним отриманням придбаних предметів. Контроль поставки, звірка замовлень, перевірка та порівняння з первинними зобов‘язаннями (тобто замовленням на поставку) – це кроки, які часто ігнорують місцеві органи. Отримання звітів – це надзвичайно важливий засіб контролю, який застосовується для забезпечення принципу співвідношення ціни та якості при закупівлі. Ігнорування цього етапу призводить до корупції та марного витрачання обмежених бюджетних ресурсів.

Здійснення платежів:

Після доставки та перевірки розпорядник дає розпорядження про сплату. Залежно від типу казначейської моделі фінансовий відділ розпорядника коштів здійснює платіж і вносить дані про операцію до казначейської системи або ж передає розпорядження про сплату територіальному органу Казначейства.

У кожному з цих випадків засоби внутрішнього контролю розпорядника мають звірити замовлення на поставку та звіт про прийом до того, як надавати рекомендацію про сплату. Розпорядник вносить сплачену суму і відповідно дебетує суми зобов‘язань. У випадку з пошкодженими товарами або помилковими замовленнями сплачена сума може відрізнятися від попередньої суми замовлення, тому їх слід збалансувати шляхом внесення змін у зобов‘язання.

Використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм:

Коли товари або послуги отримано і за них сплачено, вони готові до споживання. Товари легко оцінити, віднісши їх до запасів, як наприклад, товари шкільного постачання, медичне обладнання та медикаменти, предмети для будівництва та обслуговування доріг. Основними питаннями є: на основі обсягу запасів, який оптимальний обсяг замовлення і куди його слід направляти? Важливим питанням внутрішнього аудиту, який зосереджується на показниках діяльності або співвідношенні ціни та якості, є питання: наскільки добре та ефективно використовуються товари в процесі надання послуг?

Послуги оцінити дещо важче. Місцеві органи можуть укладати угоди на надання послуг. При цьому важливо здійснювати контроль, який забезпечив би дотримання принципу співвідношення ціни та якості в розписах і кошторисах. Місцеві органи укладають угоди на надання певних послуг, і в угодах вказуються як суми платежів, так і фактичні результати надання послуг. Зобов‘язання щодо звітів місцевих органів стосовно послуг зі сторони мають задовольняти як Казначейство, так і фінансові органи.

Ефективне управління видатками потребує постійного здійснення всеосяжногоаналізу стану виконання бюджету. Для цього потрібно налагодити процедуру отримання необхідних даних щодо виконання зведеного бюджету та бюджетів, що входять до його складу.

Аналіз стану виконання бюджету має здійснюватись як виходячи з даних оперативної, квартальної, річної звітності, так і шляхом складання додаткових аналітичних таблиць. Для аналізу надходження доходів доцільно мати дані щодо обсягу платежів за кожним дохідним джерелом у динаміці як за попередні бюджетні періоди, так і помісячно у поточному році. Аналіз надходження доходів у динаміці вимагає його здійснення у порівнянних з поточним роком умовах. При цьому необхідно враховувати (якщо має місце внесення змін у чинне законодавство щодо оподаткування) вплив змін в оподаткуванні та адмініструванні податків. Надходження до місцевих бюджетів аналізуються з урахуванням податкової заборгованості, обсягу переплат та наданих пільг. Особливої уваги потребує питання ефективності надання пільг за рішеннями місцевих рад.

У процесі аналізу стану виконання місцевих бюджетів за доходами обов’язковим є аналіз загальних показників економічного стану платників податків, обсягу промислового виробництва, фонду заробітної плати тощо. Процес аналізу даних щодо виконання місцевих бюджетів неможливий без вивчення стану здійснюваного запозичення як на покриття тимчасових касових розривів, так і дефіциту бюджету.

Залучення банківських позик доводить, що було допущено декілька помилок при розробці місячного плану доходів і плану асигнувань видатків. Запозичення ресурсів вимагає додаткових бюджетних коштів. Отже, при плануванні місячних бюджетних потреб, слід пам’ятати лише про найбільш пріоритетні видатки.

Місячний дисбаланс доходів і видатків в процесі виконання бюджету зумовлює “ручне” втручання в процес розподілу бюджетних ресурсів, причому губиться соціальна орієнтація.

При аналізі виконання бюджету за видатками мають використовуватись як показники у грошовому виразі, так і показники за мережею, штатами та контингентами. Серед таких показників мають бути показники видатків на одного учня в різних типах бюджетних установ освіти, вартість функціонування ліжко-дня в установах охорони здоров’я, розмір середньої заробітної плати у типових установах тощо.

Особливої уваги потребують дані щодо обсягу видатків за їх економічною характеристикою. Аналіз цих даних буде свідчити про ефективність роботи відповідної бюджетної установи, доцільність її утримання, дасть змогу здійснити заходи з підвищення якості послуг, що надаються цією установою громадянам.

При аналізі даних за їх економічною ознакою насамперед необхідно пересвідчитись, наскільки забезпечується принцип пріоритетності видатків щодо захищених статей та розрахунків за енергоносії. При цьому обов’язковим є аналіз стану заборгованості, що враховує:

· обсяг заборгованості за функціями, статтями видатків на початок бюджетного періоду та 1-ше число кожного місяця;

· зміну обсягу проти початку року та на 1-ше число кожного місяця поточного року;

· питому вагу заборгованості у обсязі видатків бюджету, заборгованості за функцією в загальному обсязі заборгованості по бюджету;

· питому вагу заборгованості за економічною ознакою у загальному обсязі видатків бюджету та за кожною функцією;

· Відсоток фінансування видатків на функцію, статтю до затверджених бюджетних призначень свідчить (при відсутності заборгованості) про реальність визначення обсягу коштів на утримання функції, установи, виду витрат або порушення принципу пропорційного фінансування.

Аналіз виконання місцевих бюджетів є надзвичайно важливою функцією. Послідовне, постійне її здійснення дасть змогу своєчасно відкоригувати допущені при плануванні бюджету похибки поточного бюджету та закласти реальну базу для бюджету наступного періоду.