Із компонентів якого відображає який-небудь важливий момент

У загальній реакції.

Центральним поняттям концепції Лазаруса є «загроза», яку він

розуміє як оцінку ситуації на основі передбачення майбутнього

Загальна характеристика емоцій та почуттів

472

зіткнення (конфронтації) зі шкодою, причому передбачення базується

на сигналах, оцінюваних за допомогою пізнавальних процесів. Власне

кажучи, Лазарус розглядає афективні реакції, а не лише переживання,

оскільки для нього емоція, судячи з першої та особливо з останніх

праць, є синдромом, що містить три основні групи симптомів –

суб’єктивні переживання, фізіологічні порушення й моторні реакції.

Як тільки певний стимул оцінюють як загрозливий, відразу

__________урухомлюються процеси, спрямовані на усунення або зменшення

шкоди, тобто процеси подолання загрози. Тенденції до дії з приводу

наявності загрози та її усунень відображаються в різних симптомах

емоційних реакцій.

Отже, схема виникнення емоції виглядає так, як зображено на

рис. 19.4.

Рис. 19.4. схема виникнення емоції.

Нарешті, навряд чи виправдано пов’язувати виникнення емоцій

лише з пізнавальною активністю.

Ще в одному варіанті когнітивної теорії емоцій стверджується,

що лише вербальний фактор (мова й самозвіт) мають стосунок до

механізму виклику емоційних переживань. При цьому фізіологічні й

поведінкові вияви емоцій вважаються лише супроводом або наслідком

цих переживань.

Когнітивні теорії не враховують наявність емоцій, які виникають

безумовно рефлекторно.

Інформаційна теорія емоцій П.В. Симонова.

Оригінальну гіпотезу про причини появи емоцій висунув

П.В. Симонов. Він вважає, що емоції виникають внаслідок нестачі чи

надлишку відомостей, необхідних для задоволення потреби. Ступінь

Емоція як прояв тенденції в переживанні,

фізіологічних порушеннях і моторних реакцій

Тенденція до дії

Особисте значення дій в

оцінюваній ситуації

Вторинна оцінка

Сприйняття

Первинна оцінка

Дослідницька активність

Глава 19

473

емоційної напруги визначається, за П.В. Симоновим, силою потреби й

величиною дефіциту прагматичної інформації, необхідної для

досягнення мети. Це він подав у вигляді «формули емоцій»:

Е = – П(Ін–Іс),

де Е – емоція; П – потреба; Ін – інформація, необхідна для

задоволення потреби; Іс – інформація, яку має суб’єкт на момент

виникнення потреби.

Із цієї формули випливає, що емоція виникає лише за наявності

потреби. Немає потреби, немає й емоції, тому що добуток Е= 0 (Ін – Іс)

теж дорівнюватиме нулю. Не буде емоції і в тому разі, якщо потреба є,

а (Ін – Іс) = 0, тобто якщо людина володіє необхідною для

задоволення потреби інформацією (Іс = Ін). Важливість різниці (Ін –

Іс) П.В. Симонов обґрунтовує тим, що на її підставі будується

імовірнісний прогноз задоволення потреби. Ця формула дала

Симонову підставу говорити про те, що «завдяки емоціям

забезпечується парадоксальна на перший погляд оцінка міри

незнання».

У нормальній ситуації людина орієнтує свою поведінку на

сигнали високоймовірних подій (тобто на те, що в минулому частіше

траплялося). Завдяки цьому її поведінка здебільшого буває

адекватною і зумовлює досягнення мети. В умовах повної визначеності

мети можна досягти і без допомоги емоцій.

Однак у невизначених ситуаціях, коли людина не має точних

відомостей для того, щоб організувати свою поведінку для

задоволення потреби, потрібна інша тактика реагування на сигнали.

Негативні емоції, як пише Симонов, і виникають у разі браку

відомостей, необхідних для досягнення мети, що в житті трапляється

найчастіше. Наприклад, емоція страху й тривога розвиваються, якщо

бракує відомостей, необхідних для захисту, тобто при низькій

ймовірності уникнення небажаного впливу, а фрустрація – при

низькій ймовірності досягнення бажаної мети.

Емоції сприяють пошуку нової інформації за рахунок

підвищення чутливості аналізаторів (органів відчуттів), а це, у свою

чергу, зумовлює реагування на розширений діапазон зовнішніх

сигналів і поліпшує видобування інформації з пам’яті. Внаслідок цього

під час розв’язання завдання може бути використано малоймовірні

або випадкові асоціації, які в спокійному стані не розглядалися б.

Отже, підвищуються шанси досягнення мети. Хоча реагування на

розширене коло сигналів, корисність яких ще невідома, є

надлишковим і незакономірним, воно запобігає пропуску дійсно

важливого сигналу, ігнорування якого може коштувати життя.

Якщо під впливом негативної емоції людина або тварина

прагнутимуть до якнайшвидшого задоволення потреби, яка зумовила

цю емоцію, то з позитивною емоцією все набагато складніше. Оскільки

ліквідація потреби неминуче призводить до зникнення позитивної

емоції, «гедонічний принцип» («закон максимізації») спонукає

людину і тварину перешкоджати відсутності потреби, шукати умови її

Загальна характеристика емоцій та почуттів

474

підтримки й поновлення. Відзначаючи розбіжності між позитивними

й негативними емоціями. П. Симонов зазначає, що поведінка живих

істот спрямована до мінімізації впливів, здатних викликати негативні

емоції, і до максимізації позитивних емоційних станів. Але мінімізація

має межу у вигляді нуля, спокою, гомеостазу, а для максимізації,

вважає він, такої межі немає, тому що теоретично вона становить

собою нескінченність. Ця обставина, вважає Симонов, відразу ж

виключає позитивні емоції зі сфери застосування теорії «редукції

драйву».

Серйозній критиці теорію П.В. Симонова піддав Б.І. Додонов. Він

справедливо зазначає, що у «формулі емоцій» її автор дає низку

тлумачень, які не збігаються, й насамперед тому, що він вільно

користується такими поняттями, як «інформація», «прогноз»,

«імовірність», запозиченими з кібернетики. Це призвело до

перекручування розуміння їхньої суті й пов’язаних із ними

закономірностей.

На думку Є.П. Ільїна, слабкість цієї позиції щодо виникнення

емоцій, особливо позитивних, видно неозброєним оком. «Формула

емоцій» не лише не має тих переваг, які зазначив Симонов, а й

суперечить здоровому глузду й реально спостережуваним фактам.

Насамперед зупинимося на положенні: якщо немає потреби –

немає й емоції. Із цим важко сперечатися, якщо йдеться про вихідну

відсутність потреби. Однак відсутність потреби й зникнення потреби

при її задоволенні, тобто досягненні мети – психологічно різні

ситуації. Особливо це стосується соціальних потреб. Одна річ –

первинна відсутність потреби, а звідси – і відсутність процесу

мотивації, наявності мети. Немає їх, немає приводу й для виникнення

емоції. Інша річ, коли в результаті потреби, що була наявною, і

мотиваційного процесу, який розгорнувся, досягають обумовленої

ними мети. У цьому разі задоволення виникає внаслідок усунення

потреби, а не її відсутності.

Усупереч твердженням Симонова люди відчувають радість і при

очікуваному успіху, тобто при задоволенні своїх потреб (бажань). А це

означає, що головне у виникненні емоцій – не брак або надлишок

інформації, якою володіє людина, і навіть не наявність потреби, а

значущість її задоволення для суб’єкта. У деяких випадках наявність

соціальної потреби (необхідності щось робити) і відсутність для цього

можливостей не лише не спричинить негативну емоцію, а викличе

позитивну емоцію. Досить згадати, як радіють школярі, коли через

хворобу вчителя зривається урок. І зовсім інакше поставилися б

школярі до зриву уроку в тому разі, якби йшлося про консультації до

майбутнього іспиту.

Низка непорозумінь виникає з приводу «надлишкової

інформації». Навіщо вона потрібна, якщо для задоволення потреби

достатня Іс, якій дорівнює Ін? Чому шахіст повинен радіти тільки в

тому разі, якщо в нього є кілька варіантів постановки мата; хіба він не

може радіти тільки одному шляху досягнення мети, який знайде?

Глава 19

475

Але й у розумінні формули як структурної моделі, яка показує

внутрішню організацію емоцій, Симонов знову не точний. З одного

боку він стверджує, що емоції й потреби – це різні феномени. З іншого

– називаючи свою формулу структурною, він таким чином включає

потреби (та й інформацію теж) у структуру емоції.

Враховуючи односпрямованість функціональної залежності

емоцій від потреби й прогнозу, з формули не випливає й протилежне її

твердження, що емоції підсилюють потребу. Е. Ільїн вважає, що

емоція виникає не для посилення потреби, а для посилення активності

мотиваційного процесу і спонукання, спрямованого на задоволення

потреби. Б.І. Додонов правильно помітив, що у «формулі емоцій»,

виходячи з міркувань Симонова, варто було б П (потребу) замінити на

М (мотив).

З формули повинно також виходити, що потреба впливає на

прогнозування (оцінку) ймовірності досягнення мети. І хіба не сам

автор стверджує, що прогноз залежить від різниці (Ін – Іс), тобто від

інформації, а не потреби? Викликає сумнів і тверд-ження автора, що

«для величезної безлічі емоцій характерне прогнозування ймовірності

досягнення мети (задоволення потреби) на неусвідомлюваному рівні».

Зовсім не зрозуміло, як можна визначити Ін у кожному

конкретному випадку. Звідки мозок і людина знають, якою повинна

бути Ін, – з генетичної пам’яті? Дуже часто людина змушена приймати

рішення й діяти в невизначеному середовищі, заздалегідь не знаючи

Ін. Не знаючи цю величину, не можна визначити й різницю між нею

та Іс. Крім того, щоб емоція дістала негативне значення, потрібно, щоб

знак мінус супроводжував не потребу (власне, потреба не може бути ні

негативною, ні позитивною, це забарвлення вона одержує при

виникненні емоції), а різницю між Ін та Іс. Але це буде тільки в тому

разі, якщо у формулі буде записано (Іс – Ін). Тоді при Ін > Іс різниця

дійсно стане негативною, як і весь добуток П(Іс – Ін).

Є в цій формулі й інші логіко-математичні непогодженості.

Однією з них, наприклад, є твердження Симонова, що позитивна

емоція виникатиме й у тому разі, якщо зменшуватиметься різниця між

Ін й Іс, тобто якщо підвищуватиметься ймовірність досягнення мети.

Адже, за його ж заявою та «формулою емоцій», чим ближче (Ін – Іс)

буде до нуля, тим меншою буде негативна емоція, і тільки.

Таким чином, «формула емоцій» не може слугувати для виміру

ступеня емоційної напруги.

Загалом, можна зробити такі висновки. Теорія емоцій, названа

П.В. Симоновим «інформаційною», пояснює деякі окремі випадки

виникнення емоцій у процесі мотивації, а саме при побудові

ймовірнісного прогнозу задоволення потреби. Тому її радше слід було

б називати «мотиваційною».

Ця теорія ігнорує емоційні реакції, не пов’язані з мотиваційним

процесом (наприклад, що виникають при досягненні мети, тобто

задоволенні потреби), або емоції, що виникають без участі

Загальна характеристика емоцій та почуттів

476

інтелектуальної діяльності й порівняння Ін з Іс (наприклад, переляк,

що виникає миттєво і усвідомлений нами постфактум).

Теорія диференціальних емоцій К. Ізарда. Об’єктом

вивчення в цій теорії є частково емоції, кожна з яких розглядається

окремо від інших як самостійний переживально-мотиваційний процес.

К. Ізард виокремлює п’ять основних тез:

• основну мотиваційну систему людського існування