Недостатність можливостей пристосування. Людина не може

або не вміє дати адекватну відповідь на стимуляцію при:

• новизні ситуації;

• незвичайності ситуації;

• раптовості ситуації.

Загальна характеристика емоцій та почуттів

458

2. Надлишкова мотивація не знаходить застосування:

• при фрустрації;

• при присутності інших осіб;

• при конфліктах.

Обмеженість цієї класифікації очевидна, тому що вона стосується

лише випадків появи негативних емоцій.

Філогенетичні аспекти емоційного реагування.

Ч. Дарвін показав, що почуття людини, які вважалися «святая святих»

людської душі, мають тваринне походження. Багато виявів емоцій у

людини, зокрема виражальні рухи, за Дарвіном, є рудиментами

раніше доцільних рухів.

Р. Плутчик розглядає емоції як засіб адаптації тварин на всіх

еволюційних щаблях їхнього розвитку.

Як зазначають В.О. Вальдман та інші, існують різні погляди з

приводу того, що можна вважати емоцією у тварин. В одних випадках

кажуть про емоції тварин, в інших - про емоційні реакції, у третіх – про

афективну поведінку. Дехто висловлює думку, що про емоції у тварин

можна судити тільки за їхньою експресією й афективною поведінкою.

При цьому не враховують те, що у тварин, як й у людини, виникає

емоційний стан, який можна зафіксувати фізіологічними методиками.

Однак докази наявності у тварин переживання емоцій все-таки є.

Багато хто міг неодноразово спостерігати вияв радості в собак при

зустрічі господаря після довгої розлуки: собака махає хвостом,

скавучить, лиже господаря. Вони здатні виражати страждання, тугу за

господарем. При цьому в них з’являються сльози.

У вищих тварин виникають й схожі з людиною експресивні

реакції. Сміх, наприклад, з’являється вже в мавп. При лоскотанні

шимпанзе під пахвами він видає різкий звук, схожий на сміх. Коли

сміх припиняється, в нього на обличчі залишається вираз, який можна

вважати усмішкою. Мавпа при приємному відчутті відтягає кутики

рота назад (усмішка), побачивши улюблену особину, вдається до звуку,

схожого на хихотіння.

Але хоча емоції властиві й тваринам, у людини вони мають

інший характер, тому що на них наклав свій відбиток соціальний

спосіб життя. Відповідно до механізмів довільного керування, людина

може викликати в себе емоційні переживання, уявляючи якісь ситуації

чи об’єкти.

19.4. Характеристика різних видів

емоційного реагування

Емоційний тон відчуттів. Емоційний тон відчуттів є

філогенетично найдавнішою емоційною реакцією. Він пов’язаний з

переживанням задоволення чи незадоволення в процесі відчуття. Тому

М.М. Ланге зараховував їх до елементарних фізичних почуттів. Він

Глава 19

459

писав, що «...почуття задоволення й страждання є показником лише

наявної в цей момент відповідності між враженням і вимогою

організму. Воно є свідок, а не пророк». Отже, це контактний вид

емоційного реагування. Саме це відрізняє, на його думку, емоційний

тон відчуттів від інших емоційних реакцій. При відразі, стражданні,

задоволенні завжди є взаємодія.

Для емоційного тону відчуттів характерне реагування на окремі

властивості об’єктів або явищ: приємний чи неприємний запах

хімічних речовин або смак продуктів; приємний або неприємний звук,

який дратує чи тішить тощо.

Функції емоційного тону відчуттів.

• Перша функція емоційного тону відчуттів, на яку в основному

вказує багато авторів, – орієнтувальна, котра полягає в повідомленні

організму, чи небезпечний той або інший вплив, чи він є бажаним або

його треба позбутися.

• Другою функцією емоційного тону відчуттів є забезпечення

зворотного зв’язку, завдання якого – повідомляти людині й

тваринам, що біологічну потребу задоволено (і тоді виникає

позитивний емоційний тон – задоволення) або не задоволено (і тоді

виникає негативний емоційний тон – невдоволення).

• Третя функція емоційного тону відчуттів пов’язана з

необхідністю виявляти певні види поведінки доти, поки не буде

досягнуто потрібного організму результату.

Те саме відбувається й при гальмуванні певної поведінки. Якщо

організму вона небажана й шкідлива в цей момент, тоді виникає

відчуття відрази до об’єкта, який раніше викликав задоволення.

Наприклад, у разі розладу діяльності шлунково-кишкового тракту

потрібно на якийсь час припинити вживання їжі. Для цього

патологічні процеси у внутрішніх органах збуджують нервові

структури «центри відрази». Тепер будь-яке подразнення, адресоване

до харчового центру від безпосереднього контакту з їжею до її вигляду,

запаху лише підсилює відразу й тим самим запобігає потраплянню їжі

в шлунково-кишковий тракт, сприяючи перебігу відбудовних процесів.

У цьому разі тварина чи людина теж змушена поводитися певним

чином доти, поки відраза до їжі не зникне й організм не досягне

потрібного йому результату.

Механізми виникнення емоційного тону відчуттів. Як

зазначає В.К. Вілюнас, «…є підстави стверджувати, що до відповідної

реакції спонукає суб’єкта не вплив, який спричиняє біль, а сам біль, не

харчове підкріплення, а позитивне емоційне його сприйняття, тобто

не сам подразник, а той емоційний стан, який він викликає». Цей

емоційний стан, котрий виникає за механізмом безумовного рефлексу,

і є емоційним тоном відчуттів.

У тварин і людини в головному мозку є «центри задоволення» й

«центри незадоволення» (особливо __________багато тих й інших у підгорбовій

(гіпоталамічній) ділянці, у мигдалеподібному ядрі, зоні перегородки),

порушення яких і дає відповідні переживання.

Загальна характеристика емоцій та почуттів

460

Появу задоволення-невдоволення визначає не лише якість

подразника, а й його сила. Відомо, що подразник, який викликав

приємне відчуття, при його великій силі стає неприємним і навіть

спричиняє біль. Отже, природа мала б передбачити й інший параметр

подразників – не лише їх якість, а й оптимальну зону їхньої

інтенсивності. Надто інтенсивне задоволення називають екстазом, а

дуже сильне невдоволення – стражданням.

Отже, прив’язка задоволення – незадоволення до корисності чи

шкідливості подразника для організму повинна враховувати не лише

якість подразника, а й його інтенсивність. Крім того, незадоволення

виникає й за відсутності подразника.

Емоційний тон вражень. Емоційний тон задоволення чи

невдоволення, насолоди чи відрази може супроводжувати не лише

відчуття, а й враження людини від процесу сприйняття, уявлення,

інтелектуальної діяльності, спілкування, емоцій. Тому Є.П. Ільїн

виокремлює ще один вид емоційного тону – емоційний тон вражень.

Якщо емоційний тон відчуттів – це фізичне задоволення-

незадоволення, то емоційний тон вражень – естетичне задоволення-

незадоволення.

Емоційний тон вражень входить складовою частиною до емоцій.

Саме ця обставина й дає підставу поділити емоції на позитивні

(пов’язані із задоволенням) і негативні (пов’язані з невдоволенням),

тобто мітити їх знаком. Тому можна сказати, що емоційний тон

вражень – це знак емоції.

Емоційний тон вражень має властивість узагальненості. Він, на

відміну від емоційного тону відчуттів, може бути безконтактним,

тобто не пов’язаним із прямим впливом фізичного чи хімічного

подразника, а бути наслідком впливу (спогадів про приємно проведену

відпустку, про перемогу улюбленої команди, про свій вдалий виступ

тощо).

Емоційний тон вражень може супроводжуватися емоційним

тоном відчуттів а, отже, фізіологічними змінами в організмі людини

(відображаються інтероцептивні та пропріорецептивні відчуття).

Отже, можна зазначити, емоційний тон відчуттів – це нижчий

рівень вродженого (безумовно-рефлекторного) емоційного

реагування, який виконує функцію біологічної оцінки і впливає на

організм людини і тваринних подразників через виникнення

задоволення або невдоволення. Емоційний тон відчуттів є наслідком

уже фізіологічного процесу (відчуття), який виник. Тому для

виникнення емоційного тону відчуттів необхідний фізичний контакт

із подразником.

Емоційний тон вражень є наступним кроком у розвитку

емоційного реагування. Він пов’язаний із соціалізацією людини в

процесі її онтогенетичного розвитку й, отже, з механізмом

зумовлення, не вимагає для свого виникнення безпосереднього

фізичного контакту з подразником, але зберігає ті самі функції, що й

емоційний тон відчуттів.

Глава 19

461

Емоція як реакція на ситуацію й подію. П.К. Анохін

визначає емоції як «фізіологічні стани організму, які мають яскраво

виражене суб’єктивне забарвлення й види, що охоплюють всі відчуття

і пережи-вання людини – від глибоких страждань, які завдають травм,

до високих форм радості й соціального життєвідчування».

Складність розуміння емоцій полягає й у тому, що, даючи їм

визначення, автори зараховують їх то до будь-якого класу емоційних

реакцій (емоційного тону, настрою, афекту), то тільки до одного, який

вони називають власне емоціями й відокремлюють від інших класів

емоційних явищ. Я. Рейковський__________, наприклад, всі емоційні явища

поділяє на емоції, хвилювання, афекти і почуття; О.М. Леонтьєв –

на афекти й пристрасті, власне емоції й почуття тощо. Про власне

емоції говорять як про складні емоції – позитивні (радість,

піднесеність тощо) і негативні (гнів, горе, страх тощо),

протиставляючи їх простим емоціям – емоційному тону відчуттів.

Форма вияву емоцій. Емоції можуть виявлятися активно й

па-сивно. Страх виявляється активно (втікання) і пасивно (завмирають

від страху), радість може бути бурхлива і тиха, розсердившись, людина

може гарячкувати, а може лише насупитися, у гніві людина може

бушувати, або ж у неї може все кипіти в грудях тощо.

Афект. На початку XX ст. серед різних «почуттів» у самостійну

групу почали виокремлювати афекти.

Будь-яка емоція може досягти рівня афекту, якщо її спричиняє

сильний або особливо значущий для людини стимул.

Афектові як різновиду емоції притаманні:

• швидке виникнення;

• дуже велика інтенсивність переживання;

• короткочасність;

• бурхливе вираження (експресія);

• несвідомість, тобто зниження свідомого контролю за своїми