На відміну від емоційного тону відчуттів та емоцій, настрій у 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

На відміну від емоційного тону відчуттів та емоцій, настрій у



більшості вітчизняних підручників з психології характеризують:

• слабкою інтенсивністю;

• значною тривалістю, оскільки настрій може тривати годинами,

і навіть днями;

• незрозумілістю його причини;

• впливом на активність людини.

Л.В. Куликов, який присвятив настроям спеціальну монографію,

розвиває власний підхід до їх розгляду. Він виокремлює в настрої п’ять

компонентів: релятивний (оцінний), емоційний, когнітивний,

мотиваційний і фізичне самопочуття.

Релятивний компонент пов’язаний зі ставленням людини до

того, що відбувається з нею і довкола неї. Він містить низку елементів

структури взаємин особистості: особливості самооцінки й прийняття

себе, задоволеність стосунками зі світом природи, предметів, людей. У

цьому компоненті особливу роль відіграють відповідність або

невідповідність сприйманого й бажаного.

Емоційний компонент характеризує домінуюча емоція.

Виникає емоційна домінанта, тобто емоційний компонент настрою. До

нього входять також переживання тілесного благополуччя –

фізичного комфорту або дискомфорту.

Когнітивний компонент настрою утворюють інтерпретації

поточної життєвої ситуації, повнота її розуміння, прогноз перспектив

розвитку ситуації, інтерпретація й оцінка свого тілесного та духовного

здоров’я, прогноз його динаміки. До когнітивного компоненту входить

уявлення про себе.

Мотиваційний компонент настрою Л.В. Куликов розглядає у

зв’язку з тим, що процес мотивації, його інтенсивність, характер

перебігу значною мірою визначають інтенсивність емоційних

процесів, гостроту реакцій на ситуацію та розвиток подій. Кажучи про

мотиваційний компонент настрою, автор прагне «лише підкреслити,

Глава 19

465

що мотиваційна сфера як один із найважливіших регуляторів в

інтегративній формі постійно представлена деяким компонентом у

настроях, а через нього й у психічних станах».

Компонент фізичного самопочуття відображає органічне

самопочуття, тонус життєдіяльності організму і ті розмиті, слабо

локалізовані органічні відчуття, що йдуть від внутрішніх органів.

Л.В. Куликов розглядає настрій як інтегральний показник

пережитих у цей момент почуттів й емоцій, а не як особливий вид

емоційних переживань, поряд з емоціями й афектами. Він

виокремлює також домінуючі (стабільні) настрої й актуальні

(поточні).

Є.П. Ільїн вважає, що не слід ототожнювати налаштування і

настрій, хоча перше і є наслідком другого. Налаштування відображає

бажання, готовність людини виявляти ту чи іншу активність. Воно

пов’язане з довільною регуляцією психічного стану. Настрій же

пасивний за своєю генезою.

Види настроїв. Виокремлені види настроїв лише

підкреслюють їх тотожність емоціям. Настрій може бути гарним

(стенічним) і поганим (астенічним). У першому випадку при його

стійкому вияві кажуть про гіпертимію, тобто підвищений настрій. Їй

властива піднесеність, веселість, життєрадісність із припливами

бадьорості, оптимізму, щастя. Постійний вияв гіпертимії

характеризують як гіпертимність. Це емоційний стереотип

поведінки, який при різкій виразності може призвести до

некритичного вияву активності: людина претендує на більше, ніж уміє

й може зробити. Вона намагається за все братися, всіх повчати,

намагається привернути до себе увагу за всяку ціну.

Іншим виявом гарного настрою є ейфорія. Їй притаманна

безтурботність, благодушність і водночас, байдуже ставлення до

серйозних аспектів і явищ життя. Ейфоричний стан має наркотичні

властивості – він активізує психіку, і до нього людина звикає. Щоб

зумовити його, людині стають потрібні алкоголь, наркотики, а

артистові чи спортсменові – глядачі.

Настрій як емоційне тло. Розповсюдженим є погляд, що

людина має настрій у кожен момент часу. М.М. Левітов пише:

«Настрій ніколи не залишає людину; тільки як і всякий психічний

стан, його зауважують лише в тому разі, коли він набуває позитивного

чи негативного акценту».

19.5. Теорії емоцій

Еволюційна теорія емоцій Ч. Дарвіна. Опублікувавши в

1872 р. книгу «Вираження емоцій у людини й тварин», Ч. Дарвін

показав еволюційний шлях розвитку емоцій й обґрунтував

походження їхніх фізіологічних виявів. Суть його уявлень полягає в

тому, що емоції або корисні, або становлять собою лише залишки

(рудименти) різних доцільних реакцій, вироблених у процесі еволюції

Загальна характеристика емоцій та почуттів

466

в боротьбі за існування. Розгнівана людина червоніє, важко дихає й

стискає кулаки тому, що в первісній своїй історії будь-який гнів у

людей спричиняв бійку, а вона вимагала енергійних м’язових

скорочень, а отже, посиленого дихання й кровообігу, які забезпечують

м’язову роботу. Спітніння рук при страху учений пояснював тим, що в

мавпоподібних предків людини ця реакція в разі небезпеки

полегшувала схоплювання за гілки дерев.

Таким чином Ч. Дарвін доводив, що в розвитку й вияві емоцій не

існує неподоланної прірви між людиною й тваринами. Зокрема, він

показав, що у зовнішньому вираженні емоцій в антропоїдів і

сліпонароджених дітей є багато спільного.

Ідеї, які висловив Дарвін, стали поштовхом для створення інших

теорій емоцій, зокрема «периферичної» теорії В. Джемса – Г. Ланге.

«Асоціативна» теорія В. Вундта. Цей учений, з одного

боку, дотримувався поглядів Гербарта, що певною мірою уявлення

впливають на почуття, а з іншого боку, вважав, що емоції – це

насамперед внутрішні зміни, яким притаманний безпосередній вплив

почуттів на перебіг уявлень.

«Тілесні» реакції Вундт розглядає лише як наслідок почуттів. За

Вундтом, міміка виникла спершу в зв’язку з елементарними

відчуттями, як відображення емоційного тону відчуттів. Вищі, тому

складніші почуття (емоції) розвинулися __________пізніше. Однак, коли у

свідомості людини виникає якась емоція, вона щоразу асоціюється з

відповідним їй, близьким за змістом нижчим почуттям або відчуттям.

Саме воно й зумовлює ті мімічні рухи, які відповідають емоційному

тону відчуттів. Наприклад, міміка зневаги (висування нижньої губи

вперед) схожа на той рух, коли людина випльовує щось неприємне, що

потрапило їй до рота.

«Периферична» теорія В. Джемса – Г. Ланге.

Американський психолог В. Джемс висунув «периферичну» теорію

емоцій, яка ґрунтується на тому, що емоції пов’язані з певними

фізіологічними реакціями, про які йшлося вище. Він писав:

«Звичайно висловлюються: ми втратили майно, засмучені і плачемо;

ми зустріли ведмедя, перелякані й кидаємося навтьоки; нас образив

ворог, ми розлючені і завдаємо йому удару. Відповідно до гіпотези, яку

я захищаю, порядок подій повинен бути трохи іншим, а саме: перший

душевний стан не змінюється негайно іншим. Між ними повинні

перебувати тілесні вияви. І тому найраціональніше висловлюватися

так: ми засмучені, тому що плачемо; розлючені, тому що б’ємо

іншого; боїмося, тому що тремтимо... Якби тілесні вияви не

з’являлися негайно за сприйняттям, то останнє було б за формою суто

пізнавальним актом, блідим, позбавленим колориту й емоційної

теплоти. Ми в такому разі могли б побачити ведмедя й вирішити, що

найкраще кинутися навтьоки, могли б образитися й вважати

справедливим відбити удар, але ми не відчували б при цьому страху чи

обурення».

Глава 19

467

Незалежно від В. Джемса датський патологоанатом К.Г. Ланге

1895 р. опублікував працю, у якій висловлював схожі думки. Але якщо

для першого органічні зміни зводилися до вісцеральних (внутрішніх

органів), то для іншого вони були переважно фазомоторними. Радість,

на його думку, є сукупністю двох явищ: посилення моторної іннервації

й розширення кровоносних судин. Звідси походить й експресивне

вираження цієї емоції: швидкі, сильні рухи, гучне мовлення, сміх. Сум,

навпаки, є наслідком ослаблення рухової іннервації й звуження

кровоносних судин. Звідси мляві, уповільнені рухи, слабкість і

беззвучність голосу, розслабленість і мовчазність.

З позиції теорії Джемса-Ланге, акт виникнення емоції виглядає

так, як це зображено на рис. 19.3.

Зміст цього парадоксального твердження полягає в тому, що

довільна зміна міміки й пантоміміки зумовлює мимовільну появу

відповідної емоції. Зобразіть гнів – і ви самі почнете переживати це

почуття, почніть сміятися – і вам стане смішно; спробуйте зранку

ходити, ледве тягнучи ноги, з опущеними руками, зігнутою спиною й

смутною міною на обличчі – й у вас дійсно зіпсується настрій. З іншого

боку, придушіть зовнішній вияв емоції, і вона зникне.

Рис. 19.3. Акт виникнення емоції(з позиції теорії Джемса-Ланге)

Примирити «класичну» теорію (сприйняття – емоція –

переживання емоції – органічні реакції) з «периферичною» теорією

спробував Е. Клапаред, який між сприйняттям небезпечної ситуації й

емоцією страху ввів «почуття небезпеки», котре є відображенням

попередньої до нього моторної установки. У результаті весь ланцюг

подій, що розгортаються, набуває такого вигляду:

Сприйняття

Почуття небезпеки (органічні реакції)

Установка на втечу

Емоція (страх)

Подразник

Сигнали про зміни в мозок

Фізіологічні зміни

Емоція (емоційне переживання)

Загальна характеристика емоцій та почуттів

468

Свою схему він підкріплює таким доказом: життєві

спостереження свідчать про те, що емоція страху настає за почуттям

небезпеки, коли людина не в змозі втекти або захистити себе. Тут слід

додати, що страх виникає й тоді, коли небезпечна ситуація завдяки

випадку або діям людини закінчилася благополучно, але людина

починає усвідомлювати, чим все це могло скінчитися.

Теорія В. Кеннона - П. Барда. Теорію Джемса-Ланге різко

критикував і фізіолог В. Кеннон. Зокрема, при виключенні в

експерименті всіх фізіологічних виявів (при розсіченні нервових

шляхів між внутрішніми органами й корою головного мозку)

суб’єктивне переживання все одно зберігалося. Фізіологічні ж

зрушення відбуваються при багатьох емоціях як вторинне

пристосувальне явище, наприклад, для мобілізації резервних

можливостей організму під час небезпеки й породжуваного нею страху

або як форма розрядки виниклої в центральній нервовій системі

напруги.

В. Кеннон зазначав дві обставини. По-перше, фізіологічні

порушення, які виникають при різних емоціях, бувають досить

схожими й не відображають їхньої якісної своєрідністі. По-друге, ці

фізіологічні зміни розгортаються повільно, водночас, як емоційні

переживання виникають швидко, тобто передують фізіологічній

реакції. Він показав також, що штучно зумовлені фізіологічні зміни,

характерні для певних сильних емоцій, не завжди спричиняють

очікувану емоційну поведінку. На думку У. Кеннона, емоції виникають

внаслідок специфічної реакції центральної нервової системи й

зокрема – таламуса.

Отже, за В. Кенноном, схема етапів виникнення емоцій і супутніх

їй фізіологічних зрушень виглядає так:

У пізніших дослідженнях П. Барда було показано, що емоційні

переживання й фізіологічні порушення, які їх супроводжують, вини

кають майже одночасно. Отже, попередня схема набуває трохи іншого

вигляду:

Подразник

Збудження таламуса

Емоція

Фізіологічні зміни

Емоція

Подразник

Фізіологічні зміни

Глава 19

469

Психоаналітична теорія емоцій. Основою фройдівого

розуміння афекту є теорія про потяги. Він, власне, ототожнював і

афект, і потяг із мотивацією. Найбільш концентроване уявлення

психоаналітиків про механізми виникнення емоцій подає Д. Рапопорт.

Суть цих уявлень така: сприйнятий ззовні перцептивний образ

зумовлює несвідомий процес, під час якого відбувається

неусвідомлювана людиною мобілізація інстинктивної енергії. Якщо

вона не може знайти собі застосування в зовнішній активності людини

(у тому разі, коли на потяг накладається табу існуючою в даному

суспільстві культурою), вона шукає інші канали розрядки у вигляді

мимовільної активності. Різними видами такої активності є «емоційна

експресія» й «емоційне переживання». Вони можуть виявлятися

одночасно, почергово або взагалі незалежно одне від іншого.

З. Фройд та його послідовники розглядали лише негативні

емоції, які виникають у результаті конфліктних потягів. Тому вони

виокремлюють в афекті три аспекти: енергетичний компонент

інстинктивного потягу («заряд» афекту), процес «розрядки» і

сприйняття остаточної розрядки (відчуття, або переживання

емоції).

Розуміння механізмів виникнення емоцій, за Фройдом, як

несвідомих інстинктивних потягів зазнало критики з боку багатьох

учених.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-24; просмотров: 477; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.147.0.155 (0.082 с.)