Діями (у стані афекту людина не здатна тримати себе в руках).

В стані афекту мало продумуються наслідки скоєного,

Внаслідок чого поведінка людини стає імпульсивною. Про таку

людину кажуть, що вона в нестямі;

• дифузність; сильні афекти захоплюють всю особистість, що

Супроводжується зниженням здатності до переключення уваги,

Звуженням поля сприйняття. Контроль уваги фокусується в

Основному на об’єкті, який спричинив афект («гнів застеляє

Очі», «лють засліплює»).

Афективні вияви позитивних емоцій – це піднесення, наснага,

ентузіазм, приступ невтримних веселощів, сміху, а афективні вияви

негативних емоцій – це лють, гнів, жах, розпач, що супроводжуються

нерідко ступором (застиганням у нерухомій позі). Після афекту часто

настає занепад сил, байдужість до навколишнього чи каяття у

скоєному, тобто так званий афективний шок.

Загальна характеристика емоцій та почуттів

462

Частий вияв афекту за нормальних обставин свідчить або про

невихованість людини (людина дозволяє собі афективний стан), або

про наявне в неї нервово-психічне захворювання.

Властивості емоцій. Емоціям (утім, як й емоційному тону)

притаманна низка властивостей (рис. 19.2).

Універсальність полягає в незалежності емоцій від виду

потреби й специфіки діяльності, в якій вони виникають. Надія,

тривога, радість, гнів можуть виникнути при задоволенні будь-якої

потреби. Це означає, що механізми виникнення емоцій є

специфічними й незалежними від механізмів виникнення конкретних

потреб. Те саме можна сказати й щодо емоційного тону. Наприклад,

задоволення можна відчувати від різних відчуттів, образів сприйняття

й уявлення. Цю властивість емоцій виокремив У. Мак-Дугалл.

Рис. 19.2. Властивості емоцій.

Динамічність емоцій полягає у фазовості їхнього перебігу,

тобто в наростанні напруження та її розрядці. На цю властивість

вказував ще В. Вундт у своїй тривимірній схемі характеристики

емоцій. Емоційне напруження наростає в ситуації очікування: чим

ближче майбутня подія, тим сильніше наростає напруження. Те саме

спостерігаємо в разі дії, яка не зупиняється. Розрядка напруження, що

виникло, відбувається при здійсненні вчинку. Людина переживає її як

полегшення, умиротворення або повне знесилення.

Т. Томашевські на прикладі емоції гніву виокремив чотири фази

розвитку емоції: фазу кумуляції (нагромадження, підсумовування),

вибуху, зменшення напруження та вгасання.

Домінантність виявляється в тому, що сильні емоції мають

здатність придушувати протилежні собі емоції, не допускати їх у

свідомість людини.

Накопичення і зміцнення виявляється у збільшенні

психоенергетичного потенціалу емоцій. Емоції, пов’язані з тим самим

об’єктом, підсумовуються впродовж життя, що зумовлює збільшення

їхньої інтенсивності, зміцнення почуттів, у результаті чого і їхнє

переживання у вигляді емоцій сильнішає. Характерним для

ВЛАСТИВОСТІ

ЕМОЦІЙ

Зараження

Накопичення

Пристрасть

Утримування в

пам’яті

Пластичність

Універсальність

Динамічність

Переключення

Адаптивність

Домінантність

Іррадіація

Амбівалентність

Перенесення на інші

об’єкти

Глава 19

463

підсумовування емоцій є прихованість цього процесу: він відбувається

непомітно для людини, яка його не усвідомлює.

Адаптація полягає у притупленні, зниженні гостроти

переживань при тривалому повторенні тих самих вражень. Тривала

дія приємного подразника спричиняє ослаблення переживання

задоволення, аж до повного його зникнення. Наприклад, часте

заохочення працівників тим самим способом зумовлює те, що вони

перестають емоційно реагувати на ці заохочення. Водночас перерва в

дії подразника може знову викликати задоволення. За даними

В. Вітвицького, адаптації зазнають і негативні емоціі, наприклад,

невдоволення помірної інтенсивності, однак адаптації до болю не

настає.

Упередженість (суб’єктивність) полягає в тому, що та сама

причина може викликати у людини різні емоції. Небезпека в одних

зумовлює страх, в інших – радісний, піднятий настрій.

Заразливість полягає __________в мимовільному передаванні свого

настрою, переживання іншим людям, які спілкуються з певною

особою. Внаслідок цього можуть виникнути як загальні веселощі, так і

нудьга або паніка.

Пластичність виявляється в тому, що ту саму за модальністю

емоцію можна переживати з різними відтінками й навіть як емоцію

різного знака (приємна або неприємна). Наприклад, страх може

переживатися не лише негативно, а й за певних умов люди можуть

одержувати від нього задоволення, випробовуючи «гострі відчуття».

Утримання в пам’яті - це здатність емоцій тривалий час

зберігатися в пам’яті. У зв’язку із цим виокремлюють особливий вид

пам’яті – емоційний.

Іррадіація означає можливість поширення настрою

(емоційного тла) з обставин, які його спершу зумовили, на все, що

людина сприймає. Щасливому «все усміхається», здається приємним і

радісним. Розлючену людину дратує геть усе: задоволене обличчя

іншої людини, безневинне питання (одного підлітка мати запитала, чи

хоче він їсти, на що той закричав: «Та що ти мені весь час у душу

лізеш!») тощо.

Перенос емоцій як властивість, полягає в їх перенесенні на інші

об’єкти. У закоханого здатність виявляти сентиментальні емоції

викликає не лише вигляд коханої людини, а й предмети, якими вона

користувалася (хустка коханої, її рукавичка, пасмо волосся, лист,

записка), з якими людина може проробляти такі ж дії, як і з самим

об’єктом кохання (гладити, цілувати). Оскільки позитивні почуття

дитинства пов’язані з «малою Батьківщиною», вони переносяться й на

земляків, що зустрілися вдалині від неї.

З іншого боку, дитина, у якої виникла негативна реакція на

пацюка, починає так само реагувати на схожі об’єкти (кроля, собаку,

шубу).

Амбівалентність виражається в тому, що людина може

одночасно переживати і позитивний, і негативний емоційні стани.

Загальна характеристика емоцій та почуттів

464

« Переключення » означає, що предметом (об’єктом) однієї

емоції стає інша емоція: мені соромно за свою радість; я насолоджуюся

страхом; я впиваюся своїм смутком тощо.

Настрій (актуальний емоційний фон). У повсякденній

свідомості його часто розуміють як гарний або поганий «настрій», як

налаштованість (наявність або відсутність бажання) людини в цей

момент спілкуватися, чимось займатися, погоджуватися або не

погоджуватися тощо (недарма підлеглі, йдучи на прийом до

начальника, намагаються довідатися, в якому він перебуває настрої).

У більшості підручників психології настрій описують як

самостійний емоційний феномен, що відрізняється від емоцій.

Наприклад, М.В. Данилова пише, що те саме явище одночасно може

викликати як емоцію, так і настрій, які можуть співіснувати,

впливаючи один на одного.