Фактори виходу на світовий ринок.

Розходження в рівні виробничих витрат у різних країнах. Різний рівень оплати праці, продуктивності праці, інфляції, податкових ставок, витрат на електроенергію, розходження в державному регулюванні — усе це породжує розходження у величині виробничих витрат у різних країнах. У деяких країнах рівень виробничих витрат досить низький, що досягається за рахунок дешевої робочої сили, законодавства, що сприяє розвитку виробництва або унікальних природних ресурсів. У подібній ситуації в цих країнах розміщується багато іноземних підприємств, а більша частина виробленої продукції вивозиться за кордон. Компанії, що мають свої філії в країнах з низьким рівнем виробничих витрат, або які співробітничають із виробниками таких країн, звичайно мають конкурентні переваги над тими, хто такою можливістю не володіє. Конкурентна вигода від розміщення виробництв у країнах з низькими витратами виробництва особливо очевидна в державах з дешевою робочою силою, таких як Тайвань, Південна Корея, Мексика, Бразилія й інші, що стали промисловими «драконами» у виробництві трудомістких товарів.

Коливання обмінних курсів. Коливання обмінних курсів ускладнюють для окремих країн використання переваг низького рівня виробничих витрат. Обмінні курси можуть змінюватися на 20-40% щорічно. Ці коливання можуть у корені знищити перевагу низьких витрат або перетворити країну з високими витратами на країну, де стане вигідно розміщати виробництво. Стійкі позиції долара США роблять більш вигідним для американських компаній розміщення своїх філій за кордоном. Девальвуючий долар може ліквідувати більшість переваг, які дає розміщення їхніх виробництв за кордоном, і може підштовхнути іноземні компанії до розміщення заводів у США.

Торговельна політика національних урядів різних країн. Національні уряди вживають різного роду заходи для регулювання міжнародної торгівлі й діяльності іноземних фірм на ринку своїх країн. Уряди різних країн можуть вводити імпортні тарифи й квоти, встановлювати місцеві вимоги до товарів, вироблених іноземними компаніями усередині цих країн, регулювати ціни на імпортні товари. Крім того, іноземні фірми можуть зіштовхнутися з величезною кількістю правил, що стосуються технічних стандартів, сертифікації товарів, попереднього схвалення, що потребує значних капітальних витрат проектів, які регулюють вивіз капіталу з країни, що допускають мінімальну (в окремих випадках — максимальну) участь громадян країни в правах власності на іноземні компанії, розташовані на її території.

Деякі уряди надають пільгові кредити й субсидії національним компаніям, підтримуючи їх у конкурентній боротьбі з іноземними виробниками. Інші ж уряди, зацікавлені в будівництві нових підприємств, у створенні нових робочих місць, пропонують субсидії національним компаніям, забезпечують їм більш легкий вихід на ринок і надають технічну допомогу.

Форми міжнародної конкуренції в різних галузях істотно відрізняються. На одному кінці спектра форм конкуренції перебуває форма, яку можна назвати багатонаціональною тому що в цьому випадку конкуренція в кожній країні по суті справи проходить незалежно від конкуренції в інших країнах. Наприклад, банківські послуги надаються й у Франції, і в Бразилії, і в Японії, але умови конкуренції в банківській сфері в цих країнах різні.

Багатонаціональна конкуренція має місце тоді, коли конкуренція на одному національному ринку не залежить від конкуренції на іншому національному ринку — не існує світового ринку взагалі, а є набір самостійних національних ринків.

На протилежному кінці спектра — глобальна конкуренція, при якій ціни й конкурентні умови різних ринків тісно пов'язані між собою й термін «світовий», або «глобальний» ринок дійсно має сенс. У глобальних галузях конкурентна позиція фірми в одній країні істотно впливає (і підпадає під вплив від) на її позиції в інших країнах. Компанії-конкуренти борються один з одним на ринках різних країн, але найбільшої гостроти ця боротьба досягає на тих ринках, де обсяг продаж великий й присутність на яких стратегічно важлива для забезпечення сильної позиції в глобальній галузі. В умовах глобальної конкуренції конкурентна перевага фірми забезпечується її діяльністю на всіх ринках. Конкурентні переваги, які фірма одержала, діючи на своєму національному ринку, доповнюються тими перевагами, які проявляються при проведенні міжнародних операцій (наявність заводів у країнах з дешевою робочою силою, здатність задовольняти попит споживачів за рахунок власних міжнародних операцій, а також репутація фірми, що поширюється за межі однієї країни). Глобальна конкуренція має місце тоді, коли конкурентні умови на різних національних ринках тісно пов'язані між собою.

На основі наведених міркувань і з урахуванням культурних і політичних відмінностей країн виробляється оптимальна стратегія для фірми, що діє на світовому ринку.